Постанова 4803 № 204/6918/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5755/25 Справа № 204/6918/24 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 8 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Петешенкової М.Ю., суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П., при секретарі - Травкіній В.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2025 року у складі судді Токар Н.В. у справі за позовом ОСОБА_1 до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності,- В С Т А Н О В И Л А: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 20 червня 1994 року Ясиноватським відділенням Донецької залізниці, вона набула право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , де й проживала по 2022 рік, оскільки у зв`язку із збройною агресію російської федерації вимушена була переміститись до м.Дніпра. Позивач зазначає, що внаслідок військових дій, спричинених агресією російської федерації проти України, квартира зазнала пошкоджень. З метою отримання грошової компенсації для відновлення квартири, пошкодженої внаслідок бойових дій, звернулася із заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області, який своїм рішенням №73825831 від 26 червня 2024 року відмовив у здійсненні реєстрації права власності на квартиру, з підстав не отримання державним реєстратором відомостей з відповідного бюро технічної інвентаризації. З урахуванням викладеного, вимушена звернутись до суду та просити суду визнати право власності на квартиру для подальшого оформлення та подачі заявки на отримання гарантованої державою компенсації з використанням електронної послуги «єВідновлення», яке передбачено Постановою КМУ №381 від 21 квітня 2023 року. Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2025 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано відсутністю правових підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами у справі порушення її прав з боку відповідача, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, що мають значне значення для справи та зроблено висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про не доведеність позивачем вчинення усіх необхідних дій, передбачених спеціальним порядком для отримання компенсації за пошкоджене майно та в отриманні якої було прийнято рішення про відмову, оскільки судом був порушений порядок дослідження доказів у справі, а саме не досліджено належним чином наданні докази на підтвердження заявленого позову. Окрім того, вказує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що відповідачем не порушене її право, та нею обраний неефективний спосіб захисту порушеного її права, а тому наявні правові підстави для задоволення позову. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного. Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 20 червня 1994 року Ясиноватським відділенням Донецької залізниці згідно розпорядження від 20 червня 1994 року №220, реєстраційний напис №6823 кн.32 від 25 червня 1994 року зроблений КП Донецької облради Бюро технічної інвентаризації м.Волноваха, ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . У зв`язку із збройною агресію російської федерації, позивач була вимушена переміститись до м.Дніпра. Дізнавшись про пошкодження квартири, будучи потенційним отримувачем компенсації для відновлення власної нерухомості, 10 травня 2024 року, маючи намір зареєструвати право власності на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області. Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради Дніпропетровської області Калініченко Т.В. №73825831 від 26 червня 2024 року позивачу відмовлено у проведенні реєстраційних дій, у зв`язку із не отриманням державним реєстратором відомостей з відповідного бюро технічної інвентаризації. З відповіді відділу «Центр надання адміністративних послуг» Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області від 16 травня 2024 року №01-12/243 вбачається, що державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року щодо об`єктів нерухомого майна у межах м.Волноваха, Волноваського р-н, Донецької обл. проводило КП «Волноваське бюро технічної інвентаризації». За наявною інформацією доступ до реєстраційних книг та реєстраційних справ, відсутній; документація не евакуйована та знаходиться на тимчасово окупованій території. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.4 ст. 12 ЦПК України). За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15, ч.1 ст. 16 ЦК України). Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції). Отже, за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції поряд із негативним обов`язком утриматися від неправомірного втручання у право мирного володіння майном держава має позитивні обов`язки гарантувати кожному, хто перебуває під її юрисдикцією, ефективне використання цього права та його відновлення у разі порушення. Позитивні обов`язки можуть передбачати певні заходи, необхідні для захисту права власності, а саме: у матеріальному аспекті: держава має забезпечити у своїй правовій системі юридичні гарантії реалізації права власності (превентивні обов`язки) та засоби правового захисту, за допомогою яких потерпілий від втручання у це право може його захистити, зокрема, вимагаючи відшкодування збитків за будь-яку втрату (компенсаційні обов`язки); у процесуальному аспекті: хоча ст. 1 Першого протоколу до Конвенції не встановлює чітких процедурних вимог, існування позитивних обов`язків процесуального характеру відповідно до цього положення визнані ЄСПЛ як у справах, що стосуються державних органів, так і у спорах між приватними особами. Вирішуючи питання про відповідну компенсацію, суд має керуватися вимогами Конвенції, інших актів національного законодавства та задля ефективного захисту конвенційного права встановити, зокрема, за порушення якого виду конвенційних обов`язків позивач вимагає від держави компенсацію, і чи обґрунтованим відповідно до цього порушення є її розмір. Так, чинним законодавством встановлений механізм визначення шкоди та збитків за пошкоджене і знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації. Постановою Кабінету Міністрів України №326 від 20 березня 2022 року затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії рф, якою визначено, що визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за такими напрямами, зокрема, втрати житлового фонду і об`єктів житлово-комунального господарства напрям, що включає втрати житлового фонду і об`єктів житлово-комунального господарства, об`єкти незавершеного будівництва житлової нерухомості, дачних і садових будинків, фактичні витрати, здійснені для їх відновлення. Визначення шкоди та обсягу соціальних виплат, які забезпечуються відповідно до законодавства, у грошовій формі здійснюється згідно з методикою, затвердженою наказом Мінсоцполітики, за погодженням з Мінреінтеграції. Відповідальним за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є Мінсоцполітики (абзаци 8 і 9 підпункту 1 пункту 2 постанови № 326). 21 квітня 2023 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №381, якою затверджено Порядок надання компенсації для відновлення окремих категорій об`єктів нерухомого майна, пошкоджених внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації, з використанням електронної публічної послуги «єВідновлення», отримувачем компенсації є фізична особа - громадянин України, яка досягла 18-річного віку та подала засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) або в інший спосіб, передбачений цим Порядком, заяву та є власником (співвласником) пошкодженого об`єкта, право власності якого підтверджено. Згідно вказаного Порядку №381 для розгляду питання надання компенсації виконавчими органами сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, військовими адміністраціями населеного пункту або військово-цивільними адміністраціями населеного пункту (уповноважений орган) утворюється комісія з розгляду питань щодо надання компенсації за пошкоджені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією рф проти України (комісія). Комісія є консультативно-дорадчим органом, підзвітним та підконтрольним уповноваженому органу. Уповноважений орган забезпечує дотримання комісією вимог цього Порядку. Положення про комісію, її персональний склад затверджуються уповноваженим органом. За результатами розгляду заяви комісія приймає рішення про надання/відмову в наданні компенсації та передає це рішення на розгляд уповноваженого органу не пізніше п`яти робочих днів з дати прийняття такого рішення. У рішенні про відмову у наданні компенсації обов`язково зазначаються підстави для такої відмови. Протягом п`яти днів від завершення строку для подання заперечень на рішення комісії (з урахуванням можливого його продовження за заявою заявника) відповідно до пункту 25 цього Порядку уповноважений орган розглядає прийняте комісією рішення разом із запереченнями заявника (якщо такі були подані) та приймає одне з таких рішень: затвердити рішення комісії про надання/відмову у наданні компенсації; надіслати заяву на повторний розгляд комісією. За результатами розгляду заяви заявнику засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), надходить повідомлення про прийняте комісією рішення та розмір компенсації не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати внесення рішення в Реєстр знищеного та пошкодженого майна. Після затвердження рішення комісії відповідно до пункту 12 цього Порядку та внесення його у Реєстр пошкодженого та знищеного майна отримувачу компенсації засобами Порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія), надходить відповідне повідомлення. У разі подання заяви в паперовій формі відповідно до пункту 13-1 цього Порядку відповідні повідомлення доводяться до відома отримувача компенсації у письмовій формі комісією/уповноваженим органом, що прийняв таке рішення, не пізніше ніж протягом наступного робочого дня з дати прийняття відповідного рішення. Відомості про надання чи відмову в наданні компенсації, суму компенсації відповідно до рішення комісії та/або уповноваженого органу публікуються на офіційному веб-сайті уповноваженого органу (за наявності) або оприлюднюються в інший спосіб (із посиланням на номер заяви без зазначення персональних даних заявника) не пізніше наступного робочого дня після прийняття відповідних рішень. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності комісії здійснюється у такому порядку: 1) у разі незгоди з даними акта комісійного обстеження та/або звіту з технічного обстеження заявник має право подати заперечення до комісії протягом п`яти робочих днів з дати проведення обстеження, якщо таке обстеження було проведено після подання заяви (якщо обстеження було проведено до дати подання заяви, - протягом п`яти робочих днів після подання заяви). Заперечення повинні бути в обов`язковому порядку розглянуті та враховані комісією під час складання чек-листа та прийняття рішення про надання/відмову у наданні компенсації, про що повинно бути зроблено примітку у такому рішенні; 2) у разі незгоди з рішенням комісії про надання/відмову у наданні компенсації, зокрема з розміром компенсації, заявник має право подати заперечення до уповноваженого органу протягом п`яти робочих днів з дати отримання повідомлення про прийняття рішення комісією. Заперечення повинні бути в обов`язковому порядку розглянуті та враховані уповноваженим органом під час прийняття одного з рішень, передбачених пунктом 12 цього Порядку, про що повинно бути зроблено примітку у такому рішенні; 3) у разі незгоди з іншими рішеннями, діями або бездіяльністю комісії заявник має право подати відповідну скаргу до уповноваженого органу протягом п`яти робочих днів з дати вчинення таких дій або прийняття рішень/граничного строку, коли такі дії повинні бути вчинені або рішення прийняті. За результатами розгляду скарги уповноважений орган приймає рішення, яке є обов`язковим для виконання комісією. Заперечення та скарги, передбачені цим пунктом, подаються заявником у паперовій формі через адміністратора центру надання адміністративних послуг, посадову особу органу соціального захисту населення або нотаріуса. За зверненням заявника строк подання заперечень чи скарг може бути продовжений ще на п`ять робочих днів. До заперечення/скарги заявник має право подавати пояснення, фотофіксації, висновки від третіх осіб, зокрема Групи підтримки єВідновлення, інші документи на підтвердження аргументів, наведених в запереченні/скарзі. Рішення уповноваженого органу можуть бути оскаржені у судовому порядку. До того ж, 23 лютого 2023 року прийнято Закон «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України», який набрав чинності 22 травня 2023 року. Для розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна виконавчий орган сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради (виконавчий орган ради), військова адміністрація населеного пункту або військово-цивільна адміністрація населеного пункту утворює Комісію з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України (Комісія з розгляду питань щодо надання компенсації), як консультативно-дорадчий орган та затверджує положення про роботу такої Комісії (ст. 3). Компенсація за знищену квартиру, інше житлове приміщення в будівлі, складову частину об`єкта будівництва (квартиру, інше житлове приміщення в будівлі), що після прийняття в експлуатацію є самостійним об`єктом нерухомого майна, надається у спосіб шляхом: 1) надання грошових коштів шляхом їх перерахування на поточний рахунок отримувача компенсації із спеціальним режимом використання для фінансування будівництва будинку садибного типу, садового або дачного будинку. Такий рахунок відкривається на ім`я отримувача компенсації. Порядок відкриття та ведення таких рахунків визначається Національним банком України; 2) фінансування придбання об`єкта житлової нерухомості (у тому числі інвестування/фінансування його будівництва), земельної ділянки, на якій розташовано такий об`єкт, частки у праві власності на таке майно з використанням житлового сертифіката (ст. 8). Джерелами фінансування компенсації за пошкоджені та знищені об`єкти нерухомого майна є: 1) кошти державного (у тому числі Фонду відновлення майна та зруйнованої інфраструктури, Фонду ліквідації наслідків збройної агресії) та місцевих бюджетів; 2) кошти міжнародних фінансових організацій, інших кредиторів та інвесторів; 3) міжнародна технічна та/або поворотна чи безповоротна фінансова допомога; 4) репарації або інші стягнення з російської федерації; 5) інші джерела, не заборонені законодавством України. Органи місцевого самоврядування можуть затверджувати місцеві програми та створювати фонди з метою надання компенсації та відновлення пошкоджених/знищених (зруйнованих) об`єктів нерухомого майна (ст. 13). Оскарження рішень, дій та бездіяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів надання публічних послуг, пов`язаних з виконанням цього Закону Рішення, дії, бездіяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів надання публічних послуг, пов`язаних з виконанням цього Закону, можуть бути оскаржені до суду. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно виходив із того, що наявне в матеріалах справи свідоцтво про право власності на житло, видане 20 червня 1994 року Ясиноватським відділенням Донецької залізниці згідно розпорядження від 20 червня 1994 року №220, реєстраційний напис №6823 кн.32 від 25 червня 1994 року зроблений КП Донецької облради Бюро технічної інвентаризації м.Волноваха, на підставі якого ОСОБА_1 набула у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , не є підставою для визнання за позивачем права власності у розмінні положень ст. 392 ЦК України. Матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження факту, що відповідачем оспорюється чи не визнається право власності позивача на вказану нерухомість, а також звернення позивача із заявою про отримання компенсації за пошкоджене нерухоме майно, як і не містять відмови у надані позивачу такої компенсації. За таких обставин, відсутність у державного реєстратора доступу до реєстраційних книг та реєстраційних справ на спірну квартиру, не свідчить про невизнання відповідачем права власності позивача на спірне нерухоме майно. Крім того, позивач у разі незгоди з рішенням державного реєстратора про відмову у здійсненні реєстраційних дій, не скористався своїм правом оскаржити рішення у визначений чинним законодавством спосіб. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції враховуючи наведені норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи у сукупності з проаналізованими в матеріалах справи доказами, які мають суттєве значення для її вирішення, встановивши відсутність порушеного, невизнаного або оспореного права позивача на вказану нерухомість та відповідно отримання компенсації за пошкоджене нерухоме майно, суд дійшов правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про необґрунтованість та недоведеність позову належними та допустимими доказами у справі, та відповідно відсутність підстав для задоволення позову. Проаналізувавши зміст рішення суду першої інстанції з точки зору застосування норм права, які стали підставою для позову по суті, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції ухвалене рішення відповідно до встановлених ним обставин на підставі наданих доказів, які мають індивідуальний характер. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання обґрунтованості висновків суду першої інстанції, апеляційний суд виходить із того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги про надання суду належних та допустимих доказів на підтвердження заявленого позову, яким судом не було надано правової оцінки, що призвело до ухвалення неправомірного рішення у справі, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вказане спростовується матеріалами справи. Посилання в апеляційній скарзі на доведеність позивачем вчинення усіх необхідних дій, передбачених спеціальним порядком для отримання останньою компенсації за пошкоджене майно, є безпідставними та такими, що не спростовують правильності висновків суду першої інстанції по суті вирішення позову та переважно зводяться до необхідності переоцінки доказів та не дають підстав вважати, що судом неправильно застосовано норми матеріального та порушено процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи. Доводи апеляційної скарги про порушення відповідачем права позивача та обрання ефективного способу захисту, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки у даній справі відсутні порушення, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача, що є самостійною підставою для відмови у позові, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, оскільки підстави для його скасування відсутні. Згідно із ст. 141 ЦПК України, судові витрати, у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - У Х В А Л И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 10 березня 2025 року -залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 13 серпня 2025 року Повний текст судового рішення складено 21 серпня 2025 року. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича Т.П. Красвітна