Постанова 4803 № 201/14472/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5301/25 Справа № 201/14472/24 Суддя у 1-й інстанції - Куць О. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П., за участю секретаря судового засідання Гвоздєва М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шелудько Оксани Олександрівни на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року у складі судді Куць О.О. по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИЛА: У листопаді 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулось до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (т. 1 а.с. 3-8), посилаючись на те, що 14.03.2021 року відповідач звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. На підставі укладеного договору, відповідачу було надано кредит у гривні у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку № НОМЕР_1 в розмірі до 68 000 грн Відповідач прострочив виконання зобов`язання зі сплати щомісячного мінімального платежу понад 90 днів, у зв`язку з чим заборгованість за кредитом стала простроченою, про що банк повідомив відповідача, надіславши повідомлення «пуш». Заборгованість відповідач не погасив, у зв`язку з чим станом на 26.05.2024 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 169 458,65 грн, яка складається з тіла кредиту, яку позивач просить стягнути з відповідача та судові витрати. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року позов АТ «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14 березня 2021 року станом на 26 травня 2024 року у сумі 169 458 грн 65 коп загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту). Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» судовий збір в сумі 3 028 грн 00 коп (т. 2 а.с. 181-187). Не погодившись із рішення суду, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Шелудько О.О. подав апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 199-206), посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши фактично неповернуту суму коштів в розмірі 128 645,77 грн. Позивач не скористався своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін враховуючи наступне. Задовольняючи позовні вимоги АТ «Універсал Банк» суд виходив з їх обґрунтованості та доведеності. Колегія суддів в повній мірі погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції. Згідно положень ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 ЦК України). Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 ЦК України). За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Відповідно до положень ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3). Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19. Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону). Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями ст. 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Позовна заява Банку мотивована тим, що особливістю проекту monobank є укладення договорів в електронній формі відповідно до розміщених на сайті банку Умов обслуговування рахунків фізичної особи та здійснення банківського обслуговування дистанційно без відділень. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг на офіційному веб-сайті АТ «Універсал Банк» заповнив і підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Підпис анкети-заяви здійснений відповідачем за допомогою аналогу власноручного підпису, тобто факсимільного відтворення власного підпису за допомогою засобів електронного копіювання. Вказана анкета-заява в такому ж порядку (факсимільне відтворення підпису) підписана представником банку Штефан І.В., яка здійснила ідентифікацію та верифікацію клієнта. Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату його народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус: джерело та розмір доходу. В анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта ОСОБА_1 , які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді (а.с. 13). У анкеті-заяві міститься прохання відповідача відкрити поточний рахунок НОМЕР_2 (п. 2 Анкети-заяви). Згідно п. 3 Анкети-заяви, відповідач просив встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. Пільговий період за користування кредитним лімітом становить 62 дні. У разі виходу з пільгового періоду на кредит буде нараховуватись процентна ставка 3,1% на місяць. Також зазначено, що позичальник погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Про зміну кредитного ліміту Банк повідомляє шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Зазначене спростовує доводи апелянта, що сторони не погодили процентну ставку за кредитним договором. У п. 6 Анкети-заяви відповідач вказав, що просить вважати наведений у анкеті-заяві зразок його власноручного підпису або його аналоги, а також електронний цифровий підпис, обов`язковими. У цьому ж пункті анкети-заяви відповідач засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем у вигляді послідовності ряду цифр, який буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно договору. Відповідач підтвердив в анкеті-заяві, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися ним та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали (п. 9 Анкети-Заяви). Крім того, позивачем на підтвердження його вимог надано Витяг з Умов і правил обслуговування АТ « Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank з додатком у виді Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорта споживчого кредиту Чорної картки погодили процентну ставку за кредитним договором, які містять інформацію про їх підписання електроним цифровим підписом обома сторонами договору. Вищенаведене свідчить про укладення між сторонами у встановлений законом спосіб кредитного договору, в тому числі погодження сторонами Умов обслуговування рахунків фізичної особи з додатками, шляхом проставляння ними електронного цифрового підпису. Аналогічна правова позиція сформована у цілому ряді постанов Верховного Суду. Так, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, скасовуючи судові рішення про відмову у позові і ухвалюючи нове про стягнення боргу за кредитним договором, Верховний Суд зазначив, що матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого позивачем були виконані, однак відповідач у передбачений договором строк кредит не повернув. Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», містять постанови Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20. Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку, що є доведеним той факт, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір. В результаті досягнення домовленості між сторонами щодо надання кредиту відповідач отримав кредитну картку, яку активував за допомогою відповідного коду. Згідно укладеного між сторонами договору банк надав відповідачу кредит на споживчі цілі у виді встановленого кредитного ліміту у сумі 68 000 грн на платіжну картку НОМЕР_1 . ОСОБА_1 активно користувався кредитною карткою, розплачувався нею у магазинах, закладах харчування, аптеках, також ним були сформовані численні послуги розстрочки, тощо, а також здійснював погашення за наданим кредитом. Факт користування отриманими у кредит грошовими коштами підтверджується і випискою про рух коштів по картці клієнта ОСОБА_1 з 14.03.2021 року по 26.05.2024 року (т. 1, а.с. 106-188). Отже, наведені обставини підтверджують факт звернення відповідача до банку та отримання ним кредитних коштів, що у свою чергу свідчить про виникнення між сторонами прав і обов`язків, які грунтуються на кредитних правовідносинах, врегульованих параграфом 2 глави 71 ЦК України «Кредит» та спростовують доводи апеляційної скарги про недоведеність даних обставин. Апелянтом не надано будь-яких доказів на спростування факту укладання кредитного договору, отримання кредитної картки, встановлення кредитного ліміту та користування кредитними коштами. Крім того, зі змісту відзиву на позовну заяву, додаткових пояснень та апеляційної скарги відповідач лише не погоджується з розміром заборгованості, що в свою чергу суперечить зазначеним в апеляційній скарзі доводам стосовно того, що суд дійшов до помилкового висновку про укладення між сторонами кредитного договору. За положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом. За умовами кредитного договору позичальник мав своєчасно повертати кредит та проценти платежами, однак не виконував цих обов`язків, у зв`язку з чим відповідно до п.п.5.16 п.5 розділу ІІ Умов уся заборгованість стала простроченою і станом на 26 травня 2024 року її розмір становить 169 458,68 грн. Наданий позивачем розрахунок заборгованості є чітким, зрозумілим, узгоджується з первинним документом випискою з рахунку і умовами кредитного договору, і приймається судом як належний і достовірний доказ. Крім того, з виписки про рух коштів по картковому рахунку, яка є первинним документом, вбачається, що загалом по картці відповідача було здійснено витрат на суму 3 019 119,26 грн, а поповнень карткового рахунку було проведено на суму 2 849 660,61 грн (т. 1 а.с. 106-188). Таким чином неповернута сума коштів складає 169 458,68 грн (3 019 119,26 грн - 2 849 660,61 грн) Доводи апеляційної скарги стосовно незгоди з розрахунком заборгованості фактично зводяться до переоцінки вказаного доказу, при цьому оцінка доказів є прерогативою суду, а переоцінка доказів учасниками справи не передбачена чинним законодавством. Апелянтом не надано будь-яких доказів на спростування розрахунку заборгованості, розрахунки якого підтверджуються випискою, яка є первинним документом. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відсоткова ставка за якою здійснювалось нарахування відсотків не співпадає з відсотковою ставкою визначеною сторонами у договорі є безпідставними, оскільки в розрахунку заборгованості зазначена відсоткова ставка 37,2% є річною, що становить 3,1% на місяць, як і було визначено в анкеті-заяві. Доводи апеляційної скарги щодо збільшення суми заборгованості у зв`язку з нарахуванням відсотків є безпідставними, оскільки нарахування відсотків за користування кредитом було узгоджено між сторонами. Доводи стосовно того, що сума заборгованості в тому числі збільшена за рахунок нарахування судового збору є безпідставними, оскільки списання грошових коштів у сумі 3 028 грн відбулось 23 жовтня 2024 року, а заборгованість за кредитним договором Банк просить стягнути станом на 26 травня 2024 року, а тому вказана сума не увійшла до зазначеного розміру заборгованості та не є предметом спору. Доводи стосовно того, що суд безпідставно стягнув судовий збір з відповідача, оскільки згідно виписки по рахунку Банк вже здійснив нарахування судового збору, проте колегія суддів відхиляє такі доводи, оскільки з виписки по рахунку не видно, що вказана сума була нарахована стосовно розгляду даної справи, а суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України зобов`язаний здійснити розподіл судових витрат між сторонами. Доводи апеляційних скарг, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шелудько Оксани Олександрівни - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Вступна та резолютивна частини постанови проголошені 06 серпня 2025 року. Повний текст постанови складено 18 серпня 2025 року. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова Т.П. Красвітна