Постанова 4851 № 480/6800/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 серпня 2025 р. Справа № 480/6800/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Русанової В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2025, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 05.06.25 у справі № 480/6800/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі за текстом також відповідач), в якій просив: - визнати протиправними дії відповідача щодо неперерахування та невиплати утримання ОСОБА_1 з 19.12.2020, відповідно до довідки Територіального управління державної судової адміністрації в Сумській області від 17.01.2020 № 04-126/20 в розмірі 87716,46 грн, стягнувши з Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області 14873,53 грн за лютий 2020 року, з березня 2020 року по січень 2021 року по 39475,56 грн за кожен місяць, а з лютого 2021 року по червень 2021 року по 27683,34 грн за кожен місяць, а з липня 2021 року по 87716,46 грн; - відповідно до положень ч. 4 ст. 7 КАС звернутися до Верховного суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо неконституційності ст. 142 ч. 5 Закону України Про судоустрій і статус суддів № 1402-VІІІ від 2 червня 2016 року у відношенні положення, згідно якого "щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України ...", як такого, яке не відповідає вимогам ст.ст. 1, 3, 6, 8, 21, 22, 23 Конституції, оскільки Пенсійний фонд, який згідно Указу Президента України від 6 квітня 2011р № 384/2011 є центральним органом виконавчої влади, подібними неправомірними діями через свої управління здійснює неправомірний вплив на судову гілку влади, що прямо суперечить ст.6 Конституції України; - стягнути із відповідача на користь позивача 5255 грн виплаченого гонорару адвокату; - встановити судовий контроль за виконанням судового рішення. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів задоволено частково. Скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про перерахунок пенсії від 22 січня 2021 року (959190198985) в частині призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання в розмірі 56 відсотків суддівської винагороди. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 19 лютого 2020 року згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Сумській області від 17.01.2020 року №04-126/20 в розмірі 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат. В іншій частині позовних вимог відмовлено. В задоволенні клопотання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовлено. Додатковим рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.07.2022 стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області судовий збір в сумі 908,00 грн. 06.01.2025 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява, в якій останній просив встановити судовий контроль за виконанням рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2021. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 30.01.2025 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та стягнення грошових коштів. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, після набрання ухвалою суду законної сили, подати у 30-денний строк до Сумського окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення по адміністративній справі № 480/6800/21. 02.03.2025 до суду від відповідача надійшов звіт про виконання рішення суду та клопотання про звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від сплати штрафу. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 10.03.2025 відмовлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області у прийнятті звіту про виконання судового рішення від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області новий строк для подання звіту про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області надати суду звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21 протягом 30 днів з дня отримання цієї ухвали суду. Звільнено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від сплати штрафу відповідно до частини 3 статті 382-3 КАС України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21. Роз`яснено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області, що звіт про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21 має відповідати вимогам статті 382-2 КАС України, з урахуванням змін, внесених Законом України №4094-IX від 21.11.2024 щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень. Ця ухвала була надіслана до електронного кабінету відповідача у системі "Електронний суд", документ доставлено 10.03.2025 (а.с. 273, том 1). 10.04.2025 на виконання ухвали від 10.03.2025 на адресу суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області надійшов звіт про виконання судового рішення у справі № 480/6800/21 та клопотання про звільнення керівника установи від штрафу. Поданий звіт мотивовано тим, що на виконання рішення суду від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21, яке набрало законної сили 09.11.2022, у грудні 2022 року здійснено перерахунок довічного утримання судді у відставці з 19.02.2020. Виплату перерахованого розміру довічного утримання судді у відставці у сумі 83617,56 грн розпочато, починаючи з січня 2023 року. Сума перерахованих коштів за період з 19.02.2020 по 31.12.2022 нарахована до виплати та становить 810 816,79 грн. Окрім того, відповідачем зазначено, що фінансування довічного утримання судді у відставці, призначених за нормами Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІI «Про судоустрій та статус суддів» (далі Закон № 1402-VІІI), у тому числі додаткових доплат, надбавок та підвищень до нього, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України. Отже, виплата довічного грошового утримання судді у відставці, призначеного відповідно до Закону № 1402-VІІI та обчисленого на виконання судових рішень, проводиться за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідач також зазначив, що Постановою Кабінету Міністрів України № 1156 від 11.10.2024 затверджено бюджет Пенсійного фонду України на 2024 рік на фінансування видатків, пов`язаних з погашенням заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України, яким передбачено 500 млн. грн. Станом на дату подання звіту, забезпечено виплату коштів, згідно з рішеннями суду, що набрали законної сили включно по 19.11.2020. При цьому відповідач зауважує, що нараховані кошти на виконання рішення суду від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21 будуть виплачені за наявності бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету за рішеннями судів, що набрали законної сили у листопаді 2022 року. На сьогодні бюджет Пенсійного фонду України на 2025 рік не затверджено. Враховуючи викладене вище, рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області виконано в межах покладених зобов`язань та наявних фінансових асигнувань. Клопотання про звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від сплати штрафу в порядку ст. 382-3 КАС України мотивоване тим, що оскільки з метою забезпечення фінансовими ресурсами витрат Пенсійного фонду України у І кварталі 2025 року та відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року № 21-2, Наказом Пенсійного фонду України від 30 грудня 2024 року № 172 «Про тимчасовий розпис доходів і видатків Пенсійного фонду України на І квартал 2025 року» затверджено тимчасовий розпис доходів і видатків Пенсійного фонду України на І квартал 2025 року, яким виплат по рішенням судів не передбачено. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про виконання судового рішення від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21 - відмовлено. Клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про звільнення від сплати штрафу за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21 - задоволено. Звільнено керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від сплати штрафу відповідно до ч. 3 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідком відмови у прийнятті звіту про виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21. Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21 в частині здійснення виплати ОСОБА_1 суми перерахованого довічного грошового утримання судді за період з 19.02.2020 по 31.12.2022 - протягом 90 днів з дня набрання цією ухвалою законної сили. Не погодившись із ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість позиції суду першої інстанції, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року у справі № 480/6800/21. Накласти на керівників Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області ОСОБА_2 та ОСОБА_3 штраф по верхній межі, як злісних порушників прав людини, 50% із яких зарахувати в бюджет держави, а 50% - на користь позивача. Встановити строк для подання звіту про виконання зазначеного рішення суду в 30 днів. В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник указує на те, що суд взагалі не звертає уваги на вину керівника у виникненні спору, по якому було винесено рішення суду 02.12.2021. У той період не було ніяких змін до законодавства. Відповідач тільки здійснив реорганізацію своїх підлеглих структур, де Конотопське управління ПФ України в Сумській області, яке виконувало попереднє рішення суду, яким у стаж позивача включався період роботи в органах прокуратури, служби в армії та половину строку навчання у ВУЗІ, втратило статус юридичної особи і було перетворено на відділ (сервісний центр). Його функції по виконанню рішення суду стало здійснювати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яке зі стажу позивача виключило зазначені складові, зменшивши відповідні виплати. Рішенням суду від 02.12.2021 вказані дії відповідача були визнані неправомірними та зобов`язано його виплачувати утримання позивача згідно з представленої довідки ТУДСА в Сумській області. Таким чином зловживання службовим становищем пов`язане із грубим порушенням попереднього рішення суду, керівництво ГУПФ фактично скоїло злочин. Окрім того, відповідно до рішення суду від 02.12.2021 відповідач повинен виплачувати позивачу 78 % від суддівської винагороди згідно з довідкою ТУ ДСА України в Сумській області. Відповідно до зазначеної довідки величина винагороди складає 112457 грн, 78 % від зазначеної суми становить 87716,46 грн, тоді як відповідач виплачує 83617,56 грн. Позивач постійно звертає увагу суду на ці розбіжності, однак суд не надає жодної оцінки вказаним доводам. Окрім того, надаючи відповідачу новий термін для подання звіту, суд встановив аж 90 - денний термін, який, на думку позивача, є занадто великим. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом установлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області здійснити перерахунок та виплату раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , починаючи з 19 лютого 2020 року згідно довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Сумській області від 17.01.2020 року №04-126/20 в розмірі 78 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, з урахуванням раніше проведених виплат. Зі змісту наданого до суду звіту про виконання судового рішення встановлено, що відповідачем на виконання рішення суду у цій справі у грудні 2022 здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 19.02.2020. Сума перерахованих коштів за період з 19.02.2020 по 31.12.2022 у сумі 810816,79 грн нарахована до виплати. Позивач, уважаючи, що наявний беззаперечний факт того, що рішення за цією адміністративною справою суб`єктами владних повноважень не виконується, звернувся до суду з заявою у порядку ст. 382 КАС України. Приймаючи ухвалу про відмову у прийнятті звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про виконання судового рішення від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вжиття достатніх й вичерпних заходів для виконання рішення суду в повному обсязі. Разом із тим суд першої інстанції на підставі ч.ч. 3, 5 ст. 382-3 КАС України звільнив керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від сплати штрафу та встановив Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області новий строк для подання звіту про виконання рішення суду від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області виплатити позивачу суму перерахованої довічного грошового утримання судді за період з 19.02.2020 по 31.12.2022. Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться у статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. 19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3. Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Відповідно до частин 1, 2 статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п`ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання. Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення встановлено, що відповідач виконав рішення суду в частині перерахунку довічного грошового утримання судді ОСОБА_1 з 19.02.2020. Водночас перераховане довічне грошове утримання судді за період з 19.02.2020 по 31.12.2022 у сумі 810 816,79 грн позивачу не виплачене, що не заперечується відповідачем. Суд звертає увагу на те, що здійснення нарахування сум довічного грошового утримання судді є лише передумовою його виплати, однак не свідчить про повне виконання рішення суду, оскільки рішенням суд зобов`язав не лише провести перерахунок, але й виплатити позивачеві суму довічного грошового утримання судді. Отже, станом на дату розгляду звіту відповідача доказів того, що рішення суду було виконано в повному обсязі, та відповідачем вчинено всі дії для його виконання відповідачем, не надано. Твердження відповідача щодо того, що виплата суми проведеного нарахування довічного грошового утримання судді на виконання рішення суду буде здійснюватися за наявності відповідного фінансування не підтверджує виконання всіх дій відповідачем на виконання рішення суду у цій частині. Відтак, зважаючи на відсутність в матеріалах справи доказів виплати позивачу суми перерахованого довічного грошового утримання судді за період з 19.02.2020 по 31.12.2022, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що рішення суду в повному обсязі не виконано, а отже поданий звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про виконання судового рішення не підлягає прийняттю судом. Разом із тим згідно з ч. 3 ст. 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб`єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення. Відповідно до ч. 5 ст. 382-3 КАС України суд за клопотанням суб`єкта владних повноважень може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, що підтверджують здійснення керівником такого суб`єкта владних повноважень дій, які спрямовані на виконання судового рішення та які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб`єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними. Так, представник відповідача у клопотанні про звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від сплати штрафу в порядку ст.382-3 КАС України вказує, що з метою забезпечення фінансовими ресурсами витрат Пенсійного фонду України у І кварталі 2025 року та відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 31 серпня 2009 року № 21-2, Наказом Пенсійного фонду України від 30 грудня 2024 року № 172 «Про тимчасовий розпис доходів і видатків Пенсійного фонду України на І квартал 2025 року» затверджено тимчасовий розпис доходів і видатків Пенсійного фонду України на І квартал 2025 року, яким виплат по рішенням судів не передбачено. З копії наданого суду Тимчасового розпису доходів і видатків Пенсійного фонду України на І квартал 2025 року, затвердженого Наказом Пенсійного фонду України від 30 грудня 2024 року № 172, підтверджено, що виплат для забезпечення виконання рішень суду на І квартал 2025 року Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області не закладено. Таким чином відповідачем на цей час підтверджено відсутність бюджетних асигнувань для виконання рішення суду у цій справі. Верховний Суд у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19 та в ухвалі від 04 жовтня 2022 року у справі № 200/3958/19-а вказав, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов`язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції полягає в тому, що вона накладається на керівника суб`єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про наявність вини, тобто умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях посадової особи суб`єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення саме цієї посадової особи від виконання рішення суду. Приймаючи до уваги те, що в ході розгляду справи не встановлено фактів, які б свідчили про умисне ухилення саме керівниками Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від виконання рішення суду у дані справі, підстав для накладення штрафу на керівника відповідача немає. Подібний підхід щодо застосування положень частини другої статті 382 КАС України викладений Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 27 січня 2022 року у справі № 2а-10/2007, від 31 січня 2022 року у справі №442/3936/17, від 06 вересня 2022 року у справі № 754/12702/14-а та від 24 червня 2024 року у справі № 380/2458/21, від 20 грудня 2024 року у справі № № 160/5259/20. За встановлених обставин колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для звільнення керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від сплати штрафу та встановлення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Сумській області нового строку для подання звіту про виконання рішення суду від 02.12.2021 у справі № 480/6800/21 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області виплатити позивачу суму перерахованої довічного грошового утримання судді за період з 19.02.2020 по 31.12.2022. Щодо неналежного, на думку ОСОБА_1 , розміру грошового утримання, що йому нараховано, колегія суддів вказує, що Верховний Суд, вирішуючи питання прийняття звіту про виконання судового рішення в ухвалі від 27 січня 2022 року у справі № 2а-10/2007 (за результатами розгляду якої було зобов`язано орган, що виплачує пенсію, здійснити перерахунок пенсії у розмірі 50 % пенсії по інвалідності померлого годувальника), враховуючи доводи заявника про невірний розрахунок органом пенсійного фонду розміру пенсійних виплат, вказав, що розмір пенсії за наслідками її перерахунку не є предметом судового контролю у цій справі, натомість може бути предметом оскарження рішень, дій (бездіяльності), вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 383 КАС України. Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним. Разом із тим аналіз статті 382 КАС України дозволяє дійти висновку, що судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), а тому для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення, це саме стосується і питання щодо накладення штрафу. Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17. З огляду на викладене вимоги апеляційної скарги про накладення на керівників Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області штрафу та встановлення строку для подання звіту про виконання рішення суду в 30 днів колегія суддів уважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки вирішення таких вимог у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким у даному випадку є Сумський окружний адміністративний суд. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалене з дотриманням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 308, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 у справі № 480/6800/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді О.В. Присяжнюк В.Б. Русанова