Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/12482/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12482/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 18 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Матохнюка Д.Б. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №240/12482/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 14.05.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Виконавчі листи у справі видані 03.02.2022. 20.01.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій він просив:

1. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вчинені на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №240/12482/21 щодо: - нарахування та виплати з 01.10.2022 по 31.12.2023 підвищення до пенсії непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, передбаченого статтею 39 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, встановленої законом про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.01.2022; - зменшення 19.11.2024 пенсії з 01.01.2024 всупереч вимогам ст.22 Конституції України; - незаконного здійснення 19.11.2024 перерахунку пенсії та утримання з позивача добровільно виплаченої за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 пенсії всупереч вимогам ст.1215 ЦК України; - припинення нарахування та виплати з 01.01.2025 при виконанні вказаного судового рішення підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на території радіоактивного забруднення, відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та до зменшення пенсії всупереч вимогам ст.22 Конституції України.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №063550002474 від 23.11.2024 про перерахунок пенсії 19.11.2024 та №918150809641 про перерахунок пенсії 08.01.2025.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №240/12482/21, шляхом: - нарахування та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам, з 01.10.2022 по 31.12.2022 - встановленої законом про Державний бюджет України на 2022 рік станом на 01.10.2022 (розмір мінімальної заробітної плати 6700 грн.), з 01.01.2023 - встановленої законом про Державний бюджет України на 2023 рік (розмір мінімальної заробітної плати 6700 грн); - повернення утриманої з нього різниці (перерахунку боргу за рішенням суду) між добровільно виплаченою за період з 01.01.2024 по 30.11.2024 та перерахованою за вказаний період згідно протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №063550002474 від 23.11.2024 про перерахунок пенсії 19.11.2024 пенсією; - нарахування та виплати з 01.01.2024 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному станом на 31.12.2023; - нарахування та виплати з 01.01.2025 підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному судовим рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 04.10.2021 у справі №240/12482/21.

4. Протягом десяти днів з дня отримання даної заяви (ч.5 ст.383 КАС України) постановити окрему ухвалу, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню Закону, яку надіслати поштовим відправленням в паперовому вигляді. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.02.2025 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів дійшла наступних висновків. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням суду було зобов`язано відповідача здійснити позивачу з 14.05.2021 нарахування та виплату підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік). Відповідно до наявних в матеріалах справи документів відповідачем на виконання рішення суду від 04.10.2021 у справі №240/12482/21 позивачу проведено перерахунок підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному ст.39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам згідно із законом «Про Державний бюджет України» на відповідний рік, тобто з 14.05.2021 - 12000,00 грн (6000,00 грн х 2), з 01.12.2021 - 13000,00 грн (6500,00 грн х 2), з 01.10.2022 - 13400,00 грн (6700,00 грн х 2). В листопаді 2024 року з 01.01.2024 при перерахунку пенсії застосовано розмір мінімальної заробітної плати, яка застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду 1600 грн відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік». Розмір пенсії станом на 01.01.2024 становив 4481,50 грн, в тому числі 3200,00 грн - підвищення за проживання на території радіоактивного забруднення у розмірі, визначеному на виконання рішення суду (1600,00 грн х 2). За результатами звірки з Єдиним державним демографічним реєстром, підтверджена дата реєстрації за місцем проживання позивача в м.Овруч, Овруцького району, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, з 17.09.2018, а тому з 01.01.2025 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не встановлено. Крім того, згідно довідки про реєстрацію місця проживання №6641 від 16.08.2021 позивач з 17.09.2018 зареєстрований в АДРЕСА_1 . Інформацію про виконання даного рішення та про суму нарахованих, але не виплачених коштів (потребу) за період з 14.05.2021 по 30.11.2024 в розмірі 39149,90 грн надано Пенсійному фонду України шляхом включення до реєстру судових рішень, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України підсистеми «Реєстр судових рішень» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (ІКІС ПФУ). Позивач, звертаючись до суду із вимогами в порядку статті 383 КАС України, відзначив про неналежний розрахунок розміру доплати до пенсії на виконання рішення суду. За результатами розгляду заяви позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення останнього із заявою в порядку статті 383 КАС України до суду є необґрунтованим та передчасним. Окрім того, з наведених заявником обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що між сторонами виник новий спір щодо обрахунку та виплати доплати до пенсії з 01.01.2024 та з 01.01.2025, у зв`язку зі зміною законодавства, який не може бути вирішений у порядку судового контролю. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції, судова колегія виходить з наступного. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно зі статтею 370 КАС судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. За змістом частини першої-третьої статті 383 КАС особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, серед іншого має містити інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження, у випадку, коли таке відкрито. Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон №1404-VIII) при виконанні рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Після закінчення наданого строку, державний виконавець перевіряє виконання рішення суду. У разі невиконання рішення суду, державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу, в якій зазначає розмір штрафу, вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність. У разі повторного невиконання рішення державним виконавцем складається акт, після чого виноситься постанова про накладання штрафу в якій зазначає розмір штрафу та попередження про кримінальну відповідальність, після чого звертається до органу досудового розслідування з повідомленням про вчинення боржником кримінального правопорушення за статтею 382 Кримінального кодексу України. Положенням статті 18 Закону №1404-VIII вказано, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Разом з тим колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.12.2021 у справі №9901/235/20 вказала, що стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви. Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою. Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення. Зокрема, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень здійснити його виконання. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження", і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, тоді в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України. Суд зауважує, що повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду. Інформації про здійснення інших дій, спрямованих на виконання виконавчого листа у справі №240/12782/21 державним виконавцем заявником не надано. В такій ситуації відсутні правові та фактичні підстави для застосування механізму визначеного статтею 383 КАС України про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Крім того, у постанові від 20.01.2021 (справа №640/1364/19) Верховний Суд дійшов наступних висновків: "Аналіз зазначених вище норм свідчить, що подання до суду заяви у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України, можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. Тобто при здійсненні судового контролю за виконанням рішення суду в порядку статті 383 КАС України обов`язково підлягають з`ясуванню обставини виконання судового рішення в примусовому порядку, а не обставини невиконання відповідачем судового рішення в добровільному порядку." Вказаний висновок застосований Верховним Судом у постанові від 18.06.2024 у справі № 420/10177/21. Як свідчать матеріали справи, позивачем виконавчий лист звернуто до примусового виконання та постановою державного виконавця відкрите виконавче провадження. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що заявником не надано суду доказів, що державним виконавцем використано всі передбачені чинним законодавством засоби щодо належного та повного виконання судового рішення, а відтак, звернення позивача із заявою в порядку ст. 383 КАС України до суду є передчасним, оскільки повнота та правомірність виконання рішення суду у порядку Закону України "Про виконавче провадження" першочергово підлягає контролю зі сторони державного виконавця. При цьому, суд зазначає, що відмова у задоволенні відповідних вимог заявника (позивача) не являється обмеженням права останнього на ефективний судовий захист, зокрема, на стадії виконання судового рішення, а зумовлена необхідністю дотримання обов`язкових (наведених вище) норм матеріального та процесуального права. Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про необхідність залишення без задоволення заяви позивача, поданої в порядку статті 383 КАС України. Оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Матохнюк Д.Б. Гонтарук В. М.