Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/1466/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 серпня 2025 року м. Дніпросправа № 160/1466/25 Суддя І інстанції Олійник В.М. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Іванова С.М., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магнохром Алюмінтатс» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару, - ВСТАНОВИВ: ТОВ «Магнохром Алюмінтатс» звернулось з вищевказаним позовом до суду в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA112030/2024/000001/1 від 17 липня 2024 року. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що при розмитнені товару відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, при цьому не довів неможливість використання основного, оскільки надані позивачем документи свідчать, що відомості про заявлену митну вартість товару є об`єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально, у зв`язку із чим просить суд скасувати вказані рішення про коригування митної вартості товару. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, в розмірі 4000,00 грн. та з проведенням експертиз, в розмірі 13584,00 грн. В апеляційній скарзі Дніпровська митниця посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що у спірних правовідносинах у відповідача виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявленої позивачем митної вартості товару. Твердження позивача, які прийняті судом, не підтверджені жодним документом. Зазначає про пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до суду, оскільки з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийнято митницею 17.07.2024 та отримано декларантом 17.07.2024, після чого здійснено митне оформлення товару за новою митною декларацію 17.07.2024 з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Відповідно до ч. 3 ст. 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. В зв`язку з чим, з урахуванням ч. 3 ст. 120, ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк подання позивачем відповіді на відзив спливав 17.01.2025. Судом першої інстанції при розгляді справи враховано документи, що надані позивачем до суду та до митниці при митному оформленні не надавались, а саме висновок Запорізької ТПП №ОИ-2606 від 25.10.2024 (далі - висновок ТПП), висновок ДП «Держзовнішінформ» №3-1/1330 від 31.10.2024 (далі - висновок ДЗІ). Зазначені документи не були подані декларантом при митному оформленні, та не надано протягом дії забезпечення сплати митних платежів, як додаткові документи, відповідно до положень ч. 6 ст. 53, ч. 9 ст. 55 МКУ. З урахуванням того, що у позивача було достатньо часу для надання додаткових документів до митниці при митному оформленні та впродовж дії забезпечення сплати митних платежів, з урахуванням зазначених митницею зауважень, але він не надав до митниці такі документи, що підтверджується матеріалами справи. Отже, дані документи не є належними та допустимими доказами по справі відповідно до положень статті 73, 74 КАС України. Оскільки, подані до суду документи, які не були подані при митному оформленні, не можуть вважатися такими, що були наявні на момент прийняття митним органом оскаржуваного рішення. Крім того зазначає, що зазначені документи не підтверджують заявлену декларантом митну вартість. Крім того, судом першої інстанції протиправно стягнуто з митниці судові витрати пов`язані з проведенням експертиз в розмірі 13584,00 грн. всупереч ст.ст. 102, 132, 137 КАС України, оскільки суд першої інстанції не постановляв ухвалу про проведення експертизи ні за клопотанням учасника справи, ні за ініціативою суду, що підтверджується матеріалами справи. В наданих експертних висновках відсутні відомості, що вони підготовлені для подання до суду за даною адміністративною справою, відсутні відомості щодо обізнаності експертів про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві висновки. Крім того, відповідно до положень МКУ такі висновки (про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями) надаються декларантами митниці на підтвердження заявленої митної вартості під час митного оформлення та митного контролю товарів, що чітко визначено положеннями ст. 53, 266 МКУ. Звертає увагу, що відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Вказує також про завищений розмір правової допомоги стягнутої на користь позивача. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 07 березня 2024 року між фірмою «Refractory Trading House LLC» та ТОВ «Mагнохром Aлюмінатс» укладено контракт №09/2024. 07 березня 2024 року між фірмою «REFRACTORY TRADING HOUSE LLC» та ТОВ «Mагнохром Aлюмінатс» укладено додаток № 1 до контракту № 09/2024. 16 липня 2024 року Брокером ТОВ «Магнохром Алюмінатс» до митного контролю та митного оформлення надіслано засобами електронного зв`язку згідно зі статтею 257 Митного кодексу України електронну митну декларацію, режим ІМ 40 ДЕ, якій присвоєно №24UA112030001834U0 (гр. А митної декларації) на товар зазначений в гр. 31 ЕМД, а саме: « 1.White fused alumina: Білий електрокорунд WFA фр.3-5 мм - 2.50 т., WFA фр.1-3 мм - 5.00 т., WFA фр.0.5-1 мм - 2.50 т., WFA фр.0-0.5 мм - 1.25 т., WFA фр.0-0.1 мм - 2.50 т., Вміст Al2O3 - 99,41% CAS № 1344-28-1 являє собою штучний електрокорунд, отриманий шляхом плавлення оксиду алюмінію (Al2O3) в електродуговій печі, у вигляді зерна розміром часток 0-0,1 мм. Частки розміром більш як 10 мм відсутні. Використовується при виробництві вогнетривких матеріалів.» До митного оформлення брокером надіслано документи зазначені в графі 44 ЕМД: - Пакувальний лист (Packing list) від 11.07.2024 № 07/2024-3; - Рахунок-проформа (Proforma invoice) від 07.03.2024 № 01-07032024; - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 11.07.2024 №01-11072024; - Коносамент (Bill of lading) від 25.04.2024 №TAO-HSE-2404-0221; - Автотранспортна накладна (CMR) від 11.07.2024 №1107242; - Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) від 12.07.2024 №24PL322080NU6ТU0X3; - Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) від 30.04.2024 №24C4403A2707/01687; Платіжна інструкція від 01.05.2024 № 87; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.07.2024 № FV 030653/2024; - Довідка про транспортно-експедиційні витрати від 12.07.2024 № 1; - Додаток від 07.03.2024 №01 до контракту від 07.03.2024 №09/2024; - Договір-доручення від 08.07.2024 №080724 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом; - Заявка від 08.07.2024 № 1; - Сертифікат аналізу від 28.03.2024 б/н; - Паспорт безпеки від 10.05.2017 б/н; - Інформація про товар від 28.03.2024 б/н; - Розрахунок транспортних витрат б/н. Надсилання зазначених документів разом з ЕМД від 16.07.2024 №24UA112030001834U0 підтверджується гр.44 зазначеної ЕМД та витягом з автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор». З позначкою «надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення`брокером в гр. 44 вищезазначеної ЕМД зазначено: - Контракт купівлі-продажу товарів від 07.03.2024 № 09/2024; - Договір про надання експедиторських послуг з морських та наземних перевезень від 18.12.2023 № 02-23. 17.07.2024 року брокером надіслано митниці повідомлення, де зазначено: «Інші документи надаватися не будуть». У відповідності до статті 337 МКУ при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості товарів, виявлено наступне:

1. У пункті 3.5 контракту від 07.03.2024 №09/2024 зазначено, що продавець направляє покупцеві наступні документи: оригінал сертифікату якості на товар, копія експортної декларації. Вищезазначені документи до митного оформлення не надано.

2. У коносаменті від 25.04.2024 № TAO-HSE-2404-0221 відправником зазначено SINABUDDY MINERAL CO, в сертифікаті про походження товару від 30.04.2024 №24С4403А2707/01687 відправником зазначено SHENZHEN PULAISIDUN TRADING CO.,LTD O/B SINABUDDY MINERAL CO, LIMITED (Китай). Згідно декларації Т1 від 12.07.2024 № 24PL322080NU6ТU0X3, CMR від 11.07.2024 № 1107242 відправником товару зазначено REFRACTORY TRADING HOUSE LLC.

3. У пункті 1 додатку до контракту від 07.03.2024 №01 зазначено, що товар поставляється на умовах CFR Гданськ, строк доставки складає 120 днів з дня підписання додатку (05.07.2024), але згідно транспортної заявки від 08.07.2024 № 1, CMR від 11.07.2024 № 1107242 товар був завантажений 11.07.2024.

4. У проформі інвойсі від 07.03.2024 № 01-07032024 виробником товару вказаний ZHENGZHOU SINABUDDY MINERAL CO., LTD, однак в інших товаросупровідних документах (інвойс фактура, сертифікат аналізу, паспорт безпеки, інформація про товар) виробником зазначений SINABUDDY MINERAL CO, LIMITED.

5. Наданий до митного оформлення сертифікат про походження товару від 30.04.2024 року № 24С4403Л2707/01687 містить посилання на інвойс від 11.04.2024 № КТН09/2024-2, який до митного оформлення на надавався. Враховуючи вимоги частини 2 статті 64 Митного кодексу України використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних митних вартостей товару з розрахунку 1,1558 USD/кг (за МД від 10.05.2024 №UA112030/2024/001210), у співставних обсягах та комерційних рівнях, час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. За результатами здійсненого контролю правильності визначення митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 17.07.2024 № UA112030/2024/000001/1 із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості № 2ґ (резервного) у відповідності з вимогами ст. 64 МКУ. У митному оформленні ЕМД від 16.07.2024 № 24UA112030001834U0 відмовлено та складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA112030/2024/000164 відповідно до норм чинного законодавства, з урахуванням положень ч. 6 ст. 54, ст. 256 МКУ та Порядку №

631. Оформлення вищезазначеного товару брокером здійснено та випущеного у вільний обіг за ЕМД від 17.07.2024 №24UA112030001849U0 з урахуванням рішення про коригування митної вартості. Вважаючи вказане рішення про коригування митної вартості товару є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою. Відповідно до ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з ч.1 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. За приписами ч.2 ст.52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Як встановлено ч.1 ст.53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Як передбачено ч.3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч.4 ст.53 Митного кодексу). Відповідно до ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч.6 ст.53 Митного кодексу України). Як встановлено ч.1 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Згідно з ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. На момент прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товару зазначені обставини не існували. Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. Відповідно до ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Відповідно до ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію. Підставою для виникнення сумнівів митного органу щодо митної вартості товару стали розбіжності які місять в наданих документах. Відповідно до статті 361 Митного кодексу України з метою запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. При цьому, управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Цілями застосування системи управління ризиками є, зокрема: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень. Для підтвердження митної вартості товару позивачем подавалися наступні документи: - Пакувальний лист (Packing list) від 11.07.2024 № 07/2024-3; - Рахунок-проформа (Proforma invoice) від 07.03.2024 № 01-07032024; - Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) від 11.07.2024 №01-11072024; - Коносамент (Bill of lading) від 25.04.2024 №TAO-HSE-2404-0221; - Автотранспортна накладна (CMR) від 11.07.2024 №1107242; - Супровідний документ T1 (Dispatch note model T1) від 12.07.2024 №24PL322080NU6ТU0X3; - Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) від 30.04.2024 №24C4403A2707/01687; Платіжна інструкція від 01.05.2024 № 87; - Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 12.07.2024 № FV 030653/2024; - Довідка про транспортно-експедиційні витрати від 12.07.2024 № 1; - Додаток від 07.03.2024 №01 до контракту від 07.03.2024 №09/2024; - Договір-доручення від 08.07.2024 №080724 про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом; - Заявка від 08.07.2024 № 1; - Сертифікат аналізу від 28.03.2024 б/н; - Паспорт безпеки від 10.05.2017 б/н; - Інформація про товар від 28.03.2024 б/н; - Розрахунок транспортних витрат б/н. - Контракт купівлі-продажу товарів від 07.03.2024 № 09/2024; - Договір про надання експедиторських послуг з морських та наземних перевезень від 18.12.2023 № 02-23. На спростування зауважень митниці з приводу митної вартості ввезеного товару позивач Листом № 17/07 від 17.07.2024 надав наступні пояснення:

1. Так сертифікат якості на товар не надавався, натомість до митного оформлення надано сертифікат аналізу виробника, що є документом, аналогічним сертифікату якості; копія експортної декларації до митного оформлення не надавалася, так як не була надана продавцем.

2. Зазначений в сертифікаті про походження товару відправник SHENZHEN PULAISIDUN TRADING CO.,LTD вказаний відправником товару, так як діє на підставі доручення від SINABUDDY MINERAL CO, LIMITED згідно з вимогами чинного законодавства країни відправлення Китаю. Відправником товару REFRACTORY TRADING HOUSE LLC зазначено в декларації Т1від 12.07.2024 №24PL322080NU6ТU0X3, CMR від 11.07.2024 №1107242 згідно з вимогами чинного законодавства країни транзиту Польщі.

3. Транспортна заявка від 08.07.2024 № 1 та CMR від 11.07.2024 № 1107242 не є документами, що підтверджують строк поставки товару на умовах CFR Гданськ передбачено, що Продавець зобов`язаний надати товар у розпорядження покупця в названому місці поставки, без завантаження на будь-який приймаючий транспортний засіб; щодо строку поставки додатково надано лист від транспортно-експедиційної компанії щодо перенесення строку прибуття вантажу в порт Гданськ.

4. Проформа-інвойс це документ, у якому зазначається обов`язок продавця товарів (виконавця послуг) поставити товари (надати послуги) покупцю за наперед обговореною ціною. Ціна послуг, перелік товарів та інші умови у цьому виді інвойсу не є остаточним, та у подальшому може змінюватись. У п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України зазначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є рахунок-фактура (інвойс).

5. Сертифікат про походження товару від 30.04.2024 № 24C4403A2707/01687 містить посилання на інвойс від 11.04.2024 №RTH09/2024-2. Зазначений інвойс виставлявся продавцем товару SINABUDDY MINERAL CO, LIMITED покупцю REFRACTORY TRADING HOUSE LLC., містить конфіденційну комерційну інформацію і третім особам не надається; на підтвердження договірної ціни надано комерційну пропозицію продавця REFRACTORY TRADING HOUSE LLC від 05.07.2024 р. № б/н. Крім того 25 жовтня 2024 року Запорізька торгово-промислова палата надала позивачеві висновок №ОИ-2606, відповідно до якого, з урахуванням умов Контракту № 09/2024 від 07.03.2024, характеристик товару і країни походження, вищевказана контрактна ціна на білий електрокорунд в асортименті та умовах поставки CFR Гданськ Польща відповідають поточній кон`юнктурі ринку. 31 жовтня 2024 року Державне підприємства «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» надала позивачеві висновок № 3-1/1330, відповідно до якого контрактна ціна електрокорунду білого в асортименті, що постачається згідно Додатку № 1 від 07.03.2024 до контракту № 09/2024 від 07.03.2024 не суперечить ціновій політиці виробника та наявним ціновим даним при експорті подібної продукції з Китаю. Колегія суддів також зазначає, що у сукупності з іншими наданими документами кожен зазначений висновок в межах цієї справи підтверджує задекларовану митну вартість. Ненадання до перевірки вказаних висновків до перевірки, обумовлено тим, що їх складання відбулось після митного оформлення товару та після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення про коригування і на момент митного оформлення та прийняття оскаржуваного рішення таких документів не було. Зазначені митницею у повідомленні декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості. По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару. Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами. Отже, факт наявності в автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору. Також митний орган не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за договором щодо подібних (аналогічних) товарів. Таким чином, ненадання декларантом всіх запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості. Зазначені обставини спростовують висновки митного органу щодо сумнівів у визначеній митній вартості товару, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність відмови митним органом позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, враховуючи що відповідачем не було зазначено, які саме складові митної вартості є не підтвердженими, за умови не наведення митним органом доказів того, що документи, подані ним для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування відповідачем переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, а подані товариством документи чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Щодо витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частини другої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до частини сьомої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У ситуації, що розглядається між ТОВ «Магнохром Алюмінатс» та адвокатом Петренко Павлом Івановичем було укладено договір про надання правової допомоги №4/20 від 15.06.2020 року. У акті приймання-передачі наданої правової допомоги від 15.11.2024 року зазначено, що за підготовку та надіслання до суду позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів витрачено 4 години - всього на суму 8000 грн. На підтвердження наданих послуг адвокатом до суду надано: - копію договору про надання правової допомоги №4/20 від 15.06.2020 року; - копію додаткової угоди №1/24 від 11.11.2024 року до договору про надання правової допомоги №4/20 від 15.06.2020 року; - копію акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 15.11.2024 року; - копію квитанції до прибуткового касового ордера №07 від 15.11.2024 року; - копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №5262/10 від 19.12.2014 року на ім`я Петренко Павло Іванович. З викладеного вбачається, що витрати на професійну правову допомогу в цій справі позивачем та його представником (виключно за формування позовної заяви) оцінено в розмірі 8000,00 грн. Задовольняючи вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції оцінивши обставини цієї справи та надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності і пропорційності судових витрат, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви представника позивача та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі в розмірі 4000,00 грн. При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції надає оцінку співмірності заявленої позовної вимоги із критеріями, встановленими частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме те, що ця справа за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке регулює спірні правовідносини, підлягає вирішенню за правилами письмового позовного провадження, тобто є справою незначної складності. Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, вважає, що співмірною сумою до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є 4000 грн., при цьому доводи апеляційної скарги з приводу завищеного розміру гонорару на правничу допомогу та часу витраченого адвокатом жодним чином не обґрунтовані. З приводу витрат на оплату послуг експерта колегія суддів виходить з наступного. Так в заявах №305 від 02.10.2024 та №306 від 02.10.2024 року позивач просив Запорізьку торгово-промислову палату та Державне підприємство «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» провести цінову експертизу та підтвердити рівень цін зовнішньоекономічного контракту № 09/2024 від 07.03.2024, укладеного між ТОВ «МАГНОХРОМ АЛЮМІНАТС» (Україна) та компанією REFRACTORY TRADING HOUSE LLC (США) на поставку товару білий електрокорунд, HS code: 2818 101100 00 (країна походження Китай), на умовах поставки CFR Гданськ, Польща згідно ІНКОТЕРМС 2020, в асортименті та за ціною згідно з Додатком № 01 від 07.03.2024 р. до зазначеного Контракту. 25 жовтня 2024 року Запорізька торгово-промислова палата надала позивачеві висновок №ОИ-2606 відповідно до якого, з урахуванням умов Контракту № 09/2024 від 07.03.2024, характеристик товару і країни походження, вищевказана контрактна ціна на білий електрокорунд в асортименті та умовах поставки CFR Гданськ Польща відповідають поточній кон`юнктурі ринку. 31 жовтня 2024 року Державне підприємства «ДЕРЖЗОВНІШІНФОРМ» надала позивачеві висновок № 3-1/1330, відповідно до якого контрактна ціна електрокорунду білого в асортименті, що постачається згідно Додатку № 1 від 07.03.2024 до контракту № 09/2024 від 07.03.2024 не суперечить ціновій політиці виробника та наявним ціновим даним при експорті подібної продукції з Китаю. Так, відповідно до частини п`ятої статті 137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Частини перша, шоста, сьома статті 104 КАС України встановлюють, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має такі самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Відповідно до абзацу 10 частини другої пункту 4.14 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 № 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються, зокрема, попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України. Колегія суддів, враховуючи вказані положення правових норм, звертає увагу на той факт, що у названих вище висновках за результатами проведення цінових експертиз не зазначено, що вони підготовлені для подання до суду а також про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Додатково колегія зауважує, що відповідно до положень МКУ такі висновки (про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями) надаються декларантами митниці на підтвердження заявленої митної вартості під час митного оформлення та митного контролю товарів, що чітко визначено положеннями ст. 53, 266 МКУ. Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 52 МКУ декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації. Колегія суддів звертає увагу на те, що вказані висновки цінової експертизи носять інформаційний характер, та бралися до уваги у сукупності з іншими наданими документами щодо підтвердження митної вартості товару, а тому не мають ключового значення при вирішенні спору по суті. Отже виходячи з викладеного підстави для відшкодування на користь позивача витрат по проведенню експертизи відсутні, а тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення судових витрат , пов`язаних з проведенням експертиз у розмірі 13584 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови в цій частині про відмову у задоволенні заяви про стягнення витрат на проведення експертизи. Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги з приводу пропуску шестимісячного строку звернення позивача із даним позовом до суду колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені встановлюються судом. Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 123 КАС України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Відповідно до ч. 3 ст. 120 КАС України строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку. З матеріалів справи вбачається, що оскаржене рішення позивачем було отримано 17.07.20204 року, отже враховуючи положення ч. 3 ст. 120 КАС України останнім днем строку для звернення до суду у спірному випадку є 17.01.2025 року. В той же час як вбачається з матеріалів справи з зазначеною позовною заявою позивач звернувся до суду через систему «Електронний суд» 20.01.2025 року, тобто фактично з пропуском строку звернення до суду на 2 дні. Враховуючи вказані фактичні обавивши колегія суддів зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Колегія суддів також зауважує, що протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку зі збройною агресією російської федерації, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. 6 зазначеної Конвенції. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. встановленим законом. Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Європейським судом з прав людини зазначено, що надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», № 47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29). При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами вимог процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя. У постанові від 05.12.2018 Велика Палата Верховного Суду у справі №11-989/18 зазначила, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до Конвенції про захист передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішенні питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Судом встановлено, що позивач, звертаючись до суду з позовною заявою про визнання протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості пропустив встановлений законом шестимісячний строк звернення до суду на 2 дні. Колегія суддів вважає, що у цій справі зазначений вище пропуск строку на звернення до суду не є співмірним з таким наслідком, як позбавлення особи конституційного права на судовий захист, що закріплений у ст. 55 Конституції України. З огляду на наведені позивачем аргументи й докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку в діях позивача не вбачається ознак зловживання процесуальними правами та обов`язками, а тому відсутні підстави для залишення його позовної заяви без розгляду. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат на проведення експертизи скасуванню з прийняттям у цій частині нової постанови про відмову у відшкодуванні вказаних витрат. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 317, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Дніпровської митниці - залишити задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року в частині стягнення на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Магнохром Алюмінатс» (код ЄДРПОУ 30487219) за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці (код ЄДРПОУ 44005647) судових витрат, пов`язаних з проведенням експертиз, в розмірі 13584,00 грн. (тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят чотири гривні нуль копійок) скасувати та прийняти нову постанову в цій частині якою відмовити у відшкодуванні витрат на проведення експертизи. В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку Верховного Суду протягом тридцяти днів з складення в повному обсязі. В повному обсязі постанова складена 19 серпня 2025 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.М. Іванов суддя С.В. Сафронова