Постанова 4857 № 300/9152/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/9152/24 пров. № А/857/23931/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Качмара В.Я., Онишкевича Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року, головуючий суддя Микитюк Р.В., ухвалене у м. Івано-Франківськ, у справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання дії та бездіяльності протиправними,- В С Т А Н О В И В: Позивач ФОП ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ ДПС в Івано-Франківській області, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0890378-2409-0905-UA26060130000047466, №0890379-2409-0905-UA26060130000047466, №0890380-2409-0905-UA26060130000047466 від 18.06.2024 року. В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем безпідставно визначено позивачу суму податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (об`єкти нежитлової нерухомості), за податковий період 2023 рік. Вважає вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки цими рішеннями нараховано податок на будівлі, які є будівлями сільськогосподарського призначення у розумінні підпункту "ж" пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України і не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вказав, що він є сільськогосподарським виробником, оскільки займається вирощуванням зернових культур. Зазначає, що є власником нежитлових будівель сільськогосподарського призначення "Майнового комплексу" та "Боксів", які придбав у колишнього колгоспу. Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року адміністративний позов задоволено повністю; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області від 18.06.2024 року №0890378-2409-0905-UA26060130000047466, №0890379-2409-0905-UA26060130000047466, №0890380-2409-0905-UA26060130000047466 від 18.06.2024 року. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником. Однак, позивач не довів належними доказами обставин з приводу фактичного виробництва сільськогосподарської продукції вподовж 2023 року та використання вказаних будівель у такому товарному сільськогосподарському виробництві впродовж цього ж терміну. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 на праві власності належать такі об`єкти нерухомого майна: - складсько-побутові та виробничі приміщення загальною площею 466,2 кв м, з яких складські приміщення "А" площею 466,2 кв. м., механічна майстерня та кормоцех "Б" площею 292 кв м, приміщення для тварин та птиці "В", площею 55 кв. м. розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав індексний номер: 336499620. У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань сільськогосподарською діяльністю позивача є: 01.25 вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.47 розведення свійської птиці; 01.49 розведення інших тварин; 01.50 змішане сільське господарство. Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області прийнято податкові повідомлення-рішення №0890378-2409-0905-UA26060130000047466, №0890379-2409-0905-UA26060130000047466, №0890380-2409-0905-UA26060130000047466 від 18.06.2024 року, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2023 рік, а саме: - №0890378-2409-0905-UA26060130000047466 - на суму 15 891,28 грн - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплач фізособами, які є власн. об`єктів нежитл. нерух., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за 2023 рік; - №0890379-2409-0905-UA26060130000047466 - на суму 10 788,40 грн - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплач фізособами, які є власн. об`єктів нежитл. нерух., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за 2023 рік; - №0890380-2409-0905-UA26060130000047466 - на суму 13 601,00 грн. - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплач фізособами, які є власн. об`єктів нежитл. нерух., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , за 2023 рік. Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення, які стали підставою для виникнення податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки протиправними, звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач є сільськогосподарським виробником, видами економічної діяльності якого є: вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; розведення свійської птиці; розведення інших тварин; змішане сільське господарство, а нежитлові будівлі, що належать позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником, то у даному випадку не є об`єктом оподаткування, відповідно до пп. "ж" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України). З 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII (далі - Закон № 71-VIII), яким запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складається із: податку на майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю. Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року. Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України визначено перелік об`єктів нерухомого майна, які не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. При цьому, виходячи із системного тлумачення вищевказаної норми ПК України необхідно вказати, що законодавець у кожному буквеному пункті (від "а" до "л") передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з визначених підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України буквених пунктів має прив`язку або до статусу суб`єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування ("д"), суб`єкти господарювання малого та середнього бізнесу ("е"), сільськогосподарський товаровиробник ("ж"), громадські організації інвалідів та їх підприємства ("з"), релігійні організації ("и"), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання ("ґ"), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів ("і"), будівлі промисловості ("є") тощо. Згідно з пунктом "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Аналіз змісту наведеної норми дає підстави для висновку, що правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до пункту "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 ПК України є призначення такої будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, а також особа має бути сільськогосподарським товаровиробником. Так, згідно з положеннями Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого і введеного в дію наказом Держстандарту України від 17 серпня 2000 року № 507, клас будівель сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства з кодом 1271 включає: будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та т. ін. При цьому, він не включає споруди зоологічних та ботанічних садів (2412). До будівель з кодом 1271 відноситься: будівлі для тваринництва (1271.1); будівлі для птахівництва (1271.2), будівлі для зберігання зерна (1271.3), будівлі силосні та сінажні (1271.4), будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства (1271.5), будівлі тепличного господарства (1271.6), будівлі рибного господарства (1271.7), будівлі підприємств лісівництва та звірівництва (1271.8), будівлі сільськогосподарського призначення інші (1271.9). Поняття ж "сільськогосподарський товаровиробник" визначено підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, згідно з яким це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання. Водночас, у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України зазначено, що визначення сільськогосподарського товаровиробника дано виключно для цілей глави 1 "Спрощена система оподаткування, обліку та звітності" розділу XIV цього Кодексу "Спеціальні податкові режими", до якої віднесено четверту групу - сільськогосподарські товаровиробники. Таким чином, визначення "сільськогосподарський товаровиробник", яке міститься у підпункті14.1.235. пункту 14.1 статті 14 ПК України застосовується виключно для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу "Спрощена система оподаткування, облік та звітність", що прямо визначено вказаним підпунктом. Отже, до спірних правовідносин щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, дане визначення не застосовується, оскільки вказаний податок відноситься до розділу ХІІ "Податок на майно". Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами. Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років», під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією. Крім того, законодавцем з метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції». Так, згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи-підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин. Загальні підходи до визначення поняття сільськогосподарського виробника сформульовані у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року в справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року в справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року в справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року в справі №823/1751/17. Матеріалами справи підтверджено, що позивач є власником складсько-побутових та виробничих приміщень загальною площею 466,2 кв м, з яких складські приміщення "А" площею 466,2 кв. м., механічна майстерня та кормоцех "Б" площею 292 кв м, приміщення для тварин та птиці "В", площею 55 кв. м. розташовані за адресою: Івано-Франківська область, Калуський район, с. Надіїв, вул. П. Полуботка, 25г. Колегія суддів звертає увагу, що позивач має у власності землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується долученими до матеріалів справи копією Витягу з Державного реєстру речових прав, предметом діяльності якого є вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників, змішане сільське господарство. Також позивачем долучено довідки Експертно-консалтингової фірми ТОВ "ЕКА-Захід" №44 від 19.10.2021 року та Івано-Франківської філії державного підприємства Український державний науково-дослідний інститут проектування "ДІПРОМІСТО" №ТВ-08/21-67 від 10.11.2021, якими підтверджено те, що дані об`єкти, на які нараховані оскаржувані податкові повідомлення-рішення є будівлями сільськогосподарського призначення. З урахуванням вищенаведеного, належні позивачу на праві власності будівлі використовуються для ведення сільськогосподарського призначення. Щодо доводів апелянта про те, позивач не довів належними доказами обставин з приводу фактичного виробництва сільськогосподарської продукції вподовж 2023 року та використання вказаних будівель у такому товарному сільськогосподарському виробництві впродовж цього ж терміну, то суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи і зазначає, що вказані нежитлові будівлі, що належать позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства", що не спростовано відповідачем, та такі будівлі не здаються позивачем в оренду, лізинг чи позичку. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.05.2023 року в справі №380/10802/22, Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що ФОП ОСОБА_1 є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні Податкового кодексу, Закону № 2238-III та Закону №575-VI, а належні позивачу на праві власності складсько-побутові та виробничі приміщення загальною площею 466,2 кв м, з яких складські приміщення "А" площею 466,2 кв. м., механічна майстерня та кормоцех "Б" площею 292 кв м, приміщення для тварин та птиці "В", площею 55 кв. м. розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , є нерухомістю сільськогосподарського товаровиробника, а тому такі не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відповідно до підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу, через що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 травня 2025 року у справі №300/9152/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді В. Я. Качмар Т. В. Онишкевич