Постанова 4856 № 240/12811/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12811/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 18 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 року у справі №240/12811/21 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо ненарахування та невиплати із 09.12.2020 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 09.12.2020 нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з заявою в порядку ст. 382 КАС України, в якій проси зобов`язати відповідача подати звіт про виконання рішення суду, вказуючи, що наразі вважається невиплаченою нарахована за судовим рішення за період з 09.12.2021 по 31.07.2022 сума додаткової пенсії; з 01.01.2024 року розмір щомісячних нарахувань визначено у невідповідних розмірах, а станом на 15 січня 2025 року у структурі пенсії вказане підвищення взагалі відсутнє. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила наступне. На виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 у справі № 240/12811/21 відповідачем проведено перерахунок підвищення до пенсії позивача як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік, з 09.12.2020 виходячи з розміру двох мінімальних заробітних плат 10000,00 грн. (5000,00 грн. х 2), з 01.01.2021 - 2000,00 грн. (6000,00 грн. х 2), з 01.12.2021 13000,00 грн. (6500,00 грн. х 2), з 01.10.2022 13400,00 грн. (6700,00 грн. х 2). Починаючи з 01.01.2024 при перерахунку пенсії позивача застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду 1600 грн. відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік». Розмір пенсії позивача станом на 01.01.2024 становив 14169,68 грн., в тому числі 3200,00 грн. підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (1600,00 грн. х 2); 01.01.2025 виплата підвищення до пенсії, як непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» здійснюється в розмірі 2361,00 грн. Інформацію про виконання даного рішення та про суму нарахованих, але не виплачених коштів (потребу) за період з 09.12.2020 по 31.01.2024 в розмірі 167855,29 грн. надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми «Реєстр судових рішень» ІКІС ПФУ. В свою чергу, доводами позивача стосовно необхідності зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду є те, що наразі невиплаченою є нарахована за судовим рішення за період з 09.12.2021 по 31.07.2022 сума додаткової пенсії, з 01.01.2024 року розмір щомісячних нарахувань визначено у невідповідних розмірах, а станом на 15 січня 2025 року у структурі пенсії вказане підвищення взагалі відсутнє. За результатом розгляду заяви позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що переконання позивача в неналежному виконанні рішення суду не є підставою для зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Згідно ч. 2 ст. 382-1 КАС України, за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Слід звернути увагу, що відповідно до постанови КМ України від 16.12.2020 № 1279, з наступними змінами, з 01.04.2022 здійснюється централізоване фінансування виплати пенсії, тобто фінансування виплати пенсії здійснюється Пенсійним фондом України, а не його територіальними органами. Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства. Таким чином, виплата нарахованих позивачу на виконання рішення суду коштів вже залежить не від дій Головного управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області, а від фінансування відповідними органами для її здійснення. Верховний Суд у постановах від 28 лютого 2019 року по справі №822/1080/17, від 13 червня 2018 року по справі №757/29541/14-а зазначив, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Тобто в даному випадку зобов`язання відповідача подати звіт про виконання рішення при відсутності відповідного фінансування з боку Пенсійного фонду України, фактично позбавляє суд можливості накладати штраф, передбачений ст. 382-3 КАС України, та здійснювати дієвий судовий контроль у порядку, встановленому статтями 382-382-3 КАС України. Варто зауважити, що ст. 45 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов`язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення» від 27 грудня 2024 року № 1524 були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати) в 2025 році на період воєнного стану в Україні. У Рішенні від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності. Якщо під час розгляду заяви особи суб`єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб`єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є нечинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками. Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак, очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац четвертний пункту 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2018 року № 5-р/2018). Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі № 480/7252/23. Враховуючи те, що відповідач після набрання рішенням законної сили вчиняє дії по його виконанню, а в 2025 році Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" і вказаною постановою КМ України № 1524, які є обов`язковими для виконання відповідачем, були врегульовані розміри, підстави та порядок виплати вищевказаного підвищення (доплати) в 2025 році на період воєнного стану в Україні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо відсутності підстав для встановлення строку для подання відповідачем звіту про виконання рішення суду. Доводи апелянта, що рішення суду виконується неналежним чином, не є підставою зобов`язувати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. При цьому, судова колегія зауважує, що подання звіту про виконання судового рішення за своєю суттю є подання інформації про виконання такого судового рішення, однак, як встановлено з матеріалів справи, інформація про хід та результати виконання судового рішення відомі позивачу. Вказана заява позивача зведена виключно до протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень - ГУ ПФУ в Житомирській області на виконання рішення суду. Слід зауважити, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення не передбачає обов`язок суду надавати оцінку правомірності діям суб`єкта владних повноважень. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем вжито всіх залежних від нього заходів з метою виконання судового рішення, що вказує на відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі №240/12811/21. Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду. Оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 січня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.