Ухвала КАС ВС № 320/35624/24

УХВАЛА 21 серпня 2025 року м. Київ справа №320/35624/24 адміністративне провадження №К/990/30760/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Уханенка С.А., суддів: Радишевської О.Р., Кашпур О.В., перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якій просив: - стягнути з Київської обласної прокуратури на користь позивача заробітної плати за період із 01 березня 2023 року по 14 квітня 2024 року з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 та положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII, з відрахуванням при виплаті встановлених податків і зборів; - стягнути з Київської обласної прокуратури на користь позивача середнього заробітку за весь час затримки з 30 квітня 2024 року по день ухвалення рішення у даній справі з відрахуванням при виплаті встановлених податків і зборів. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі 197 815,98 грн (сто дев`яносто сім тисяч вісімсот п`ятнадцять) гривень 98 (дев`яносто вісім) копійок. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 понесені останнім судові витрати у розмірі 20 000,00 грн. (двадцять тисяч) гривень 00 копійок. 17 липня 2025 року засобами поштового зв`язку Офісу Генерального прокурора надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з установленням скаржнику десятиденного строку для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції документа про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі. 20 серпня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» скаржник надіслав заяву про усунення недоліків, до якої додано платіжну інструкцію про сплату судового збору у визначеному Судом розмірі. Отже, скаржник виконав вимогу ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху від 11 серпня 2025 року. Так, предметом спору у цій справі є стягнення заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки з 30 квітня 2024 року по день ухвалення рішення у цій справі з відрахуванням при виплаті встановлених податків і зборів. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, скаржник зазначає, що приймаючи рішення про часткове задоволення позову суди не надали оцінку підставам, які зазначені у позовній заяві, а безпідставно при прийнятті рішення у цій справі взяли за основу положення статті 235 КЗпП України, якою визначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Як вказує скаржник, наведене свідчить про те, що суд першої інстанції, вийшовши за межі позовних вимог всупереч позиції позивача, порушив принцип диспозитивності, внаслідок чого допустив неправильне застосування частини другої статті 9 КАС України, а також приписи статей 116, 117, 235, 236 КЗпП України. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування вищевказаних норм права у подібних правовідносинах. Отже, обґрунтування скаржника стосовно наявності підстави для касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів. Разом з цим в касаційній скарзі заявник посилається на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що слід відступити від висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 640/10445/21, у якій зазначено що неподання позивачем заяви на підставі статей 21, 24 КЗпП України, яка б свідчила про його бажання та волевиявлення бути поновленим на роботі, оскільки ці правові норми визначають правила поведінки особи у правовідносинах щодо укладення трудового договору, а не щодо поновлення на посаді на підставі рішення суду. Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18). Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Проте зі змісту поданої касаційної скарги вбачається, що скаржник лише висловлює свою незгоду стосовно висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 09 листопада 2022 року у справі № 640/10445/21, та які були враховані судом апеляційної інстанції, проте сама по собі незгода не достатня для обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України. Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України. В тексті касаційної скарги скаржник зазначає, що Київським окружним адміністративним судом необгрунтовано стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської обласної прокуратури понесені судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 20000,00 грн. На думку скаржника, враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складення процесуальних документів є явно завищеним та таким, що підлягає зменшенню. Відтак, обґрунтування скаржника потребують перевірки у межах викладених доводів. Водночас пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Київським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження. Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Суд, проаналізувавши доводи касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами, доходить висновку про наявність в цьому випадку обставин, наведеному у підпункті «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, що уможливлює допуск цієї касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження. Проте Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» частини п`ятої статті 328 КАС України, позаяк не підтвердженим є те, що рішення у цій справі, у контексті індивідуальних ознак цього спору, тягне за собою наслідки, які мають своєрідність, особливості, характерні виключно для особи, яка подає касаційну скаргу, тому Верховний Суд не приймає доводи скаржника щодо винятковості цієї справи для останнього. Ураховуючи доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні. Керуючись статтями 328 - 330, 334, 335, 338 КАС України, Суд У Х В А Л И В:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 січня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справ за позовом ОСОБА_1 до Київської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про зобов`язання вчинити певні дії.

2. Витребувати справу №320/35624/24 із Київського окружного адміністративного суду.

3. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.

4. Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: С.А. Уханенко Судді: О.Р. Радишевська О.В. Кашпур