Постанова Київський апеляційний суд № 363/5429/24

Справа №363/5429/24 Головуючий у І інстанції Чірков Г.Є. Провадження № 33/824/3475/2025 Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач у 2 інстанції Шроль В. Р. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 серпня 2025 року м. Київ Суддя Київського апеляційного суду В.Р.Шроль, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 ,ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 605 грн. 60 коп. судового збору, В С Т А Н О В И В : За постановою19 жовтня 2024 року о 08 год. 05 хв. по вул. Набережній, 22 в м. Вишгороді Київської області водій ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Lanos д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, тремтіння рук пальців), від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5. Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, просить постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суддею було порушено його права, передбачені ст.268 КУпАП, оскільки він належним чином про час та день розгляду справи повідомлений не був та справу розглянуто без його участі, у зв`язку з чим він був позбавлений можливості надати свої пояснення, заявити клопотання про допит свідків, витребування доказів, подати докази, що спростовують його вину. Вказує, що суддею не надано належної оцінки тим обставинам, що працівниками поліції порушено вимоги ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», оскільки вони не повідомили його про конкретну причину зупинки транспортного засобу. Жодних документів щодо нього працівники поліції не складали та надали лише пустий бланк протоколу, який він підписав, а пройти тест на приладі «Драгер» не пропонували. Також зазначає, що поза увагою судді залишилося те, що на відеозапису не зафіксовано факту керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 та будь-які ознаки алкогольного сп`яніння. Вказує, що працівник поліції формально склав відносно нього протокол про адміністративне правопорушення і не відсторонював його від керування транспортним засобом. Крім того, апеляційна скарга містить у собі клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, зазначає про те, що зі змістом постанови ознайомився лише 16 травня 2025 року. У відповідності до вимог ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом 10 днів з дня винесення постанови. З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 16.04.2025 року, а апеляційна скарга на неї подана 24.05.2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження. Вважаю, що особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, слід поновити строк на апеляційне оскарження постанови, оскільки копія постанови в строк, передбачений ст. 285 КУпАП, не була вручена ОСОБА_1 , у зв`язку з чим причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови слід визнати поважними. Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційної скарги, вважаю апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП настає у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вимогами п. 2.5 ПДР України встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Винуватість ОСОБА_1 у відмові особи яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного спяніння за обставин, викладених у постанові, стверджуються сукупністю доказів, які містяться у матеріалах справи, а саме: в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №680599, акті огляду на стан алкогольного спяніння, відеозапису події з бодікамери поліцейського. Сукупності доказів суддя надав належну правову оцінку і дійшов вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Як пояснив особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, він дійсно був зупинений працівниками поліції без повідомлення про причину зупинки, у зв`язку з тим, що у нього природнє почервоніння обличчя, йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому порядку, але він відмовився , оскільки поспішав на роботу. Після чого, під відеозапис та із участю запрошених поліцейським понятих повторив свою відмову від проходження огляду. Він підписав чисті аркуші , після чого продовжив рух на автомобілі у своїх справах. З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 виконав у графі пояснення допис про те, що «вчора вживав пиво, з протоколом згоден». У акті огляду на стан сп`яніння є позначка про відмову від огляду ОСОБА_1 з підписом останнього без зауважень. З відеозапису події з бодікамери поліцейського вбачається як поліцейський пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у зв`язку з виявленими ознаками як на місці за допомогою алкотестеру , так і у медичному закладі. Зазначеними доказами спростовуються твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 автомобілем не керував і йому не пропонувалося пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в установленому законом порядку. Факт відсутності на відеозапису моменту керування та зупинки транспортного засобу не є тією обставиною, яка б спростовувала пояснення ОСОБА_1 про те, що саме він керував транспортним засобом. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не було відсторонено від керування транспортним засобом, не можуть свідчити про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що полягає у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Посилання апеляційної скарги на те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено його прав, передбачених ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, спростовуються даними протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 680599 від 19 жовтня 2024 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 власним підписом підтвердив, що він ознайомлений з протоколом про адміністративне правопорушенням та йому були роз`яснені права та обов`язки передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Також з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 особисто не приймав участі у розгляді справи в суді першої інстанції, проте подавав письмові пояснення, а його інтереси представляв адвокат. Зазначене свідчить про відсутність істотних порушень його права на захист з урахуванням тих обставин, що особисте право на надання усних пояснень та використання усіх можливих засобів захисту ним було реалізовано під час апеляційного розгляду. Будь-якими доказами не підтверджені версії ОСОБА_1 , викладені у апеляційній скарзі, про неправомірну поведінку поліцейських, що виразилися у безпідставній зупинці його транспортного засобу та змушування підписати чистий бланк протоколу. Таким чином, доводи апеляційної скарги правильності висновку судді про доведеність належними і допустимими доказами вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не спростовують. Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУпАП. Порушень норм процесуального права, які б могли слугувати підставами для зміни чи скасування судового рішення, не встановлено. За таких обставин постанова є законною. Керуючись ст.294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, П О С Т А Н О В И В: Поновити особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, строк на апеляційне оскарження постанови судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2025 року. Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, залишити без задоволення, постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 16 квітня 2025 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін. Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя В. Р. Шроль