Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 477/2423/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 серпня 2025 р.м. ОдесаСправа № 477/2423/24 Головуючий в 1 інстанції: Козаченко Р.В. Дата і місце ухвалення: 21.01.2025р., м.Миколаїв Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. (у зв`язку із неявкою сторін у судове засідання, справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п.2 ч.1 ст.311 КАС України) розглянувши у порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, - В С Т А Н О В И Л А : У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтневого районного суду Миколаївської області з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення від 05 вересня 2024 року №1659, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25 500,00 грн. Також, позивач просив закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірною постановою його незаконно притягнуто до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП з посиланням на те, що у період з березня 2024 року ОСОБА_1 особисто в семиденний строк не повідомив про зміну місця проживання, чим порушив вимоги пункту 7 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, під час дії особливого стану. Позивач зазначав, що з 26.02.2010р. його місце проживання є незмінним, в підтвердження чого ним надано відповідачу копію витягу з реєстру територіальної громади. Тимчасова відсутність за місцем проживання (декілька днів) може бути зумовлена діяльністю ОСОБА_1 як волонтера Благодійної організації «Благодійний фонд «Воїни добра». Також, позивач посилався на пропуск ІНФОРМАЦІЯ_2 строку притягнення його до адміністративної відповідальності (три місяці з дня скоєння). Стверджував, що спірна постанова у справі про адміністративне правопорушення від 05 вересня 2024 року №1659 не відповідає вимогам статті 283 КУпАП, зокрема, не містить відомостей про час і місце вчинення правопорушення, а також доказів, на підставі яких прийнято рішення про визнання ОСОБА_1 винним за ч.3 ст.210 КУпАП. У спірній постанові відповідач не обґрунтував необхідності застосування до позивача максимального розміру штрафу, передбаченого вказаною нормою. Рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2025 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 21.01.2025р., з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення його позову. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору судом першої інстанції не надано належної правової оцінки наданим позивачем доказам, що місце постійного проживання ОСОБА_1 з 26.02.2010р. є незмінним, а саме: АДРЕСА_1 . Так як позивач є волонтером Благодійної організації «Благодійний фонд «Воїни добра» у зв`язку з виконанням волонтерської роботи він неодноразово тимчасово перебував (ночував) в квартирі АДРЕСА_2 , що було зумовлено закінченням роботи після настання комендантської години, коли пересуватися містом вже було заборонено. Однак, зазначена адреса не являється місцем постійного проживання ОСОБА_1 . Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» не містить визначення поняття «місця проживання», яке необхідно відрізняти від місця перебування фізичної особи. До того ж, законодавством встановлено заборону на зміну місця проживання без дозволу посадової особи, а не заборону на пересування територією України. Зазначення в протоколі про те, що місцем проживання ОСОБА_1 є квартира АДРЕСА_2 відбулося за вказівкою представника ТЦК. Однак, навіть сам факт визнання особою вини не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. Також, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 на ОСОБА_1 накладено максимальний розмір санкції, передбачений ч.3 ст.210 КУпАП, без належного його обґрунтування. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з копії паспорту громадянина України та витягу з реєстру Галицинівської територіальної громади, адресою місця проживання ОСОБА_1 з 26.02.2010р. є АДРЕСА_1 . 28.08.2024р. заступником начальника - начальником мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_3 , підполковником ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 складено протокол №516 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП. Згідно вказаного протоколу 28.08.2024р. о 10 год. 20 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 звернувся гр. ОСОБА_1 . Під час проведення звірки облікових даних виявлено, що у період з березня 2024 року по теперішній час гр. ОСОБА_1 не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну місця проживання, чим порушив п.7 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, під час дії особливого періоду. В протоколі зазначено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10.00 год. 05.09.2024р. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 . В графі «Пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу особою, яка притягається до адміністративної відповідальності» зазначено: «Я, ОСОБА_1 , проживаю з березня 2024 року за адресою: АДРЕСА_3 , не знав, що потрібно було звертатися до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Прошу розглянути справу з моєю участю.» Копію протоколу вручено ОСОБА_1 , що останній засвідчив своїм підписом. За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення 05.09.2024р. тво. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову №1659 по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 25500,00 грн. Мотивувальна частина вказаної постанови дублює зміст обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення, відображених в протоколі №516 від 28.08.2024р. Копію постанови по справі про адміністративне правопорушення №1659 від 05.09.2024р. ОСОБА_1 отримав 10.09.2024р., що засвідчив своїм підписом. Не погоджуючись з правомірністю постанови у справі про адміністративне правопорушення №1659 від 05.09.2024р. ОСОБА_1 оскаржив її в судовому порядку. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , дійшов висновку про наявність в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності. Суд зазначив, що у протоколі №516 від 28.08.2024р. позивач сам вказав, що змінив своє місце проживання і не став за новим місцем проживання на військовий облік. Суд не прийняв до уваги посилання позивача на зайняття його волонтерською діяльністю, зазначивши, що про вказану обставину ОСОБА_1 не повідомляв ІНФОРМАЦІЯ_2 під час складання протоколу, а також не надав доказів щодо його тимчасової відсутності за своїм місцем реєстрації через зайнятість волонтерською діяльністю. Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів звертає увагу на наступне. Відповідно до ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. Частиною першою статті 210 КпАП України передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. Згідно ч.3 ст.210 КпАП України вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Зазначена норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду. Відповідно до ч.ч.1, 3, 5 ст. 33 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-XII, військовий облік громадян України поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військовий облік усіх призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться за місцем їх проживання і відповідно до обсягу та деталізації поділяється на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно абз.2 п.п.1 п.1 Додатку №2 «Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022р. №1487, військовозобов`язані повинні перебувати на військовому обліку за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки. Згідно п.п.7 п.1 Правил №1487 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік. Як зазначалось вище, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.3 ст.210 КУпАП, стало порушення ним п.7 Правил №1487, що виразилось у неповідомленні ІНФОРМАЦІЯ_2 про зміну місця проживання. Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що ні в протоколі про адміністративне правопорушення від 28.08.2024р., а ні в спірній постанові у справі про адміністративне правопорушення від 05.09.2024р. №1659 ІНФОРМАЦІЯ_2 не зазначено відомостей про встановлену адресу місця проживання ОСОБА_1 , відмінну від адреси зареєстрованого місця його проживання ( АДРЕСА_1 ), про яку останній не повідомив ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відсутнє, також, посилання відповідача на наявність доказів, якими підтверджується зміна ОСОБА_1 місця проживання. В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції звернув увагу, що про зміну місця проживання ОСОБА_1 самостійно зазначив в протоколі про адміністративне правопорушення від 28.08.2024р., зокрема, вказав, що з березня 2024 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Колегія суддів критично ставиться до таких висновків суду першої інстанції, оскільки, як стверджує апелянт та не заперечується ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час розгляду 05.09.2024р. справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 заперечив зміну місця проживання, в підтвердження чого надав посадовій особі відповідача витяг з реєстру Галицинівської територіальної громади від 03.09.2024р., згідно якого адресою місця проживання ОСОБА_1 з 26.02.2010р. є АДРЕСА_1 . Позивач зазначає, що в протоколі запис про місце проживання здійснив за вказівкою уповноваженої особи ІНФОРМАЦІЯ_2 . З вказаного слідує, що станом на дату розгляду справи про адміністративне правопорушення у ІНФОРМАЦІЯ_3 не було жодного доказу про зміну ОСОБА_1 місця проживання, з чим п.п.7 п.1 Правил №1487 пов`язує обов`язок військовозобов`язаного прибути до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік. Оскільки відповідну обставину під час розгляду 05.09.2024р. справи ОСОБА_1 заперечив та надав відповідні підтверджуючі документи свого місця проживання, тому ІНФОРМАЦІЯ_2 повинен був її перевірити та встановити факт наявності/відсутності зміни місця проживання позивачем, в підтвердження чого навести відповідні докази. Однак, відповідач обмежився відображенням у постанові по справі про адміністративне правопорушення №1659 від 05.09.2024р. змісту обставин вчинення ОСОБА_1 правопорушення, зазначених в протоколі №516 від 28.08.2024р., не виконавши, при цьому, передбаченого статтею 280 КУпАП обов`язку з`ясування чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. У постанові від 15.05.2019р. по справі №537/2088/17 Верховний Суд зазначив, що сам факт визнання особою вини у порушенні не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності. На підставі викладеного у сукупності колегія суддів доходить висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , як суб`єктом владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятих ним рішень, не доведено наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, за яке на нього оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення №1659 від 05.09.2024р. накладено штраф в сумі 25500,00 грн. Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин, зокрема, відсутність події і складу адміністративного правопорушення. За наведених обставин та правового регулювання колегія суддів доходить висновку про скасування спірної постанови від 05.09.2024р. про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Згідно п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є не повне з`ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки оскаржуване рішення ухвалено судом першої інстанції з не правильним застосуванням норм матеріального права та з не повним з`ясуванням обставин справи, тому колегія суддів доходить висновку про задоволення скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2025 року, з ухваленням по справі нового судового рішення про задоволення позову. Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частиною шостою статті 139 КАС України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. При зверненні до суду першої інстанції позивачем сплачено 1211,20 грн. судового збору (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №97 від 17.09.2024р.), а при поданні апеляційної скарги 1816,80 грн. судового збору (квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №2 від 23.07.2025р.). А відтак, у зв`язку із задоволенням позову, з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 3028,00 грн. судового збору. Стаття 272 КАС України встановлює особливості оскарження даної категорії справ та встановлює, що судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 139, 272, 286, 308, 311, п.2 ч.1 ст.315, ст.ст. 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 21 січня 2025 року скасувати. Ухвалити по справі нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про адміністративне правопорушення від 05 вересня 2024 року №1659. Закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст судового рішення виготовлений 19 серпня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук