Постанова 4852 № 160/3924/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 січня 2021 року м. Дніпросправа № 160/3924/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року в адміністративній справі №160/3924/20 (головуючий суддя першої інстанції Кучма К.С.) за позовом ОСОБА_1 до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Позивач 07.04.2020 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, в якому просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо надання відповіді на його запит на доступ до публічної інформації від 07.03.2020 року з порушенням вимог національного законодавства у сфері доступу до публічної інформації; - зобов`язати відповідача повторно розглянути його запит на доступ до публічної інформації від 07.03.2020 року та надати на нього відповідь згідно з національним законодавством. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач 07.03.2020 року звернувся до КП «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради, яке підпорядковано відповідачу, із запитом на доступ до публічної інформації. Листом від 19.03.2020 року №2/1-208 відповідачем надано відповідь на запит. Позивач вважає, що його право на отримання інформації було порушено та на підставі п.3-5 ч.2 ст.23 Закону України «Про доступ до публічної інформації» оскаржує: ненадання відповіді на запит в окремих частинах, а також надання неповної відповіді на запит в інших частинах. При цьому вся відповідь на запит надана з порушенням строку розгляду запитів на доступ до публічної інформації. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними дії Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради щодо надання відповіді на запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 07.03.2020 року з порушенням вимог законодавства у сфері доступу до публічної інформації. Зобов`язанно Департамент благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради повторно розглянути запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 07.03.2020 року та надати на нього відповідь відповідно до вимог діючого законодавства. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції при прийнятті рішення не з`ясовано, яким чином направлений позивачем лист-запит від 07.03.2020 року на адресу КП «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради, мав би опинитись у Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, що зумовило би виникнення у останнього обов`язку надання відповіді на такий запит. Апелянт зазначає, що ним не отримувалось, не опрацьовувалось та не готувалось відповіді на запит від 07.03.2020 року, а відтак Департамент не повинен нести відповідальність. Наявна в матеріалах справи відповідь Департаменту від 19.03.2020 року вих.№2-1/208 надана на запит позивача від 15.03.2020 року, який отриманий електронною поштою 16.03.2020 року вх.№37/651. Проте, суд помилково встановив, що лист Департаменту від 19.03.2020 року є відповіддю на запит позивача від 07.03.2020 року, адресований КП «Ритуальна служба» ДМР. Відтак, скаржник наголошує, що суд першої інстанції прийняв рішення при неповному з`ясуванні обставини справи, що мають значення для справи; недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, та неправильному застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, а тому в суді апеляційної інстанції справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів в порядку письмового провадження, про що сторони повідомлені належним чином. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, встановила наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 07.03.2020 року ОСОБА_1 звернувся до КП «Ритуальна служба» Дніпровської міської ради із запитом на доступ до публічної інформації, в якому просив повідомити таку інформацію:

1. Якою є загальна вартість робіт та послуг для поховання особи у КП «Ритуальна служба», з урахуванням придбання усіх необхідних супутніх товарів у КП «Ритуальна послуга?

2. Якою є вартість кожної відповідної роботи та послуги окремо? Якою є вартість придбання кожного з необхідних супутніх товарів окремо? Вартість доставки трупа на кладовище, вартість викопування ями, вартість ділянки, вартість організації захоронення, вартість закопування ями, вартість гробу, вартість земельної ділянки, на якій здійснюється поховання і т.д.?

3. Прохання надати прейскурант усіх робіт та послуг, що надаються КП «Ритуальна послуга».

4. Прохання надати прейскурант усіх товарів, що продаються КП «Ритуальна послуга» у зв`язку зі здійсненням останнім своєї діяльності (гроби і т.д.). Листом від 19.03.2020 року №2/1/208 відповідач повідомив, що відповідно до ст.10 Закону України «Про поховання та похоронну справу» надання ритуальних послуг відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого п.2 ч.2 ст.8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб`єктами господарювання інших форм власності. Вартість таких послуг встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін. При наданні ритуальних послуг КП «Ритуальна служба» ДМР керується вартістю, що встановлена рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 19.06.2018 р. №489 «Про встановлення вартості окремих видів ритуальних послуг, які надаються КП «Ритуальна служба» ДМР населенню на території м.Дніпра». Також в листі зазначено, що за приписом ч.2 ст.12 Закону України «Про поховання та похоронну справу» що кореспондується з пунктами 4, 5 «Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення» ритуальні послуги надаються за плату згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом. Послуги надаються за плату згідно з цінами, що діють на момент оформлення договору-замовлення про їх надання. Відповідно до ч.3 п.8 «Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення», затвердженого накаом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003 року №193, пропонувати замовнику ритуальні послуги або предмети ритуальної неналежної якості або непотрібного йому асортименту забороняється. Враховуючи викладене, замовник при укладенні договору-замовлення самостійно визначає необхідність ритуальних послуг та предметів ритуальної належності. Позивач пов`язує порушення своїх прав з діями відповідача, щодо надання неповної відповіді на запит щодо пунктів 1, 2 запиту, ненадання відповіді на запит щодо пунктів 3, 4 запиту без зазначення будь-яких підстав для ненадання даної відповіді та несвоєчасне надання відповіді на запит. Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів зазначає про таке. Положеннями статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених ст.13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів. Як видно з матеріалів справи, відповідач є юридичною особою, діяльність якого здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому відповідно до пункту 2 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» він є розпорядником публічної інформації щодо використання бюджетних коштів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації» право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Доступ до інформації забезпечується, окрім іншого, наданням інформації за запитами на інформацію (пункт 2 частини першої статті 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»). Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації» запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Згідно із ч.ч.1, 2 ст.20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Згідно тексту адміністративного позову позивач вважає протиправними дії Департаменту соціальної політики ДМР щодо надання відповіді на його запит на доступ до публічної інформації від 07.03.2020 року з порушенням вимог національного законодавства у сфері доступу до публічної інформації. При цьому, як зазначає сам позивач, і це підтверджується матеріалами справи, такий запит ним був надісланий поштою (цінним листом) на адресу КП «Ритуальна служба» ДМР: просп. Олександра Поля, буд.18, приміщення 119, 49101 (а.с.14,15). Суд звертає увагу, що наявна в матеріалах справи копія запиту (яку позивач визначає як від 07.03.2020 року) не має дати його складання та підпису позивача (а.с.14-зворіт). До речі, сам позивач вказує дату свого запиту то 07.03.2020 року, то 05.03.2020 року (а.с.111). Позивачем в позові не зазначено та матеріали справи не містять інформації коли вказаний запит був отриманий адресатом (КП «Ритуальна служба»), за яким вхідним номером він зареєстрований, як і відсутні докази отримання вказаного запиту саме Департаментом соціальної політики Дніпровської міської ради (відповідачем у справі). Проте, судом першої інстанції без посилань на будь-які докази в рішенні зроблений висновок про отримання Департаментом 11.03.2020 року запиту позивача від 07.03.2020 року. Далі, позивач зазначає, що на його запит від 07.03.2020 року ним отримано відповідь Департаменту за №2/1-208 від 19.03.2020 року, яка надана з порушенням строків, визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації», не містить відповіді на запит в окремих частинах, а також містить неповні відповіді на запит в інших частинах. Судом першої інстанції не взято до уваги та не надано оцінки посиланням Департаменту соціальної політики ДМР, зазначеним у відзиві на позов, згідно яких відповідь Департаменту за №2/1-208 від 19.03.2020 року надана на запит ОСОБА_1 вх.№37/651 від 16.03.2020 року, а запит позивача від 07.03.2020 року Департамент взагалі не отримував та не реєстрував, а відтак і не міг надавати на нього відповідь, оскільки такий запит був адресований не Департаменту соціальної політики ДМР, а КП «Ритуальна служба» ДМР. Вказані обставини наголошені відповідачем і в апеляційній скарзі. Крім того, апелянт зазначає, що саме КП «Ритуальна служба» ДМР є розпорядником інформації, яка є предметом запиту ОСОБА_1 від 07.03.2020 року. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Дніпровською міською радою 16.03.2020 року електронною поштою отримано запит ОСОБА_1 від 15.03.2020 року (вхідний №37/651). Вказаний запит передано на опрацювання Департаменту соціальної політики ДМР 17.03.2020 року (реєстр.№18/60) (а.с.105). Саме на запит позивача за вх.№37/651 від 16.03.2020 року Департаментом соціальної політики ДМР надано відповідь 19.03.2020 року за №2/1-208 (а.с.16). Апеляційній суд також зазначає, що запит позивача від 07.03.2020 року адресований КП «Ритуальна служба» ДМР: просп. Олександра Поля, буд.18, приміщення 119, 49101 (а.с.14,15). При цьому, у запиті позивач просить направити йому відповідь на адресу: вул.Пушкінська, буд.104-е, м.Харків, 61023. Згідно матеріалів справи Департамент соціальної політики ДМР знаходиться за адресою: вул.Виконкомівська, 6, м.Дніпро, 49044, тобто за іншою адресою, ніж КП «Ритуальна служба» ДМР. З наведеного вбачається, що відповідь Департаменту соціальної політики ДМР за №2/1-208 від 19.03.2020 року надана на запит ОСОБА_1 №37/651 від 16.03.2020 року на адресу АДРЕСА_1 , яка була зазначена позивачем саме в його запиті від 15.03.2020 року, що надійшов електронною поштою на адресу Дніпровської міської ради вх.№37/651 від 16.03.2020 року (а.с.16, 105). Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем обраний невірний спосіб захисту, оскільки ним заявлено позов до Департаменту соціальної політики ДМР, тобто до особи, якій запит від 07.03.2020 року позивачем не направлявся, а відтак відповідач не міг опрацьовувати та надавати відповідь на такий запит. До того ж, як зазначалось вище, саме КП «Ритуальна служба» ДМР є розпорядником інформації, яка запитувалась ОСОБА_1 у запиті від 07.03.2020 року, адресованого ним . Колегія суддів вважає безпідставним надання судом першої інстанції аналізу відповіді Департаменту соціальної політики ДМР за №2/1-208 від 19.03.2020 року наданої на запит ОСОБА_1 від 16.03.2020 року, оскільки вказана відповідь на запит позивача від 07.03.2020 року не надавалачь, а відтак не є предметом даного позову. Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції належить скасуванню. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при постановлені рішення допустив неповне з`ясування обставини справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими; невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, та неправильне застосування норм матеріального права, що у відповідності до статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Керуючись статтями 4, 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року в адміністративній справі №160/3924/20 задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року в адміністративній справі №160/3924/20 скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак