LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4815572/4379/23

від 14.08.2025 ·

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 14 серпня 2025 року м. Рівне Справа № 572/4379/23 Провадження № 22-ц/4815/979/25 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Шимківа С.С., суддів: - Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М., секретар судового засідання - Ковальчук Л.В., учасники справи: позивачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські лінії", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвоката Ільківа Миколи Миколайовича на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2025 року (ухвалене у складі судді Ведяніної Т.О.) у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 , про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,- в с т а н о в и в : У листопаді 2024 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернулися до суду із позовом до Тзов "Українські лінії", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_6 , яким, з урахуванням уточненої позовної заяви, просять стягнути з Тзов "Українські лінії на користь позивачів по 200 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.286 КК України, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_7 , а також понесені позивачами судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 10 000 грн. кожному із позивачів. В обґрунтування заявлених вимог позивачами зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 01 годині 50 хвилин на автодорозі «Київ-Ковель-Ягодин» відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса NEOPLAN N1116 р.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався зі сторони м.Києва в напрямку м.Ковель Волинської області, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Цього ж числа за даним фактом було відкрито кримінальне провадження №12019180000000278, із попередньою правовою кваліфікацією ч.2 ст.286 КК України, яке в подальшому було закрито постановою слідчого СУ ГУ НП в Рівненській області Дубинця І.М. від 21 липня 2022 року - у зв`язку із встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Позивачі вважають, що в даному випадку шкода внаслідок ДТП була заподіяна з вини водія ОСОБА_6 , що на відповідній правовій основі керував транспортним засобом, який перебував у володінні роботодавця останнього, а тому має бути відшкодована саме володільцем цього майна, яким є ТзОВ «Українські лінії» (відсутність складу злочину у разі закриття кримінального провадження не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності). Розмір моральної шкоди позивачами обґрунтовано глибиною страждань, які їм завдано внаслідок смерті близької людини, глибини негативних наслідків від цього, які вони відчувають і на даний час, оскільки відновити душевний стан після смерті людини є неможливим. З огляду на наведене, позивачі просили стягнути з відповідача - ТзОВ «Українські лінії», завдану їм внаслідок загибелі ОСОБА_7 (який є їх близьким родичем) моральну шкоду, яку вони визначили у розмірі 200 000 грн. кожному із позивачів, а також понесені ними судові витрати, пов`язані із наданням правничої допомоги у розмірі 10 000 грн. кожному. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2025 року у задоволенні позову відмовлено. Постановляючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції керувався тим, що згідно норм чинного законодавства відповідати за вимогами позивачів має особа, яка на відповідній правовій підставі володіла на момент ДТП транспортним засобом - автобусом NEOPLAN N1116, р.н. НОМЕР_1 . Разом з цим, доказів того, що такою особою є саме ТзОВ «Українські лінії» позивачами суду не надано. Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представник позивачів - адвокат Ільків М.М. оскаржив його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі зазначає, що статті 1172, 1187 ЦК України не обмежують коло осіб, зобов`язаних відшкодувати моральну шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки лише до його власника але й відзначають про можливість відшкодування його володільцем, тобто особою, яка на відповідній правовій підставі володіла транспортним засобом. Доводить, що ОСОБА_6 , який був водієм автобуса NEOPLAN N1116, р.н. НОМЕР_1 , перебуває у трудових відносинах з ТзОВ «Українські лінії», якому власник автобуса «Ecolsnes Polska Sp.z.o.o.» передав його в користування на підставі договору перевезення, що вбачається з дозволу серії БВ №010414 від 15 травня 2019 року. Просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. У поданих на апеляційну скаргу відзивах ТзОВ "Українські лінії", ОСОБА_6 просять залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду - без змін. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 приблизно о 01 годині 50 хвилин, на 306 км. автодороги «Київ-Ковель-Ягодин», відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автобуса NEOPLAN N1116, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_6 , який рухався зі сторони м. Києва в напрямку м. Ковель Волинської області, та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, від яких помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а транспортний засіб зазнав механічних пошкоджень. Дані обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються постановою про закриття кримінального провадження у кримінальному провадженні №12019180000000278 від 21 липня 2022 року, винесеної слідчим СУ ГУ НП в Рівненській області Дубинцем І.М. (т. 1 а.с. 34-40). Окрім зазначеного, постановою слідчого встановлено, що загиблий перебував у стані алкогольного сп`яніння, а в діях водія ОСОБА_6 , який не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода, немає невідповідностей правилам дорожнього руху України, які знаходилися б у причинно-наслідковому зв`язку із виникненням ДТП. Згідно копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7 (серії НОМЕР_2 від 30 вересня 2019 року) він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сарни Рівненської області. Позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_3 від 01 березня 1992 року. Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 є дітьми ОСОБА_7 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження серії НОМЕР_4 від 08 червня 1993 року, серії НОМЕР_5 від 14 травня 1996 року, серії НОМЕР_6 від 08 травня 1998 року. Позивач ОСОБА_5 є матір`ю ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_7 від 15 жовтня 1968 року. Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Як принцип всієї практичної діяльності держави, всіх її органів та посадових осіб за ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість функціонування держави, їх утвердження і забезпечення і є головним обов`язком держави. На забезпечення ефективного захисту прав та свобод людини направлені норми Конституції України про розповсюдження юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, а також на відшкодування моральної та матеріальної шкоди, як результат порушених прав фізичних та юридичних осіб. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (п. 3 ч.2 ст. 11 ЦК України). Відшкодування шкоди - один з найважливіших інститутів сучасної правової науки. У законодавстві України передбачено два види шкоди, що підлягає відшкодуванню - шкода майнова і шкода моральна. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків і інші способи відшкодування майнової шкоди та моральної (немайнової) шкоди (п.п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України). Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Таким чином, володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 1193 ЦК України). Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Разом з цим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти собі шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювана шкоди. Відповідно до ст. 23 ЦК України кожна особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права. Моральна шкода підлягає відшкодуванню незалежно від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди позивачу визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, пов`язаних з противоправною поведінкою та страждань у зв`язку із пошкодженням майна, ступеня вини відповідача, який завдав шкоду. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. З матеріалів справи вбачається, що титульним власником автобуса NEOPLAN N1116, р.н. НОМЕР_1 , є «Ecolsnes Polska Sp.z.o.o.». Разом з цим, з дозволу серії БВ №010414 від 15 травня 2019 року, вбачається, що перевізником «Ecolsnes Polska Sp.z.o.o.» укладено договір перевезень, зокрема, із ТзОВ «Українські лінії» за маршрутом Київ-Варшава (т. 1 а.с. 41). Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ОСОБА_6 , який керував автобусом NEOPLAN N1116, р.н. НОМЕР_1 , у 3 кварталі 2019 року отримував заробітну плату у ТзОВ «Українські лінії» (т. 1 а.с. 228). Факт працевлаштування ОСОБА_6 у ТзОВ «Українські лінії» доводиться й відомостями, що надані суду Пенсійним фондом України (т. 1 а.с. 233). Відомості про наявність у ОСОБА_6 трудових відносин з іншими роботодавцями станом на час ДТП - матеріали справи не містять. Таким чином, на переконання апеляційного суду, матеріали справи обґрунтовано свідчать, що автобус NEOPLAN N1116, р.н. НОМЕР_1 , станом на час ДТП, який рухався за маршрутом Київ-Варшава під керуванням ОСОБА_6 , перебував у фактичному користуванні ТзОВ «Українські лінії», а не його титульного власника «Ecolsnes Polska Sp.z.o.o.». При цьому, ураховується, що незважаючи на заперечення цього факту, ТзОВ «Українські лінії», яке перебуває із титульним власником автобуса «Ecolsnes Polska Sp.z.o.o.» у договірних відносинах, не надано жодних доказів, які б доводили, що автобус експлуатувався під керуванням ОСОБА_6 в інтересах його володільця, а не ТзОВ «Українські лінії», де останній офіційно працевлаштований. Здійснення страхування автобуса «Ecolsnes Polska Sp.z.o.o.» не свідчить про неможливість його використання ТзОВ «Українські лінії» на відповідній правовій підставі. За неможливості подання таких доказів, ТзОВ «Українські лінії» наділене процесуальним правом їх витребування, зокрема, в «Ecolsnes Polska Sp.z.o.o.», однак із відповідним клопотанням відповідач до суду не звертався. За таких обставин, ТзОВ «Українські лінії», з яким водій ОСОБА_6 перебував у трудових відносинах, має нести відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. Обставин непереборної силі або умислу потерпілого, що виключають відповідальність ТзОВ «Українські лінії», судом не встановлено. Позивачі є особами, яким ст.ст. 1168, 1172, 1187 ЦК України визначено право на відшкодування моральної шкоди внаслідок загибелі ОСОБА_7 , яка підлягає відшкодуванню ТзОВ «Українські лінії», як належним володільцем джерела підвищеної небезпеки. Справедливість, добросовісність та розумність, згідно з п. 6 ст. З ЦК України, є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003). Враховуючи вимоги розумності, виваженості, співмірності (пропорційності) та справедливості, встановлені судом обставини справи, зокрема, відсутність провини водія в ДТП, глибину та тривалість моральних страждань, які позивачі зазнали внаслідок смерті ОСОБА_7 , характер та тривалість їх немайнових втрат, які зруйнували нормальні життєві зв`язки, часу та зусиль, необхідних для відновлення душевного спокою та попереднього життєвого стану, зважаючи на невідворотність завданої шкоди, апеляційний суд вважає обґрунтованою до стягнення моральну шкоду в розмірі 50 000 грн. кожному із позивачів. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України). Згідно ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Згідно із частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 137 ЦПК України). Частиною третьою ст. 141 ЦПК України встановлено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Частиною 8 вищевказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. У позовній заяві, представник позивачів, зокрема, просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі по 10 000 грн. на кожного позивача. Надані представником позивачів докази про понесення ними витрат на правничу допомогу під час судового провадження справи є достатніми, допустимими і достовірними. За обставин даної справи, одним із вирішальних критеріїв визначення справедливого і розумного розміру витрат на правничу допомогу є обставини та складність справи, тривалість її розгляду і характер позовних вимог. Виходячи з встановлених обставин справи та норм процесуального законодавства, що регулюють питання відшкодування витрат на правничу допомогу, враховуючи характер позовних вимог, тривалість розгляду справи, кількість судових засідань, які були проведені місцевим судом по суті спору, колегія суддів вважає, що обґрунтованим до стягнення будуть витрати на правову допомогу, які понесені позивачами під час розгляду справи місцевим судом, у розмірі 5 000 грн., що буде співмірним із складністю справи, обсягом виконаних робіт (наданих правничих послуг) і часом, витраченим на виконання цих робіт (послуг). Враховуючи, що позивачі звільнені від сплати судового збору, останній підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача на користь держави пропорційно до задоволення позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - адвоката Ільківа Миколи Миколайовича задовольнити частково. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 05 лютого 2025 року скасувати. Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 моральну шкоду у розмірі по 50 000 грн. кожному з позивачів. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу під час розгляду справи судом першої інстанції у розмірі по 5 000 грн. кожному з позивачів. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" на користь держави судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції у розмірі 2500 грн. та за її апеляційне провадження у розмірі 3750 грн.. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Головуючий-суддя Шимків С.С. Судді: Гордійчук С.О. Ковальчук Н.М.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»