Постанова 4855 № 580/886/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/886/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентина ОРЛЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Ключковича В.Ю. Суддів: Вівдиченко Т.Р., Кузьмишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: 27 січня 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - (відповідач, пенсійний орган), у якому просить суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.10.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до стажу державної служби періоди роботи ОСОБА_1 з 13.11.1988 по 24.10.1990 на посаді секретаря Кам`янського райкому компартії України, з 21.06.1991 по 21.05.1992 та з 18.11.2010 по 28.02.2014 на посаді голови Кам`янської районної ради; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області призначити, здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 14.10.2024 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 у розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках відділу освіти, охорони здоров`я культури та спорту Черкаської районної державної адміністрації від 07.10.2024 № 11 та від 05.11.2024 №

14. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію інвалідності. 14.10.2024 позивач звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу». Проте відповідач рішенням від 22.10.2025 відмовив позивачу у здійсненні такого перерахунку, чим порушив його право на пенсійне забезпечення. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.10.2024 про відмову ОСОБА_1 в переведенні на інший вид пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області повторно розгляну заяву ОСОБА_1 від 14.10.2024 із зарахуванням до стажу державної служби періодів роботи з 13.11.1988 по 24.10.1990 на посаді секретаря Кам`янського райкому компартії України, з 21.06.1991 по 21.05.1992 та з 18.11.2010 по 28.02.2014 на посаді голови Кам`янської районної ради. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області подано апеляційну скаргу, в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції невірно встановлено мотиви оскаржуваного рішення; рішення мотивоване тим, що позивач не відноситься до кола осіб, яким може бути призначена пенсія згідно Закону №889. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року та ухвалити нове про задоволення позовних вимог у повному обсязі. Позивач наполягає на тому, що ефективним способом захисту його порушених прав є саме зобов`язання відповідача призначити пенсію державного службовця. Також позивач зазначає, що судом першої інстанції не надана оцінка його праву на перерахунок пенсії у розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках відділу освіти, охорони здоров`я культури та спорту Черкаської районної державної адміністрації від 07.10.2024 № 11 та від 05.11.2024 №

14. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.04.2025, 15.05.2025 та 29.05.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження. 16.06.2025 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу. Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку. Відповідно до фактичних обставин справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності, відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». 14.10.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (Кам`янський відділ обслуговування громадян) із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.32-33). Відповідач рішенням від 22.10.2024 відмовив позивачу у переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с.35-36). Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції вказав, що відповідач незаконно відмовив у переведенні позивача з пенсії по інвалідності на пенсію держслужбовця. Також суд вказав, що зобов`язання відповідача призначити пенсію позивачу є втручанням у дискреційні повноваження пенсійного органу. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принцип, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців визначається Законом України від 10.12.2015 № 889-VІІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 889-VІІІ). Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу. Зокрема, пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів та вимог апеляційних скарг Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та ОСОБА_1 судова колегія вбачає їх частково обґрунтованими з урахуванням наступного. Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». 14.10.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (Кам`янський відділ обслуговування громадян) із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 з урахуванням довідок відділу освіти, охорони здоров`я культури та спорту Черкаської районної державної адміністрації від 07.10.2024 № 11 та від 05.11.2024 №

14. Оскаржувана відмова пенсійного органу у переведенні на інший вид пенсії від 22.10.2024 мотивована тим, що станом на дату набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889 (01.05.2016) позивач не обіймав посаду державної служби в державному органі та з 29.09.2009 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Щодо перерахунку пенсії згідно поданих довідок, відповідач вказав, що Законом №889 проведення перерахунку пенсії не передбачено, стаття 37-1 Закону №3723 втратила чинність. Отже, за встановлених обставин можна дійти висновку, що у даному випадку має місце призначення іншого виду пенсії, а саме: за віком згідно із Законом № 3723-ХІІ. Разом з тим, питання зарахування до стажу державної служби періодів роботи позивача з 13.11.1988 по 24.10.1990 на посаді секретаря Кам`янського райкому компартії України, з 21.06.1991 по 21.05.1992 та з 18.11.2010 по 28.02.2014 на посаді голови Кам`янської районної ради не є спірним, оскільки за змістом оскаржуваного рішення від 22.10.2024 пенсійним органом не заперечується. Відповідно, доводи Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо невірного трактування судом першої інстанції мотивів оскаржуваного рішення є спроможними. Таким чином, колегія суддів зазначає, що предметом спірних правовідносин є право позивача на переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, з урахуванням довідок відділу освіти, охорони здоров`я культури та спорту Черкаської районної державної адміністрації від 07.10.2024 № 11 та від 05.11.2024 №

14. Аналізуючи зазначені вище норми законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17. Так, вік позивача на момент звернення до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію за іншим законом, становив 67 років. Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 стаж служби позивача в органах місцевого самоврядування становить 4 роки 2 місяці (з 21.06.1991 по 21.05.1992 та з 18.11.2010 по 28.02.2014 на посаді голови Кам`янської районної ради), стаж державної служби - 22 роки 4 місяці. Механізм обчислення стажу державної служби визначає Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі - Порядок №229). Згідно з пунктом 6 Порядку №229 стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII. Приписами пункту 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283), до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування. Постановою Кабінету Міністрів України від 18.04.1994 №239 «Про віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців» затверджений Порядок віднесення посад працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів до відповідних категорій посад державних службовців і присвоєння їм рангів державних службовців (далі - Порядок №239). Разом з тим, пунктом 1 Порядку №239 передбачено, що до посади працівників місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих комітетів відносяться до шостої категорії, зокрема, посади заступників голів, секретарів виконкомів міських Рад народних депутатів і міст районного підпорядкування, селищних і сільських Рад народних депутатів; керівників відділів секретаріатів районних, районних у містах Києві та Севастополі Рад народних депутатів; керівників управлінь, самостійних відділів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; керівників відділів (підвідділів) та їх заступників у складі управлінь, самостійних відділів, апаратів виконкомів районних у містах Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів управлінь, самостійних відділів обласних, Київської та Севастопольської міських Рад народних депутатів; радників, консультантів, спеціалістів виконкомів міських Рад міст обласного підпорядкування, їх управлінь, самостійних відділів та інші прирівняні до них посади. При цьому, відповідно до пункту 4 Порядку №229, до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування». Тобто, як Порядок №283, так і чинний Порядок №229 передбачає, що до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування. Згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. При цьому, 04.07.2001 набрав чинності Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №493-III (далі - Закон №2493-III). Зокрема, пунктом 2 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №2493-III передбачено, що дія Закону України «Про державну службу» поширюється на органи і посадових осіб місцевого самоврядування в частині, що не суперечить Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», цьому Закону та іншим законам України, що регулюють діяльність місцевого самоврядування. Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 10.05.2018 у справі №351/1792/17, зазначив, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» №889-VIII та пункту 4 Порядку №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби. Отже, станом на 01.05.2016 сукупний стаж державної служби позивача становить 26 років 6 місяців. Суд враховує, що згідно приписів п. 10, 12 розд. ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. З урахуванням означеного, відмова пенсійного органу у переведенні на інший вид пенсії від 22.10.2024 з тих підстав, що станом на дату набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889 (01.05.2016) позивач не обіймав посаду державної служби в державному органі є протиправною, оскільки за умови наявності 20 років стажу державної служби, право особи на призначення даного виду пенсії не ставиться у залежність від того, чи працювала вона станом на 01 травня 2016 року на державній службі. Поряд з наведеним, безпідставними є доводи відповідача про те, що з 04.07.2001 посади позивача відносяться лише до посад органів місцевого самоврядування, а не до категорій посад державних службовців, оскільки наведені аргументи за змістом оскаржуваної відмови пенсійного органу від 22.10.2024 відсутні. Так, положеннями частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено презумпцію неправомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим. Проаналізувавши зміст оскаржуваної відмови пенсійного органу від 22.10.2024, апеляційний суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, а тому, відповідно, наявні достатні правові підстави для переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної йому відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», на пенсію державного службовця за віком відповідно до Закону № 3723-XII. Щодо перерахунку пенсії позивача у розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках відділу освіти, охорони здоров`я культури та спорту Черкаської районної державної адміністрації від 07.10.2024 №11 та від 05.11.2024 №14, судова колегія враховує наступне. Відповідно до статті 90 Закону № 889-VІІІ пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказане положення Закону кореспондується з пунктом 1 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622, (далі - Порядок № 622, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), згідно з яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з пунктом 3-1 Порядку № 622 державні службовці, які на день набрання чинності Законом № 889-VIII займали посади державної служби та які пенсію, призначену відповідно до Закону, не отримували з дати призначення до дня набрання чинності Законом № 889-VIII, мають право на обчислення пенсії на умовах цього Порядку після звільнення з посади державної служби. Пунктом 4 Порядку № 622 передбачено, що пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права, в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на день звернення за призначенням пенсії за останньою займаною посадою державної служби (або прирівняною до неї у разі відсутності у державному органі відповідних посад державної служби); розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, починаючи з 1 травня 2016 року. Середньомісячна сума зазначених виплат за 60 календарних місяців визначається шляхом ділення загальної суми цих виплат на

60. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні; у разі коли в осіб, зазначених в пункті 2 цього Порядку, станом на дату звернення немає 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією починаючи з 1 травня 2016 р., середньомісячна сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за наявні місяці роботи починаючи з 1 травня 2016 р. на кількість таких місяців. За бажанням особи неповні місяці роботи на посаді державної служби враховуються як повні. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у травні 2016 р., а також для осіб, які не працювали починаючи з 1 травня 2016 р. на посадах державної служби, сума виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років) визначається з розрахунку таких виплат за травень 2016 р. як за повний місяць; матеріальна допомога та виплати, які нараховуються за період, що перевищує календарний місяць, враховуються в частині, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді. За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п`ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі. Відповідно до пункту 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики. Згідно з пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звернення за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію або не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. За змістом пункту 1.8 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі. Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону № 1058-IV. Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів). Відповідно до пункту 1.9 Порядку № 22-1 особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, або допомогу, призначену органами соціального захисту населення, пенсія призначається з дати виникнення права на неї з урахуванням пункту 1.8 цього розділу. Пунктом 2.24 Порядку № 22-1 передбачено, що при призначенні (перерахунку) пенсії відповідно до Законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру» для визначення розміру пенсії за нормами Закону для розмежування джерел фінансування особа надає пакет документів, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 цього розділу. Згідно з підпунктами 2 і 3 пункту 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: - документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №

637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 № 10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення (далі - індивідуальні відомості про застраховану особу). - для підтвердження заробітної плати за період страхового стажу з 01.07.2000 орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу. При цьому, основним документом, який необхідний для здійснення територіальним органом Пенсійного фонду України призначення пенсії за віком відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ (при переведенні), ініційованого за заявою пенсіонера, є довідка (довідки) про заробітну плату працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи пенсіонера на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. При такому перерахунку мають враховуватись і особливості передбачені пунктом 4 Порядку №

622. Окрім того, пунктом 1.8 Порядку № 22-1 передбачено, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач на час звернення до пенсійного органу не займав посаду державної служби, тому з урахуванням положень ст. 37 Закону № 3723-ХІІ розмір пенсії позивача підлягає обчисленню із заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Як вбачається з оскаржуваного рішення пенсійного органу від 22.10.2024, зауваження щодо форми та змісту довідок відділу освіти, охорони здоров`я культури та спорту Черкаської районної державної адміністрації від 07.10.2024 № 11 та від 05.11.2024 № 14, відсутні. З урахуванням встановлених обставин справи та наведеного вище правового регулювання, покликання відповідача на неможливість здійснення перерахунку пенсії позивача відповідно до приписів Закону №889 та втрату чинності статті 37-1 Закону №3723 є безпідставними. Таким чином, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.10.2024 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993, є протиправним та підлягає скасуванню. Судова колегія враховує, що право позивача на перерахунок пенсії державного службовця у розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках відділу освіти, охорони здоров`я культури та спорту Черкаської районної державної адміністрації від 07.10.2024 № 11 та від 05.11.2024 № 14 судом першої інстанції не досліджено, відповідно доводи позивача в даній частині є обґрунтованими. Враховуючи зазначене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що для належного захисту прав ОСОБА_1 слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській з 14.10.2024 здійснити призначення, нарахування та виплату позивачу пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 у розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках відділу освіти, охорони здоров`я культури та спорту Черкаської районної державної адміністрації від 07.10.2024 № 11 та від 05.11.2024 №

14. Щодо зарахування до стажу державної служби періодів роботи ОСОБА_1 з 13.11.1988 по 24.10.1990 на посаді секретаря Кам`янського райкому компартії України, з 21.06.1991 по 21.05.1992 та з 18.11.2010 по 28.02.2014 на посаді голови Кам`янської районної ради, судова колегія враховує, що спору щодо наведених вимог на час звернення позивача у цій справі до суду не існувало. Відповідно до частини третьої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів. Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту. Вирішуючи спір, суд зобов`язаний надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. У порядку адміністративного судочинства підлягають захисту лише порушені права, однак суд позбавлений можливості задовольняти вимоги на майбутнє для захисту прав особи від можливих негативних дій суб`єкта владних повноважень у подальшому, оскільки на час розгляду справи таких не існує. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, установлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. З урахуванням викладеного та зважаючи на те, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в означеній частині. Зазначена правова позиція підтримана Верховним Судом у постановах від 20 січня 2022 року у справі № 240/358/21, від 11 липня 2022 року у справі № 580/3523/20, від 07 вересня 2022 року у справі №580/6032/20, від 25 травня 2023 року у справі №580/4576/20. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції у цій справі скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Приписи пунктів 1, 4 частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - задовольнити частково. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2025 року - скасувати. Прийняти нове судове рішення. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 22.10.2024 про відмову ОСОБА_1 у переведенні на пенсію за віком, відповідно до Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській з 14.10.2024 здійснити призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993 у розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках відділу освіти, охорони здоров`я культури та спорту Черкаської районної державної адміністрації від 07.10.2024 № 11 та від 05.11.2024 №

14. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя доповідач: В.Ю. Ключкович Судді: Т.Р. Вівдиченко О.М. Кузьмишина