Постанова 4812 № 484/2591/23

27.12.23 22-ц/812/1290/23 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 484/2591/23 Провадження № 22-ц/812/1290/23 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 грудня 2023 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Крамаренко Т.В., Тищук Н.О., із секретарем судового засідання Богуславською О.М., за участю представника позивача - ОСОБА_1 представника відповідача Кравченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Максютенко О.А. в приміщенні того ж суду, у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Полтавка» про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки, - В С Т А Н О В И В : В травні 2023 року ОСОБА_2 через свого адвоката Бєлоущенка А.Ж. звернувся до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Полтавка» (далі ПП «Полтавка») про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Первомайськ Первомайського району Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 03.09.2022 року, актовий запис про смерть вчинено за №29. Після його смерті відкрилася спадщина, що складається із земельної ділянки, яка належала спадкодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-МК №022451 від 26.09.2002 року, виданого Первомайською райдержадміністрацією Миколаївської області, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №248. Вказаний державний акт на право приватної власності на землю був виданий спадкодавцю на підставі розпорядження за №202-р Первомайської райдержадміністрації Миколаївської області від 02.07.2002 року. Розмір земельної ділянки згідно державного акту на право приватної власності на землю становить 6,81 га. Цільове призначення вказаної земельної ділянки є ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана земельна ділянка розташована в межах підпорядкованих колишній Полтавській сільській раді Первомайського району Миколаївської області. Однак, відповідно до статей 26, 541 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 719-р. «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Миколаївської області», у зв`язку із проведеною реформою децентралізації, утворено Полтавський старостинський округ, що складається з села Полтавка та Новооандріївка, яке розташоване на адміністративній території Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. За життя спадкодавець склав на ім`я позивача заповіт від 27 листопада 2008 року, який посвідчений секретарем Полтавської сільської ради Первомайського району Миколаївської області Шевчук Т.П., та зареєстрований під реєстровим номером

248. За вказаним заповітом ОСОБА_3 заповідав належну йому на підставі державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-МК №022451, виданого Первомайською райдержадміністрацією Миколаївської області від 26.09.2002, земельну ділянку площею 8,61 га, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, позивачу. Після смерті спадкодавця позивач звернувся до Другої Первомайської державної нотаріальної контори з відповідною заявою про прийняття спадщини оскільки згідно довідки за № 21 від 30.01.2023 року Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області останнім місцем проживання померлого ОСОБА_3 було АДРЕСА_1 , та на день смерті з померлим був зареєстрований та проживав позивач. Однак постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №136/02-31 від 01 лютого 2022 року, позивачу за вирішенням питання щодо оформлення спадкових прав після смерті ОСОБА_3 було рекомендовано звернутися до суду. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.03.2023 року у цивільній справі №484/731/23 за позивачем ОСОБА_2 визнано право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, належну згідно державного акту на право приватної власності на землю, серії ІІ-МК №022451, виданого Первомайською райдержадміністрацією Миколаївської області від 26.09.2002 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №248, загальною площею 6,8100 га, з цільовим призначенням - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану в межах території (колишньої Полтавської) Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за кадастровим номером 4825485500:05:000:0132 в порядку спадкування за заповітом, після смерті ОСОБА_3 . З відповіді Відділу №4 управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області за вихідним №250/22-22 від 28.01.2022 року, позивачу стало відомо про укладений договір оренди належної останньому на праві власності земельної ділянки від 22.02.2005 року за реєстраційним № 040802200061 між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та ПСП «Полтавка», як орендарем, терміном дії на 5 років. В подальшому 01 лютого 2010 року сторони цього договору уклали додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2005 року за реєстраційним №482548554001555. Вказана додаткова угода від 01.02.2010 року була зареєстрована в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Полтавській сільській раді від 21 травня 2012 року. Згідно умов вказаної додаткової угоди від 01.02.2010 року, сторони збільшили строк дії основного договору на 50 (п`ятдесят) років, починаючи із 01.02.2010 року по 01.02.2060 року. Також сторони за вказаною додатковою угодою від 01.02.2010 року до договору оренди земельної ділянки дійшли згоди щодо розміру орендної плати, який складає 3 % від вартості землі щороку. В свою чергу, згідно витягу з нормативно-грошової оцінки земельної ділянки за №НВ-9919065742023 від 27.04.2023 року, оцінка земельної ділянки складає: 193 623,22 грн. В п.1.1 І розділу «орендна плата» додаткової угоди від 01.02.2010 року до договору оренди земельної ділянки від 22.02.2005 року, сторони погодили виплату орендної плати в розмірі 3% від вартості земельної ділянки, починаючи з 01.02.2010 року. Однак відповідачем в порушення умов договору оренди землі починаючи з 2010 року не виконуються умови договору по своєчасній виплаті орендної плати, а саме не сплачується орендна плата, що в свою чергу є систематичним та суттєвим порушенням умов договору оренди землі. Починаючи з 2019 року позивач неодноразово в усній формі звертався до відповідача з вимогою про виплату орендної плати, однак відповідач ігнорує будь-які звернення з даного приводу. Останній раз, позивач 27.04.2023 року письмово звернувся з вимогою до відповідача про виплату заборгованості з орендної плати, шляхом перерахування на банківський картковий рахунок позивача та належне виконання умов договору оренди, проте, ні відповіді, ні орендної плати сплачено позивачу не було. Вказані обставини підтверджені листом з описом вкладення від 27.04.2023 року та поштовим повідомлення про вручення цінного листа від 03.05.2023 року за №5521313246491. Таким чином, заборгованість відповідача по виплаті орендної плати за 2010 - 2022 рік, складає 69 704,40 грн. 40 коп. Посилаючись на ст. 526, 629, 651, 792 ЦК, ст. 96 ЗК, ст. 15, 24, 32, 52 ЗУ «Про оренду землі», просив розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений 22.02.2005 року між ОСОБА_3 , як орендодавцем, правонаступником якого є ОСОБА_2 , та орендарем ПСП «Полтавка», зареєстрований в Первомайському реєстраційному окрузі 10.01.2008 року за номером 040802200061 та просив стягнути з відповідача заборгованість по виплаті орендної плати за 2010-2022 роки в розмірі 69704,40 грн. Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного сільськогосподарського підприємства «Полтавка» про стягнення заборгованості з виплати орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що посилання відповідача на те, що право на отримання орендної плати у позивача виникло з моменту державної реєстрації земельної ділянки, тобто з 17.04.2023 року, а тому має місце лише одноразова невиплата орендної плати за землю за умови її невиплати до 01.12.2023 року, є помилковими, оскільки спадкоємець, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, є власником із часу її відкриття, а документом для підтвердження права власності на спадкове майно є свідоцтво на спадщину, отримане в установленому законодавством порядку. Відсутність реєстрації права власності відповідно до Закону України «Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не зумовлює позбавлення особи прав користування та володіння належним їй на праві власності майном. У спадкоємця, який в установленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають із часу відкриття спадщини, тому такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном з використанням способів, визначених у гл. 29 ЦК України. Також суд виходив з того, що посилання позивача на те, що він з 2019 року звертався до позивача з приводу невиплати йому орендної плати, що позивач не отримував орендну плату, починаючи з 2010 року спростовуються відомостями з Державного реєстру фізичних-осіб платників податків про джерела та суми доходів ОСОБА_2 , отриманих за період з 1 кварталу 2015 року по 4 квартал 2019 року, з 1 кварталу 2010 року по 4 квартал 2014 року, з 1 кварталу 2020 року по 4 квартал 2022 року, які свідчать про виплату позивачу орендну плати ПСП «Полтавка» за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки. Враховуючи, що представником позивача не надано належних доказів на підтвердження того, що позивач не отримував грошових коштів від орендаря на підставі даних Первомайської ДПІ Головного управління ДПС у Миколаївській області та що вказані кошти мають іншу природу походження, ніж як плата за орендовану земельну ділянку, суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що наявна систематичність несплати орендної плати, а тому у задоволенні позовних вимог необхідно відмовити за недоведеністю. Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 через свого представника звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на істотні порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про нарахування та виплату позивачу після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , орендної плати за договором оренди земельної ділянки, оскільки в матеріалах цивільної справи відсутні будь-які докази (фактичні дані) про отримання позивачем, як правонаступником орендодавця будь-яких грошових виплат за договором оренди землі (видаткові касові ордери чи платіжні доручення, чи відомості про нарахування та виплати орендної плати натур, продукцією, тощо), саме з часу отримання позивачем, як спадкоємцем спадкового майна, після смерті спадкодавця ОСОБА_3 , а відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 31.12.2022 року, де зазначено, що ОСОБА_2 виплачено орендну плату ПСП «Полтавка» за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, є неналежними доказами саме виплати орендної плати позивачу за договором оренди землі, а лише підтверджують юридично спроможний факт нарахування доходу позивачеві, відповідачем ПСП «Полтавка» у вигляді орендної плати. Однак, доказом належного виконання умов договору оренди земельної ділянки є повна сплата орендної плати відповідачем позивачу, як правонаступнику за договором оренди земельної ділянки. Стверджує, що право вимоги сплати орендної плати у позивача за укладеним договором оренди земельної ділянки виникає не з часу державної реєстрації права власності на земельну ділянку, тобто з 17.04.2023 року, а з часу відкриття спадщини, тому висновок суду про те, що у позивача виникло право вимоги за договором оренди землі та право на звернення до суду з таким позовом лише після 17 квітня 2023 року, коли він став титульним власником цієї земельної ділянки, а до того часу він не мав права на отримання орендної плати за вказаним договором, оскільки не набув статусу орендодавця, а тому відсутні підстави для виплати коштів за минулі роки є помилковим та таким, що не ґрунтується на вимогах матеріального права, оскільки прийнявши в установленому законом порядку спадщину позивач з часу її відкриття набув речові права на успадковану земельну ділянку - право володіння та право користування нею і, відповідно, право на захист цих прав, а саме пред`явлення вимог щодо сплати орендної плати тощо за цим договором оренди. Оскільки ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач прийняв спадщину після смерті останнього, то саме з липня 2010 року, позивач має право вимагати своєчасного та повного виконання умов вказаного договору оренди землі. Право розпорядження цим нерухомим майном виникло у нього з часу державної реєстрації його права власності на земельну ділянку. Той факт, що відповідач не мав процесуальної можливості здійснити виплату орендної плати саме позивачу, не має правового значення для вирішення даного спору, оскільки в даному випадку встановлений факт її систематичної несплати протягом періоду дії договору оренди землі. Отже, на думку апелянта, матеріалами цивільної справи встановлено і не спростовано відповідачем, що останній не виплачував позивачу орендну плату з часу прийняття спадщини ОСОБА_2 , а тому вважається таким, що прострочив. Відповідачем не надано доказів того, що орендодавець ОСОБА_3 , а після його смерті позивач, відмовлявся від прийняття орендної плати або іншим чином перешкоджав орендарю провести її оплату. Також відсутні докази щодо намагання відповідача провести таку оплату, зокрема внесенням боргу в депозит нотаріуса (ст. 537 ЦК України). А посилання відповідача на те, що орендодавець не звертався до орендаря за отриманням орендної плати як обґрунтування безпідставності позовних вимог суперечать викладеним вище вимогам закону та умовам договору оренди. Посилаючись на викладене, вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним та фактичним обставинам справи, а відтак оскаржуване рішення підлягає скасуванню. Від відповідача ПСП «Полтавка» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він не погоджується зі ствердженням апелянта, про те, що оскільки він прийняв спадщину після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то саме з липня 2010 року він як правонаступник має право вимагати своєчасного та повного виконання умов вказаного договору оренди землі, оскільки відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Апелянт набув право власності на земельну ділянку, яку передано в оренду відповідачу, 17 квітня 2023 року, тобто після його державної реєстрації, отже саме з цього моменту у нього і виникло право вимагати сплату орендної плати від відповідача. Таким чином, вважає, що право позивача на отримання орендної плати виникло з моменту отримання спадщини, але до моменту набуття позивачем права власності та підтвердження даного факту відповідними документами останній не мав статусу орендодавця земельних ділянок та відповідно у відповідача не було підстав для виплати позивачу орендної плати за користування земельною ділянкою, що належала за життя ОСОБА_4 . За таких обставин, за відсутності у орендаря даних про нового власника земельної ділянки, він був позбавлений можливості сплачувати орендну плату у визначений договором строк. Вважає, що орендарем допущено одноразове порушення його обов`язку по сплаті орендної плати стосовно її строків, що не дозволяє дійти до висновку про наявність систематичного порушення такого обов`язку, що, у свою чергу, давало б підстави для розірвання договору оренди землі. Вказаний висновок узгоджується із висновком Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, зробленого у постанові від 09 грудня 2019 року по справі № 709/1089/17, що у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню в спірних правовідносинах, оскільки предметом спору у вказаній справі є саме дострокове розірвання договору оренди, стягнення заборгованості з орендної плати, а підставою розірвання договору, на думку позивача в тій справі, стала невиплата орендної плати спадкоємцю орендодавця після смерті орендодавця. Не підтверджені матеріалами справи під час розгляду її судом першої інстанції і посилання позивача на те, що з 2019 року він неодноразово звертався до підприємства з вимогою виплати орендної плати. Зокрема, в матеріалах справи відсутні докази щодо направлення такого звернення рекомендованим листом з повідомленням про вручення або розписки про його вручення особисто. Разом з тим, відповідно до п. 11 оскаржуваного Договору, орендна плата вноситься до 1 грудня. У зв`язку з цим, представником відповідача, було направлено на адресу позивача листа з проханням надати реквізити його банківського рахунку, з метою сплати відповідачем орендної плати за оскаржуваним договором. Однак, позивач жодним чином не відреагував на дане прохання, не надав рахунок, на який відповідач міг би перерахувати кошти в якості сплати орендної плати та не з`явився особисто до ПСП «Полтавка» для отримання коштів. З урахуванням наведеного, відповідач вважає, що права позивача відповідачем не були порушені, а посилання на систематичне невиконання відповідачем своїх договірних обов`язків за договором оренди землі є безпідставним, необґрунтованим та такими, що не знайшли свого підтвердження. 01 грудня 2023 року на електронну пошту суду від відповідача ПСП «Полтавка» надійшло клопотання, в якому він просить долучити до матеріалів справи у якості доказу платіжну інструкцію №385 від 28 листопада 2023 року. В клопотанні зазначає, що раніше відповідач був позбавлений можливості сплачувати орендну плату у визначений договором строк, оскільки у нього були відсутні дані про нового власника земельної ділянки. Відповідно до п. 11 оскаржуваного Договору, орендна плата вноситься до 1 грудня. У зв`язку з цим, відповідачем, як орендарем, 28 листопада 2023 року було перераховано на користь позивача ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 76 863,38 грн у якості орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 22 лютого 2005 року, зареєстрованого в реєстрі за № 040802200061, за 2010-2023 роки. Як зазначено в постанові Верховного Суду від 27 березня 2023 року у справі № 686/9366/20 щодо тлумачення п. 6 ч. 2 ст. 356, ч. ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. Зазначена вище квитанція про сплату орендної плати позивачу за період 2010-2023 років не була долучена відповідачем до матеріалів справи при розгляді справи в суді першої інстанції з об`єктивних підстав, оскільки у відповідача на час розгляду справи в місцевому суді ще не сплив строк на виконання зобов`язання. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити частково, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги, але просив врахувати, що позивач отримав в грудні 2023р. орендну плату, тому на стягненні орендної плати не наполягає, але договір оренди підлягає розірванню через систематичну не сплату орендної плати відповідачем. Представник відповідача не визнав доводи апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду залишити без змін. Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України). Рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає не в повній мірі. Судом встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що згідно державного акту на право приватної власності на землю серії 11-МК №022451, виданого Первомайською райдержадміністрацією Миколаївської області 26.09.2002 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 248, земельна ділянка загальною площею 6.8100га, цільове призначення якої є ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в межах території (колишньої Полтавської) Кам`яномостівської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за кадастровим номером: 4825485500:05:000:0132, належала ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за реєстраційним № 040802200061 між ОСОБА_3 , як орендодавцем, та ПСП «Полтавка», як орендарем, було укладено договір оренди вказаної земельної ділянки терміном дії на 5 років, який був зареєстрований 10.01.2008 року. Згідно Акту приймання - передачі земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_3 передав, а ПСП «Полтавка» прийняло в оренду строком на 5 років земельну ділянку загальною площею 6.81 га. Відповідно до п. 11 орендна плата вноситься до 01 грудня. Розмір орендної плати становить 1050грн. або в натуральній формі з зазначенням її складових (п.9 договору). 01 лютого 2010 року між ОСОБА_3 та ПСП «Полтавка» було укладено додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки. Вказана додаткова угода була зареєстрована в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі по Полтавській сільській раді 21.05.2012 року за реєстраційним номером 482548554001555. Згідно п.2 та п.1.1, п.1.2 вказаної додаткової угоди від 01.02.2010 року, сторони продовжили строк дії основного договору на 50 років, починаючи з 01.02.2010 року по 01.02.2060 року та дійшли згоди щодо розміру орендної плати, який складає 3% від вартості землі щороку, що складає в грошовому виразі 4000грн., орендна плата може виплачуватися натуроплатою по реалізаційним цінам, які склалися на момент розрахунку згідно умов договору. Крім того, орендар зобов`язується оплатити похоронні послуги на суму 500грн. Відповідно до п.4 додаткової угоди зміна власника не являється причиною припинення договору. Всі інші умови договору залишаються незмінними. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер. За життя він склав заповіт від 27.11.2008 року, яким земельну ділянку заповів позивачу. 03 вересня 2022р. було видано повторне свідоцтво про смерть ОСОБА_3 . 01 лютого 2023р. представник позивача в його інтересах звернувся до Другої Первомайської державної нотконтори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку після смерті ОСОБА_3 . Постановою Другої Первомайської державної нотконтори про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №136/02-31 від 01 лютого 2023 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 , оскільки спадкоємцем не було надано документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.03.2023 року у справі №484/731/23 за позивачем було визнано право власності на зазначену земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .. Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №329711978 від 20.04.2023 року ОСОБА_2 17 квітня 2023 року зареєстрував за собою право власності на зазначену вище земельну ділянку. За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Згідно зі статтею 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Основного Закону України. Як на підставу задоволення своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушуються умови договору оренди землі щодо сплати орендної плати за користування належною йому на праві власності земельною ділянкою у період 2010-2022 років. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, що визначено пунктом 1 частини 1 статті 11 ЦК України. За змістом статті 792 ЦК України майнові відносини, що виникають з договору найму(оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору, договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про оренду землі». Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Орендарі набувають право оренди земельної ділянки на підставах і в поряду, передбачених ЗК України, цим та іншими законами України і договором оренди землі (частина 1 статті 6 Закону України «Про оренду землі»). Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України «Про оренду землі»). Згідно зі статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Таким чином, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Отже, оскільки законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди землі орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору оренди земельної ділянки. Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною четвертою статті 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Відповідно до частин першої, третьої статті 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки. Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку. За приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Згідно ч.5 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» особа, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді, протягом одного місяця з дня державної реєстрації права власності на неї зобов`язана повідомити про це орендаря в порядку, визначеному статтею 148-1 Земельного кодексу України». Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України). Частиною 3 статті 1223 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто датою оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежуватись можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини. На виконання положень статті 148-1 ЗК України, спадкоємець (новий орендодавець) повинен повідомити орендаря про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов`язків за договором оренди. Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору. Дотримання вищевказаних дій для власника, до якого перейшло право власності на земельну ділянку, є важливим етапом, спрямованим для налагодження виплати орендної плати за укладеним до переходу права власності договором. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 146/350/20, від 28 квітня 2021 року у справі № 341/245/19. Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Частинами першою і другою статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто неналежне виконання умов договору як і невиконання, також є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (постанова Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18)). Отже, за загальним правилом у разі наявності вини орендаря у систематичній несплаті орендної плати (два та більше випадки) орендодавець має право вимагати розірвання договору оренди землі. У даній справі, зареєструвавши за собою право власності на зазначену вище спірну земельну ділянку 17 квітня 2023 року, позивач 27 квітня 2023р. звернувся до ПСП «Полтавка» з повідомленням про прийняття спадщини - земельної ділянки кадастровий номер 4825485500:05:000:0132 площа 6.81га, в якому повідомив про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 та про реєстрацію за ним його титульного права власності на зазначену земельну ділянку відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав №329711978 від 20.04.2023 р. та просив виплатити йому заборгованість по орендній платі за період з 2010року у сумі 56000грн. Вказану орендну плату просив перерахувати на його картковий рахунок, який він додає до вказаного повідомлення. В додатках було зазначено: повідомлення, копія витягу з державного реєстру та копія банківських реквізитів. Проте, в описі вкладення цінного листа копія банківських реквізитів не зазначена (а. с. 30,31). 03 травня 2023р. вказане повідомлення було отримано відповідачем (а. с. 32). В судовому засіданні представник позивача пояснив, що в описі вкладення цінного листа дані про банківські реквізити помилково вказані як квитанція, проте, будь-яких доказів на підтвердження цього не надав. Представник відповідача заперечував це та пояснив, що позивачем була направлена саме квитанція про сплату судового збору, саме через це бухгалтер не змогла ідентифікувати всі необхідні реквізити для сплати орендної плати. На підтвердження своїх пояснень надав апеляційному суду оригінал опису вкладення зі штампом пошти 27 квітня 2023р., а також повідомлення від 27.04.2023р., витяг з Державного реєстру речових прав про реєстрацію права власності на земельну ділянку за позивачем та квитанцію про сплату судового збору від 02 лютого 2023р. в сумі 1157,70грн., де платником зазначений ОСОБА_2 . В матеріалах справи знаходиться також повідомлення датоване 04 січня 2018р., в якому позивач повідомляв ПСП «Полтавка» про те, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що він прийняв спадщину, а тому до нього перейшли всі права та обов`язки орендодавця, так як згідно п.40 договору перехід права власності не є підставою для зміни або розірвання договору. Також повідомив, що розмір заборгованості за період з 2010р. по 2017р. становить 40660,090 грн., яку просив перерахувати на його картковий банківський рахунок, який додає до вказаного повідомлення. Проте, додатки в повідомленні зазначені не були ( а. с. 88,89). Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником позивача було надано копію та оригінал опису вкладення цінного листа, який був прийнятий поштовим відділенням 10.01.2018, в якому зазначено: повідомлення, копія заповіту та реквізити рахунку для перерахування орендної плати, а також самих реквізитів, які містять рахунок одержувача НОМЕР_2 , найменування одержувача, його код 2940101716 та найменування банку одержувача- АТ «ПУМБ». Проте в матеріалах справи відсутні дані про отримання повідомлення від 04 січня 2018р. відповідачем. В відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує те, що позивач з 2019 неодноразово звертався до підприємства з вимогою виплати орендної плати. Проте стверджує, що оскільки відповідно до п. 11 оскаржуваного Договору, орендна плата вноситься до 1 грудня, представником відповідача було направлено на адресу позивача листа з проханням надати реквізити його банківського рахунку з метою сплати відповідачем орендної плати за оскаржуваним договором. Однак, позивач жодним чином не відреагував на дане прохання, не надав рахунок, на який відповідач міг би перерахувати кошти в якості сплати орендної плати та не з`явився особисто до ПСП «Полтавка» для отримання коштів. Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно з частиною першою статті 229 ЦПК України суд під час розгляду справи повинен безпосередньо дослідити докази у справі: ознайомитися з письмовими та електронними доказами, висновками експертів, поясненнями учасників справи, викладеними в заявах по суті справи, показаннями свідків, оглянути речові докази. Відповідно до наведених правових норм доказування - це діяльність, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів. Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи. Обов`язок доказування покладається на сторін. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності. Суд не може збирати докази за власною ініціативою. У разі недостатності доказів суд вправі запропонувати подати докази тій стороні, яка несе обов`язок з доказування. Матеріально-правовий зміст обов`язку подавати докази полягає в тому, що у разі його невиконання суб`єктом доказування і неможливості отримання доказів суд має право визнати факт, на який посилалася заінтересована сторона, неіснуючим чи, навпаки, як це має місце при використанні презумпції, - існуючим, якщо інше не доказано другою стороною. Аналіз наданих сторонами доказів свідчить про те, що після реєстрації за собою права власності на зазначену вище спірну земельну ділянку 17 квітня 2023 року на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.03.2023 року у справі №484/731/23 про визнання за позивачем права власності на цю земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивач виконав законодавчо визначний обов`язок та повідомив відповідача про набуття ним у встановленому законом порядку права власності на земельну ділянку тільки листом від 27 квітня 2023р., яке було останнім отримано 03 травня 2023р. Однак, належних та допустимих доказів надіслання відповідачу разом з цим повідомленням також банківських реквізитів, необхідних для перерахування орендної плати, не надав. Звернення з повідомленням від 04 січня 2018р. до відповідача, навіть якщо припустити, що воно було отримано останнім, також не свідчить про належне виконання позивачем законодавчо визначного обов`язку повідомлення відповідача про набуття ним у встановленому законом порядку права власності на земельну ділянку, так як підтвердження наявності такого права відбулося тільки в березні 2023р. після прийняття судом рішення від 03.03.2023 року у справі №484/731/23 та реєстрації права власності 17 квітня 2023 року. Крім того, станом на 04 квітня 2018р. у позивача було відсутнє свідоцтво про смерть спадкодавця, про що свідчить його повторна видача 03.09.2022р., а постановою Другої Первомайської державної нотконтори про відмову у вчиненні нотаріальної дії за №136/02-31 від 01 лютого 2022 року, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну земельну ділянку, яка належала ОСОБА_3 , оскільки спадкоємцем не було надано документи, що підтверджують право власності на земельну ділянку. Після отримання листа-повідомлення від 27 квітня 2023р. відповідач не здійснив негайно виплату заборгованості по орендній платі за період з 2010р. по 2022р., тобто дійсно допустив затримку у виплаті орендної плати, однак, зазначені обставини викликані діями орендаря, який створив перешкоди для належного виконання орендодавцем обов`язку по платі орендної плати. При цьому, приймаючи остаточне рішення у справі колегія суддів враховує правовий висновок Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладений в постанові від 30 червня 2020р. у справі № 545/262/18. 23 листопада 2023р. між ПСП «Полтавка» та АТ «Укрпошта» було укладено договір №231123-20 про надання послуги з пересилання внутрішніх поштових переказів, згідно п.1.1 якого АТ «Укрпошта» зобов`язалося надати ПСП «Полтавка» послугу з пересилання внутрішнього поштового переказу, у тому числі з рекомендованим повідомленням про вручення, на наведених в договорі умовах, а Замовник (ПСП «Полтавка») зобов`язалося прийняти та оплатити надану послугу та додаткову послугу відповідно до умов Договору. Місцем надання послуг сторони визначити об`єкт поштового зв`язку виконавця, який визначено у Додатку 1 до Договору (п.2.2). Для отримання Послуги Замовник зобов`язується надавати Виконавцю список згрупованих поштових переказів за формою та у спосіб, визначений Порядком (надалі - Список згрупованих поштових переказів). Список згрупованих поштових переказів оформлюється відповідно до вимог Порядку У разі зміни у Замовника керівника та/або головного бухгалтера (особи, що виконує відповідні функції) Замовник зобов`язаний письмово повідомити Виконавця про зазначені зміни не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дня настання зазначених змін (п. 2.3,2.4 договору). 28 листопада 2023р., виконуючи умови договору оренди про сплату орендної плати до 01 грудня (п.11), відповідач перерахував АТ «Укрпошта» згідно платіжної інструкції №385 грошові кошти у розмірі 76 863,38 грн з позначкою призначення платежу: орендна плати за земельний пай згідно договору оренди за 2010-2023 роки ОСОБА_2 , код НОМЕР_3 . Згідно наданої апеляційному суду копії повідомлення про переказ, переказ в сумі 75513,10 грн. 07.12.2023р. виплачений ОСОБА_2 від відправника ПСП «Полтавка». Наведе свідчить про виконання відповідачем у листопаді 2023 року обов`язку щодо виплати орендної плати за договором оренди земельної ділянки та відсутність заборгованості з орендної плати за 2010-2023 роки на день розгляду справи апеляційним судом. Таким чином, відсутня систематичність (два і більше разів) несплати орендної плати за договором, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про розірвання договору оренди. Відсутні з урахуванням викладеного, також підстави для стягнення заборгованості зі сплати орендної плати. Оскільки реєстрація за позивачем права власності на зазначену вище спірну земельну ділянку на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 03.03.2023 року у справі №484/731/23 про визнання за позивачем права власності на цю земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , відбулася тільки 17 квітня 2023 року, про що позивач був повідомлений листом від 27 квітня 2023р., посилання представника позивача в суді апеляційної інстанції на те, що відповідачу було раніше відомо, що позивач є спадкоємцем ОСОБА_3 , не має вирішального правового значення для прийняття рішення у справі. Колегія погоджується з доводами апеляційної скарги, що позивач прийнявши спадщину в установленому законом порядку, отримав право на отримання платежів зі сплати орендної плати починаючи з 2010 року, однак право вимагати реалізації цього права у нього виникло з моменту реєстрації за ним права власності на земельну ділянку, оскільки за приписами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Щодо доводів апеляційної скарги про відсутність доказів намагання відповідача провести оплату, зокрема внесенням боргу в депозит нотаріуса, слід зазначити, що згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора. Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору виконати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю. Однак зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса. Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором. Відсутність у договорі обов`язку перераховувати кошти на депозит нотаріуса і нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплату цих сум. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 709/1089/17, а також у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 146/350/20, від 27 липня 2022 року у справі № 274/3707/20. Висновки суду про виплату позивачу орендної плати ПСП «Полтавка» за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки, зроблені на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних-осіб платників податків про джерела та суми доходів ОСОБА_2 , спростовані іншими наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, ствердженням сторін у справі. Проте даний висновок не вплинув на правильність висновку суду про необґрунтованість заявлених позовних вимог, а тому не є підставою для скасування рішення суду. Інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтом як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлене на переоцінку доказів. Таким чином, хоча суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, але при цьому припустився порушення норм матеріального права та вимог процесуального закону, рішення суду в силу пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України необхідно змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Враховуючи, що апеляційним судом рішення суду першої інстанції змінено лише в частині мотивування і це не вплинуло на висновок щодо суті спору, відсутні підстави для розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 жовтня 2023 року змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 28 грудня 2023 року.