Постанова Рівненський апеляційний суд № 555/529/25

Рівненський апеляційний суд ___________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 серпня 2025 року м. Рівне Справа № 555/529/25 Провадження № 33/4815/497/25 Суддя Рівненського апеляційного суду - Збитковська Т.І. з участю: захисника адвоката Оніщук М.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 28 квітня 2025 року, - ВСТАНОВИЛА: Постановою Березнівського районного суду Рівненської області від 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення штрафу 17 000 грн. З постанови суду слідує, що 28 січня 2025 року по вул. Міроненка у с.Зірне Рівненського району Рівненської області водій ОСОБА_1 на автомобілі Toyоta д.н.з. НОМЕР_1 здійснював підприємницьку діяльність без державної реєстрації, як суб`єкт господарювання, чим порушив вимоги ст. 42 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 164 КУпАП. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 доводить, що постанова суду є незаконною, а матеріали провадження не містять належних доказів, які б поза розумним сумнівом підтверджували вчинення ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення. Просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Заслухавши доводи захисника адвоката Оніщук М.А. на підтримання апеляційної скарги, перевіривши матеріали адміністративної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням, інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно положень ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. З протоколу про адміністративне правопорушення №849/ж12/17-00-07-05-24 від 28 січня 2025 року вбачається, що 28 січня 2025 року по вул. Міроненка у с.Зірне Рівненського району Рівненської області водій ОСОБА_1 на автомобілі Toyоta д.н.з. НОМЕР_1 здійснював підприємницьку діяльність без державної реєстрації, як суб`єкт господарювання (замовлення послуги з перевезення пасажирів (таксі), чим порушив вимоги ст. 42 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 164 КУпАП. Апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, з огляду на наступне. Частиною 1 ст. 164 КУпАП встановлено відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання, або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Таким чином, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП необхідно встановити факт того, що особа здійснює господарську діяльність без одержання ліцензії певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону. При цьому, об`єктом правопорушення, передбаченого цією нормою, є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності. Об`єктивна сторона даного правопорушення, а саме провадження господарської діяльності, виражається в таких формах: без державної реєстрації як суб`єкта господарювання; без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом; без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону; у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії; без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди). Диспозиція ч. 1 ст. 164 КУпАП є бланкетною, тому необхідно звернутися до спеціального закону, що встановлює норми, порушення яких призводить до адміністративної відповідальності. Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). Згідно зі ст. 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003р. №3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності» під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов`язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов`язкові ознаки якої безпосередність і систематичність її здійснення з метою отримання прибутку. Під здійсненням особою, не зареєстрованою, як суб`єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов`язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик. Згідно зі ст. 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах. Відповідно до правил ст. 58 ГК України, суб`єкт господарювання підлягає державній реєстрації, як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом. Отже, незалежно від наявності/відсутності мети отримання прибутку, господарською діяльністю є виготовлення, реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, що здійснюється самостійно (ініціативно) та систематично. З огляду на наведене, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП, з`ясуванню підлягають, як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації, як суб`єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, так і факти систематичності такої діяльності (три і більше разів), її самостійність та ініціативність, наявність в особи господарської компетенції щодо такої діяльності. Таким чином, для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП суду мали бути надані докази того, що особа систематично здійснювала господарську діяльність (три і більше разів) без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до закону. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. Однак, належних доказів здійснення ОСОБА_1 послуг з перевезення пасажирів, та систематичності цього, матеріали справи не містять. Відсутні в матеріалах справи й відомості про особу, яка замовляла такі послуги та оплату послуг, пояснення ОСОБА_1 та особи, яка замовляла послуги з перевезення. Відеофіксація правопорушення не здійснювалася, а доказова база ґрунтується лише на даних, які наведені у протоколі про адміністративне правопорушення. У випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу, і особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом. Протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом у даній справі в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини, викладені в ньому, повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, і не викликали сумніви у суду. Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитися на її користь. При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. Відтак, апеляційний суд приходить до висновку, що вину ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведено, а обставини, зазначені у протоколі, «поза розумним сумнівом» не знайшли свого підтвердження. Керуючись ст. 294 КУпАП, - П О С Т А Н О В И ЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Березнівського районного суду Рівненської області від 28 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Рівненського апеляційного суду Т.І.Збитковська