Постанова Одеський апеляційний суд № 521/15830/24

Номер провадження: 22-ц/813/5243/25 Справа № 521/15830/24 Головуючий у першій інстанції Бочаров А.І. Доповідач Карташов О. Ю. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.07.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Карташова О.Ю. суддів: Кострицького В.В., Лозко Ю.П. за участю секретаря судового засідання - Рудуман А.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гросул Вероніка Станіславівна на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У вересні 2024 році позивачка звернулася до Малиновського районного суду м. Одеси із зазначеною вище позовною заявою, в якій просила суд стягнути з відповідача на її користь, аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути з відповідача на утримання дружини аліменти, в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 березня 2025 року Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.09.2024 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на утримання дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Допущено негайне виконання рішення суду в межах стягнення платежу за один місяць. Стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 гривень. Рішення суду вмотивовано тим, що аліменти мають визначатися на основі доходів відповідача до моменту припинення підприємницької діяльності, а не заниженими доходами після цього. Відповідачем не надано доказів на спростування позовних вимог. Дитина знаходиться на утриманні матері, позивачки по справі, при цьому відповідач не приймає участі в утриманні та вихованні сина. Щодо стягнення аліментів на утримання дружини, судом зазначено, що позов було подано раніше, коли позивач мала повне право на утримання, а тому зазначена вимога підлягає задоволенню. Крім того, відповідачем не спростовано того факту, що позивач весь той час не працювала через необхідність догляду за дитиною. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гросул В.С. подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 трирічного віку. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга, вмотивована тим, що судом першої інстанції необґрунтовано було задоволено вимогу позивача про стягнення аліментів на утримання дружини, висновки суду не ґрунтуються на належному дослідженні і оцінці доказів, наданих відповідачем, а основні доводи позивача засновані виключно на припущеннях, а не реальних доказах. В скарзі звертається увага на тому, що судом першої інстанції не встановлено факту ухилення відповідача від сплати аліментів, в матеріалах справи немає жодного доказу про ухилення відповідача від надання матеріальної допомоги на утримання дружини та його дитини. Крім того, звертається увага суду, що при визначенні аліментів на утримання дружини суд першої інстанції помилково дійшов до висновку про необхідність стягнення аліментів з моменту народження дитини та до досягнення нею повноліття. Сторона відповідачів просить звернути увагу, що з моменту реєстрації шлюбу 18.08.2021 року та до осені 2024 року позивач з відповідачем проживали разом. Відповідач повністю матеріально забезпечував всю родину, здійснював оплату орендованої квартири, житлово-комунальних послуг, закуповував продукти харчування, дитячий одяг та інші предмети побуту, необхідні для забезпечення добробуту сім`ї. Наголошується, що відповідач є турботливим та чуйним батьком і зараз дуже гостро переживає той факт, що вимушений проживати окремо від свого сина, відповідач часто намагається організовувати зустрічі з дитиною, щоб не втрачати тісний емоційний зв`язок з сином, спостерігати за процесом його зростання, бачити перші успіхи дитини, проводити спільний час разом, проте позивач чинить йому в цьому перешкоди, в залежності від настрою може скасувати погоджену зустріч, або взагалі відмовитись погоджувати її дату та час. Такі обставини завдають сильних душевних страждань відповідачу та потребують вирішенню в окремому порядку. Також, додатково звертається увага на те, що відповідач надавав матеріальну допомогу шляхом передачі готівкою грошових коштів позивачу, шляхом оплати оренди квартири, де наразі проживає позивач з дитиною, або шляхом закупівлі необхідного для дитини, і сподіваючись на добросовісну поведінку позивача, відповідач не фіксував передачу грошових коштів їй готівкою, проте з недавнього часу почав збирати такі докази. Окрім надання допомоги на утримання свого малолітнього сина, відповідач також вживає заходи, щодо підтримки свого батька, який страждає на тяжкі захворювання та за можливості надає йому матеріальну допомогу для покриття витрат на його лікування. Також, після припинення фактичних сімейних відносин відповідач вимушений забезпечувати себе житлом, оскільки не має у своїй приватній власності окремого об`єкту нерухомості для проживання. А також, звертається увага, що судом було проігноровано той факт, що наразі у власності відповідача немає транспортного засобу, оскільки він був відчужений за довго до відкриття провадження, а саме ще 12.07.2024 року. Відповідач не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що ніби то зменшує доходи після відкриття провадження у справі, оскільки зазначене не ґрунтується на жодних об`єктивних відомостях, а ґрунтується виключно на домислах сторони позивача, які не могли бути враховані при ухваленні рішення. З дійсних обставин справи вбачається, що відповідач наразі має доведені фінансові складнощі, проблеми зі здоров`ям батька та обмежений дохід, проте не дивлячись на це, він і так добровільно за можливості надає матеріальну допомогу на утримання дитини. Щодо відзиву на апеляційну скаргу Сторони у встановлений законом строк своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалися. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. 31.07.2025 року через підсистему Електронний суд до суду від представника ОСОБА_1 адвоката Зарецького І.Г. надійшов відзив на апеляційну скаргу, але оскільки його подано з порушенням встановленого судом строку, апеляційним судом цей відзив не буде враховуватись при прийнятті рішення по справі, і справа розглядатиметься на основі наявних матеріалів. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Позивачка ОСОБА_1 та її представник Зарецький І.Г. в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Представник відповідача ОСОБА_2 адвокат Гросул В.С. в судовому засіданні підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити в повному обсязі. Фактичні обставини справи, встановлені судом Відповідно до копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 , 18.08.2021 року була зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , про що зроблено відповідний актовий запис за № 1990. Відповідно до копії свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 народився син ОСОБА_3 , про що зроблено відповідний актовий запис №

151. Зі слів сторін, наразі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживають окремо. Транспортний засіб марки TOYOTA модель AVALON VIN-код НОМЕР_5 , 2007 року випуску, чорного кольору д.н.з. НОМЕР_6 було зареєстровано ОСОБА_2 12.08.2021 року, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію права власності на транспортний засіб від 12.08.2021. У 2024 році, відповідач передав право власності на його особисте майно, що було придбане до шлюбу з позивачем та на особисті кошти відповідача - транспортний засіб марки TOYOTA модель AVALON VIN-код НОМЕР_5 , 2007 року випуску, чорного кольору д.н.з. НОМЕР_6 , його матері ОСОБА_4 , про що ТСЦ 3245 було видано відповідне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 від 12.07.2024 року.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція апеляційного суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України). Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів. Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить апеляційний суд Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Виходячи із засад диспозитивності, апеляційний суд не перевіряє рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дитини. Скаржник оскаржує рішення суду в частині задоволених позивних вимог, а саме в частині вимог, щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на утримання дружини ОСОБА_1 в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку. Статтею 75 СК України передбачено, що дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Згідно із законодавством, аліменти на утримання дружини можуть бути призначені як під час шлюбу, так і після його розірвання. Особливим видом права подружжя на утримання є право дружини на утримання під час вагітності та у разі проживання з нею дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу дружини та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання. Частинами другою, четвертою статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років, незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Відповідно до частини першої статті 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Таким чином, з аналізу зазначених норм закону вбачається, що стягнення з відповідача коштів на утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку можливе незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині до досягнення дитиною трирічного віку. Доказів наявності у відповідача інших дітей та утриманців, а також об`єктивних перешкод для сплати аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку, які б давали підстави для відмови у стягненні аліментів на утримання дружини, відповідачем суду надано не було. Надання відповідачем виписок з історії хвороб свого батька і те, що останній є особою пенсійного віку не можуть слугувати доказом, що батько знаходиться на утриманні відповідача. Докази, які б свідчили про неспроможність сплачувати аліменти на утримання дружини ОСОБА_1 у розмірі 1/6 частини його доходів, відповідачем суду не надано. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. За таких обставин, враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на її утримання аліменти у розмірі 1/6 частки від усіх видів доходу (заробітку) платника аліментів, щомісячно, до досягнення дитиною ОСОБА_3 , трирічного віку. Але, стягуючи аліменти на утримання дитини судом першої інстанції не визначено строк з якого повинні здійснюватись такі виплати. Зазначене призводить до невизначеності у виконанні рішень та порушує принцип правової визначеності, оскільки відсутність чіткого періоду стягнення аліментів створює ризик їх неправильного стягнення. Таким чином, враховуючи аспекти зазначеної справи та той факт, що аліменти на утримання дружини в Україні стягуються з моменту подання позовної заяви до суду, колегія суддів дійшла висновку, що аліменти на утримання дружини з ОСОБА_2 підлягають стягненню починаючи з 27.09.2024 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За наведених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні, а саме в частині викладення абзацу третього резолютивної частини рішення суду в новій редакції, з зазначенням дати по яку стягуються аліменти на утримання дружини. Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якого діє адвокат Гросул Вероніка Станіславівна - задовольнити частково. Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 03 березня 2025 року в оскарженій частині змінити, викласти абзац третій резолютивної частини рішення суду в наступній редакції: «Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на утримання дружини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , аліменти в розмірі 1/6 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 27.09.2024 року і до досягнення сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Головуючий О.Ю. Карташов Судді В.В. Кострицький Ю.П. Лозко