Постанова 4811 № 453/258/25

Справа № 453/258/25 Головуючий у 1 інстанції: Брона А.Л Провадження № 22-ц/811/1232/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судд іНіткевича А.В., суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 березня 2025 року в складі судді Брони А.Л. в справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив: У лютому 2025 року позивач АТ «Таскомбанк» звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Заявою-договором №1491870-807 про надання споживчого кредиту в розмірі 47 705 грн. 24 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту 12 724,24 грн., заборгованість по комісії 34981,00 грн. Позовні вимоги обгруновані тим, що 23 березня 2021 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладена заява-договір №1491870-807 про надання кредиту «Зручна готівка Максимум», за умовами якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 104 900 грн зі сплатою 0,01 % річних та сплатою комісії за обслуговування кредиту в розмірі 4,9 % щомісячно, строком кредиутвання 48 місяців. Кредитні кошти відповідачу надано у спосіб, зазначений в Кредитному договорі, що підтверджується відповідною випискою, тобто позивач свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі. У зв`язку з неналежним виконанням умов кредитного договору у відповідача станом на 16.01.2025 року виникла заборгованість в розмірі 47 705 грн. 24 коп, з яких заборгованість за тілом кредиту 12 724,24 грн., заборгованість по комісії 34981,00 грн. Зазначені суми підтверджуються відповідним розрахунок мзаборгованості по кредитному договору та Виписками по собовому рахунку. Просив про задоволення позову. Заочним рішенням Сколівського районного суду Львівської області від 18 березня 2025 року позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» кредитну заборгованість за Заявою-договором № 1491870-807 про надання кредиту на власні потреби від 23 березня 2021 року в сумі 12 724 грн. 24 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 654 грн. 05 коп. Рішення суду оскаржив позивач АТ «Таскомбанк», вважає оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні комісії незаконним та необгрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. В обгрунутвання доводів скарги покликається на те, що підписанням та поданням Заяви-договору, позичальник підтвердив, що він попередньо ознайомлений та у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», в тому числі щодо сплати банку щомісячної комісії за управління кредитом. Відповідно до ч. 14 ст. 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги. Просить скасувати рішення в частині відмови у стягненні комісії в розмірі 34 981,00 грн. та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Таскомбанк» в цій частині задовольнити. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч.3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішенню суду першої інстанції. Згідно із ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо стягнення кредитної заборгованості, сумарний розмір якої не перевищує тридцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з такого. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «Таскомбанк» у стягненні комісії в розмірі 34 981,00 грн. за обслуговування кредиту, суд першої інстанції виходив з того, що у кредитному договорі була встановлена плата за послуги, які за законом повинні надаватися безоплатно. При цьому суд виходив з положень абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції станом на 1 січня 2017 року - остання редакція до набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування»), в якій зазначено, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Враховуючи те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, суд дійшов висновку, що положення п. 1.4 Заяви-договору № 1491870-807 про наданя кредиту від 23.03.2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Таскомбанк» щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених Договором, є нікчемними. Рішення суду в частині задоволених позовних вимог АТ «Таскомбанк» не оскаржується, а тому апеляційним судом не переглядається. Перевіряючи законнсть та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Встановлено, що 23 листопада 2021 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено Заяву-договір №1491870-807 про надання кредиту. Згідно із п.1 Розділу 1 Заяви-договору «Замовлення банківських послуг» Кредитного договору Позичальник просив надати кредит в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб: Загальна сума кредиту: 104 900,00 грн. (п.п.1.1); Сума кредиту без комісії за надання кредиту: 100 000,00 грн. (п.п.1.1.1); Комісія за надання кредиту (за наявності): 4,9%, що складає 4 900,00 грн. (п.п.1.1.2); Строк кредиту: 48 місяців (п.1.2); Проценти за користування кредитом: 0,01 % річних (п.1.4); Комісія за обслуговування кредиту: 4,9 % щомісячно (п.1.4). Відповідно до п.2 Розділу 1 Заяви-договору, відповідач просив надати кредит шляхом виплати кредитних коштів в сумі, визначеній в п.1.1. даного розділу, з оформленням такої виплати відповідно до законодавства України та п.2.1. на власні потребиу сумі 104 900,00 грн., шляхом перерахування на його поточний рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Таскомбанк». Відповідач доручив АТ «Таскомбанк» списання коштів з поточного рахунку № НОМЕР_1 на сплату комісії відповідно п.1.1.2, цієї Заяви-договору. Підписанням та поданням Заяви-договору, Позичальник підтвердив, що він попередньо ознайомлений та у письмовій формі у повному обсязі отримав від Банку інформацію, визначену ст. 9 Законом України «Про споживче кредитування». Згідно із п.6 Розділу 4 Заяви-договору, договір набуває чинності з моменту її підписання Сторонами та діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за нею. Кредитні кошти відповідачу надано у спосіб, зазначений в договорі, що підтверджується відповідною випискою по особовому рахунку кредитного договору №1491870-807 за період з 23.03.2021 року по 16.01.2025 року. Обгрунтовуючи позовну заяву АТ «Таксомбанк» зазначив, що ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, у зв`язку із чим станом на 16.01.2025 виникла заборгованість в розмірі 47 705 грн. 24 коп., з яких заборгованість за тілом кредиту 12 724,24 грн., заборгованість по комісії 34981,00 грн. За ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно із ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Так, згідно із розрахунком за заявою-договором про надання споживчого кредиту №1491870-807 від 23.03.2021 визначена заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту 12724,24 грн., заборгованість по комісії 34981,00 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту. За ч. ч. 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Згідно із ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним. Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування». Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19. У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Зі змісту п. 1.4 заяви-договору про надання споживчого кредиту №1491870-807 від 23.03.2021 встановлено, що відповідачу визначено комісію за обслуговування кредиту у розмірі 4,9 % щомісячно. Необхідність внесення плати за додаткові, супутні послуги банку, пов`язанні «за обслуговування кредиту» також зазначено в додатку 1 кредитного договору «Графік платежів з обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит № 1491870-807 від 23.03.2021 (колонка 7 графіка). Розмір комісії «за обслуговування кредитної заборгованості» складає з 23.03.2021 по 10.03.2025 по 5140,10 грн. щомісячно (а. с. 13 зворот -14). При цьому, АТ «Таскомбанк» не зазначив перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Враховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, відтак положення пункту 1.4 заяви-договору про надання споживчого кредиту №1491870-807 від 23.03.2021 щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування». Подібні висновки викладені у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23. Викладеним вище, доводи апеляційної скарги спростовуються повністю. Тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про безпідставність позовних вимог АТ «Таскомбанк» в частині стягнення із відповідача комісії, оскільки умови заяви-договору щодо обов`язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість за комісією в розмірі 34981,00 грн. стягненню не підлягає. Доводи апеляційної скарги про досягнення між сторонами згоди по всіх істотних умовах заяви-договору від 23.03.2021 та вільного волевиявлення учасників правочину, колегія суддів оцінює критично, оскільки вказане не спростовує нікчемність п. 1.4 заяви-договору щодо встановлення позивачем комісії за обслуговування кредиту у розмірі 4,9 % щомісячно без зазначення переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду від 18 березня 2025 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, відтак підстав для скасування за доводами апеляційної скарги немає. Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 382, 389 ЦПК України, суд,- ухвалив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення. Заочне рішення Сколівського районного суду Львівської області від 18 березня 2025 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 12 серпня 2025 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк