Постанова Харківський апеляційний суд № 645/7559/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 645/7559/24 Номер провадження 22-ц/818/2684/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 04 серпня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді (судді-доповідача) Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Яцини В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 січня 2025 року в складі судді Федорової О.В. по справі № 645/7559/24 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовна заява мотивована тим, що 04 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулась до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг від 04 лютого 2018 року. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між нею і банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. На підставі укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок у розмірі 70 000,00 грн, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Зазначив, що банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачці можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в межах встановленого кредитного ліміту. Станом на 27 серпня 2023 року ОСОБА_1 прострочила зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором понад 90 днів, у зв`язку з чим на підставі положення підпункту 5.17 пункту 5 Розділу ІІ Умов відбулось істотне порушення клієнтом зобов`язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 27 серпня 2023 року направив повідомлення «пуш» про необхідність погасити суму заборгованості. Проте, відповідачка на контакт не виходила та не вчинила жодної дії, направленої на погашення заборгованості, в зв`язку з чим та відповідно до пунктів 5.18, 5.19 кредит 26 вересня 2023 року став у формі «на вимогу». Загальний розмір заборгованості відповідачки перед АТ «Універсал Банк» за договором станом на 24 вересня 2024 року становить 86 636,87 грн, із них: 86 636,87 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн - заборгованість за пенею, 0 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання. Посилаючись на вказане, АТ «Універсал Банк» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04 лютого 2018 року у розмірі 86 636,87 грн станом на 24 вересня 2024 року та судові витрати у розмірі 3028,00 грн. 24 січня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Індутний-Шматько С.М. подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Відзив мотивовано тим, що анкета-заява до договору надання банківських послуг від 04 лютого 2018 року не містить жодних умов кредитування, тому проценти та інші нарахування не можуть бути стягнуті з відповідачки. Надані банком суду копії документів, окрім заяви, не містять підпису відповідачки. Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредиту. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредитів, надані банком Витяг з тарифів та Витяг з умов не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Позивачем не доведено видачі кредиту та розміру заборгованості за основним боргом, процентами, неустойкою. Розмір суми боргу перевищує розмір кредитного ліміту, що свідчить про наявність прихованих платежів. 25 січня 2025 року представником банку за допомогою системи «Електронний суд» надало відповідь на відзив, в якій він просив задовольнити позовні вимоги. Вказав, що договір про надання банківських послуг, що укладається між банком та клієнтом, є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі, договору банківського рахунка; договору про споживчий кредит. У позовній заяві надане посилання на офіційний інтернет ресурс АТ «Універсал Банк», а саме https://www.monobank.ua/terms, де у вільному доступі опубліковані Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank|Universal Bank. Умови опубліковані і є безперервно доступними у їх поточній редакції, як і архів редакцій за весь період існування. Умови у редакції, чинній на час укладення договору (01 лютого 2018 року), доступні на сайті банку з моменту набуття їх чинності. Тарифами передбачена базова відсоткова ставка 3,2% на місяць, а також збільшена відсоткова ставка у випадку наявності простроченої заборгованості 6,4% на місяць. Впродовж дії договору з 01 вересня 2020 року процентна ставка змінилась і становила 3,1% на місяць. Укладення електронного договору і фіксування його змісту у кількох документах відповідає чинному законодавству. Розрахунок заборгованості є належним доказом та відповідає наданій деталізованій виписці про рух коштів по картковому рахунку, яка є первинним документом, що підтверджує факт користування відповідачем кредитними коштами, факт та дату надання кредитних коштів, а також існування заборгованості та її розмір. Згідно виписки всього боржницею було проведено поповнень рахунку на суму 188 382,47 грн та зроблено витрат на суму 275 019,34 грн, заборгованість становить 86 636,87 грн, що складається з повністю використаного кредитного ліміту у сумі 70 000,00 грн та суми овердрафту (мінусу по картці) 16 636,87 грн. Відповідачкою було оформлено дві заяви на послуги «Транзакція в розстрочку» на загальну суму 9009,52 грн, сума непогашених розстрочок є частиною заборгованості по картці. Правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, не підлягає застосуванню до спірних правовідносин. 28 січня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Індутний-Шматько С.М. подав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких наголосив на тому, що відсутність підпису відповідачки на Умовах, Тарифах та Паспорті споживчого кредиту підтверджує фактичну відсутність погодження таких умов і відсутність будь-яких підтверджень ознайомлення з ними. Правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, є релевантним до спірних правовідносин. Надані банком копії документів не дозволяють встановити волевиявлення сторін, їх фактичне підписання жодним способом і не відповідають імперативним вимогам до електронних документів та доказів. Отримані розстрочки повністю погашені. Відповідачка не визнає списань відсотків, які приховано встановлені і включені банком у суму основного боргу, хоча не були погоджені у письмовій формі, та ще й односторонньо змінювались банком. У позовній заяві вимог про стягнення процентів банк не пред`явив, просив лише про стягнення основного боргу. Заявлена банком сума заборгованості має бути зменшена шляхом вирахування з неї безпідставно списаних відсотків у розмірі 115 535,65 грн. Отже, переплата на користь банку складає 28 898,78 грн, заборгованості у відповідачки немає. Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 січня 2025 року в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що сторонами не узгоджено розмір процентів, що підлягають сплаті за користування кредитом, та з урахуванням суми безпідставно списаних відсотків у розмірі 115 535,65 грн, у відповідачки відсутня заборгованість перед банком. На вказане судове рішення поштою 10 березня 2025 року АТ «Універсал Банк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідачку. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту «Monobank», а також процедуру ознайомлення Споживача з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. Суд першої інстанції дійшов передчасних висновків щодо того, що відповідачка не була ознайомлена із вищевказаним. Підписавши анкету-заяву, ОСОБА_1 підтвердила, що вона ознайомлена з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою «Monobank», Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту. ОСОБА_1 висловила свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «Monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Посилався на те, що клієнтом було неодноразово проведено банківські операції із використанням власної картки (переказ коштів, поповнення мобільного телефону, оплата товарів у торгових точках та ін.), відповідачка надавала свою згоду із змінами, доповненнями до Договору про надання банківських послуг. Відтак, сторонами погоджені усі істотні умови договору. Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість відповідачки перед банком становить 86 636,87 грн, яка підлягає стягненню, оскільки відповідачкою не надано відповідного контррозрахунку та вказану заборгованість не спростовано. 01 квітня 2025 року за допомогою системи «Електронний суд» представник ОСОБА_1 адвокат Індутний-Шматько С.М. подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін. Відзив мотивовано тим, що банк просить стягнути 86 636,87 грн тіла кредиту, хоча з наданої ним же виписки та розрахунку очевидно, що дана сума включає нараховані банком відсотки і не є по суті заборгованістю за тілом кредиту. Спірна сума в дійсності складається із кредитного ліміту і решти зарахованих до «тіла кредиту» односторонньо списаних відсотків, які відповідачка не погоджувала, та інших нарахувань, що було приховано банком від суду у позовній заяві. У позовній заяві вимог про стягнення процентів банк не пред`явив. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з рішенням суду першої інстанції, але не спростовують висновків рішення по суті справи. Суд надав вірну оцінку виконаному позивачем розрахунку, який спростовується даними виписки. Загальна заявлена банком заборгованість 86 636,87 грн підлягає зменшенню на суму безпідставно списаних відсотків 115 535,65 грн, внаслідок чого суд дійшов правильного висновку про наявність у ОСОБА_1 переплати на користь банку і відсутність заборгованості. Умови і Правила, Тарифи Банку та Паспорт споживчого кредиту в наданих банком текстах шаблонів без підпису відповідачки не можуть бути застосовані судом до правовідносин сторін всупереч чинному законодавству та судовій практиці. Посилання банку на зазначене у тексті анкети застереження позичальника про ознайомлення з умовами не дає суду можливості встановити, з якими конкретно умовами була ознайомлена позичальниця. Банком не надано доказів, що саме такі Умови в даній редакції були надані відповідачці для ознайомлення, дату і час ознайомлення з ними. Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 січня 2025 рокув порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі частини 1 статті 369 ЦПК України. Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 лютого 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання банківських послуг шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг (а.с. 15 том 1). Відповідно до підписаної анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг відповідачка просила Банк відкрити поточний рахунок у гривні на її ім`я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку відповідно до умов Договору та умов даної заяви. У заяві зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що дана заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови, а також, що вона ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Беззастережно погодилась з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Погодилась з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Крім того, ОСОБА_1 відповідно до підписаної анкети-заяви просила вважати наведений зразок її власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті їй в Банку, засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання удосконаленого електронного цифрового підпису в мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з Договором. Також ОСОБА_1 визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису, та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах та паперових носіях. Крім того, підтвердила, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися нею та/або банком з використанням електронного/електронного цифрового підпису. Анкета-заява містить паспортні та анкетні дані відповідачки, водночас, в анкеті відсутні дані про розмір встановленого кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, наслідки порушення умов кредитування, тощо. В даній анкеті-заяві є лише посилання на те, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та те, що про зміну доступного кредитного ліміту Банк повідомляє її шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості за договором б/н від 04 лютого 2018 року, укладеним між банком та ОСОБА_1 (а.с. 7-14 том 1), відповідно до якого станом на 24 вересня 2024 року її розмір становить 86 636,87 грн, із них: 86 636,87 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту); 0 грн - загальний залишок заборгованості за відсотками; 0 грн - заборгованість за пенею, 0 грн заборгованість за порушення грошового зобов`язання. З довідки про наявність рахунку від 24 січня 2025 року вбачається, що ОСОБА_1 відкрито рахунок НОМЕР_2 та видано чорну картку № НОМЕР_1 , що активна до жовтня 2024 року (а.с. 201 том 1). Як вбачається з довідки про розмір встановленого кредитного ліміту від 24 січня 2025 року, ОСОБА_1 за договором від 04 лютого 2018 року за карткою № НОМЕР_1 04 лютого 2018 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 18 000,00 грн, який в подальшому неодноразово збільшувався, та станом на 13 березня 2021 року склав 70 000,00 грн (а.с. 202 том 1). 03 липня 2019 року та 21 лютого 2022 року ОСОБА_1 електронним підписом підписала заяви клієнта на отримання кредиту «Транзакція в розстрочку» (а.с. 203, 227, 228 том 1). Відповідно до довідки про рух коштів по картці від 24 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_3 за період з 04 лютого 2018 року по 24 вересня 2024 року, кредитний ліміт станом на 24 вересня 2024 року становить 70 000,00 грн, заборгованість станом на 24 вересня 2024 року становить 86 636,87 грн, баланс на початок періоду 18 000,00 грн, баланс на кінець періоду 16 636,87 грн, сума витрат за період 275 019,34 грн, сума зарахувань за період 188 382,47 грн (а.с. 183-200 том 1). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається в письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір- це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ «Універсал Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв`язку із чим Банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У рішенні № 7-рп/2013 від 11 липня 2013 року Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п.6 ч.1 ст.3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах. В разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У постанові Великої палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), яка є релевантною стосовно порядку укладання договору кредиту, було зазначено наступну правову позицію щодо належного стандарту доведення факту узгодження Умов та правил банківських послуг. З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що наданий позивачем витяг з Умов, датований 27 листопада 2021 року (а.с. 16 том 1), за відсутності доказів, що відповідачка з ними ознайомилась при підписанні Анкети-заяви від 04 лютого 2018 року, є достатнім доказом укладення договору кредиту на тих умовах, які там зазначені. Зазначене стосується й Умов в редакції від 01 лютого 2018 року, наданих банком до відповіді на відзив (а.с. 209-228 том 1). У матеріалах справи також у формі додатків до Умов наявні копія Тарифів, Паспорту споживчого кредиту, в яких викладені основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту, санкції за порушення зобов`язань, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача, які мають бути підписані споживачем його електронним цифровим підписом. Однак на вищевказаних документах відсутній підпис відповідачки (а.с. 29-33 том 1). Зі змісту Паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Крім того, Паспорт споживчого кредиту не містить відомостей щодо дати його складання, а також його підписання відповідачем електронно-цифровим підписом. Інформація, що міститься у паспорті, зберігала чинність та була актуальною до 01 січня 2023 року. До того ж, Паспорт споживчого кредиту є інформацією, тобто довідкою для споживача, та така інформація не може бути взята судом до уваги як доказ підтвердження конкретних умов кредитування. Аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20. Разом з тим, кредитор має право вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання боржника виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Із змісту позовних вимог вбачається, що банк просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту в розмірі 86 636,87 грн. Водночас, як вбачається із наданого банком розрахунку, вказана заборгованість за тілом кредиту фактично складається також із нарахованих банком відсотків за користування кредитом. Між тим, доказів про узгодження умов надання коштів позивач не надав. Із наданих позивачем доказів тільки анкета-заява від 04 лютого 2018 року містить підпис відповідачки. Водночас, анкета-заява не містить домовленості сторін про сплату процентів ані за користування кредитними коштами, ані за прострочення повернення кредиту за збільшеною ставкою в порядку статті 625 ЦК України; строк кредитування та строки здійснення періодичних платежів не встановлені. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами у порядку ст. 1048 ЦК України банк не пред`явив. Обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 січня 2020 року у справі № 643/5521/19 (провадження № 61-20093св19) зазначено, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Якщо анкета-заява не містить визначення домовленості сторін про сплату відсотків, відсутні підстави для покладення на відповідача обов`язку по сплаті заборгованості за відсотками, пенею, комісією і штрафами за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, а відтак, суми надходжень, які банком були розподілені на погашення складових заборгованості, підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту. Судова практика у цій категорії справ є незмінною, що не може свідчити про порушення прав банку (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19). ОСОБА_1 неодноразово вносила кошти у рахунок погашення кредитної заборгованості різними сумами у загальному розмірі згідно виписки по рахунку 188 382,47 грн, що значно перевищує кредитний ліміт 70 000,00 грн, на який посилався банк, однак сплачені нею кошти розподілялись банком на погашення процентів, які передбачені Умовами, що відповідачкою не підписані, тобто не спрямовувались на погашення тіла кредиту, у зв`язку з чим заборгованість зростала. Оскільки в анкеті-заяві від 04 лютого 2018 року процентна ставка та строки здійснення періодичних платежів за кредитом не встановлені, то списання банком внесених на погашення боржником коштів в рахунок погашення відсотків за користування кредитом є неправомірним та безпідставним. Ці кошти підлягають зарахуванню на погашення тіла кредиту. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20, провадження № 61-2498св22. Як вбачається з довідки про рух коштів по картці від 24 січня 2025 року щодо ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_3 за період з 04 лютого 2018 року по 24 вересня 2024 року, в якій міститься повна інформація про рух коштів на рахунку, відображення всіх операцій за кредитним договором за даними балансу, суми надходжень та їх розподілення на погашення складових заборгованостей, кредитний ліміт станом на 24 вересня 2024 року становить 70 000,00 грн, заборгованість станом на 24 вересня 2024 року становить 86 636,87 грн, баланс на початок періоду 18 000,00 грн, баланс на кінець періоду 16 636,87 грн, сума витрат за період 275 019,34 грн, сума зарахувань за період 188 382,47 грн (а.с. 183-200 том 1). Частину із сплачених коштів банком, а саме 115 535,65 грн, безпідставно було спрямовано на погашення відсотків, тоді як анкета-заява від 04 лютого 2018 року не містить домовленості сторін про сплату відсотків та інших платежів, а також умов щодо відповідальності за порушення виконання зобов`язання. Виходячи з наведеного, оскільки відповідачкою фактично витрачено 275 019,34 грн, внесено 188 382,47 грн, та банком безпідставно списано на погашення відсотків 115 535,65 грн, то у ОСОБА_1 відсутня заборгованість перед банком, натомість вона має переплату в розмірі 28 898,78 грн (275 019,34 188 382,47 115 535,65). З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову. Повторне викладення позивачем в апеляційній скарзі обставин, на які він посилався в позовній заяві, з посиланням на правові висновки Верховного Суду в постановах від 12 січня 2021 року в справі № 524/5556/10 та від 10 червня 2021 року в справі № 234/7159/20 щодо правомірності укладення сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, не становить підставу для скасування оскаржуваного судового рішення. Викладення позивачем в позовній заяві та в апеляційній скарзі механізму реєстрації та отримання банківських послуг проекту Monobank, механізму утворення заборгованості в заявленому в позові розмірі, аналіз умов анкети-заяви, згідно якої клієнт шляхом підписання анкети-заяви підтвердив, що до укладення договору був ознайомлений в електронній/письмовій формі з інформацією щодо умов кредитування та отримав відповідні документи від банку та погоджується з ними, враховуються апеляційним судом, однак встановлених обставин справи не спростовують. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційну скаргу АТ «Універсал Банк» необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судового збору, понесеного у зв`язку з розглядом справи в суді першої інстанції, а також у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 січня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 04 серпня 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна В.Б. Яцина