Постанова 4852 № 160/16609/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 21 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/16609/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Комунального закладу «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради» та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби у Донецькій області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року (суддя Конєва С.О.) у справі за позовом Комунального закладу «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради» до Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Комунальне підприємство «Міська ритуальна служба» Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування вимоги №040504/-15/1245-2024 від 24.06.2024р.,- ВСТАНОВИВ: КЗ «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради» звернулося з позовом до Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби у Донецькій області, в якому, з урахуванням уточнення, просить: - визнати протиправною та скасувати вимогу щодо усунення порушень№040504/-15/1245-2024 від 24.06.2024р., винесеної на підставі акту від 29.05.2024 року №040504-12/3 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради» за період з 01.01.2021 року по 31.12.2023 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року позов задоволено частково. Суд вирішив визнати протиправною та скасувати п.п.2.4, п.п.2.5 пункту 2 вимоги Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби у Донецькій області №040504/-15/1245-2024 від 24.06.2024р. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити. Позивачем подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано, що секретар за своєю класифікацією (сукупністю знань та практичних навичок) може виконувати додатково роботу прибиральниці. Це суміщення було встановлено за наявної вакантної посади у штатному розписі, за добровільною згодою працівника, це було необхідно для забезпечення прибирання службових та побутових приміщень відповідно до вимог санітарних норм та правил, економічно доцільно і не призвело до погіршення якості виконання основної роботи. Доплата проводилася в розмірі 50 % посадового окладу (тарифної ставки), відповідно до колективного договору та чинного законодавства. Також зазначено, що позивачем, проведено процедуру закупівлі комплексної послуги. Тобто, комплекс вказаної послуги включав все необхідне для належного проведення поховання одного підопічного, яке економічно доцільне та не призвело для збільшення вартості, у разі проведення такої закупівлі окремими процедурами закупівель. Діюче законодавство не містить заборони закупівлі послуг та необхідних супутніх товарів у межах єдиної процедури закупівлі. У зв`язку із відсутністю затвердженого тарифу укладалися договори про надання платних соціальних послуг за тарифами, з урахуванням фактичних витрат на утримання підопічних, які погоджені керівником, оскільки не приймати підопічних у зв`язку із відсутністю тарифів на послуги не є можливим. Пансіонат мав право використовувати кошти спеціального фонду на поховання, у разі якщо мало місце не забезпечення (або часткове забезпечення) видатками загального фонду. Видатки на поховання померлих підопічних у період 2021 - 2023 заплановані відповідно до лімітної довідки за рахунок коштів загального фонду обласного бюджету та відповідно затверджені головним розпорядником. В умовах воєнного стану згідно постанови Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 року забороняється припинення житлово-комунальних послуг, нарахування штрафів та пені, а також на стягнення заборгованості з населення за житлово-комунальні послуги. Відповідачем також подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову в частині задоволених позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, вимога управління Східного офісу Держаудитслужби в Донецькій області щодо усунення виявлених порушень № 040504-15/1245-2024 від 24.06.2024 є такою, що винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано. Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів. Колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню. Як було встановлено судом першої інстанції, у період з 29.02.2024р. по 22.05.2024р. відповідно до п.2.2.2.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Східного офісу Держаудитслужби України на І квартал 2024 року, на підставі направлень на проведення ревізії від 27.02.2024 року №6,7 посадовими особами відповідача було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального закладу «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради» за період з 01.01.2021 року по 31.12.2023 року, про що було складено акт ревізії від 29.05.2024р. за №040504-12/3, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями документів та не оспорюється учасниками справи (а.с.148-173 том 1). За результатами проведеної ревізії та на підставі згаданого акту ревізії від 29.05.2024р. посадовою особою відповідача 24.06.2024р. за №040504-15/1245-2024 стосовно позивача було прийнято Вимогу «Про усунення виявлених порушень», у якій у пункті 2 Вимоги вимагалося усунути виявлені порушення законодавства в установленому законодавством порядку, а саме: - забезпечити відшкодування на користь пансіонату матеріальної шкоди (збитків) внаслідок необґрунтованого нарахування та виплати заробітної плати секретарю за суміщення в сумі 71331,23 грн. відповідно до норм статей 15,16,1212-1213 ЦК України, у тому числі шляхом надання відповідальною особою пропозиції добровільного відшкодування. У випадку неможливості забезпечення відшкодування у вищезгаданому порядку, розглянути питання щодо відшкодування шкоди (збитків) з винної особи відповідно до статей 130-136 КЗпП України та забезпечити відшкодування на користь пансіонату відповідно до п.6 ч.13 ст.9 Закону №2464-УІ та Порядку від 16.01.2016р. №6 зайво сплаченого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 15692,87 грн., нарахованого на зайво виплачену заробітну плату ( п.п.2.1 п.2 оспорюваної Вимоги); - забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної внаслідок завищення вартості послуг з поховання 105 померлих підопічних геріатричного пансіонату в сумі 204744,79 грн., а саме: 1) відобразити в обліку дебіторську заборгованість по розрахунках із КП «Міська ритуальна служба» Дніпровської міської ради за надані послуги з поховання; 2) провести претензійну роботу із КП «Міська ритуальна служба» Дніпровської міської ради для усунення порушень шляхом повернення ним зайво отриманих коштів за послуги з поховання ( в частині завищення вартості послуг з винесення труни з тілом покійного) та оформити у встановленому порядку отримання предметів ритуальної належності: труна, хрест, подушка, покривало тощо, в подальшому, закупівлю предметів ритуальної належності здійснювати відповідно до Державного класифікатора ДК 021:2015 за кодом 39290000-1 «Фурнітура різна», а саме: ДК 021:2015-39296000-3 «Похоронне приладдя». В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 КЗпП України ( п.п.2.2 п.2 оспорюваної Вимоги); - забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної внаслідок недоотримання коштів від надання соціальних послуг на платній основі у 2021-2022 роках в сумі 7629,02 грн. через невірний розрахунок вартості послуг шляхом коригування (донарахування) недоотриманої суми з опікунів підопічних, по яких у 2024 році продовжуються дії договорів надання соціальних послуг на платній основі. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст.ст.130-136 КЗпП України ( п.п.2.3 п.2 оспорюваної Вимоги); - провести зірку з виконавчою службою щодо стягнення за рішеннями суду заборгованості в сумі 136818,44 грн. за утримання на платній основі в пансіонаті підопічного ОСОБА_1 та у разі можливості забезпечення відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної внаслідок недоотримання коштів (доходів) власних надходжень пансіонату від утримання на платній основі, поновити дебіторську заборгованість в бухгалтерському обліку пансіонату (п 2.4 оспорюваної Вимоги); - забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної внаслідок недоотримання коштів (доходів) 75% від пенсії підопічного ОСОБА_1 в загальній сумі 109149,61 грн., а саме: 1)відобразити в обліку дебіторську заборгованість по розрахункам із Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області; 2) провести претензійно-правову роботу із Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області для усунення порушень шляхом перерахування коштів на спеціальний рахунок пансіонату ( п.п.2.5 п.2 оспорюваної Вимоги); - забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної внаслідок здійснення видатків на поховання померлих підопічних за рахунок загального фонду замість спеціального фонду в сумі 652612,75 грн. шляхом перерахування коштів із спеціального фонду на загальний ( п.п.2.6 п.2 оспорюваної Вимоги); - забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної внаслідок здійснення покриття за рахунок коштів обласного бюджету витрат фізичних осіб в загальній умі 201014,70 грн. Провести претензійно-позовну роботу із фізичними особами щодо відшкодування коштів за спожиті комунальні послуги та надати підтверджуючі документи щодо нарахування та оплати мешканцями гуртожитку та житлового будинку за комунальні послуги ( п.п.2.7 п.2 оспорюваної Вимоги); - у подальшому дотримуватись вимог законодавства України, не допускати встановлених недоліків, забезпечити ефективне витрачання бюджетних коштів (п.3 оспорюваної Вимоги); - розглянути питання щодо притягнення до відповідальності осіб, винних у допущенні порушень законодавства (п.4 оспорюваної Вимоги). Не погодившись із вказаною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом. Щодо визнання протиправним та скасування п.п.2.4 п.2 оспорюваної вимоги в частині спонукання позивача провести звірку з виконавчою службою щодо стягнення за рішеннями суду заборгованості в сумі 136818,44 грн. за утримання на платній основі в пансіонаті підопічного ОСОБА_1 та у разі можливості забезпечення відшкодування матеріальної шкоди (збитків), поновити дебіторську заборгованість в бухгалтерському обліку пансіонату. Як встанови суд першої інстанції, ревізією встановлено, що 27.06.2008 між Пансіонатом та громадянином ОСОБА_1 (підопічним) був укладений договір №16 про надання платних послуг на його утримання в Пансіонаті, який було погоджено начальником головного управління праці та соціального захисту населення за змістом п.3.1 цього договору було передбачено, що підопічний сплачує Пансіонату кошти за один місяць утримання до 05 числа кожного місяця. На час ревізії, яка проводилася за період з 01.01.2021 по 31.12.2023, було встановлено, що заборгованість у сумі 136818,44 грн. утворилася до 01.01.2021 та не була відшкодована, за наступними судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме: - за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 14.06.2011р. було задоволено позов Пансіонату про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за період з 01.10.2011р. по 15.02.2011р. 37788,95 грн.; - за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11.04.2013р. було задоволено позов Пансіонату про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 42377,07 грн. за період з 21.09.2011р. по 28.02.2013р.; - за рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 19.06.2015р. було задоволено позов Пансіонату про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в сумі 74570,93 грн. за період з 01.01.2013р. по 31.03.2015р. та судового збору у сумі 745,71 грн. Зазначені судові рішення були пред`явлені позивачем до органів Державної виконавчої служби до примусового виконання у межах зведеного виконавчого провадження та всі виконавчі провадження за судовими рішеннями про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь Пансіонату були закінчені на підставі п.3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смертю ОСОБА_1 27.12.2022р. згідно актового запису 3881 про що свідчить зміст інформації, який наведений у копії постанови про закінчення виконавчого провадження №58608938 від 10.01.2023р. та відомостями з Інформації про виконавче провадження (а.с.241-зворот - 244 том 1). 27.04.2023р. Пансіонат звернувся до Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори з претензією на суму 317 768,34 грн., яка була стягнута з ОСОБА_1 за судовими рішеннями упродовж з 2013р. по 2019р., однак за життя ОСОБА_1 було стягнуто пенсійним фондом на підставі постанови державного виконавця тільки 16361,21 грн., у зв`язку із чим просив відкрити спадкову справу, що підтверджується змістом відповідної претензії та описом поштового вкладення (а.с.245-247 том 1). У відповідь на вказану претензію, Восьма Дніпровська державна нотаріальна контора листами від 03.05.2023р. №223/02-14, від 26.07.2023р. №411/01-16 повідомила позивача про те, що за його претензією була заведена спадкова справа до спадкоємців ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за №56/2023 згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та із заявою про прийняття спадщини у визначений законодавством строк до нотаріальної контори ніхто не звертався (а.с.240-241 том 1). Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем у повній мірі та у відповідності до вимог діючого чинного законодавства проведено претензійно-позовну роботу з приводу стягнення заборгованості з підопічного ОСОБА_1 за його життя, яка утворилася до 01.01.2021, за наслідками такої претензійної роботи судом були ухвалені відповідні наведені вище судові рішення, які були пред`явлені позивачем до примусового виконання до органів ДВС, однак, їх примусове виконання не залежало від волі позивача та позивач не міг вплинути на обставини примусового їх виконання. Суд вірно встановив, що позивачем виконано всі вимоги щодо претензійно-позовної роботи з приводу стягнення у примусовому порядку за судовими рішеннями заборгованості ОСОБА_2 , яка виникла у сумі 136818,44 грн. до 01.01.2021р. передбачені чинним законодавством. Суд також вірно зазначив, що дії з проведення звірки з виконавчою службою після закінчення виконавчого провадження суперечать вимогам Закону України «Про виконавче провадження», та не призведуть до відшкодування заборгованості. Щодо вимоги відповідача про поновлення дебіторської заборгованості у сумі 136818,44 грн. в бухгалтерському обліку Пансіонату. У відповідності до п.1.2 розділу І Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014р. №372 передбачено, що безнадійна дебіторська заборгованість - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником, або дебіторська заборгованість, строк позовної давності якої минув. Пунктом 3.2 розділу Ш Порядку №372 установлено, що дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання установою майбутніх економічних вигід або досягнення поставленої мети та/або задоволення потреб установи і може бути достовірно визначена її сума. Пунктом 3.5 розділу Ш наведеного Порядку №372 визначено, що дебіторська заборгованість, строк позовної давності якої минув і яка є безнадійною до стягнення, списується за результатами інвентаризації розрахунків на підставі рішення керівника установи з відображенням зміни результатів виконання кошторису. Безнадійна дебіторська заборгованість обліковується на відповідному позабалансовому рахунку протягом трьох років з моменту списання для спостереження за можливістю її стягнення у разі змін майнового стану неплатоспроможних дебіторів. У відповідності до приписів Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2015р. №1219 (далі - Наказ Мінфіну №1219)установлено, що рахунок 07 "Списані активи" призначено для обліку й узагальнення інформації про стан дебіторської заборгованості, списаної з балансу внаслідок неплатоспроможності боржників. На цьому рахунку обліковується заборгованість протягом трьох років з моменту списання для нагляду за можливістю її стягнення у разі змін майнового стану неплатоспроможних дебіторів. Аналітичний облік за позабалансовим рахунком 07 «Списані активи» ведеться за боржниками. Рахунок 07 «Списані активи» має такі субрахунки, зокрема: 071 «Списана дебіторська заборгованість розпорядників бюджетних коштів»; 072 «Списана дебіторська заборгованість державних цільових фондів»; На субрахунках 071 «Списана дебіторська заборгованість розпорядників бюджетних коштів» (072 «Списана дебіторська заборгованість державних цільових фондів») ведеться облік розпорядниками бюджетних коштів та державними цільовими фондами суми списаної дебіторської заборгованості внаслідок неплатоспроможності боржників. На цих субрахунках обліковується заборгованість протягом трьох років з моменту списання для спостереження за можливістю її стягнення у разі змін майнового стану неплатоспроможних дебіторів. Дебіторська заборгованість остаточно списується з субрахунків 071 «Списана дебіторська заборгованість розпорядників бюджетних коштів» (072 «Списана дебіторська заборгованість державних цільових фондів») після надходження суми в порядку відшкодування або у зв`язку із закінченням строку обліку такої заборгованості. Відповідно до п.6.4 Типової кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов`язаннями розпорядниками бюджетних коштів та державними цільовими фондами, затвердженої вищенаведеним наказом Міністерства фінансів України 29.12.2015р. №1216, списання сум дебіторської заборгованості після закінчення строку позовної давності відображається на кореспондентських рахунках Дт 5512, Кт 2117п. Судом першої інстанції було встановлено, що у зв`язку зі смертю підопічного ОСОБА_1 27.12.2022р. зведене виконавче провадження щодо стягнення з нього заборгованості за судовими рішеннями на користь Пансіонату було закінчене згідно постанови ВП №58608938 від 10.01.2023р. (а.с.241-242 том 1). За наслідками розгляду претензії позивача поданої до Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори була заведена спадкова справа №56/2023 та 26.07.2023р. позивачем отримано відповідь №411/01-16 про те, що із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначений законом строк ніхто не звертався, що підтверджується змістом копії такої відповіді, наявної у справі (а.с.240-241 том 1). Згідно з наказом керівника Пансіонату від 28.08.2023р. №41-о проведено списання дебіторської заборгованості підопічного ОСОБА_1 перед Пансіонатом у сумі 136818,44, яка виникла 11.02.2018р., за якою минув строк позовної давності (як безнадійну дебіторську заборгованість) згідно до п.3.5 наказу МФУ від 02.04.2014р. №372 про що свідчить зміст копії наведеного наказу (а.с.136 том 1). Вказану дебіторську заборгованість було відображено у бухгалтерському обліку Пансіонату наступним чином: Дт 5512 Кт 2117п на суму 136818,44 грн. та відображені зміни результатів виконання кошторису. Одночасно зі списанням безнадійної дебіторської заборгованості Пансіонат відобразив вказану суму заборгованості на позабалансовому субрахунку 071 «Списана дебіторська заборгованість». Враховуючи правила ведення бухгалтерського обліку та встановлені обставин, суд першої інстанції вірно зазначив про помилковість висновків відповідача про порушення позивачем п.6.4 Типової кореспонденції. Судом вірно було зазначено, що вимоги відповідача щодо порушення позивачем правил бухгалтерського обліку та необхідності поновлення дебіторської заборгованості на вказану суму у бухгалтерському обліку Пансіонату, відображені у п.п.2.4 п.2 оспорюваної вимоги, є такими, що суперечать вищенаведеним приписам Порядку №372, Наказу Мінфіну №1219 та п.6.4 Типової кореспонденції, а відповідно, є протиправними. Щодо визнання протиправним та скасування п.п.2.5 п.2 оспорюваної вимоги в частині спонукання позивача забезпечити відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної внаслідок недоотримання коштів (доходів) 75% від пенсії підопічного ОСОБА_1 в загальній сумі 109149,61 грн., а саме: відобразити в обліку дебіторську заборгованість по розрахункам із Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області; провести претензійно-позовну роботу із Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області для усунення порушень шляхом перерахування коштів на спеціальний рахунок пансіонату. У відповідності до вимог ч.1 ст.48 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», під час перебування пенсіонера на повному державному утриманні у відповідній установі (закладі) йому виплачується 25 відсотків призначеної пенсії. У випадках, якщо розмір його пенсії перевищує вартість утримання, виплачується різниця між пенсією і вартістю утримання, але не менше 25 відсотків призначеної пенсії. Частина пенсії, що залишилася після виплати суми пенсії пенсіонеру та членам його сім`ї відповідно до частин першої і другої цієї статті, перераховується до установи (закладу), де пенсіонер перебуває на повному державному утриманні, за його особистою заявою (ч.3 ст.48 наведеного Закону). Механізм перерахування органами Пенсійного фонду України або структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад коштів установам (закладам), у яких особи перебувають на повному державному утриманні врегульований відповідним Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.04.2004р. №269. Згідно п.2 Порядку №269 встановлено, що адміністрація установи надсилає у триденний строк після взяття особи на повне державне утримання органам Пенсійного фонду України або структурним підрозділам з питань соціального захисту населення за місцем перебування особи, одного із батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників (далі - законний представник) на обліку (отримання допомоги, пенсії) та за місцезнаходженням установи відповідне повідомлення, до якого додає: 1) довідку про зарахування особи на повне державне утримання; 2) письмову заяву особи чи її законного представника або письмову заяву адміністрації установи, погоджену органом опіки та піклування (якщо опіку чи піклування над особою здійснює установа), про перерахування установі різниці (за формою згідно з додатком 1); 3) довідку про вартість утримання особи в установі. Пунктом 3 Порядку №269 визначено, що орган Пенсійного фонду України або структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за місцем перебування у них особи на обліку (отримання допомоги, пенсії) надсилає в десятиденний строк після надходження від установи повідомлення про взяття особи на повне державне утримання органу Пенсійного фонду України або структурному підрозділу з питань соціального захисту населення за місцезнаходженням установи пенсійну (особову) справу такої особи. Відповідно до п.4 Порядку №269 передбачено, що на підставі документів, що надійшли відповідно до пунктів 2 і 3 цього Порядку, видається у п`ятиденний строк за місцезнаходженням установи або за місцем перебування законного представника на обліку (отримання допомоги): - органом Пенсійного фонду України - розпорядження з визначенням суми, яку необхідно виплатити особі і непрацездатним членам її сім`ї; - структурним підрозділом з питань соціального захисту населення - розпорядження з визначенням суми, яку необхідно виплатити особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю. Після видачі зазначених розпоряджень орган Пенсійного фонду України або структурний підрозділ з питань соціального захисту населення робить відповідний запис у пенсійній (особовій) справі особи та до 20 числа місяця, за який проводиться виплата, перераховує кошти установі. Перерахування коштів установі починається з 1 числа місяця, наступного за датою надходження заяви - пункт 5 Порядку №269. Судом першої інстанції вірно було зазначено, що частина пенсії, перераховується до установи (закладу), де пенсіонер перебуває на повному державному утриманні за його особистою заявою та з дотриманням вищенаведеної процедури, а саме: направлення установою повідомлення про взяття на повне державне утримання до пенсійного органу, довідки про вартість утримання особи в установі та особистої заяви особи (підопічного) чи його законного представника про перерахування установі різниці його пенсії за таке утримання. Як було встановлено судом, позивачем було повідомлено Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про те, що з 28.02.2019 ОСОБА_1 було зараховано на повне державне утримання до Пансіонату, у зв`язку із чим пенсійна виплата проводилась в розмірі 25 відсотків призначеної йому пенсії згідно до ст.48 Закону №1058, проте, оскільки письмової заяви від ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України від 04.04.2004р. №269 про перерахування частини пенсії до управління не надходило, у період з 01.03.2019р. по 27.12.2022р. (дату смерті ОСОБА_1 ) перерахування різниці пенсії пансіонату не проводилось про що свідчить зміст копії листів пенсійного органу від 02.04.2024р. №0400-010506-8/64717, від 30.04.2024р. №0400-010506-8/87534, наявних у справі (а.с.28-30 том 1). Суд першої інстанції вірно встановив, що позивачем впродовж з 28.02.2019 по 27.12.2022 не було забезпечено направлення на адресу пенсійного органу особистої заяви підопічного ОСОБА_1 про перерахування різниці його пенсії у розмірі 75% пенсії за утримання його в пансіонаті всупереч вимог ч.3 ст.48 Закону №1058 та приписів Порядку №269, що, в свою чергу, призвело до недоотримання Пансіонатом від підопічного ОСОБА_1 коштів на його утримання у загальній сумі 109149,61 грн. ( у т.ч. за 2021 рік - 52373,60 грн., 2022 рік - 56776,01 грн.). Вірними є висновки суду першої інстанції, що заподіяння збитків Пансіонату на загальну суму 109149,61 грн. (не перерахування із пенсійного органу частини пенсії ОСОБА_1 до Пансіонату), що мало місце саме через не надання особистої заяви про перерахування частини своєї пенсії на утриманні у Пансіонаті підопічним ОСОБА_1 , тобто, з вини особи, яка була взята на повне державне утримання ( ОСОБА_1 ), а не з вини пенсійного органу. Судом було встановлено, що підопічний ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому був знятий з пенсійних виплат 01.01.2023, пенсійний орган не є ні спадкоємцем, ні правонаступником підопічного ОСОБА_1 . Вірними є висновки суду першої інстанції, що пенсійний орган не має жодних правових підстав розпоряджатися пенсією (коштами), які залишилися після смерті ОСОБА_1 , а також і не може відповідати (бути відповідачем) за дії пенсіонерів після їх смерті, зокрема, за дії ОСОБА_1 , який не надав особистої заяви на перерахування частини його пенсії Пансіонату за його утримання, у зв`язку із чим вимоги відповідача скеровані до позивача з приводу забезпечення відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяної внаслідок недоотримання коштів (доходів) 75% від пенсії підопічного ОСОБА_1 в загальній сумі 109149,61 грн. шляхом проведення претензійно-позовної роботи саме із Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області для усунення порушень шляхом перерахування коштів на спеціальний рахунок пансіонату, відображені у п.п.2.5 п.2 оспорюваної вимоги, без згоди на таке перерахування спадкоємців померлого ОСОБА_1 , є такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, тому є протиправними. Суд вірно зазначив, що наведені вимоги про відшкодування збитків можуть бути позивачем заявлені лише до спадкоємців підопічного ОСОБА_1 , які приймуть спадщину у відповідності до вимог чинного цивільного законодавства, а не до пенсійного органу, а п.п.2.4 п.2 оспорюваної вимоги підлягає визнанню судом протиправним та скасуванню. Доводи апеляційної скарги відповідача вказаних висновків суду першої інстанції не спростовують. Щодо визнання протиправною та скасування оспорюваної вимоги в частині п.п.2.1, п.п.2.2, п.п.2.3, п.п.2.6, п.2.7 пункту 2, пунктів 3 та

4. З приводу правильності визначення та встановлення позивачем доплат за суміщення професій або виконання обов`язків тимчасово відсутніх працівників (п.п.2.1 п.2 оспорюваної вимоги). Відповідно до ст.97 КЗпП України та ст.15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Статтею 105 КЗпП України визначено порядок оплати праці при суміщенні процесій (посад) і виконанні обов`язків тимчасово відсутнього працівника, а саме: працівникам, які виконують та тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов`язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщенням професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника. Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі. Як встановив суд першої інстанції та було встановлено у ході ревізії позивача, умовами, передбаченими у колективному договорі, а саме: у пунктах 2.14 - 2.19 відсутні посилання на наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства охорони здоров`я України від 05.10.2005р. №380/519, в той же час, є посилання на постанову Ради Міністрів СРСР від 04.12.1981 року №1145 «Про порядок і умови суміщення професій». Пунктом 3 Постанови №1145 установлено, що суміщення професій (посад) дозволяється, як правило, в межах тієї категорії персоналу, до якої належить цей працівник (робочі, інженерно-технічні працівники, службовці та інші). Назви посад установлюються відповідно до Класифікатора професій ДК 003:2010, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року №327, а кваліфікаційні категорії, зокрема: - секретаря - відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 1) «Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності» ДХКП, затверджений наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року №336; - молодшої медичної сестри - відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників (випуск 78) «Охорона здоров`я», затвердженого та введеного в дію наказом Міністерства охорони здоров`я від 29 березня 2002 року №117. Судом першої інстанції вірно було встановлено, що посада секретаря та молодшої медичної сестри не віднесені до однієї і тієї ж категорії, а відповідно, суміщення цих професій (посад) не дозволяється. Як установлено у ході ревізії секретареві ОСОБА_3 згідно наказів директора пансіонату у період з 01.01.2021р. по 31.12.2023р. щомісячно було дозволено працювати за суміщенням професій (посад) на 0,5 ставки молодшої медичної сестри геріатричного відділення, та відповідно, нараховано і виплачено заробітної плати за суміщення професій (посад) у загальному розмірі 87024,10 грн. (із них заробітна плата - 71331,23 грн., ЄСВ - 15692,87 грн.), про що свідчать копії відповідних наказів, наявних у справі (а.с.227-239 том 1). Вірними є висновки суду першої інстанції, що у питанні суміщення професій (посад) у Пансіонаті у згаданий вище період, посадовими особами позивача були допущені порушення вимог ст.105 КЗпП України та п.3 Постанови №1145, а тому, відображені у п.п.2.1 п.2 оспорюваної вимоги, висновки контролюючого органу про необхідність забезпечення відшкодування на користь Пансіонату завданої матеріальної шкоди внаслідок необґрунтованого нарахування та виплати заробітної плати секретарю за суміщення професій (посад) у сумі 71331,23 грн. та ЄСВ - 15692,87 грн. є правомірними та такими, що відповідають вищенаведеним приписам чинного законодавства, у зв`язку із чим підстави для визнання протиправною та скасування п.п.2.1 п.2 оспорюваної вимоги відсутні. Щодо питання правильності та обґрунтованості списання витрат на поховання померлих підопічних геріатричного пансіонату у 2021-2023р.р., а саме: визначення у калькуляціях на надання послуг з поховання померлих підопічних Пансіонату у договорах №64, №07, №21 послуги з винесення труни з тілом покійного у розмірах 1946,33 грн., 2235,26 грн., 3280,29 грн., відповідно, тоді як вартість такої послуги згідно наказу керівника КП «Міська ритуальна служба» від 30.11.2021р. №148/1 була затверджена у сумі 657,63 грн.; включення у вартість послуги з винесення труни з тілом покійного предметів ритуальної приналежності (п.п.2.2 п.2 оспорюваної вимоги). Статтею 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» №1102-ІУ визначено терміни, які вживаються в такому значенні, зокрема: - поховання померлого - комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству; - предмети ритуальної належності - вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші); - ритуальні послуги - послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання. Відповідності до ст.8 Закону №1102-ІУ, організація діяльності в галузі поховання померлих здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, іншими центральними органами виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та їх виконавчими органами. Органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи в межах своєї компетенції, зокрема, створюють ритуальні служби. Згідно ч.1 та ч.2 ст.9 Закону №1102-ІУ, ритуальні служби - спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону. Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб`єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради - ст.10 Закону №1102-ІУ. Як встановлено судом першої інстанції, рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 13.10.2021р. №1039 було затверджено вартість окремих видів ритуальних послуг, які надаються КП «Міська ритуальна служба» та рівень рентабельності для КП «Міська ритуальна служба» при формуванні вартості ритуальних послуг. Відповідно до пункту 3 згаданого рішення, встановлено, що ритуальні послуги повинні надаватись на підставі договорів-замовлень за встановленою вартістю (п.1.1 цього рішення). Пунктом 2 наведеного рішення, вартість ритуальних послуг та предметів ритуальної належності, яка надаються (реалізуються) КП «Міська ритуальна служба» не входять до переліку окремих видів ритуальних послуг (п.1.1 цього рішення), встановлюється відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно, оскільки послуга - «винесення труни з тілом покійного» не входить до переліку окремих видів ритуальних послуг згідно п.1.1 рішення міської ради, вартість цієї послуги повинна встановлюватись відповідно до вимог чинного законодавства. Механізм формування вартості та економічно обґрунтованих тарифів (цін) на ритуальні послуги, предмети ритуальної належності для суб`єктів господарювання різних форм власності визначений «Єдиною методикою визнання вартості надання громадянам необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності» затвердженого Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003р. №194, зареєстрованого в Мінюсті України 18.03.2004р. за №338/8937. Відповідно до пункту 2.3 Методики №194 планування витрат здійснюється нормативним методом. Розмір витрат за кожною статтею визначається на підставі державних та галузевих нормативів, а також відповідно до прийнятих на підприємстві норм використання палива, електроенергії, матеріалів, норм та розцінок з оплати праці, нормативів витрат на управління і обслуговування виробництва та інших норм витрат. При невідповідності державних або галузевих норм витрат матеріальних, трудових та фінансових ресурсів розрахунковим нормам, які відображають особливості діяльності окремого підприємства використовуються розрахункові норми, які затверджуються наказом директора підприємства. Як встанови суд першої інстанції, до зустрічної звірки було надано наказ, виданий КП «Міська ритуальна служба» від 30.11.2021р. №148/1, яким затверджено вартість послуги - «винесення труни з тілом покійного» в сумі 657,63 грн. Наказом КП «Міська ритуальна служба» від 03.02.2023р. №9 було встановлено вартість на вказану вище послугу в сумі 738,86 грн.; наказом від 13.04.2023р. №44 вартість цією ж послуги була встановлена у сумі 727,53 грн.; наказом від 17.05.2023р. №66 вартість цієї ж послуги була встановлена у сумі 769,45 грн. У період 2021р. по 2023р., між Пансіонатом та КП «Міська ритуальна служба» були укладені договори щодо надання послуг з поховання померлих підопічних Пансіонату, де у Калькуляціях до цих договорів ( є невід`ємними частинами таких договорів), вартість послуги - «винесення труни тілом покійного» була встановлена вище, ніж у наказах керівника ритуальної служби на відповідний рік, а саме: - за договором №64 від 30.11.2021р. у 2021 році було надано 22 послуги з поховання померлих підопічних Пансіонату на загальну суму 88000,00 грн., де вартість послуги - «винесення труни з тілом покійного» становила - 1946,33 грн.; - за договором №07 від 21.01.2022р. у 2022 році було надано 80 таких послуг на загальну суму 352000,00 грн. (сума зменшена згідно додаткових угод 1-12 до 281944,14 грн. та складає 70055,86 грн.(20 послуг), де вартість згаданої послуги становила -2235,26 грн.; - за договором №21 від 10.06.2022р. було надано 22 послуги на суму 274361,78 грн. (сума зменшена згідно додаткових угод №1-15 на 128782,06 грн. та складає 114835,98 грн. (23 послуги), де вартість згаданої послуги становила - 3280,29 грн. Судом вірно було встановлено, що виходячи із затвердженої наказом директора комунального підприємства вартості (ціни) за одну послугу, вартість 6 послуг по договору №64 повинна складати: 657,63 х 6 послуг = 3945, 78 грн., тоді як Пансіонатом за надані 6 послуг з винесення труни з тілом покійного було сплачено 11677,98 грн., різниця складає 7732,20 грн. Вартість послуги з винесення труни з тілом покійного у 2022 році по договорах №07, №21 повинна була складати 657,63 х 43 послуги =28278,09 грн., а сплачено - 97062,04 грн., різниця склала - 68783,95 грн. Згідно договору №02 від 30.01.2023р. про надання послуг з поховання у 2023 році було надано 75 послуг на суму 435843,75 грн., де вартість послуги - «винесення труни з тілом покійного» становила - 3337,91 грн. Згідно до затверджених наказами директора комунального підприємства вартості (ціни) за одну послугу - «винесення труни з тілом покійного» повинна була складати відповідно до періодів: 657,63х5+738,86х13+727,53х8+769,45х30=41797,07 грн., а було сплачено - 170025,71 грн., різниця складає 128228,64 грн. Також, як було встановлено судом першої інстанції, різниця вартості вказаної послуги - «винесення труни з тілом покійного» виникла внаслідок того, що до вартості вказаної послуги Пансіонатом було включено вартість предметів ритуальної належності (труна, хрест, подушка, покривало, тощо). Фактично позивачем було здійснено закупівлю за ДК 021:2015-98370000-7 «Поховальні та супутні послуги», яка включає до вказаної послуги і вартість «предметів ритуальної належності». Згідно до Закону №1102-ІУ ритуальні служби надають, як ритуальні послуги з поховання померлих, так і здійснюють реалізацію предметів ритуальної належності, а відповідно до визначення термінів, наведеному у ст.2 цього Закону, наведені послуги за своєю суттю є різними. Суд першої інстанції вірно взяв до уваги відсутність доказів, які б свідчили про здійснення закупівлі відповідно до Державного класифікатора ДК 021:2015, який визначається за кодом 39290000-1 «Фурнітура різна», а саме: ДК 021:2015-39296000-3 «Похоронне приладдя» (домовина, хрест, покривало, табличка, тощо). Предмети ритуальної належності (труна, хрест, покривало, подушка, табличка тощо) у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є товаром. Вартість товарів - предметів ритуальної належності не є витратними матеріалами (сировина, матеріали, паливо, енергія, амортизація основних засобів, інвентаря, зарплата працівників, що безпосередньо задіяні в наданні послуг, інші витрати на надання послуг). До складу витрат, які входять до собівартості, визначені за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №27/4248 ( далі - П(С)БО 16), не відноситься товар. У пункті 10 П(С)БО 16 вказано, що собівартість реалізованих товарів визначається за Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси». Вірними є висновки суду першої інстанції, що позивачем до калькуляції включено послугу з винесення труни з тілом покійного, вартість якої за вищенведеними договорами є завищеною, оскільки договорами встановлено ціну більшу, ніж вартість цієї послуги затвердженої наказами комунального закладу, а також включено до вартості послуги - «винесення труни з тілом покійного» вартість предметів ритуальної належності (товарів), що є порушенням вимог п.2.3 Методики, ч.2 ст.9 Закону №1102-ІУ, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки ритуальні послуги (послуги, пов`язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання, а реалізація предметів ритуальної належності (вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші), тобто, останні є товаром, а не послугами, а відповідно, позивач зобов`язаний був оголосити закупівлю предметів ритуальної належності окремо, а висновки контролюючого органу щодо завищення вартості послуг з поховання 105 померлих підопічних Пансіонату на суму 204744,79 грн. внаслідок чого завдано збитків обласному бюджету є правомірними. Щодо недоотримання Пансіонатом коштів від надання соціальних послуг на платній основі у 2021-2022 роках на суму 7629,02 грн. та спонукання останнього забезпечити відшкодування цих коштів шляхом коригування (донарахування) недотриманої суми з опікунів підопічних, по яких у 2024 році подовжуються дії договорів надання соціальних послуг на платній основі (п.п.2.3 п.2 оспорюваної вимоги). Пунктом 11 Порядку регулювання тарифів на соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2020р. №428, який набрав чинності 03.06.2020 визначено, що тарифи на соціальні послуги визначаються надавачами соціальних послуг і затверджуються їх засновниками один раз на відповідний рік на строк, що становить календарний, або на менший період часу до закінчення календарного року, якщо його затвердження здійснюється в цьому ж календарному році. Як було встановлено судом першої інстанції, засновником Пансіонату є Дніпропетровська обласна рада. У ході проведення ревізії було встановлено, що рішенням Дніпропетровської обласної ради №307-17/УІІІ від 28.07.2023р. було затверджено відповідні вищенаведені тарифи на соціальні послуги у розмірі 357,84 грн. Рішенням Дніпропетровської обласної ради №344-18/УІІІ від 08.12.2023р. були внесені зміни до рішення №307-17/УІІІ від 28.07.2023р. «Про затвердження тарифів на соціальні послуги (догляд стаціонарний) на 2023 рік» та затверджено тариф - вартість за добу 359,84 грн. Ревізією було встановлено, що у періоді 2021-2022 роки та у період з 01.01.2023р. по 28.07.2023р. Пансіонатом укладалися договори про надання платних соціальних послуг без затверджених тарифів їх засновником - Дніпропетровською обласною радою. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем порушені приписи п.11 Порядку №428. Механізм визначення вартості соціальних послуг (тарифів) у 2021-2023 роках врегульовано Методичними рекомендаціями розрахунку вартості соціальних послуг, затвердженими Наказом Міністерства соціальної політики України 07.12.2015 року №1186 з урахуванням Порядку №428. У пункті 6 розділу І Методичних рекомендаціях зазначено, що вартість кожної соціальної послуги доцільно визначати окремо на основі типової структури витрат для визначення вартості соціальної послуги в розрахунку на одну людино-годину (залежно від умов надання соціальної послуги) (додаток 2), яка містить статті прямих та адміністративних витрат. У пункті 4 розділу ІІ згаданих Методичних рекомендацій наведені формули, які рекомендується використовувати для розрахунку вартості соціальної послуги, а також формування та оцінки калькуляції витрат на надання соціальних послуг за рахунок бюджетних коштів замовникам соціальних послуг і суб`єктам. У відповідності до пункту 10 Порядку №428 передбачено, що адміністративні витрати включаються до тарифу на соціальну послугу в розмірі 15 відсотків витрат на оплату праці працівників, які безпосередньо надають таку послугу. Як встановив суд першої інстанції, у період з 01.01.2021 по 31.12.2023 до собівартості послуги включалися прямі та загальновиробничі витрати, відповідно до Порядку №268, який втратив чинність 03.06.2020р. (а.с.142-205 том 2). Водночас, адміністративні витрати не розраховувалися згідно вимог п.10 Порядку №428. Таким чином, вірними є висновки суду першої інстанції, що внаслідок порушення останнім вимог п.10,11 Порядку №428, а також наведених вище Методичних рекомендацій, Пансіонатом було недоотримано коштів від надання соціальних послуг на платній основі у 2022-2022 роках на суму 7629,02 грн., а п.п.2.3 вимоги є правомірним. Щодо правомірності покриття Пансіонатом витрат спеціального фонду загальним фондом на загальну суму 652 612,75 грн. та спонукання відшкодування матеріальної шкоди (збитків) шляхом перерахування цих коштів із спеціального фонду на загальний (п.п.2.6 п.2 оспорюваної вимоги). За приписами статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов`язань минулих років; бюджетні зобов`язання за спеціальним фондом бюджету - виключно в межах відповідних фактичних надходжень спеціального фонду бюджету. Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002р. №228. Пунктом 1 згаданого Порядку №228 установлено, що кошторис має такі складові частини: - загальний фонд, який містить обсяг надходжень із загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією видатків бюджету на виконання бюджетною установою (далі - установа) основних функцій або розподіл надання кредитів з бюджету за класифікацією кредитування бюджету; - спеціальний фонд, який містить обсяг надходжень із спеціального фонду бюджету на конкретну мету та їх розподіл за повною економічною класифікацією видатків бюджету на здійснення відповідних видатків згідно із законодавством, а також на реалізацію пріоритетних заходів, пов`язаних з виконанням установою основних функцій. Обсяги надходжень до спеціального фонду проекту кошторису визначаються на підставі розрахунків, які складаються за кожним джерелом доходів та/або фінансування бюджету чи повернення кредитів до бюджету, що плануються на наступний бюджетний період - п.17 Порядку №228. Згідно п.19 Порядку №228 установлено, що спеціальний фонд проекту кошторису передбачає складення зведення показників спеціального фонду кошторису за всіма джерелами надходження коштів до цього фонду та відповідними напрямами їх використання. Розподіл видатків бюджету та надання кредитів з бюджету спеціального фонду проекту кошторису проводиться виключно в межах і за рахунок відповідних надходжень, запланованих на цю мету в зазначеному фонді. У відповідності до вимог п.23 Порядку №228 передбачено, що видатки спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень плануються у такій послідовності: за встановленими напрямами використання, на погашення заборгованості установи з бюджетних зобов`язань за спеціальним та загальним фондом кошторису та на проведення заходів, пов`язаних з виконанням основних функцій, які не забезпечені (або частково забезпечені) видатками загального фонду. Напрями використання коштів, що надходять з Пенсійного фонду установам, де особи перебувають на повному державному утриманні, наведені у Переліку товарів, робіт та послуг, на закупівлю яких спрямовуються кошти, що підлягають перерахуванню Пенсійним фондом України та структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад установам, де особи перебувають на повному державному утриманні, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 20.03.2012р. №150. Згідно пункту 4 вказаного Переліку №150 передбачено, що кошти, які надходять від ПФУ до спеціального фонду, де особи перебувають на повному державному утриманні, спрямовуються за КЕКВ 2240 Оплата послуг (крім комунальних), зокрема, на ритуальні послуги (у тому числі оплата послуг священика, спорудження на могилі померлого (загиблого) надгробка, огорожі навколо могили). Судом вірно було зазначено, що надходження коштів з Пенсійного фонду України формують спеціальний фонд, тому оплата послуг, які наведені у вищенаведеному п.4 Переліку №150 за КЕКВ 2240 «оплата ритуальних послуг» з урахуванням п.4 Порядку №228, повинні були здійснюватися за рахунок видатків спеціального фонду кошторису за рахунок власних надходжень. Як встановлено ревізією з 01.01.2021 по 31.12.2023 позивачем здійснювалися видатки на поховання померлих підопічних за рахунок коштів загального фонду місцевого бюджету на суму 652 612,75 грн. Ревізією було встановлено, що згідно звіту ф.4-2 у 2021-2023 роках залишок коштів спеціального фонду становив, а саме: на 01.01.2021р. - 2 872 274,68 грн.; на 01.01.2022р. - 3 515 699,40 грн.; на 01.01.2023р. - 8 418 587,98 грн.; на 31.12.2023р. - 14 693 809,72 грн. Матеріали справи не містять доказів на спростування зазначеного Вірними є висновки суду першої інстанції, що бюджетні зобов`язання Пансіонату щодо оплати за ритуальні послуги за КЕКВ 2240 у період з 01.01.2021р. по 31.12.2023р. не були забезпечені видатками спеціального фонду та вимагали (потребували) їх покриття видатками загального фонду, а у частині визнання протиправною та скасування п.п.2.6 п.2 вимоги позивачеві слід відмовити. Щодо повноти оплати за спожиті комунальні послуги мешканцями гуртожитку та житлового будинку та покриття цих витрат за рахунок коштів обласного бюджету в загальній сумі 201014,70 грн.(п.п.2.7 п.2 оспорюваної вимоги). Приписами пункту 48 Порядку №228 встановлено, що бюджетна установа не має права здійснювати запозичення в будь-якій формі (крім випадків, передбачених статтею 16, частиною сьомою статті 22 та статтею 74 Бюджетного кодексу України) або надавати юридичним чи фізичним особам кредити з бюджету (якщо не встановлено відповідні бюджетні призначення на надання кредитів з бюджету). Згідно до вимог п.11 Положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018р. №498 (далі - Постанова КМУ №498) передбачено, що наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом. За нормами пункту 15 цією Постанови КМУ №498 визначено, що особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору. Плата за проживання в гуртожитку включає: - витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами); - інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі). Як установлено у ході ревізії у 2021-2023 роках за мешканців гуртожитку, як своєчасно не сплачують за користування послугами теплопостачання, водовідведення та водопостачання, Пансіонатом фактично така оплата здійснювалась за рахунок бюджетних коштів у загальній сумі 201014,70 грн. Доказів оплати своєчасно мешканцями гуртожитку за спожиті комунальні послуги матеріали справи не містять. Суд вірно встановив, що позивачем не було дотримано норм п.48 Порядку №228 та Постанови КМУ №498, а вимоги контролюючого органу щодо забезпечення відшкодування матеріальної шкоди (збитків), заподіяних внаслідок здійснення покриття за рахунок коштів обласного бюджету витрат фізичних осіб (мешканців гуртожитку) в загальній сумі 201014,70 грн., а також і необхідність проведення претензійно-позовної роботи із фізичними особами щодо відшкодування коштів за спожиті комунальні послуги, є правомірними. Статтею 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» №2939-ХІІ визначено, що орган фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за, зокрема, виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання, кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; усуненням виявлених недоліків і порушень. Згідно до пунктів 7, 15 ст.10 Закону №2939-ХІІ орган державного фінансового контролю наділений правом, а саме: - пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; - порушувати перед керівниками відповідних органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у допущених порушеннях. Таким чином, суд вірно зазначив, що пункти 3 та 4 оспорюваної вимоги є такими, що відповідають вище дослідженим повноваженням відповідача, тому є правомірними. Доводи апеляційних скарг висновків суду першої інстанції не спростовують. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги Комунального закладу «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради» та Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби у Донецькій області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2024 року у справі за позовом Комунального закладу «Дніпропетровський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради» до Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Комунальне підприємство «Міська ритуальна служба» Дніпровської міської ради про визнання протиправною та скасування вимоги №040504/-15/1245-2024 від 24.06.2024р. залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Постанова у повному обсязі складена 21 серпня 2025 року. Головуючий - суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш