Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/3555/25

Дата документу 12.08.2025 Справа № 335/3555/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 335/3555/25 Головуючий у І інстанції: Апаллонова Ю.В. Провадження № 22-ц/807/1403/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2025 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати з цивільних справ Запорізького апеляційного суду у складі: Головуючого: Полякова О.З., суддів: Кухаря С.В., Трофимової Д.А., Секретар: Бєлова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року у справі за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича, заінтересована особа - Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті,- В С Т А Н О В И Л А: У квітні 2025 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті, заінтересована особа - Олександрівський ВДРАЦС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса). В обґрунтування заяви зазначено, що у березні 2025 року заявнику стало відомо, що з його племінником - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, що є тимчасово окупованою територією, сталася ДТП, в результаті якої він отримав травми, не сумісні з життям, та помер. Заявник зазначав, що факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 08.02.2025 Сімферопольським районним відділом РАЦС № 3 Департаменту РАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим, яким 24 грудня 2024 року складено актовий запис про смерть № 170239910003106286018; медичним свідоцтвом про смерть 106/У-08 серії 21 № 9789-05 від 25.12.2024 ДБЗЗ РК «Кримське республіканське бюро судово-медичних експертиз», відповідно до якого причинами смерті є контузія мозку, перелом основи черепа, смерть трапилась в результаті ДТП в м. Сімферополь 24 грудня 2024 року. Заявник зазначав, що всі документи, додані до заяви в копіях, можуть бути надані суду в оригіналах. Вищезазначені документи видані на території, що є тимчасово не підконтрольною державній владі України, і є недійсними відповідно до вимог законодавства України, тому заявник позбавлений можливості зареєструвати смерть на території України. Крім того, зазначено, що дізнавшись про факт смерті племінника, для якого він був єдиним близьким родичем, та отримавши документи, видані на території, що є тимчасово окупованою, ОСОБА_1 звернувся до Приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Садовніченко В.М. щодо оформлення спадкових прав після померлого, та отримав лист-роз`яснення № 55/01-16 від 11.04.2025, в якому зазначено, що він має звернутися до суду для встановлення факту смерті племінника. Посилаючись на означені обставини, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича просив суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Дніпро (до перейменування - Дніпропетровськ), Дніпропетровська область, визнавши датою його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 , та місцем смерті - Республіка Крим м. Сімферополь, Україна. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року заяву задоволено. Встановлено факт смерті громадянина України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Місце смерті - Україна, АР Крим, м. Сімферопіль. Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, Олександрівський ВДРАЦС у м. Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса) подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність їм висновків суду, просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 рокускасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судове рішення було ухвалено за відсутності заявника та заінтересованої особи - Олександрівського ВДРАЦС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). Підставою для ухвалення судом рішення про встановлення факту смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , стало свідоцтво про смерть видане 08.02.2025 окупаційною владою. Однак, зі змісту судового рішення не зрозуміло, яким чином під час судового розгляду суд зміг переконатись у наявності оригіналу такого свідоцтва, на яке послався у своєму рішенні. Так, за ухвалою суду від 16.04.2025 про прийняття заяви до розгляду, суд зобов`язав заявника надати у судове засідання для огляду документ, що підтверджує його особу та оригінали всіх документів, копії яких приєднані до заяви. Свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь, видане 08.02.2025 окупаційною владою Російської Федерації в оригіналі до заяви приєднано не було. При цьому справу було призначено до розгляду на 13:00 годину цього ж дня - 16.04.2025 Відповідно до ухваленого судом у цей же день рішення суду, заявник та його представник в судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим розгляд заяви здійснювався судом за відсутності учасників справи, а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. Отже, не зрозуміло ким саме та у який процесуальний спосіб, було надано для огляду у судовому засіданні оригінал свідоцтва про смерть ОСОБА_2 від 08.02.2025. Таким чином, додана до заяви копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 не підтверджена оригіналом. Про дослідження судом під час судового розгляду інших обставин та доказів, які б підтверджували факт смерті та свідчили б про реєстрацію події смерті ОСОБА_2 у певний час у судовому рішенні від 16.04.2025 не зазначено. Тобто будь-яких інших доказів, які б підтверджували факт смерті ОСОБА_2 судом не досліджував. З урахуванням цього є незрозумілим, на підставі чого суд дійшов висновку про те, що ОСОБА_2 помер саме внаслідок ДТП на тимчасово окупованій території України, про що зазначено у судовому рішенні від 16.04.2025. На підставі дослідження яких саме документів чи доказів суд дійшов такого висновку, в рішенні не зазначено. Викликає сумніви й обставини того, у який спосіб було упізнано або іншим чином ідентифіковано особу померлого, саме як ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та на підставі чого встановлено приналежність померлої особи до громадянства України. Натомість, стороною обвинувачення під час судового розгляду кримінального провадження №12020040000000095 (справа № 201/7759/20), відповідно до інформації Головного управління Державної міграційної служби в Дніпропетровській області, за обліками Єдиного державного реєстру, відомості щодо ОСОБА_2 , в реєстрі взагалі відсутні. Згідно з обліками ГУДМС паспортом громадянина України ОСОБА_2 не документувався, з питань оформлення документів для виїзду за кордон на постійне місце мешкання не звертався. Інформація державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження містить інформацію про свідоцтво про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 20 квітня 2005 року, в той час, як за відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання управління з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 за свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 . Тобто, на час перебування під вартою, ОСОБА_2 не мав належного документу, який би посвідчував його особу та приналежність до громадянства України. Також не зрозуміло у який спосіб заявником - ОСОБА_1 могло бути отримано в оригіналі свідоцтво про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в Автономній Республіці Крим м. Сімферополь, видане 08.02.2025 окупаційною владою. За наявною інформацією, ОСОБА_1 упродовж лютого - травня 2025 року за межі України не виїжджав. 12 червня 2025 року на електронну адресу ВДРАЦС у м. Запоріжжі ПМУ МЮ (м. Одеса) надійшов лист Дніпропетровської обласної прокуратури, в якому зазначається, що слідчим Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, за процесуального керівництва Дніпропетровської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042210000693, відомості про яке внесено до ЄРДР 02 травня 2025 року, за підозрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289 ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України, а саме в бандитизмі, організації готування до незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого організованою групою та у організації умисного знищення та пошкодження чужого майна, вчинених шляхом підпалу та вибуху. Вказане кримінальне провадження було виділене в окреме провадження з матеріалів кримінального провадження №12023040000001012 від 26.09.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ст. 257, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 за ст. 257, ч. 2 ст. 194 КК України, обвинувальний акт у якому 07.05.2025 направлено до розгляду до суду, у зв`язку з оголошенням підозрюваного ОСОБА_2 у міжнародний розшук, оскільки під час досудового розслідування було встановлено, що він перебуває за межами України. Окрім того, постановою слідчого від 02.11.2023, цього ж ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 186, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України, оголошено у міжнародний розшук і у кримінальному провадженні №12023040000000981, відомості про яке внесено до ЄРДР 19.09.2023. Вказане кримінальне провадження виділене в окреме з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023041030000350 від 10.02.2023 у зв`язку з оголошенням 18.09.2023 розшуку підозрюваного ОСОБА_2 . Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023041030000350 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ще шести осіб за ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, 11.10.2023 направлено до суду. Судовий розгляд триває. Також розшук обвинуваченого ОСОБА_2 оголошено: - ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2023 у кримінальному провадженні №12020040000000095 від 24.01.2020, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України (справа № 201/7759/20); - ухвалою Дніпропетровського районного суду від 16.04.2024 у кримінальному провадженні №12021041440000325 від 19.08.2021, за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 257; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України (справа № 190/538/22). - ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2024 у кримінальному провадженні №12019040640001656 від 22.07.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України (справа № 932/1279/20); - ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2025 у кримінальному провадженні № 12019040030002329 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України (справа № 932/2545/20). Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023040000001012 слідство встановило, що після звільнення 01.08.2023 з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначеної ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31.07.2023 у кримінальному провадженні №12020040000000095 (справа № 201/7759/20) ОСОБА_2 , приблизно з вересня 2023 року вдався до переховування від органів досудового розслідування та суду та за невстановлених обставин перетнув державний кордон України і виїхав до країн Європи. Переховуючись від органів досудового розслідування та суду в країнах Європи, ОСОБА_2 продовжив свою злочинну діяльність з організації вчинення через пов`язаних з ним осіб, що перебувають на території України і діями яких він керував, нових злочинів. Також розслідуванням у цьому кримінальному провадженні встановлено, що станом на серпень-листопад 2024 року ОСОБА_2 продовжував переховуватись у країнах західної Європи. За наявною оперативною інформацією, отриманою Управлінням карного розшуку ГУНП в Дніпропетровській області, під час здійснення оперативно-розшукової діяльності з метою розшуку ОСОБА_2 , він і на цей час продовжує переховуватись у країнах Західної Європи. Однак, 05.06.2025 у судовому засіданні Соборного (Жовтневого) районного суду м. Дніпра з розгляду кримінального провадження №12019040030002329 (справа № 932/2545/20), захисником обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокатом Горб Ю.В. заявлено клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 у зв`язку з його смертю. До клопотання захисника, яке надійшло на електронну пошту Соборного районного суду 05.06.2025 з використанням електронного цифрового підпису, було додано фотокопію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_4 , виданого 28 травня 2025 року Олександрівським ВДРАЦС у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса). У подальшому сторона обвинувачення встановила, що підставою для видачі вказаного свідоцтва про смерть, а також для внесення 28.05.2025 до Державного реєстру актів цивільного стану громадян актового запису за номером 00146541334 про смерть ОСОБА_2 стало рішення Орджонікідзевського (Вознесенівського) районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 за заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гребнєва І.І. про встановлення факту смерті громадянина України ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до рішення суду місце смерті - Україна, АР Крим, м. Сімферополь. Таким чином, наявність свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , серії НОМЕР_4 , виданого 28 травня 2025 року Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) на підставі вказаного рішення суду, є підставою для закриття всіх кримінальних проваджень за підозрою чи за обвинуваченням ОСОБА_2 , відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України, у зв`язку зі смертю підозрюваного/ обвинуваченого. Закриття кримінальних проваджень унеможливить подальше здійснення оперативно-розшукових заходів з розшуку ОСОБА_2 , який переховується від органів досудового розслідування та суду, в тому числі із використанням можливостей НЦБ Інтерполу в Україні, що не сприятиме виконанню завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України, з захисту суспільства та держави від кримінальних правопорушень та забезпечення повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Крім того, з вищевказаного листа Дніпропетровської обласної прокуратури, стало відомо що ОСОБА_2 з 2023 року перебував у країнах Європи, а тому, з огляду на всім відомий механізм в`їзду громадян України на тимчасово окуповану територію України, сумнівним є той факт, що ОСОБА_2 міг перебувати на території АР Крим у 2024 році. Таким чином, рішення Орджонікідзевського (Вознесенівського) районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 про встановлення факту смерті громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є необґрунтованим, а отже, незаконним. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Мухіна Л.С. заперечує проти задоволення апеляційної скарги, оскаржуване рішення просить залишити без змін. Зазначає, що оскільки лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_2 встановленої форми відсутнє, а наявна лише копія медичного свідоцтва про смерть, виданого органом окупаційної влади, яке не є дійсним у відповідності до ч.1 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», для реєстрації факту смерті ОСОБА_2 органом РАЦС України ОСОБА_1 був вимушений звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 на тимчасово окупованій території. Але з урахуванням ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України свідоцтво про смерть, видане органом окупаційної влади, є безспірним підтвердженням факту смерті зазначеної в свідоцтві особи при розгляді справи в судовому порядку. Довід апелянта про неповне дослідження обставин справи з посиланням на перебування ОСОБА_2 у розшуку за кримінальним провадженням не може бути підставою для скасування рішення. Жодного доказу на спростування висновку суду, який встановив факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 на тимчасово окупованій території АР Крим , або доказів недостовірності наданих заявником документів, зокрема, свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , виданого органом окупаційної влади, або свідоцтва про народження ОСОБА_2 , наявного в матеріалах справи, апелянтом не надано. Як вбачається з матеріалів справи, жодних заперечень проти задоволення заяви або сумнівів у справжності та достовірності поданих доказів з боку заінтересованої особи (апелянта) не виникало. Під час судового розгляду заінтересованою особою (апелянтом) клопотання про дослідження оригіналів поданих в копіях документів, заявлено не було. За таких обставин необхідності дослідження в судовому засіданні оригіналів поданих в копіях документів не виникло і у суду, що ні в якій мірі не суперечить процесуальному законодавству. Крім того, представник ОСОБА_1 - адвокат Мухіна Л.С. зазначає, що положеннями п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України не передбачено, що особа, факт смерті якої встановлюється, має мати приналежність до громадянства України. Згідно зі свідоцтвом про народження, ОСОБА_2 народився в Україні. Відомості про набуття його батьками громадянства іншої країни відсутні. Тому апріорі він від народження є громадянином України, при цьому незалежно від отримання чи неотримання ним паспорта громадянина України. У повному витязі з актового запису про народження ОСОБА_2 у графі «Відомості про матір» зазначено громадянство матері « ОСОБА_9 ». 06 серпня 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мухіної Л.С. про витребування та доручення доказів, в якому вона просить витребувати в Олександрівського ВДРАЦС у м. Запоріжжі ПМУМЮ (м. Одеса) повний витяг з Державного реєстру актових записів, в тому числі щодо внесених змін до актового запису про народження ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , актовий запис № 19, вчинений 22 червня 1999 року Бабушкінським ВДРАЦС Дніпропетровського міського управління юстиції, а також долучити до справи фото з місця поховання ОСОБА_2 та скриншоти з інформацією про час проведення фотозйомки. В обґрунтування клопотання зазначено, що дійсно, оригінал свідоцтва про народження ОСОБА_2 , виданого 20.04.2005 року Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції, має серію та номер НОМЕР_3 . З метою роз`яснення цієї ситуації ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Було виявлено, що помилку в номері свідоцтва допущено в актовому записі про народження ОСОБА_2 , та внесено відповідні зміни. Це підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00052239639 від 07.07.2025, отриманим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Лушкіною О.В. з метою перевірки даних для відкриття спадкової справи. Але у зв`язку з наявністю інформації про апеляційне оскарження рішення про встановлення факту смерті спадкодавця спадкову справу не відкрито, тому видати завірену копію Витягу нотаріус відмовилась. З метою отримання належним чином завіреного Повного витягу з Державного реєстру актових записів щодо внесених змін в актовий запис про народження ОСОБА_2 було направлено адвокатський запит до Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі. Згідно відповіді від 05.08.2025 № 976/2.11-01-27, заявник ОСОБА_1 , представником якого є, адвокат Мухіна Л.С., не належить до кола осіб, які мають право на отримання Повного витягу з актового запису про народження. Рекомендовано звернутися до суду з клопотанням про витребування доказів. 11 липня 2025 року до апеляційного суду надійшла заява Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про розгляд справи за відсутності представника Відділу. 12 серпня 2025 року до суду надійшли додаткові пояснення Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), до яких Відділ надав додатки до апеляційної скарги, надані Відділу Дніпропетровською обласною прокуратурою. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Мухіна Л.С. заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, наполягала на залишенні оскаржуваного рішення без змін. Зазначила суду, що не змогла зв`язатися з попереднім представником ОСОБА_1 та дізнатися, чому представник заявника - адвокат Гребнєв І.І. не з`явився до суду першої інстанції з оригіналами документів, копії яких долучено до заяви, але під час розгляду справи в суді першої інстанції ніхто не підіймав питання дослідження оригіналів. Крім того, повідомила суд, що заявник повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, наразі проживає в м. Дніпрі, а на час розгляду справи в суді першої інстанції приїхав до м. Запоріжжя, тікаючи від обстрілів. За поясненнями адвоката, ОСОБА_2 виїхав до Криму ще у 2014 році та не спілкувався зі своїм опікуном, ОСОБА_1 , і тільки після того, як постало питання приватизації квартири, в якій зареєстроване місце проживання заявника і його племінника, ОСОБА_1 почав шукати племінника, дізнався про наявність кримінальної справи та звернувся до адвоката з метою отримання відповідних документів. Оригінал свідоцтва про смерть отримав у перевізника через Турецьку Республіку. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства. Клопотання про відкладення розгляду справи до апеляційного суду не надходили. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а тому колегія суддів вирішила розглядати справу за відсутності осіб, які не з`явились. Розглянувши клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Мухіної Л.С. про витребування доказів, колегія суддів дійшла висновку про відмову в його задоволенні з огляду на таке. Згідно з частиною третьою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. До заяви, поданої до суду першої інстанції, заявник надав суду копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 9). У заяві зазначено, що він має оригінали всіх документів, наданих до суду в копії. Адвокат Мухіна Л.С. підтвердила наявність оригіналу такого свідоцтва. Крім того, матеріали справи містять повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 № 00052239639 від 07.07.2025, наданий адвокатом Мухіною, а також повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 № 00034198544 від 15.12.2021, наданий заінтересованою особою. З огляду на вищевикладене, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), колегія суддів доходить про відсутність підстав для витребування копії повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 . Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду цим вимогам не відповідає. П. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03 жовтня 2017 року у справі «Віктор Назаренко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи. Обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства. Розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. За правилами ч. 4 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Згідно з ч. 1-3 ст. 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов`язаний роз`яснити учасникам справи їхні права та обов`язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи. З метою з`ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази. Справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом. Колегія суддів зауважує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження належного повідомлення судом першої інстанції заінтересованої особи в цій справі про дату, час та місце розгляду заяви, що є обов`язковою підставою для скасування зазначеного рішення. Так, за матеріалами справи, 15.04.2025, представник ОСОБА_1 - адвокат Гребнєв І.І. через підсистему «Електронний суд» звернувся до суду з заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , додавши до заяви ордер про надання правничої допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію паспорта громадянина України ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_1 , Витяг з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_1 , свідоцтво про смерть ОСОБА_10 , копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера ОСОБА_10 , копію паспорта ОСОБА_10 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_10 , довідку про склад сім`ї та місце реєстрації на ім`я ОСОБА_11 , довідку про близьких родичів дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 24.06.2014, рішення Виконавчого комітету Бабушкінської районної у м. Дніпропетровську ради від 22.08.2012, довідку про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 , свідоцтво про народження ОСОБА_1 16.04.2025 засобами електронного поштового зв`язку представник ОСОБА_1 - адвокат Гребнєв І.І. подав до суду супровідний лист, підписаний КЕП, до якого додано копії документів: «корешок медицинского свидетельства о смерти к учетной форме № 106/У-08» серії 21 № 9789-05 від 25.12.2024, роз`яснення щодо вчинення нотаріальної дії та копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 . Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16.04.2025 прийнято заяву до розгляду, призначено її розгляд в порядку окремого провадження у відкритому судовому засіданні 16.04.2025 о 13:00 год та, зокрема, вказано заявникові у судове засіданні надати документ, що підтверджує його особу, оригінали всіх документів, копії яких приєднані до заяви (для огляду). Згідно з Довідкою відповідального працівника Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, документ в електронному вигляді «Ухвала суду» від 16.04.2025 у справі № 335/3555/25, доставлено до електронного кабінету Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 16.04.2025 о 19:29:37 (а.с. 32), тобто, після розгляду заяви і ухвалення оскаржуваного рішення. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. Частинами третьою-четвертою статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою. Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом Міністерством охорони здоров`я України № 545 від 08 серпня 2006 року. Відповідно до положень вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину. Пунктом 1 Розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору. Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами ДРАЦСу може бути видано свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку в наслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України). Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника. Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частина друга статті 317 ЦПК України). У заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частина перша-друга статті 318 ЦПК України). Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема можуть бути: - письмові докази; - речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; - висновки експертів; - копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; - пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; - довідки з військомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); - заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю. Встановлення факту народження або смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника, рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України. Такий висновок викладений Верховним Судом в постановах від 12 травня 2021 року у справі № 220/1582/20 та від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21. З`ясування судом фактичних обставин справи здійснюється із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 89 ЦПК України, щодо відсутності заздалегідь встановленої сили доказів та оцінки кожного доказу окремо та в їх сукупності та взаємозв`язку в цілому. Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно зі статтею 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Достовірність як змістова характеристика доказу свідчить про можливість на підставі такого доказу встановити дійсні обставини справи. Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142). Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21. Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави. У постанові Верховного Суду від 20 грудня 2018 року у справі № 707/1607/16-ц викладено правовий висновок, відповідно до якого посилання заявника на застосування «намібійського винятку» не дає підстав для висновку, що факт смерті може підтверджуватися лише документами, виданими органами на непідконтрольній території України. Заявник зобов`язаний надати суду також й інші докази, які не отримані від органів тимчасово окупованій території. Такими доказами можуть бути пояснення свідків, фототаблиці тощо. Так, суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що факт родинних заявника з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виданим (повторно) 20.04.2005 Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції. Де вказано матір`ю - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Свідоцтвом про народження ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (сестра заявника, матір - ОСОБА_2 ) Видане (повторно) 07.09.2018 Шевченківським районним у місті Дніпро відділом держаної реєстрації актів цивільного стану ГУЮ у Дніпропетровській області. Де батьками вказано: ОСОБА_12 , ОСОБА_11 . Свідоцтвом про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (заявника). Видане (повторно) 02.04.2025 Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління МЮ (м.Одеси). Де батьками вказано: ОСОБА_12 , ОСОБА_11 . Свідоцтво про смерть ОСОБА_10 , (матір ОСОБА_2 ) яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 видане Шевченківським відділом держаної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпро Південно-Східного управління МЮ (м.Дніпро). Крім того, апеляційний суд встановив та підтверджено матеріалами справи, що слідчим Дніпровського РУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, за процесуального керівництва Дніпропетровської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025042210000693, відомості про яке внесено до ЄРДР 02 травня 2025 року, за підозрою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289 ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 194 КК України, а саме в бандитизмі, організації готування до незаконного заволодіння транспортним засобом, вчиненого організованою групою та у організації умисного знищення та пошкодження чужого майна, вчинених шляхом підпалу та вибуху. Вказане кримінальне провадження було виділене в окреме провадження з матеріалів кримінального провадження №12023040000001012 від 26.09.2023, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 за ст. 257, ч. 1 ст. 14, ч. 3 ст. 289, ч. 2 ст. 194 КК України, ОСОБА_6 за ст. 257, ч. 2 ст. 194 КК України, обвинувальний акт у якому 07.05.2025 направлено до розгляду до суду, у зв`язку з оголошенням підозрюваного ОСОБА_2 у міжнародний розшук, оскільки під час досудового розслідування було встановлено, що він перебуває за межами України. Окрім того, постановою слідчого від 02.11.2023, цього ж ОСОБА_2 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 185, ч. 3 ст. 27, ч. 5 ст. 186, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 189 КК України, оголошено у міжнародний розшук і у кримінальному провадженні №12023040000000981, відомості про яке внесено до ЄРДР 19.09.2023. Вказане кримінальне провадження виділене в окреме з матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023041030000350 від 10.02.2023 у зв`язку з оголошенням 18.09.2023 розшуку підозрюваного ОСОБА_2 . Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023041030000350 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ще шести осіб за ч. 3 ст. 146, ч. 5 ст. 186, ч. 5 ст. 185, ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 263 КК України, 11.10.2023 направлено до суду. Судовий розгляд триває. Під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12023040000001012 слідство встановило, що після звільнення 01.08.2023 з-під варти у зв`язку з внесенням застави, визначеної ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 31.07.2023 у кримінальному провадженні №12020040000000095 (справа № 201/7759/20) ОСОБА_2 , приблизно з вересня 2023 року вдався до переховування від органів досудового розслідування та суду та за невстановлених обставин перетнув державний кордон України і виїхав до країн Європи. Переховуючись від органів досудового розслідування та суду в країнах Європи, ОСОБА_2 продовжив свою злочинну діяльність з організації вчинення через пов`язаних з ним осіб, що перебувають на території України і діями яких він керував, нових злочинів. Також розслідуванням у цьому кримінальному провадженні встановлено, що станом на серпень-листопад 2024 року ОСОБА_2 продовжував переховуватись у країнах західної Європи. За наявною оперативною інформацією, отриманою Управлінням карного розшуку ГУНП в Дніпропетровській області, під час здійснення оперативно-розшукової діяльності з метою розшуку ОСОБА_2 , він і на цей час продовжує переховуватись у країнах Західної Європи. Також розшук обвинуваченого ОСОБА_2 оголошено: - ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.12.2023 у кримінальному провадженні №12020040000000095 від 24.01.2020, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 393, ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 146, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15, ч. 4 ст. 189 КК України (справа № 201/7759/20); - ухвалою Дніпропетровського районного суду від 16.04.2024 у кримінальному провадженні №12021041440000325 від 19.08.2021, за обвинуваченням ОСОБА_2 за ст. 257; ч. 3 ст. 27, ч. 4 ст. 187 КК України (справа № 190/538/22). - ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29.08.2024 у кримінальному провадженні №12019040640001656 від 22.07.2019 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України (справа № 932/1279/20); - ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20.02.2025 у кримінальному провадженні № 12019040030002329 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України (справа № 932/2545/20). Згідно з повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 № 00052239639 від 07.07.2025, реєстрацію актового запису про народження ОСОБА_2 здійснено 23 квітня 2009 року 10:42:28 за № 00001913637 реєстратором Бабушкінського відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції. Номер актового запису:

19. Дата складання: 22 червня 1999 року Бабушкінським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції. Дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 . Місце народження: Україна, м. Дніпропетровськ. За записом про виправлення, внесеним до відомостей актового запису № 4 встановлено, що 01 липня 2025 року о 10:52:56 реєстратором Дніпровського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) внесено відомості про видані свідоцтва: 23 квітня 2009 року 10:42:28 реєстратором Бабушкінський відділ реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 1-КИ 043448 від 22 червня 1999 року; орган державної реєстрації актів цивільного стану, що видав: Відділ реєстрації актів цивільного стану виконавчого комітету Бабушкінської районної ради міста Дніпропетровська Дніпропетровської області; відомості про видане свідоцтво внесено до Реєстру: 23 квітня 2009 року о 10:42:28 реєстратором Бабушкінський відділ реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції; серія та номер: 1-КИ 011682; дата видачі: 20 квітня 2005 року; Бабушкінський відділ реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції. Матеріали справи містять копію Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , видане 08.02.2025 Сімферопольським районним відділом РАЦС № 3 Департаменту РАЦС Міністерства юстиції Республіки Крим, яким 24 грудня 2024 року складено актовий запис про смерть № 170239910003106286018 та копію медичного свідоцтва про смерть 106/У-08 серії 21 № 9789-05 від 25.12.2024 ДБЗЗ РК «Кримське республіканське бюро судово-медичних експертиз», відповідно до якого причинами смерті є контузія мозку, перелом основи черепа, смерть трапилась в результаті ДТП в м. Сімферополь 24 грудня 2024 року. Оригінали вказаних документів надані апеляційному суду для огляду в судовому засіданні. Однак, колегія суддів зауважує, що інформація, що міститься в зазначених документах, не дає суду підстав для достеменного висновку про встановлення факту, про який просить заявник, оскільки в них не зазначено, на підставі яких документів встановлено особу померлого, а, враховуючи відсутність близьких родичів, суду не зрозуміло, як здійснено упізнання загиблого. При цьому і у заяві про встановлення факту смерті, і під час розгляду справи в апеляційному суді, представники заявника підтвердили, що він довгий час (понад 10 років) не спілкувався з племінником, а про його загибель дізнався тільки у березні 2025 року. Крім того, у Свідоцтві про смерть зазначено місто народження ОСОБА_2 м. Дніпро, що не відповідає інформації, зазначеній у свідоцтві про його народження та повному витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 відповідно, у яких місцем народження ОСОБА_2 зазначено м. Дніпропетровськ. Колегія суддів зауважує, що оскільки м. Дніпропетровськ перейменовано на м. Дніпро Постановою Верховної Ради України від 19.05.2016, місцем народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не може бути м. Дніпро. Будь-яких інших доказів підтвердження факту, про встановлення якого просив заявник, суду не надано. З огляду на вищевикладене, дослідивши надані у цій справі докази, оцінивши їх у сукупності та взаємному зв`язку, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять достатніх достовірних доказів на підтвердження факту смерті ОСОБА_1 , оскільки вони не сприяють встановленню всіх дійсних обставин, що мають значення для справи, та не дозволяють суду достеменно встановити факт, як того просив заявник. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заслуговують на увагу, тому її слід задовольнити, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року слід скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви. Колегія суддів також вважає необхідним роз`яснити ОСОБА_1 , що він не позбавлений права звернутися до суду з повторною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, з наданням також інших доказів на підтвердження викладених у заяві обставин. Керуючись ст. ст. 374, 376, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА : Апеляційну скаргу Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) -задовольнити. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 квітня 2025 року - скасувати та ухвалити нову постанову, якою: «Заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гребнєва Ігоря Ігоровича, заінтересована особа - Олександрівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного Міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - залишити без задоволення.» Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 20 серпня 2025 року. Головуючий: Судді: