Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/8518/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/8518/24 Суддя (судді) першої інстанції: Бородавкіна С.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя Грибан І.О. судді: Беспалов О.О. Ключкович В.Ю. розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,- УС Т А Н О В И В: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області, у якому просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.03.2024 №3952/ж/10/25-01-07-05-01, №3953/ж/10/25-01-07-05-01 та №3954/ж/10/25-01-07-05-01. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 12.03.2024 №3952/ж10/25-01-07-05-01, №3954/ж10/25-01-07-05-01. - у задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідачем прийнято у відповідності з вимогами чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у акті перевірки. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Також, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем подано до суду остаточний розрахунок витрат на правову допомогу, які позивач поніс у зв`язку зі зверненням відповідача до Шостого апеляційного адміністративного суду, що становить 10 000,00 грн. 23 грудня 2024 року до Шостого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача, в якому викладені заперечення відповідача на стягнення витрат на правову (правничу) допомогу в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, не оспорюючи обґрунтованість рішення суду в частині судових витрат, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено відповідний запис. Позивач є платником єдиного податку (2 група), без реєстрації ПДВ, що підтверджується відповідними Свідоцтвом та Витягом в реєстру платників єдиного податку. Місце проживання ФОП ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 , місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_2 , магазин «Вода + тепло» (а.с. 58-60). На підставі направлень від 12.02.2024 №176, №177, наказу від 12.02.2024 №104-п (а.с. 32), виданих ГУДПС у Чернігівській області, статей 20, 80 Податкового кодексу України, Кодексу законів про працю України, Законів України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального», Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірці, посадовими особами відповідача проведено належної позивачу господарської одиниці. Перевірку проведено в присутності продавця. 12.02.2024 ГУДПС у Чернігівській області надіслало позивачу запит про надання документів до 17:00 год, а саме: первинні документи на товар (прибуткові, видаткові накладні або інші документи, які підтверджують походження товару, що знаходяться на реалізації); книга обліку доходів і витрат або документи, що підтверджують ведення обліку товарних запасів; виписки по банківським рахункам; сертифікати походження товарів; трудові договори та/або накази про прийняття працівників на роботу; документи, що підтверджують право власності, оренди, суборенди, іншого права користування приміщенням (а.с. 185). ГУДПС у Чернігівській області 13.02.2024, 14.02.2024, 15.02.2024 та 20.02.2024 складено акти «Про неможливість проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » (а.с. 186-187). 21.02.2024 відповідачем складено акт, який засвідчує факт ненадання у визначений у запиті строк (надання не в повному обсязі, відмови від надання) платником податків документів для перевірки №116/25-01-07-05-01 (а.с. 185 зворот). 21.02.2024 ГУДПС у Чернігівській області складено акт №2322/Ж5/25-01-07-05-01 (а.с. 179-180), вручений позивачу, у якому зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, а саме: пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; пункту 63.3 статті 63, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України. Так, в акті перевірки вказано, що ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність з реалізації сантехніки та технічно складних побутових товарів. Інспекторами здійснено контрольно-розрахункову операцію, а саме: придбано насос «Zegor» ZRS 25-4Е/180 мм (з гайками, без кабелю) в кількості 1 шт, вартістю 918,00 грн., розрахунковий документ встановленої форми та змісту не друкувався та не видавався, РРО та/або ПРРО відсутні. Станом на 21.02.2024 09:00 год перевіряємий платник податків не надав документи (у паперовій або електронній формі), шо пов`язані з предметом перевірки. Встановлено неподання відомостей про об`єкти оподаткування за формою 20-ОПП. В ході перевірки в магазині «Вода + тепло» проведено зняття залишків складеної побутової техніки та інших товарів, які знаходились в реалізації на загальну суму 572847,49 грн. Супровідні документи та документи на походження 117 одиниць товарів до перевірки не надано (відповідно до копії заявки клієнта від 12.02.2024 №26 та опису залишків товарів, які знаходяться в реалізації) (а.с. 183-184). Позивач із вказаними висновками не погодився та 26.02.2024 засобами поштового зв`язку подав заперечення на акт перевірки, до яких додав копії первинних документів бухгалтерського обліку (а.с. 40-46). Листом від 07.03.2024 відповідач повідомив, що скаргу залишено без задоволення, а висновки акту фактичної перевірки - без змін (а.с. 47-49). Враховуючи наведене, на підставі акту перевірки ГУДПС у Чернігівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 12.03.2024 (а.с. 26-31): №3952/ж10/25-01-07-05-01, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення порядку ведення обліку товарних запасів за місцем їх реалізації в сумі 572847,50 грн.; №3953/ж10/25-01-07-05-01, яким позивачу за неподання звітності за формою №20-ОПП нараховано штрафні санкції в сумі 340,00 грн.; №3954/ж10/25-01-07-05-01, яким позивачу за неподання документів на придбання товару нараховано штрафні санкції в сумі 1020,00 грн. Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, ФОП ОСОБА_1 оскаржив їх у адміністративному порядку (а.с. 50-54). Рішенням ДПС України від 22.05.2024 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін (а.с. 55-57). Вважаючи рішення відповідача протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Податковим кодексом України та Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі Закон №265/95-ВР). Згідно статті 3 Закону №265/95-ВР Суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, зокрема: 1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється; 2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти). Фізичні особи - підприємці, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, при продажу товарів (крім підакцизних товарів, технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, лікарських засобів, виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння) або наданні послуг мають право в розрахунковому документі зазначати назву товару (послуги) у вигляді, що відображає споживчі ознаки товару (послуги) та ідентифікує належність такого товару (послуги) до товарної групи чи послуги; 12) вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб`єкт господарювання зобов`язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб`єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які провадять діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння); Отже, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов`язує суб`єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців (за виключенням перелічених в абзаці 3 цієї норми осіб)) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). При цьому, з урахуванням внесених до вказаної норми змін, до 01.01.2022 суб`єкт господарювання зобов`язаний був надати такі документи під час проведення перевірки, а після цієї дати такий обов`язок має бути виконаним саме на початок її проведення. Разом з тим, відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону. Так, стаття 20 Закону №265/95-ВР (із змінами, внесеними Законом №1914-IX) передбачає, що до суб`єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння). Отже, за змістом наведеної норми суб`єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності): 1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку; 2) не надання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об`єкті). З матеріалів справи вбачається, що податковим повідомленням-рішенням від 12.03.2024 №3952/ж10/25-01-07-05-01 до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі вартості необлікованого у встановленому порядку товару, на який під час перевірки не було надано документи щодо його походження. При цьому, зняття залишків проведено на підставі опису залишків товару, які знаходяться на реалізації, та заявки клієнта від 12.02.2024 (всього 117 одиниць). Позивач стверджував про наявність відповідних документів, але не за місцем реалізації товару, а у бухгалтера, який веде відповідний облік. Надати відповідні документи контролюючому органу у запропоновані строки, не мав можливості, оскільки у зв`язку з отриманими 12.02.2024 травмами в період з 15.02.2024 до 23.02.2024 перебував на лікарняному, на підтвердження чого долучив до матеріалів справи відповідні докази (а.с. 61-63). Разом з тим, 21.02.2024 ( до завершення перевірки) позивач на адресу ГУДПС у Чернігівській області направив для перевірки копії первинних бухгалтерських документів щодо наявного у нього товару (видаткові накладні, сертифікати, договір оренди приміщення) (а.с. 37). Також, відповідні документи були надіслані як додаток до заперечення на акт перевірки. ГУДПС у Чернігівській області не заперечувало проти подання позивачем документів на запит, окрім сертифікатів походження товарів, трудового договору/наказу на прийняття на роботу та договору оренди приміщення. Наразі, судом першої інстанції правильно відхилено посилання відповідача щодо ненадання позивачем сертифікатів та договору оренди приміщення, з огляду на наступне. Так, частиною першою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Згідно абзацу 11 ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 вказаного Закону). При цьому, колегія суддів зазначає, що ненадання позивачем трудового договору/наказу про прийняття на роботу його найманих працівників та сертифікату походження товарів не впливає на порядок ведення обліку ФОП ОСОБА_2 товарних запасів. Крім того, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 є платником єдиного податку 2 групи, без реєстрації ПДВ, а тому в силу виключення, наведеного в абзаці 2 пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР, не зобов`язаний вести облік товарних запасів, крім реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту. Так, постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2017 №231 затверджено Перелік груп технічно складних побутових товарів, які підлягають гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, в цілях застосування реєстраторів розрахункових операцій, серед яких такий товар як: умивальники, тумби, стійки для душу, рушникосушарки, дзеркала, змішувачі, тощо, вказані в Описі залишків товарів, які знаходяться на реалізації, відсутній (а.с. 34). Тобто, відповідач включив для розрахунку штрафу товар, який не є технічно складним та не підлягає гарантійному ремонту. Стосовно придбаного під час контрольної закупки насосу (а.с. 181), колегія суддів враховує, що відповідно до матеріалів справи постачальником вказаного товару для ФОП ОСОБА_1 є ФОП ОСОБА_3 .. Товар придбаний у відповідності до видаткової накладної від 13.11.2023 №67 (а.с. 89) та відображений при веденні обліку товарних запасів (№ з/п 255/16) (а.с. 72). Також надана відповідачем заявка клієнта від 12.02.2024 не може вважатися належним документом, що підтверджує фактичну наявність для реалізації в магазині вказаного в ній товару, позаяк така заявка не є документом первинного бухгалтерського обліку та свідчить виключно про намір клієнта отримати у продавця певний товар. Відповідно до пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки. Пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України передбачено, що незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень. Разом з тим, позивач на підтвердження ведення обліку товарних запасів та походження наявного в магазині товару надав відповідні документи (а.с. 64-74, 75-165). Таким чином, враховуючи викладені законодавчі норми та обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що притягнення позивача до відповідальності, встановленої статтею 20 Закону №265/95-ВР, статтею 121 Податкового кодексу України, з урахуванням вищевказаних фактів у сукупності, є необґрунтованим. Отже, на підставі вищенаведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Разом з тим, в частині розподілу судових витрат апеляційна скарга не містить жодних доводів, а тому суд апеляційної інстанції не вважає за необхідне надавати оцінку рішенню суду першої інстанції в цій частині. Стосовно клопотання представника Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу, згідно якого, позивач просить стягнути з відповідачів на користь позивача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань, слід зазначити наступне. Так, представником Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до відзиву на апеляційну скаргу додано: детальний опис виконаних робіт за Договором «Про надання правничої допомоги адвокатом» Павленко А.В. від 21.02.2024 року, акт підтвердження виконаної роботи від 13 грудня 2024 року. Відповідно до детального опису виконаних робіт за Договором «Про надання правничої допомоги адвокатом» Павленко А.В. від 21.02.2024 року адвокатом надало клієнту наступну правничу допомогу: - поточні усні консультації, прийняття та вивчення документів, надання рекомендації, доведення позиції адвоката в спірних правовідносинах - 2 год.; - складання та підготовка відзиву на апеляційну скаргу, формування документів, підготовка доказів, робота з документами, направлення відзиву на апеляційну скаргу та доказів сторонам, подання відзиву на апеляційну скаргу та доказів до Шостого апеляційного адміністративного суду через електронний кабінет ЄСІТС - 10 год. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6). Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Верховний Суд у постановах від 29 листопада 2021 року у справі № 420/13285/20, від 14 липня 2021 року у справі № 808/1849/18 вказував, що відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16. Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Такі ж критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції, зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів, визначаючи співмірність заявлених до відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції враховує, що участь одного адвоката при розгляді справи в суді першої та апеляційної інстанції свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення. Таким чином, враховуючи, що правова позиція представника позивача у судах першої та апеляційної інстанцій не змінювалась, такий представник не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи. Щодо суми правової допомоги за підготовку відзиву на апеляційну скаргу із витраченим часом в 10 годин, колегія суддів зазначає, що правова позиція адвоката в інтересах позивача та доводи, якими обґрунтовано відзив на апеляційну скаргу аргументовано подібними доводами що й позов. Крім того, колегія суддів зазначає, що подання відзиву на апеляційну скаргу є правом, а не обов`язком сторони. Таким чином, підготовка відзиву на апеляційної скарги не вимагали великого обсягу аналітичної й технічної роботи, що вказує на штучне завищення таких витрат. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що правова позиція представника позивача у судах всіх інстанцій не змінювалась, останній не міг не бути обізнаним із позицією відповідача, законодавством, яким регулюється спір у справі, документами й доводами, якими відповідач обґрунтовував свої вимоги й інші обставини, а отже підготовка цієї справи в суді апеляційної інстанції не вимагала великого обсягу аналітичної й технічної роботи, а тому з огляду на що розмір таких витрат також підлягає зменшенню. Отже, беручи до уваги вищевказані обставини, колегія суддів вважає розумно обґрунтованими, справедливими та співмірними заявлені витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції за складення та подання відзиву на апеляційну скаргу, які підлягають компенсації позивачу у розмірі 1000,00 грн. Згідно ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Чернігівській області (14000, м. Чернігів, вул. Реміснича, буд. 11, код ЄДРПОУ ВП 44094124) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) 00 грн. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Головуючий суддя І.О. Грибан Судді: О.О. Беспалов В.Ю. Ключкович (повний текст постанови складено 14.08.2025р.)