Постанова 4818 № 638/10435/14-ц

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 серпня 2025 року м. Харків справа № 638/10435/14 провадження № 22-ц/818/619/25 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - судді: Тичкової О.Ю., суддів: Пилипчук Н.П., Шабельнікова С.К. за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О. сторони справи: Позивач- Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк» Відповідач - ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків апеляційну скаргу Коренцова Олександра Івановича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2024 року в складі судді Шишкіна О.В., УСТАНОВИВ: 04.03.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про перегляд судового рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.04.2015 у справі №638/10435/14 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18 березня 2024 року у складі головуючого судді Семіряд І.В. у справі №638/10435/14-ц за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.04.2015 року, ініційовано розгляд справи про відновлення втраченого судового провадження у цивільній справі № 638/10435/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, закінченої ухваленням судового рішення по справі. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 19.07.2024 року відмовлено у відновленні втраченого провадження. Ухвала мотивована тим, що вивчивши отримані судом матеріали, проаналізувавши їх у сукупності, суд дійшов висновку про недостатність зібраних судом матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження в частині процесуальних та інших матеріалів справи. Не погодившись з рішенням суду Коренцов О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на невідповідність висновкам суду обставинам справи просила ухвалу скасувати. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд було повідомлено, що всі процесуальні документи ухвалені у справі і матеріали справи збереглися, зокрема всі документи щодо дій суду про призначені у справі судові засіданні було збережено і вони знаходяться в матеріалах справи в архіві суду, згідно яких повістки суду, ухвали суду і заочне рішення направлялись ОСОБА_1 не за місцем її реєстрації, а за адресою зазначеного ПАТ «Укрсоцбанк» в позовній заяві. Зазначив, що судом призначались судові засідання на 06.06.2024, на 12.06.2024 на 19.06.2024. ОСОБА_2 представник ОСОБА_1 кожен раз приходив у судові засідання призначені судом, що підтверджується датами подання клопотань до суду, але з вини суду призначені судові засідання відкладались. 19.06.2024 суддю Шишкіним О.В. було запропоновано написати заяву про розгляд справи без участі. Проте, після відмови представником ОСОБА_2 , суддя переніс справу. На судове засідання 19.07.2024 року належним чином повідомлені не були. В ухвалі суду безпідставно зазначається, що не зважаючи на неодноразові виклики учасників справи та пропозиції надати наявну інформацію, матеріали і докази, сторонами не було їх надано, що не відповідає дійсності у зв`язку з поданням до суду заяв і клопотань з проханням долучити документи до матеріалів справи, зокрема від 06.06.2024, від 12.06.2024 та інших. А саме відповідач надав до суду виконавчий лист від 15.04.2015 року та копії доказів які містяться в справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до вимогст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно дост.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.03.2024 встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.04.2015 позов ПАТ «Укрсоцбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість по договору кредиту №839/3/27/38/7-483 від 08.10.2017 у сумі 1 040 049,97 грн, стягнуто судові витрати. 06.03.2024 доповідною запискою було витребувано з архіву Дзержинського районного суду м. Харкова цивільну справу № 638/10435/14-ц. З інформації, наданої архіваріусом суду вбачається, що справа №638/10435/14-ц знищена за вичерпанням строку зберігання, зберігаються тільки процесуальні документи. На підтвердження вимог заяви про перегляд судового рішення представник ОСОБА_2 надав до суду: заочне рішення від 15.04.2015 про задоволення позовних вимог ПАТ «Уксоцбанк» до ОСОБА_1 (а.с. 8-9), ухвала суду від 23.07.2014 року про відкриття провадження у справі (а.с.17), ухвала суду від 23.01.2015 про закриття провадження у справі (а.с. 10-12), витяг Єдиного державного реєстру судових рішень з переліком судових рішень ухвалених у справі (а.с. 13), копію виконавчого листа від 15.04.2015 року виданого Дзержинським районним судом м. Харкова (а.с. 44), а також клопотання про долучення зазначених доказів до матеріалів справи від 06.06.2024, 12.06.2024, 13.09.2024 (а.с.40-43,45-46). В силу ст.13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що „у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії які становлять втручання у її права". Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. За приписами частини 1 статті 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Частиною 1 статті 489 ЦПК України визначено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду. Відповідно до частини першої статті 493 ЦПК України при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (ч.3 ст.494 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.89 ЦПК України). Згідно з частинами 1-3 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст.5 ЦПК України). Відмовляючи у відновленні втраченого провадження суд виходив із відсутності можливості у суду зібрати усі необхідні процесуальні документи по цивільній справі, на підставі яких можливо було б вирішити питання про відновлення втраченого судового провадження. Проте, посилаючись на ч.3 ст.494 ЦПК України суд не зазначив, в чому саме полягає недостатність наданих ОСОБА_1 доказів для повного відновлення втраченого судового провадження з огляду на зміст заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 18.032024 року та не вирішив питання про відновлення втраченого судового провадження в частині документів, що містяться в архіві суду та були надані представником відповідача. Згідно зі статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Враховуючи викладене колегія суддів уважає, що суд першої інстанції необґрунтовано дійшов висновку про відмову у відновленні втраченого судового провадження у цивільній справі № 2638/10435/14. Тому апеляційна скарга ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції від 19.07.2024 року скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України, суд - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2024 року скасувати. Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 19.08.2025 року Головуючий О.Ю.Тичкова Судді Н.П. Пилипчук С.К. Шабельніков