Постанова Миколаївський апеляційний суд № 484/1156/25

18.08.25 22-ц/812/1464/25 Єдиний унікальний номер судової справи:484/1156/25 Провадження № 22-ц/812/1464/25 Доповідач в апеляційній інстанції Самчишина Н.В. Постанова Іменем України 18 серпня 2025 року м. Миколаїв справа№ 484/1156/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Самчишиної Н.В., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Коростієнко Н.С., за участі: представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» - Чобану В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Фермерського господарства «ЗОЛОТА ПТАШКА» на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2025 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду у складі головуючого - судді Маржиної Т.В., повний текст складено того ж дня, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Фермерського господарства «ЗОЛОТА ПТАШКА», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації, встановив: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2025 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Ремського Є.В., звернувся до суду із позовом до Фермерського господарства «ЗОЛОТА ПТАШКА» (далі - ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» або Господарство) про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є власником земельної ділянки кадастровий номер 4825480000:05:000:0107, розміром 5,5433 га в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_4 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована в межах території Первомайської районної ради Миколаївської області. 28 вересня 2005 року між ОСОБА_4 , від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності №023671 від 25 червня 2003 року діяв ОСОБА_3 , та ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач прийняв від ОСОБА_4 в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,64 га ріллі для сільськогосподарського виробництва, яка належить їй на праві приватної власності. Договір укладено строком на 49 років. Вказаний договір був зареєстрований в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Первомайській райраді 14 листопада 2005 року за реєстрованим номером 040502200398. Проте, відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09 лютого 2024 року станом на 28 вересня 2005 року, ОСОБА_3 був та є кінцевим бенефіціаром ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», код ЄДРПОУ 33224341. Посилаючись на те, що ОСОБА_3 підписав договір оренди землі 28 вересня 2005 року в інтересах господарства та у своїх власних інтересах, як кінцевий бенефіціарний власник господарства, що прямо заборонено законом, не повідомивши про це довірителя, позивач просив визнати недійсним вказаний договір оренди земельної ділянки та скасувати його державну реєстрацію, стягнути понесені ним судові витрати. Позиція відповідача у суді першої інстанції ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» проти задоволення позову заперечувало та просило відмовити у його задоволенні. Обґрунтовуючи свої заперечення Господарство посилалося на те, що під час укладення договору оренди землі, ОСОБА_4 виявила бажання та отримала орендну плату наперед за весь період його дії. Вважало, що оцінка поведінки орендодавця після укладення 28 вересня 2005 року оспорюваного договору дає підстави для висновку про добросовісність дій ОСОБА_3 , як підписанта договору за довіреністю, оскільки ОСОБА_4 отримала грошові кошти у якості орендної плати наперед, не вимагала повернення їй земельної ділянки та не виявляла жодних сумнівів щодо дійсності укладеного договору, а тому визнала факт перебування належної їй земельної ділянки у користуванні ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА». На підтвердження своєї позиції господарство послалося на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 365/499/18. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2025 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійним договір оренди земельної ділянки від 28 вересня 2005 року, кадастровий номер 4825480000:05:000:0107, площею 5,5433 га, укладений між ОСОБА_4 , в особі представника за дорученням № 023671 від 25 вересня 2003 року ОСОБА_3 , та ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 грудня 2017 року за № 24078347. Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 28 вересня 2005 року, укладеного між ОСОБА_4 та ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», номер запису про інше речове право 24078347 від 13 грудня 2017 року. Стягнуто з ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» та ОСОБА_3 , в рівних частках з кожного, на користь ОСОБА_5 судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору в сумі 1 211 грн 20 коп. Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що дії представника ОСОБА_4 ОСОБА_3 при підписанні оспорюваного договору оренди земельної ділянки суперечать прямій забороні закону щодо укладення представником правочину від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, а отже має місце недобросовісність та наявність особистого інтересу представника (повіреного). За таких обставин, суд вважав за необхідне визнати недійним договір оренди земельної ділянки від 28 вересня 2005 року, кадастровий номер 4825480000:05:000:0107, площею 5,5433 га, укладений між ОСОБА_4 , в особі представника за дорученням №023671 від 25 червня 2003 року ОСОБА_3 , та ФГ«ЗОЛОТА ПТАШКА», який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 грудня 2017 року за № 24078347. Суд зазначив, що вказані висновки узгоджуються із висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №727/3501/16-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18). Твердження сторони відповідачів про те, що позивач погодився з тим фактом, що ОСОБА_4 за життя отримала від ФГ «Золота пташка» грошові кошти у якості орендної плати за укладеним договором оренди наперед за весь час його дії є припущенням і не підтверджене жодними належними та допустимими доказами. Крім того, питання щодо виплати/невиплати орендної плати в позові не порушується. Посилання ж представника відповідачів на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 365/499/18, суд першої інстанції вважав, що є безпідставним, оскільки правовідносини, які існували між сторонами у справі мають зовсім інший цивільно-правовий характер. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги У липні 2025 року ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» подано до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просило скасувати судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказувало, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував те, що ОСОБА_4 під час укладення договору оренди землі виявила бажання та отримала орендну плату наперед за весь час його дії, що підтверджується розписками у кількості 49 штук, тобто за кожен рік дії договору. Не знаючи дану обставину, ОСОБА_2 , успадкувавши зазначену вище земельну ділянку, звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі з підстав невиплати орендної плати. Під час розгляду справи №484/5709/23 (провадження №2/484/86/24) в Первомайському міськрайонному суду Миколаївської області, позивач стверджуючи, що підписи у даних розписках виконанні не ОСОБА_4 , а невідомою особою з наслідуванням її підпису, заявив клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи. Утім в подальшому подав заяву про залишення позову без розгляду. За такого, Господарство вважало, що позивач погодився з тим фактом, що ОСОБА_4 за життя отримала орендну плату за укладеним договором оренди наперед за весь час його дії. Звертало увагу на те, що договір до смерті ОСОБА_4 діяв 9 років, сторони виконували договір та орендодавець претензій не пред`являла. З урахуванням наведеного Господарство вважало, до договір містить всі необхідні умови, притаманні договору оренди землі, сторони при підписанні погодили всі його умови, які ОСОБА_4 схвалила, шляхом прийняття орендної плати та подальшим спільним з відповідачем утриманням майна, а тому, на його думку, відсутні підстави для визнання недійсним оспорюваного договору на підставі статей 203, 215 ЦК України, та, як наслідок, скасування його державної реєстрації, на які посилався позивач в обґрунтування заявлених позовних вимог. Також скаржник зазначав, що суд першої інстанції без врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19 січня 2022 року у справі №911/841/20, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 365/499/18, без належного дослідження зібраних у справі доказів, помилково дійшов висновку, що правочин укладено на шкоду інтересам довірителя. Доводи інших учасників справи У серпні 2025 року ОСОБА_2 , діючи через свого представника ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги посилаючись на її безпідставність. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем ОСОБА_3 не подано. Позиція апеляційного суду Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості. Обставини встановлені судом На підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, виданого Первомайською райдержадміністрацією 16 червня 2003 року, серії МК №078899, ОСОБА_4 належала земельна ділянка, площею 5,5433 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Первомайської районної ради Миколаївської області. 28 вересня 2005 року між ОСОБА_4 , від імені якої на підставі нотаріально посвідченої довіреності №023671 від 25 червня 2993 року діяв ОСОБА_3 , та ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» укладений договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач прийняв від ОСОБА_4 в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 5,64 га ріллі для сільськогосподарського виробництва, яка належить їй на праві приватної власності. Відповідно до п. 1 Розділу «Строк дії договору» договору, його укладено на 49 років. Пунктом 1 Розділу «Орендна плата» договору передбачена сплата орендної плати у формі та розмірі 1 452 грн. Згідно з пунктом 4 Розділу «Зміна умов договору і припинення його дії» договору, перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Договір зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договору оренди землі по Первомайській райраді 14 листопада 2005 року за реєстровим №040502200398. Відповідно до доручення від 25 червня 2003 року, зареєстрованого в реєстрі за №4956 від 25 червня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихоня В.А., ОСОБА_4 уповноважила ОСОБА_3 користуватись та розпоряджатися, у тому числі вчиняти всі дозволені законодавством правочини по розпорядженню, користуванню, зокрема здавати в оренду, визначати у кожному випадку суттєві умови договору, подавати від її імені заяви, розписуватися за неї, отримувати гроші, майно по укладеним договорам, належною їй на підставі державного акта серії МК №078899, виданого 16 червня 2003 року Первомайською райдержадміністрацію, земельною ділянкою площею 5,54 га, наданою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою в межах території Первомайської районної ради Миколаївської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 січня 2019 року у справі № 484/5811/18 за ОСОБА_2 у порядку спадкування за законом визнано право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розміром 5,54 га, кадастровий номер:4825480000:05:000:0107, розташовану в межах території Первомайської районної ради Миколаївської області після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 серпня 2023 року № 342215848 на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 січня 2019 року та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 квітня 2019 року № 46673354, вказана земельна ділянка на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . Згідно з цим же витягом у розділі «актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права», дата реєстрації 13 грудня 2017 року, на підставі договору оренди землі від 28 вересня 2005 року б/н, право оренди земельної ділянки належить ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» строком дії на 49 років. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09 лютого 2024 року ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 33224341, станом на 28 вересня 2005 року її засновниками (учасниками) зазначено ОСОБА_3 та ОСОБА_6 (а.с.22-23). Відповідно до відомостей на виплату орендної плати за 2006 2056 роки ОСОБА_4 30 вересня 2005 року отримала від ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» грошові кошти за кожен рік у сумі по 1 452, 00 грн. Ці відомості не містять посилання на укладення оспорюваного договору оренди землі. Доказів отримання ОСОБА_4 копії оспорюваного договору оренди землі, укладеного від її імені ОСОБА_3 , матеріали справи не мітять. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що дії представника ОСОБА_4 ОСОБА_3 при підписанні оспорюваного договору оренди земельної ділянки суперечать прямій забороні закону щодо укладення представником правочину від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, а отже має місце недобросовісність та наявність особистого інтересу представника (повіреного). Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Нормативно-правове обґрунтування Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно із частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства. Відповідно до частин другої, третьої статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому словосполучення «у своїх інтересах» слід розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є. Зазначена норма права передбачає також добросовісність поведінки особи-представника, який діє від імені іншої особи на підставі довіреності або в силу своїх повноважень. Законом не встановлено виключного переліку обставин, які свідчать про недобросовісність дій. Проте, з огляду на загальні засади здійснення цивільних прав (стаття 12 ЦК України), висновок про добросовісність поведінки особи залежить від того, чи відповідало укладення договору її внутрішній волі, чи бажала ця особа реального настання правових наслідків, що обумовлені договором, і чи настали такі наслідки насправді. Повноваження представника фізичної особи може здійснюватися за довіреністю, якою є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. За загальним правилом довірена особа, яка виступає від імені довірителя, зобов`язана діяти в її інтересах добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. Статтею 248 ЦК України визначено, що представництво за довіреністю припиняється в тому числі у разі скасування довіреності особою, яка її видала. У разі припинення представництва за довіреністю представник зобов`язаний негайно повернути довіреність. Відповідно до статті 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно із частинами першої, третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою і шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Норми пункту 6 частини першої статті 3, статті 13 ЦК України вимагають від будь-якого учасника цивільних правовідносин вести себе добросовісно. В результаті тлумачення зазначених норм можна сформулювати правило, що будь-якій особі, у тому числі представнику, забороняється вести себе всупереч своїй попередній поведінці (заявам, твердженням, обіцянкам, фактичній поведінці і навіть бездіяльності) у тих випадках, коли така поведінка не пов`язує цю сторону і не примушує до послідовності дій в силу правочину чи іншого формально-правового ефекту. Якщо попередня поведінка особи сформувала в іншої сторони довіру і розумні очікування, то їх підрив у результаті непослідовності призведе до явної несправедливості. Схожим є правовий висновок об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, сформульований у постанові від 10 квітня 2019 року за результатами перегляду справи № 390/34/17, щодо принципу добросовісності, який становить основу доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину. Аналогічну усталену практику демонструють Касаційний цивільний суд у постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 136/1942/16-ц, від 27 грудня 2019 року у справі № 573/595/17 тощо, а також Касаційний господарський суд у постановах від 09 квітня 2019 року у справі № 903/394/18, від 17 листопада 2018 року у справі № 911/205/18 тощо. Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що укладення ОСОБА_3 , як представником ОСОБА_4 , договору оренди землі, з ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», де ОСОБА_3 є його співзасновником, кінцевим бенефіціарним співвласником, на умовах, вигідних для ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», є таким, що суперечить вимогам статті 238 ЦК України, оскільки цей правочин вчинено усупереч інтересам ОСОБА_4 , як довірителя, і, порушуючи принцип добросовісності, ОСОБА_3 вчинив представницький правочин у своїх інтересах, оскільки надалі Господарство, співзасновником якого він є, отримало в оренду належну орендодавцю земельну ділянку строком на 49 років. При цьому, апеляційний суд констатує підміну волі довірителя волею представника, що в свою чергу є підставою для визнання такого правочину недійсним, з огляду на те, що він вчинений безпосередньо на користь представника. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 544/35/18 (провадження 61-16936св19) та від 12 серпня 2020 року у справі № 393/99/18 (провадження № 61-48614св18), від 18 березня 2020 року у справі №323/2196/17 (провадження № 61-46071св18), від 09 жовтня 2019 року у справі №323/1827/17 (провадження № 61-9920св19), від 10 січня 2019 року у справі №323/1550/17-ц (провадження № 61-40550св18), від 05 грудня 2018 року у справі №323/19/16-ц (провадження № 61-14514ск18) та від 03 лютого 2021 року у справі №618/1078/19-ц (провадження 61-12935св20). Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє. Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. Представник, який вчиняє правочин від імені довірителя сам з собою, завжди знаходиться в ситуації конфлікту інтересів, адже інтерес різних сторін правочину не співпадає. Зокрема, у випадку укладення договору оренди землі, інтерес орендодавця полягає у встановлені орендної плати у більшому розмірі, а інтерес орендаря у меншому, інтерес орендаря полягає у максимальних строках оренди, тощо. У випадку укладення представником правочину з самим собою довіритель не повинен доводити, що цей правочин укладено не в його інтересах, збитковість правочину, недобросовісність чи нерозумність дій довірителя. Тобто положення частини третьої статті 238 ЦК України надають довірителю право визнати недійсним відповідний правочин, незалежно від того на яких умовах він укладений. На довірителя не покладається тягар доведення невигідності умов такого договору, його збитковості. Його укладення не в інтересах довірителя презюмується. Вчинення правочину щодо самого себе, тобто не в інтересах довірителя, а у своїх власних, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника. Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 грудня 2021 року у справі №908/3467/19, від 04 серпня 2023 року у справі № 388/353/20, провадження № 61-7839св23, від 11 жовтня 2023 року у справі №388/339/20, провадження №61-5979св22, від 24 червня 2024 року у справі № 756/319/22, провадження № 61-3806св24. При цьому колегія суддів вважає, що за встановлених у даній справі обставин, саме по собі отримання по відомостям орендної плати орендодавцем та не пред`явлення ним вимог до Господарства не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому не є підставою для скасування рішення та відмови у задоволенні позову. Укладаючи спірний договір оренди, Гадицький М.М. діяв в інтересах ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», оскільки є його співзасновником, кінцевим бенефіціарним співвласником, а значить і у власних інтересах, так як він є особою, яка безпосередньо зацікавлена в господарській діяльності цієї юридичної особи, а тому оскаржуваний договір оренди земельної ділянки є недійсним з підстав порушення частини третьої статті 238 ЦК України. Твердження заявника про те, що суд першої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №911/841/20, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2022 року у справі № 365/499/18, безпідставні та необґрунтовані, з огляду на таке. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з огляду на вищевикладені обставини, правильно врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі №390/34/17 (провадження №61-22315сво18). У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №911/841/20 встановлено, що договір з додатковими угодами субпідряду на влаштування паль під будівництво будинку укладено між ТОВ «Будфундамент» та директором ПП «Спецвисотбуд 2006», який був учасником ТОВ «Будфундамент» з часткою у капіталі 40%. При цьому, ПП «Спецвисотбуд 2006» обґрунтовувало свій зустрічний позов про визнання договору і додаткових угод недійсними тим, що вони укладені директором з перевищенням повноважень, передбачених статутом, та не в інтересах підприємства, а роботи субпідрядником взагалі не виконувалися. У постанові Верховного Суду 07 грудня 2022 року у справі № 365/499/18, встановлено, що позивач за зустрічним позовом звернувся з вимогою про визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди до нього, яку аргументував тим, що він цей договір та додаткову угоду до нього не підписував, не укладав. Таким чином, доводи заявника про неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі №911/841/20, від 07 грудня 2022 року у справі №365/499/18, не знайшли своє підтвердження, оскільки у цій справі відсутня подібність змісту спірних правовідносин, а встановлені судами обставини є відмінними. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно є законним та обґрунтованим. Керуючись ст.374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу Фермерського господарства «ЗОЛОТА ПТАШКА» залишити без задоволення, а рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2025 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Н.В. Самчишина Судді: В.В. Коломієць Т.В. Серебрякова Повне судове рішення складено 19 серпня 2025 року.