Постанова 4801 № 133/1571/24

Справа № 133/1571/24 Провадження № 22-ц/801/1888/2025 Категорія: 70 Головуючий у суді 1-ї інстанції Пєтухова Н. О. Доповідач:Матківська М. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 серпня 2025 рокуСправа № 133/1571/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі: Головуючого: Матківської М. В. Суддів: Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В. Секретар: Закернична А. О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, Рішення ухвалила суддя Пєтухова Н. О. Рішення ухвалено без виклику сторін у м. Козятин Вінницької області Повний текст рішення складено 28 квітня 2025 року, Встановив: У травні 2024 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів на утримання дитини, мотивуючи свої вимоги тим, що 23 жовтня 2014 року Козятинським міськрайонним судом Вінницької області у цивільній справі № 133/2971/14-ц видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 вересня 2014 року і до досягнення ним повноліття. Боржник ОСОБА_2 аліменти сплачував не у повному обсязі, суму визначав на свій розсуд, тому допустив заборгованість зі сплати аліментів, починаючи з 2021 року по квітень 2024 року. Сукупний розмір заборгованості становить 20 415,05 грн. Стягнення аліментів є періодичним платежом, який повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця. У разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток. Формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості. Позивач провела розрахунок пені за період прострочення сплати аліментів з лютого 2021 року по квітень 2024 року за зазначеною формулою та визначила розмір пені за кожен окремо місяць кожного року: з лютого 2021 року по квітень 2024 року. За весь цей період розмір пені становить 20 415,05 грн., які позивач просить стягнути на її користь із відповідача. Розмір пені, відповідно до положень частини 1 статті 196 СК України, не може бути більшим, ніж 100 відсотків заборгованості по аліментах. У розрахунку заборгованості по сплаті аліментів заборгованість ОСОБА_2 станом на квітень 2024 року становить 64 262,41 грн. Також позивач зазначила у позові, що відповідач є працездатною особою, має стабільний дохід, не має на утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних батьків, у лікарів нарколога і психіатра на обліку не перебуває, хронічних захворювань, які б перешкоджали йому виконувати свій обов`язок щодо утримання дитини не має. Рішенням Козятинського міськрайонного суд Вінницької області від 28 квітня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, залишено без задоволення. Судовий збір у розмірі 1211,20 грн. вирішено компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Зазначила, що рішення суду вважає незаконним та необґрунтованим, оскільки суд неправильно встановив дійсні обставини справи, не об`єктивно оцінив надані нею докази по справі і постановив помилкове рішення. Також суд першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не дотримався вимог цивільного процесуального закону, зокрема, що зазначені у частині 4 статті 206 ЦПК України, та порушив вимоги статті 275 ЦПК України щодо розумного строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду є надуманими, оскільки виконавчі документи формуються виконавчою службою і вона не вправі оцінювати їх на відповідність вимогам суду. Факт виникнення заборгованості саме в межах виконавчого провадження ВП № 45390299 підтверджується розрахунком, наданим виконавчою службою, а також інформацією про боржника та дату відкриття виконавчого провадження, яка є у вільному доступі в реєстрі виконавчих проваджень. Також вона не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині відмови у прийнятті заяви відповідача про визнання позову та підставами для цього, вважає їх надуманими і такими, що суперечать частині 4 статті 206 ЦПК України. В порушення вимог статті 275 ЦПК України суд першої інстанції не дотримався розумних строків розгляду справи: відкривши провадження 12 червня 2024 року, рішення ухвалив 28 квітня 2025 року. Відзив на апеляційну скаргу відповідач не надіслав, проте у визначений судом строк для надання відзиву, надіслав заяву, у якій вказав, що він заперечує проти апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою, тому просить у її задоволенні відмовити і рішення суду першої інстанції залишити в силі. Розгляд справи просить проводити без його участі. У судове засідання позивач ОСОБА_1 і її представник адвокат Пилипчук В. О., будучи належним чином повідомленими (судову повістку позивач отримала 16 серпня 2025 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення 0691023981419), не з`явилися, заяви чи клопотань не надіслали. Відповідач ОСОБА_2 надіслав заяву, у такій також просив судові засідання по розгляду апеляційної скарги проводити без його участі. Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення за таких підстав. Судом встановлено, що на підставі виконавчого листа № 133/2971/14-ц від 23 жовтня 2014 року стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) боржника щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 17 вересня 2014 року і до досягнення ним повноліття (а. с. 6). Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ВП № 45390299, здійсненим заступником начальника Лопатинською Н. М. Козятинського відділу ДВС у Хмільницькому районі Вінницької області, заборгованість по сплаті аліментів становить 64 262,14 грн. (а. с. 7). 28 квітня 2024 року ОСОБА_2 подав до суду заяву, у якій просив розглядати справу без його участі та вказав, що позов визнає і не заперечує проти його задоволення (а. с. 29). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із вимог закону, обставин справи, позицій сторін, наданих доказів, а також з урахуванням засад диспозитивності цивільного процесу, яким встановлено, що розгляд справи здійснюється виключно в межах заявлених вимог. Також суд вказав, що позивач, надавши розрахунок, складений у межах виконавчого провадження ВП № 45390299, не надала доказів того, що таке виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого листа № 133/2971/14-ц та має безпосереднє відношення до правовідносин, що виникли саме за судовим рішенням у вказаній справі. Наданий позивачем розрахунок містить відомості про утворення заборгованості по сплаті аліментів за період з лютого 2021 року по квітень 2024 року, водночас станом на лютий 2021 року сукупний розмір заборгованості з моменту відкриття провадження вже склав 9414,18 грн., тобто платежі, що здійснювалися на погашення заборгованості по аліментах після лютого 2021 року мали спершу враховуватися (погашатися) у борг, утворений за період до цього періоду. Крім цього подана відповідачем заява про визнання позову і задоволення позову суперечить вимогам закону, оскільки позивач не довела законність своїх вимог, справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін і суд був позбавлений можливості роз`яснити йому наслідки визнання позову. Апеляційний суд із таким висновком суду першої інстанції не погоджується. Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною першою статті 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3 від 15 травня 2006 року, роз`яснено, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів батьками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Із наданого позивачем до суду розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 45390299, здійсненого заступником начальника Козятинського відділу державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Лопатинською Н. М., вбачається, що починаючи із лютого 2021 року боржник не повністю сплачував щомісячно нараховану державним виконавцем суму аліментів у кожному місяці, при тому, його розмір доходу у лютому 2021 року 3562,50 грн., до сплати підлягає сума аліментів 1197,50 грн., сплатив 0 грн.; у березні 2021 року 3769,25 грн., до сплати підлягає сума аліментів 1197,50 грн., сплатив 1781,25 грн.; у квітні 2021 року 3339,84 грн., до сплати аліментів 1197,50 грн. сплатив 1638,11 грн.; у травні 2021 року 3544,24 грн., до сплати аліментів 1197,50 грн., сплатив 1558,59 грн.; у червні 2021 року 1622,49 грн., до сплати аліментів 1197,50 грн., сплатив 1558,59 грн.; у липні і серпні 2021 року по 10 111,00 грн. в місяць, до сплати аліментів по 2527,75 грн. в місяць, сплатив: у липні 1549,46 грн., у серпні 0 грн.; у вересні, жовтні, листопаді, грудні 2021 року по 11 046,00 грн. в місяць, до сплати аліментів по 2761,50 грн. в місяць, сплатив: у вересні 1587,61 грн., у жовтні 1500,00 грн., у листопаді 0 грн., у грудні 0 грн.; у січні, лютому, березні, квітні 2022 року по 11 92,00 грн. в місяць, до сплати аліментів по 2980,50 грн. в місяць, сплатив: у січні 0 грн., у лютому 1500,00 грн., у березні 0 грн., у квітні 0 грн.; з травня 2022 року по квітень 2024 року щомісячний розмір доходу по 12 776,00 грн. в місяць, до сплати аліментів по 3194,00 грн. в місяць, сплатив: у травні 0 грн., у червні 1500,00 грн., у липні 1500,00 грн., у серпні 3792,51 грн., вересні 1500,00 грн., у жовтні 0 грн., у листопаді 2000,00 грн., у грудні 0 грн., у січні 2023 року 0 грн., у лютому 3000,00 грн., у березні 0 грн., у квітні 0 грн., у травні 3000,00 грн., у червні 3000,00 грн., у липні 3000,00 грн., у серпні 3765,66 грн., у вересні 0 грн., у жовтні 0 грн., у листопаді 12 586,99 грн., у грудні 0 грн., у січні 2024 року 3000,00 грн., у лютому 0 грн., у березні 1500,00 грн., у квітні 0 грн. і станом на 01 травня 2024 року заборгованість склала 64 262,41 грн. (а. с. 7). Таким чином встановлено, що станом на 30 квітня 2024 року виникла заборгованість по сплаті аліментів в сумі 64 262,41 грн. із вини відповідача, який зобов`язаний до сплати аліментів відповідно до рішення суду, що згідно вимог статті 196 СК України дає стягувачу аліментів право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення. Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з першого числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність боржника у вигляді неустойки. Частиною першою статті 196 СК України визначено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо. Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною. Статтею 196 СК України встановлено пеню в розмірі 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане боржником, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені. Таке правило застосовується у разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на 1 відсоток. Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %. За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем. Загальний розмір пені становить суму розміру пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним платежем). У разі, якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %. Строк прострочення вираховується з урахуванням раніше зазначеного правила і починає перебіг з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня який передує дню сплати заборгованості. Така позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 квітня 2019 року по цивільній справі № 333/6020/16-ц, провадження № 14-616цс18. Отже, виконуються правила нарахування пені за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць і до дня, зазначеного позивачем. Згідно з ч. 2 ст. 196 СК України розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів. Платник аліментів відповідач у справі ОСОБА_2 не надав відзиву на позовну заяву і не надав відзиву на апеляційну скаргу та не повідомив суд про наявність у нього обставин для застосування частини 2 статті 196 СК України. При цьому відповідач ОСОБА_2 надав 28 квітня 2025 року (день ухвалення оскаржуваного судового рішення) до суду першої інстанції, заяву, у якій просив розглядати справу без його участі, зазначивши, що позов визнає і не заперечує проти його задоволення (а. с. 29). За змістом положень ст. 12, ст. 13, ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності і диспозитивності. Кожна із сторін зобов`язана довести належними і допустимими доказами ті, обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог та заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає цивільні справи у межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійснені учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Принцип диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) не звільняє учасника справи від обов`язку доказування обставин, на які він посилається у підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги або заперечення позову (ст. 81 ЦПК України). За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу. Відповідно до статті 206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві (частина перша). У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд (частина четверта). У порушення зазначеного процесуального закону, суд першої інстанції після розгляду заяви відповідача ОСОБА_2 про визнання ним позову, не постановив ухвалу за наслідками її розгляду. Відповідач ОСОБА_2 , ні в суді першої інстанції, ані у суді апеляційної інстанції не зазначив про свої доводи, обставини, які мають значення для справи і якими він заперечує заявлений до нього позов та заперечує докази, надані позивачем із зазначенням й наданням таких своїх доказів у ці свої заперечення. По справі встановлено, що відповідач починаючи із лютого 2021 року по 30 квітня 2024 року проводив оплату аліментів частково, внаслідок чого виникла заборгованість по аліментах, яка склала 64 262,41 грн. Отже, виконуються правила нарахування пені за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання відповідачем не було виконане, і до дня, зазначеного позивачем 30 квітня 2024 року, враховуючи при цьому відсутність повної сплати відповідачем заборгованості станом на 30 квітня 2024 року. ОСОБА_1 , скориставшись своїм правом позивача щодо заявлення нею позовних вимог у визначених нею межах, просила стягнути з відповідача пеню за період з лютого 2021 року по 30 квітня 2024 року (а. с. 1-3). Тому з урахуванням засад диспозитивності цивільного судочинства, згідно вимог статті 13 ЦПК України, суд вирішує спір щодо нарахування та сплати пені в межах заявлених позивачем вимог, у цей період. Нарахування позивачем у позовній заяві пені проведено у відповідності до формули нарахування такої пені та складає 20 415,05 грн. Із такими розрахунками колегія суддів погоджується, оскільки вони проведені правильно. Таким чином сума пені за період з лютого 2021 року по 30 квітня 2024 року складає 20 415,05 грн. З огляду на те, що позивачем у справі доведено виникнення заборгованості по сплаті аліментів, яка сталася з вини відповідача у справі особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішення суду, враховуючи позицію відповідача, який не спростував таких обставин, викладених позивачем належними доказами, та керуючись нормами сімейного законодавства, колегія суддів позовні вимоги вважає обґрунтованими і такими, що узгоджуються із вимогами норм матеріального закону, тому вони підлягають до задоволення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема: порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У резолютивній частині постанови апеляційного суду, відповідно до пункту 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України, зазначається, зокрема, про новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Частинами першою та другою статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як свідчать матеріали справи позивач при поданні позовної заяви та апеляційної скарги звільнена від сплати судового збору. Отже, судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню із відповідача пропорційно до задоволеної частини вимог в сумі 3028,00 грн. (1211,20 грн. при подачі позову до суду першої інстанції, при подачі апеляційної скарги 1816,80 грн.). На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 141, 367, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд Постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 28 квітня 2025 року скасувати і ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , неустойку (пеню) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з лютого 2021 року по 30 квітня 2024 року в розмірі 20 415,05 грн. (двадцять тисяч чотириста п`ятнадцять гривень п`ять копійок). Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 3028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім грн. 00 коп.) Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідачМ. В. Матківська СуддіЮ. Б. Войтко І. В. Міхасішин Повний текст судового рішення складений 20 серпня 2025 року