Постанова 4820 № 683/1409/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2025 року м. Хмельницький Справа № 683/1409/25 Провадження № 22-ц/820/1526/25 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), П`єнти І. В., Спірідонової Т. В., секретар судового засідання Демчук В. М., з участю представника позивачки ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2025 року (суддя Цішковський В. А.) про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій неправомірними, визнання недоотриманої пенсії спадковим майном і внесення змін до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначала, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року у справі № 560/16527/21 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_3 пенсії, виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 жовтня 2021 року № ХС-50864, з врахуванням виплачених сум. На виконання зазначеного рішення суду нарахована доплати до пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 30 червня 2022 року у сумі 241676,77 грн. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Вона є спадкоємицею за законом майна померлого чоловіка. На її звернення про внесення змін до Реєстру судових рішень, щодо заміни особи, якій належить право на отримання грошових коштів з ОСОБА_3 на ОСОБА_2 , відповідач листом № 20084-0405-8/24541 від 27 березня 2025 року відмовив, вказавши, що суми пенсії не належить до спадкового майна. З метою заміни стягувача її представник звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду для отримання копії рішення суду, яке набрало законної сили, однак у видачі копії рішення відмовлено. Тому позивачка просила визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, визнати недоотриману пенсію в сумі 241676,77 грн у зв`язку із смертю ОСОБА_3 спадковим майном, внести зміни до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, здійснивши заміну особи, якій належить отримання грошових коштів, з ОСОБА_3 , що був внесений за реєстраційним номером 514941, на ОСОБА_2 . Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статі 186 ЦПК України. ОСОБА_2 , не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Посилається на порушення норм процесуального права. Вважає, що спір про право на спадкове майно (недоотриману ОСОБА_3 пенсію) підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. У засіданні апеляційного суду представник позивачки апеляційну скаргу підтримав. Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, розгляд справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується. Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу з таких підстав. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За змістом позовної заяви позивачка, як спадкоємиця майна чоловіка ОСОБА_3 , претендує на недоотриману останнім за життя пенсію, нараховану на підставі рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2021 року у справі № 560/16527/21, яким зобов?язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 з 01 квітня 2019 року, виходячи з грошового забезпечення, зазначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 жовтня 2021 № ХС-50864, з врахуванням виплачених сум. Нарахована сума пенсії за період з 01 квітня 2019 року по 30 червня 2022 року складає 241676,77 грн. Право ОСОБА_2 на отримання нарахованої спадкодавцю, але неотриманої ним пенсії, заперечує відповідач. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4 ЦПК України). Термін «суд, встановлений законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом (стаття 125 Конституції України). Згідно з частиною 1 статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. У частині 1 статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб?єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України передбачено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов`язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов`язаних з реалізацією публічної влади. Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб?єктів владних повноважень. У справі предметом позову є майнова вимога позивачки про визнання недоотриманої чоловіком за життя пенсії спадковим майном і її право на отримання такої пенсії в порядку спадкування. Спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Щодо формулювання позовних вимог, то частиною 3 статті 49 ЦПК України передбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п?ятої статті 12 ЦПК України). Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду та відмовив у відкритті провадження у справі. З огляду на викладене ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати та направити справу для продовження розгляду до Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області. Керуючись статтями 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Ухвалу Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 15 травня 2025 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 серпня 2025 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді І. В. П`єнта Т. В. Спірідонова