Постанова 4820 № 675/1516/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2025 року м. Хмельницький Справа № 675/1516/24 Провадження № 22-ц/820/1129/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І., секретар судового засідання Шевчук Ю.Г., з участю відповідачки та її представника, розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області в складі судді Демчука П.В. від 10 березня 2025 року. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд, - в с т а н о в и в: У вересні 2024 року позивач ТОВ «Діджи Фінанс», звертаючись в суд з цим позовом до відповідачки, вказував, що 05.05.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200522213 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальниці у користування кредитні кошти в розмірі 8799,31 грн., з встановленим строком користування з 05.05.2016 року по 05.06.2017 року, відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк, та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16. Цим судовим рішенням позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», в тому числі і за вказаним кредитним договором. Банк, правонаступником якого є позивач, належно виконав свої зобов`язання за кредитним договором, в той же час відповідачка порушила умови кредитного договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за користування кредитними коштами в повному обсязі та у визначений строк. Станом на 13.09.2024 року загальний розмір заборгованості відповідачки становить 26466,51 грн., з яких 8799,31 грн. - заборгованість за кредитом, 17667,20 грн. - заборгованість за відсотками. Заборгованість розрахована станом на дату укладання до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та TOB «Діджи Фінанс» та зафіксована у додатку до договору - реєстрі кредитних договорів. На підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу на наявну суму боргу 11773,92 грн. інфляційних витрат та 3% річних 2384,81 грн. З врахуванням наведеного позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за кредитним договором № 200522213 від 05.05.2016 року у загальному розмірі 40625,24 грн., з яких 26466,51 грн. заборгованості за кредитом, 11773,92 грн. інфляційних витрат, 3% річних 2384,81 грн., та понесені судові витрати. Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10.03.2025 року в задоволенні позову ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено за безпідставністю. В апеляційній скарзі ТОВ «Діджи Фінанс» просить скасувати рішення суду як незаконне та задовольнити позов. На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що позивач є належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16. 20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року. На підставі цього договору ТОВ «Діджи Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про повну сплату боргу за кредитним договором відповідачкою ТОВ ФК «Фагор» протягом 2015-2016 років, оскільки подані нею копії квитанцій низької якості і не читаються. Факт виконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належному кредитору не доведений, а тому відповідачка зобов`язана сплатити позивачу заборгованість за цим договором. В засіданні апеляційного суду відповідачка та її представник просили відхилити апеляційну скаргу як безпідставну. Представник апелянта в суд не з`явився, будучи повідомленим про розгляд справи. Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так, судом встановлено, що 05.05.2016 року між ПАТ «Банк Михайлівський» та ОСОБА_1 укладено угоду №200522213 щодо кредитування. Відповідно до умов кредитного договору (на умовах повернення, платності, строковості) банк надав позичальниці у користування кредитні кошти в розмірі 8799,31 грн., з встановленим строком користування з 05.05.2016 року по 05.06.2017 року, а відповідачка зобов`язалася повернути отримані кошти у встановлений в кредитному договорі строк та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20.07.2020 року ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський», на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071, проведеного 15.06.2020 року, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 року у справі № 910/11298/16. Цим судовим рішенням позивача визнано єдиним належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «Банк Михайлівський». Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів видачі кредитних коштів відповідачу чи перерахування коштів від її імені іншим отримувачам; також відсутній розрахунок заборгованості ОСОБА_1 з врахуванням нарахованих та сплачених платежів, періоду нарахування. Крім того, відповідачка сплатила борг за цим кредитним договором ТОВ «ФК «Фагор» протягом 2015-2016 років. Доводи апеляційної скарги про наявність боргу у відповідачки у заявленому розмірі та підстав для його стягнення на користь позивача є необґрунтованими. Так, за частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України, норми якої в силу частини другої статті 1054 ЦК України поширюються на кредитні відносини, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України). Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 ЦК). За змістом ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК Україникредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах,що існували на момент переходу цих прав,якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Суд першої інстанції правильно констатував, що матеріали справи не містять розрахунку суми основного боргу відповідачки (за тілом кредиту та за процентами) за кредитним договором від 05.05.2016 року, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» і ОСОБА_1 . Тому твердження апелянта про наявність заборгованості відповідачки за цим кредитним договором 26466,51 грн., з яких 8799,31 грн. - заборгованість за кредитом, 17667,20 грн. - заборгованість за відсотками, не ґрунтується на достатніх та допустимих доказах. Водночас недоведеним є посилання TOB «Діджи Фінанс» на те, що вказана заборгованість зафіксована у додатку до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 року, укладеного між ПАТ «Банк Михайлівський» та TOB «Діджи Фінанс» - Реєстрі кредитних договорів. У матеріалах справи відсутній додаток № 1 до цього договору, Реєстр кредитних договорів. При цьому дійсно, згідно з пунктом 1 договору факторингу за цим договором в порядку та на визначених ним умовах Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом Боржники, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору, надалі за текстом «Основні договори», «Права вимоги». Відтак за відсутності в матеріалах справи Додатку № 1 до договору факторингу №7_БМ від 20.07.2020 року цього договору, - Реєстру кредитних договорів, за якими перейшло право вимоги від ПАТ «Банк Михайлівський» до позивача, недоведеним є наявність та розмір боргу відповідачки за цим кредитним договором, а також набуття позивачем права вимоги до відповідачки за кредитним договором від 05.05.2016 року, укладеним між ПАТ «Банк Михайлівський» і ОСОБА_1 . Водночас як вбачається з досліджених апеляційним судом оригіналів квитанцій, копії яких надавалися суду першої інстанції (а.с. 214-215), ОСОБА_1 сплатила ТОВ ФК «Фагор» впродовж 2015-2016 років за цим кредитним договором 10565,72 грн. За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову і стягнення з відповідачки заявленої заборгованості за цим кредитним договором. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 10 березня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 21 серпня 2025 року. Судді Л.М. Грох Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк