Ухвала КАС ВС № 990/123/25

УХВАЛА 20 серпня 2025 року м. Київ справа №990/123/25 адміністративне провадження №Зі/990/134/25 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Бевзенка В. М. (далі - Суд ), розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонської В.Е. від участі у розгляді справи № 990/123/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В : 25.03.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся засобами поштового зв`язку до Верховного Cуду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, що надійшов на адресу суду 31.03.2025, у якому просив: - визнати протиправними дії Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо відмови від розгляду запиту на отримання публічної інформації щодо ОСОБА_2 від 27.02.2025 в порядку і терміни, передбачені Законом України «Про доступ до публічної служби»; - зобов`язати Вищу раду правосуддя, Вищу кваліфікаційну комісію суддів України провести розгляд запиту на отримання публічної інформації щодо ОСОБА_2 від 27.02.2025 в порядку і терміни, передбачені Законом України «Про доступ до публічної служби»; - стягнути з Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 487000,00 грн. Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позоаом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання незаконними дій та зобов`язання вчинити певні дії. 08.08.2025 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Мацедонської В.Е. В обґрунтування заяви скаржник вказує, що суддя Мацедонська В.Е. зрадила Присязі судді воюючої України, відмовилась від виконання повноважень судді. На думку заявника, має місце демонстративна зневага посадової особи, уповноваженої на виконання функцій Держави, до рішень Європейського суду з прав людини, в яких неодноразово наголошено, що відсутність створення адекватних засобів правового захисту для людей з обмеженими можливостями є грубим порушенням прав людини. Так судом не повідомлено про результат розгляду процесуального клопотання щодо відеоконференції, скерованого на адресу Касаційного адміністративного суду 09.05.2025 і отриманого зазначеною судовою установою 14.05.2025. Заявник вважає, що суддя Мацедонська В.Е. відмовила громадянину України з інвалідністю у доступі до правосуддя, з підстав непередбачених Законом, цинічно демонструючи, що в неї є можливість безкарно ігнорувати звернення такої категорії учасників процесу. Також висловлює невдоволення тим, що Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду підготовлено лист № 1300/0/58/-25 від 31.07.2025, щодо адміністративної справи № 990/123/25 (суддя-доповідач Мацедонська В.Е.), та скеровано 01.08.2025 на ел.пошту позивача ОСОБА_1 , після жорсткого обстрілу столиці України 31.07.2025, що у свою чергу скаржник вважає неприхованими ознаками наявності корупційної складової. Разом з тим позивач заявляє, що учаснику судового процесу ОСОБА_3 , - третя особа на стороні позивача без самостійних вимог, жодних повідомлень, листів тощо, щодо порядку проведення судового процесу з розгляду адміністративної справи № 990/123/25, Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду судом не направлено. Враховуючи вищевикладені обставини, заявник резюмує, що суддя Мацедонська В.Е. демонстративно знехтувала довірою громадян до судді Української Держави під час війни, вчинила умисні дії, направлені на поширення в суспільстві зневіри і розпачу. У зв`язку з вищенаведеними обставинами, вважає, що відповідно до положень статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя Мацедонська В.Е. підлягає відводу. Ухвалою Верховного Суду від 18.08.2025 визнано необґрунтованим відвід заявлений судді Мацедонській В.Е. від участі у розгляді справи № 990/123/25 та передано вказану заяву ОСОБА_1 до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення судді, який не входить до складу суду, що розглядає цю справу, в порядку, передбаченому КАС України, для вирішення питання про відвід. Постановляючи зазначену ухвалу, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність визначених процесуальним законом підстав для відводу судді Мацедонської В.Е. у цій справі. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.08.2025 заяву ОСОБА_1 про відвід судді Мацедонської В.Е., від участі у розгляді справи № 990/123/25, передано на розгляд судді Бевзенку В.М. Відповідно до частини восьмої статті 40 КАС України суддя, якому передано на вирішення заяву про відвід, вирішує питання про відвід в порядку письмового провадження. За приписами частин одинадцятої, дванадцятої статті 40 КАС України питання про відвід вирішується невідкладно. Вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, здійснюється протягом двох робочих днів, але не пізніше призначеного засідання по справі. За результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу. Вирішуючи питання про обґрунтованість заяви про відвід, Верховний Суд виходить з такого. Положення частини першої статті 36 КАС України передбачають випадки, коли суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), а саме: 1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі; 2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи; 3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу. Згідно із частиною четвертою статті 36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу. Відповідно до частин першої, третьої статті 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді. Стаття 6 Конвенції вимагає суд у межах своїх повноважень бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення ЄСПЛ у справі «Ветштайн проти Швейцарії»). Згідно з частиною третьою статті 39 КАС України відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу. У цьому випадку, є цілком очевидним, що для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, існує необхідність довести стороною наявність відповідних суб`єктивних та об`єктивних критеріїв. Разом з цим, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах. Перед розглядом справи суддя повинен утриматись від будь-яких коментарів, які можуть вплинути на перебіг цієї справи чи поставити під сумнів справедливе ведення процесу. Суддя утримується від публічних та інших коментарів, оскільки це може перешкодити неупередженому розгляду справи стосовно певної особи чи питання. При об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. При цьому, вирішальним є саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою але не вирішальною. Верховний Суд зазначає, що суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Частина 1 статті 129 Конституції України встановлює, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відтак, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Європейський Суд з прав людини в пункті 49 рішення у справі «Білуха проти України» вказав, що наявність безсторонності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно об`єктивного критерію цей суд указує на те, що при вирішенні питання, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункт 52 рішення у справі «Білуха проти України»). Верховний Суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної. Для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб`єктивних та/або об`єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розгляду справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо). Одночасно Верховний Суд підкреслює, що не може бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу. Наведені заявником підстави для відводу судді Мацедонської В.Е. є безпідставними, оскільки вони не викликають обґрунтованих сумнівів у об`єктивності судді, а матеріали заяви не містять доказів, які містили б належні, достатні, допустимі та достовірні дані щодо порушення гарантій неупередженості цієї судді. Інших підстав, визначених статтею 36 чи статтею 37 КАС України, які б свідчили про особисту упередженість судді або його необ`єктивність під час розгляду справи позивач у своїй заяві не вказав, а Верховний Суд під час розгляду відповідної заяви таких підстав також не встановив. Отже, з огляду на наведені аргументи у заяві та положення статті 36 КАС України, Верховний Суд дійшов висновку, що підстави для задоволення заявленого відводу відсутні. Керуючись положеннями статей 36, 39, 40, 236 КАС України, Суд У Х В А Л И В : У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Мацедонської В.Е. від участі у розгляді справи № 990/123/25 відмовити. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною і не оскаржується. Суддя В. М. Бевзенко