Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/59054/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/59054/24 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 грудня 2025 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив: - визнати протиправними пункт 1.4.1. Спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15 травня 2023 року, що оформлене протоколом №16, та затверджене 21 травня 2023 року Головою Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 в частині відмови полковнику ОСОБА_1 у збереженні часу перебування на квартирному обліку за попереднім місцем проходження служби у Збройних Силах України; а також пункт 3.1. Спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 березня 2024 року, що оформлене протоколом №23 та затверджене 19 березня 2024 року Головою Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 , в частині відмови полковнику ОСОБА_1 в перегляді попереднього рішення від 15.05.2023 про відмову в збереженні часу перебування на квартирному обліку за попереднім місцем проходження служби у Збройних Силах України; - зобов`язати житлову комісію та керівництво Адміністрації Державної прикордонної служби України прийняти на найближчому засіданні спільне рішення, яким зберегти полковнику ОСОБА_1 час перебування його на квартирному обліку за попереднім місцем служби в Збройних Силах України шляхом зміни дати зарахування на квартирний (житловий) облік на первинну дату, а саме: з дати « 15 травня 2023 року» на дату « 10 жовтня 2005 року», з внесенням відповідних змін до списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житловими приміщеннями для постійного проживання. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправними пункт 1.4.1. Спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15 травня 2023 року, що оформлене протоколом №16, та затверджене 21 травня 2023 року Головою Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 в частині відмови полковнику ОСОБА_1 у збереженні часу перебування на квартирному обліку за попереднім місцем проходження служби у Збройних Силах України; а також пункт 3.1. Спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 06 березня 2024 року, що оформлене протоколом №23 та затверджене 19 березня 2024 року Головою Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 , в частині відмови полковнику ОСОБА_1 в перегляді попереднього рішення від 15.05.2023 про відмову в збереженні часу перебування на квартирному обліку за попереднім місцем проходження служби у Збройних Силах України. Зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України прийняти спільне рішення, яким зберегти полковнику ОСОБА_1 час перебування його на квартирному обліку за попереднім місцем служби в Збройних Силах України шляхом зміни дати зарахування на квартирний (житловий) облік на первинну дату, а саме: з дати « 15 травня 2023 року» на дату « 10 жовтня 2005 року», з внесенням відповідних змін до списків осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення житловими приміщеннями для постійного проживання. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Доводи апелянта мотивовані тим, що у оскаржуваних правовідносинах він діяв в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Вказано, що переведення позивача не пов`язане з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), що не підпадає під дію приписів, встановлених п.26 Порядку №1081, тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно з положеннями ст. 309 Кодексу адміністративного судочинства України. Розгляд справи проведено у порядку письмового провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, полковник ОСОБА_1 з 2000 по 2023 рік проходив військову службу в Збройних Силах України. 10 жовтня 2005 року позивача було зараховано на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов в гарнізоні міста Київ (по лінії Міністерства оборони України), де ОСОБА_1 перебував до 22.02.2023. Житлом за час перебування на квартирному обліку позивач забезпечений не був. У зв`язку з службовою потребою, наказом т.в.о. Міністра оборони України від 31.01.2023 №101, на підставі клопотання Голови Державної прикордонної служби України від 19.12.2022 №1951/дск, полковника ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу Збройних Сил України, та направлено для подальшого проходження військової служби до Державної прикордонної служби України. Відповідно, у зв`язку з переведенням полковника ОСОБА_1 в лютому 2023 року було виключено з квартирного обліку за попереднім місцем проходження військової служби. З 22 лютого 2023 року полковник ОСОБА_1 проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Р Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 ), та з 2023 року перебуває на квартирному обліку в Адміністрації Державної прикордонної служби України. Полковник ОСОБА_1 звернувся рапортом (вхідний №1896 від 08.04.2023) про зарахування його на квартирний облік за новим місцем служби, зі збереженням первинної дати постановки на облік, з 10.10.2005. Пунктом 1.4.1 спільного Рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15 травня 2023 року, полковника ОСОБА_1 зараховано до списків осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення жилими приміщеннями для постійного проживання в загальному та першочерговому порядку з дати прийняття рішення - з 15 травня 2023 року. Зазначена інформація міститься у документі: Витяг із протоколу №16 спільного рішення керівництва та житлової комісії Адміністрації Державної прикордонної служби України від 15 травня 2023 року, що затверджений Головою Державної прикордонної служби України ОСОБА_2 21 травня 2023 року. Вказаним рішенням полковнику ОСОБА_1 було відмовлено у збереженні часу перебування на квартирному обліку за попереднім місцем проходження військової служби. Позивач вважаючи вказане вище рішення протиправним, а свої права порушеними, звернувся з даним позовом до суд. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності дій щодо про незарахування позивача на квартирний облік за новим місцем служби, зі збереженням первинної дати постановки на облік та фактично виключивши попередній період перебування у черзі, що на переконання суду першої інстанції є грубим порушенням прав позивача Даючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Стаття 31 Житлового кодексу України (ЖК України) визначає, що громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими актами законодавства України. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті (якщо інше не встановлено законодавством України), як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю. Статтею 34 ЖК України визначено підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, а також зазначено, що такі громадяни беруться на облік для одержання жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду. Облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання (ч. 1 ст. 37 ЖК України). Відповідно до ст. 39 ЖК України громадяни беруться на облік потребуючих поліпшення житлових умов: за місцем проживання - виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради за участю громадської комісії з житлових питань, створюваної при виконавчому комітеті; за місцем роботи - спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншого громадського об`єднання і відповідного профспілкового комітету. При цьому беруться до уваги рекомендації трудового колективу. Рішення про взяття громадян на облік потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи затверджується виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради. Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі. Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Згідно з ст. 1 - 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Пунктом 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення. Такі жилі приміщення або грошова компенсація надаються їм один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла, з урахуванням особливостей, визначених пунктом 10 цієї статті (абзац 4 п. 1 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Абзацом 1 п. 9 ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла. Як передбачено ч. 1 ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів. Відповідно до положень ст. 43 ЖК України громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості. Черговість надання жилих приміщень визначається за часом взяття на облік. Згідно із ст. ст. 48, 49 ЖК України жиле приміщення надається громадянам у межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України. При цьому враховується жила площа у жилому будинку (квартирі), що перебуває у приватній власності громадян, якщо ними не використані житлові чеки. Понад норму жилої площі окремим категоріям громадян надається додаткова жила площа у вигляді кімнати або в розмірі десяти квадратних метрів. Згідно з п. 11 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 23.12.1992 року № 220 та в подальшому викладеного в новій редакції на підставі наказу Міністра оборони України від 03.12.1995 року № 20 (далі - Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України), військовослужбовці беруться на квартирний облік рішенням житлової комісії військової частини, затвердженим командиром військової частини. На засіданні комісії має право бути присутнім військовослужбовець, відносно якого вирішується питання прийняття на квартирний облік. В рішенні вказується дата прийняття на облік, склад сім`ї, підстави для прийняття на облік, вид черги надання житлових приміщень (загальна черга, в першу чергу), а у випадку відмови в прийнятті на облік підстави відмови з посиланням на відповідну норму житлового законодавства. Датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесене рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік. День прийняття на квартирний облік визначає місце військовослужбовця на одержання житлового приміщення. Відповідно до п. п. 12, 13, 34 Положення про порядок забезпечення жилою площею у Збройних Силах України на кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформлюється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, який підписується членами сім`ї, що проживають разом з військовослужбовцем, мають самостійне право на отримання житла та бажають разом з ним стати на облік; довідка з місця проживання про склад сім`ї та прописку; довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи (у виконавчих комітетах місцевих Рад). Інші документи, при потребі, житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій. Військовослужбовці перебувають на квартирному обліку у військовій частині та КЕЧ району до отримання жилого приміщення, за винятком випадків, передбачених у цьому пункті: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала необхідність для надання іншого жилого приміщення; при переміщенні військовослужбовця до нового місця служби у інший населений пункт; при засудженні військовослужбовця до позбавлення волі на термін понад 6 місяців, крім умовного засудження; при наданні відомостей, що не відповідають дійсності та які стали основою для прийняття на облік або неправомірних дій командування при вирішенні питання про прийняття на облік. Отже, всі питання, пов`язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, вирішуються за місцем проходження ними служби. Положенням, чітко визначено, що датою постановки на квартирний облік вважається день, коли було винесено рішення житловою комісією військової частини про прийняття на квартирний облік, а всі питання, пов`язані із забезпеченням жилою площею військовослужбовців, мають вирішуватися за місцем проходження ними служби. На кожного військовослужбовця, взятого на квартирний облік, оформляється облікова справа, у якій знаходяться необхідні документи: рапорт про прийняття на квартирний облік, довідка з місця проживання про склад сім`ї та прописку, довідка про те, чи перебувають члени сім`ї на квартирному обліку за місцем роботи. Інші документи, при потребі, житлові комісії самі запитують через командирів військових частин у відповідних державних органів, установ, організацій. Аналогічні положення містяться й у Правилах обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11.12.1984 №

470. Наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 № 577 затверджено Інструкцію про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень. На підставі даного наказу № 577 наказ Міністра оборони України від 03.02.1995 № 20 втратив чинність. Надалі, наказ Міністра оборони України № 577 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 30.11.2011 року № 737 «Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями». Наказ Міністерства оборони України від 30.11.2011 № 737 втратив чинність на підставі наказу Міністерства оборони України від 31.07.2018 № 380 «Про затвердження Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями» (далі - Інструкція № 380). Відповідно ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Кабінет Міністрів України постановою від 03.08.2006 року № 1081 «Про затвердження Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями» (далі - Порядок № 1081) затвердив порядок, який визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей. Згідно п. 4 Порядку № 1081 центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення, Держспецтрансслужба та Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом. Порядком № 1081 визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Пункт 23 Порядку №1081 визначає, що для зарахування на облік військовослужбовець подає рапорт на ім`я безпосереднього командира (начальника). Пунктом 24 Порядку №1081 встановлено, що військовослужбовці зараховуються на облік згідно з рішенням житлової комісії військової частини, яке затверджується командиром військової частини. У рішенні зазначаються дата зарахування на облік, склад сім`ї, підстави для зарахування на облік, вид черговості (загальна черга, в першу чергу, поза чергою), а також підстави включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлових приміщень, а в разі відмови в зарахуванні на облік - підстави відмови з посиланням на відповідні норми законодавства. Датою зарахування на облік вважається день, коли житловою комісією військової частини винесено рішення про зарахування військовослужбовця на облік. Військовослужбовці, зараховані на облік, заносяться до книги обліку осіб, що перебувають в черзі на одержання житла. Військовослужбовці зараховуються на облік незалежно від тривалості проживання у даному населеному пункті. Пунктом 32 Порядку № 1081 передбачено, що черговість надання житла визначається за часом зарахування на облік (включення до списків осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житлового приміщення). З метою вдосконалення забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 затверджено Інструкцію з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями (далі - Інструкція №380). Інструкція № 380 визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Відповідно до п. 1 р. VІ Інструкції № 380 житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку. Пунктом 6 р. І Інструкції № 380 передбачено, що військовослужбовці та члени їх сімей до одержання ними жилого приміщення для постійного проживання мають право зареєструватися у військовій частині за її місцезнаходженням. Пунктом 1 р. ІІ Інструкції № 380 визначено що, для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії. Основною формою роботи житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) є засідання (збори). Засідання (збори) є правочинними, якщо на них присутні більше ніж 2/3 членів комісії. Рішення приймається відкритим голосуванням за умови 50 % загальної кількості членів житлової комісії плюс 1 голос. (п. 4 Розділу ІІ Інструкції № 380). Відповідно до п. п. 7, 8 р. ІІ Інструкції № 380 житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати рішення, серед іншого, щодо зміни дати зарахування (перебування) на обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання. Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом (додаток 4), підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі. Згідно положень п. 16 р. VI житлові комісії військових частин (об`єднані житлові комісії) щороку проводять інвентаризацію облікових справ військовослужбовців та членів їх сімей, що перебувають на обліку, під час якої перевіряються житлові умови (за необхідності), а також оновлюються документи, що містяться в облікових справах. З системного аналізу наведених норм вбачається, що військовослужбовці мають право на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Крім того, абзацами 3-5 пункту 2.14 Інструкції № 737 визначено, що перший примірник облікової справи (додаток 7) разом з першим примірником Картки обліку (додаток 8) направляються командиром військової частини до нового місця служби військовослужбовця разом з особовою справою, а в разі звільнення військовослужбовця з військової служби та розформування військової частини до військового комісаріату. Другий примірник облікової справи (додаток 7) та другий примірник Картки обліку видаються військовослужбовцю під час отримання ним довідки (додаток 3) про перебування на квартирному обліку за попереднім (останнім) місцем проходження служби та зняття з обліку, виданої командиром військової частини та відповідного квартирно-експлуатаційного відділу (далі КЕВ) чи квартирно-експлуатаційної частини (далі КЕЧ) району, яка скріплюється печаткою КЕВ (КЕЧ) району, та довідки (додаток 4) про здачу жилого приміщення. У разі переведення військовослужбовця, який перебуває на обліку, до нового місця проходження військової служби або звільнення його з військової служби командир військової частини зобов`язаний надати до КЕВ (КЕЧ) району витяг з наказу про переміщення або звільнення військовослужбовця протягом 10 днів з дня видачі цього наказу. Отже, саме на командування військової частини покладено обов`язок забезпечення належного оформлення подальшого квартирного обліку військовослужбовця, який переміщується до нового місця служби з метою унеможливлення порушення житлових прав військовослужбовця. Верховний Суд у постановах від 03.05.2018 у справі №359/6809/17 (провадження №61-10533св18); від 20.03.2019 у справі №760/750/16-ц (провадження №61-10380св18); від 10.10.2019 у справі №359/1347/17 (провадження №61-26027св18), розглядаючи аналогічні цивільні справи, вказав, що судам належить з`ясовувати такі обставини: чи скасовувалось рішення житлової комісії про зарахування військовослужбовця на квартирний облік; чи був зарахований військовослужбовець на квартирний облік внаслідок подання ним недостовірних відомостей або внаслідок неправомірних дій посадових (відповідальних) осіб при вирішенні питання про прийняття військовослужбовця на квартирний облік. Отже, вищенаведені висновки Верховного Суду свідчать про те, що за позивачем зберігається попередній час перебування на обліку. Колегія суддів при розгляді справи звертає увагу на те, що переведення з одного силового відомства до іншого не є підставою для втрати права на забезпечення житлом, якщо військовослужбовець стояв на квартирному обліку. Військовослужбовець має право на забезпечення житлом у новому місці служби, оскільки Державна прикордонна служба України є також військовим формуванням, як і Збройні Сили України. Натомість, зарахування полковника ОСОБА_1 на квартирний облік по м. Києву спільним рішенням Адміністрації та житлової комісії Державної прикордонної служби України з дати 15 травня 2023 року - фактично знівелювали усі попередні 18 років перебування його на житловому обліку, та відсунули на невизначену перспективу можливість отримання позивачем житла для постійного проживання. Так, саме у зв`язку з службовою потребою, наказом т.в.о. Міністра оборони України від 31.01.2023 №101, на підставі клопотання Голови Державної прикордонної служби України від 19.12.2022 №1951/дск, полковника ОСОБА_1 було виключено зі списків особового складу Збройних Сил України, та направлено для подальшого проходження військової служби до Державної прикордонної служби України. Поряд з цим, переведення, здійснене в межах одного населеного пункту, не може позбавляти позивача гарантованого ст. 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» права на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення шляхом нівелювання попередніх 18 років, які позивач перебував на житловому обліку. Позивача 10 жовтня 2005 року зараховано на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов в гарнізоні міста Київ (по лінії Міністерства оборони України), де він перебував до 22.02.2023. Правомірність перебування позивача у даній черзі не оспорюється відповідачем, будь-яких доказів протиправного перебування в даній черзі не надано. Враховуючи викладене, суд першої інстанції цілком обґрунтовано вказав, що відповідачем не доведено правомірності дій щодо незарахування позивача на квартирний облік за новим місцем служби, зі збереженням первинної дати постановки на облік та фактично виключивши попередній період перебування у черзі, що порушує права позивача, гарантовані Конституцією України та Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню, про що вірно вказано судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить. Доказів, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України, та спростовували зазначені вище мотиви або підтверджували відсутність підстав для задоволення позову апелянтом до суду апеляційної інстанції не надано. Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновки суду першої інстанцій. Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права ухвалив рішення повно і всебічно з`ясувавши обставини справи. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач: В.В. Кузьменко Судді: Я.М. Василенко О.М. Ганечко