Постанова Одеський апеляційний суд № 521/11239/22

Номер провадження: 33/813/1390/25 Номер справи місцевого суду: 521/11239/22 Головуючий у першій інстанції Поліщук І. О. Доповідач Копіца О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.08.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Ровенко А.С., в присутності представника ОСОБА_1 Ільченко К.Р., представника Одеської митниці Держмитслужби України Ревенко Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 на постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12.05.2025, якою заяву адвоката Ільченко К.Р., в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд рішень судів за нововиявленими обставинами по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, повернуто особі, яка її подала установив: Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин. Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції заяву адвоката Ільченко К.Р., в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд рішень судів за нововиявленими обставинами - повернуто особі, яка її подала. Відповідно до постанови суду, у відношенні громадянки України ОСОБА_3 було складено протокол про ПМП № 0605/50000/22 в порядку ч.1 ст.483 МК України. Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 20.09.2022 у справі №521/11239/22 провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності громадянки ОСОБА_3 було закрито, на підставі п.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, а вилучені протоколом про порушення митних правил №0605/50000/22 грошові кошти повернуті власнику або уповноваженій особі в установленому законом порядку. Згодом, постановою Одеського апеляційного суду від 17.11.2022 постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20.09.2022 скасовано, прийнято нову постанову, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що дорівнює 605942,50 грн, з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а саме валюти в сумі 10000 доларів США, 5000 Євро та 147540 грн, вилучених відповідно до протоколу про порушення митних правил №0605/50000/22 від 17.03.2022. 08.05.2023 ОСОБА_3 звернулась до апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 17.11.2022 за нововиявленими обставинами, в якій просила скасувати вказану постанову апеляційного суду, та залишити без змін постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20.09.2022. Постановою Одеського апеляційного суду від 04.07.2023 заяву ОСОБА_3 про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 17.11.2022 по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України - повернуто особі, яка її подала. У подальшому, 28.07.2023 ОСОБА_3 звернулась до Одеського апеляційного суду із заявою про перегляд постанови Одеського апеляційного суду від 17.11.2022 за виключними обставинами, в якій просить скасувати вказану постанову апеляційного суду, та залишити без змін постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20.09.2022. Постановою Одеського апеляційного суду від 28.08.2023, заяву ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами постанови Одеського апеляційного суду від 17.11.2022 по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за порушення митних правил, передбачених ч.1 ст.483 МК України - повернуто особі, яка її подала. Згодом, у 2025 році, адвокат Ільченко К. Р., в інтересах ОСОБА_1 ,звернулась до суду 1-ої інстанції із заявою про перегляд рішень судів за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що при формуванні справи про адміністративне правопорушення стосовно порушення митних правил відносно ОСОБА_3 , митним органом не було враховано, що порушуються права ОСОБА_1 , як власника грошових коштів, які були наявні в салоні автомобіля та не залучено останнього до справи як потерпілу особу та власника грошових коштів, просила застосувати аналогію закону та застосувати вимоги Кримінально-процесуального кодексу України, які передбачають перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами, посилаючись на практику Європейського суду з прав людини. У зв`язку з чим, ОСОБА_2 просила постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 20.09 2022 у справі №521/11239/22, №521/11239/22 та постанову Одеського апеляційного суду від 17.11.2022 у справі, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100 відсотків вартості товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, що дорівнює 605942,50 грн., з конфіскацією безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України, а саме валюти в сумі 10000 доларів США, 5000 Євро та 147540 грн., вилучених відповідно до протоколу про порушення митних правил №605/500000/22 від 17.03.2022 - скасувати за нововиявленими обставинами. Провадження в справі за протоколом про порушення митних правил №0605/50000/22 від 17.03.2022 щодо ОСОБА_3 за ознаками ч. 1 ст.483 МК України закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення. Вилучені кошти згідно з протоколом про порушення митних правил №0605/50000/22 від 17.03.2022 повернути власнику - ОСОБА_1 . Повертаючи заяву особі, яка її подала, суд 1-ої інстанції виходив із того, що в контексті ст. 497 МК України ОСОБА_1 , який зазначає себе потерпілою особою, не є особою, яка може бути залучена до участі у справі про адміністративні правопорушення за ч.1 ст.483 МК України, а тому не є суб`єктом, який може ініціювати питання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Відповідно до ст.269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративнім правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. При цьому порушником прав потерпілих, є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності. Аналіз змісту заяв адвоката Ільченко К.Р., в інтересах ОСОБА_1 , свідчить проте, що ОСОБА_1 не має претензій до ОСОБА_3 , а вважає, що посадові особи Одеської митниці, здійснювали свої повноваження порушуючи вимоги закону. Отже, ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до слідчого або прокурора з заявою про вчинення кримінального правопорушення, яка підлягає внесенню до ЄДРДР, відповідно до положень ст.214 КПК України. Окрім, того, суд дійшов висновку, що не заслуговують на увагу доводи представника про можливість застосування положень ст.459 КПК України при розгляді його заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду у справі про адміністративне правопорушення з огляду на неврегульованість цього питання у КУпАП та практику Європейського суду з прав людини, яка визнає адміністративне правопорушення як кримінальне. Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала. В апеляційній скарзі представник Ільченко К.Р.вказує на те, що оскаржувана постанова є необґрунтованою та такою, що постановлена без урахування всіх обставин справи, з огляду на такі обставини: - в діях ОСОБА_3 відсутній склад інкримінуємого їй правопорушення, оскільки вона не знала і не могла знати, що в автомобілі перебувають ще кошти, які належать на праві власності ОСОБА_1 , який не перетнув разом із ОСОБА_3 державний кордон у зв`язку із тим, що станом на 17.03.2022 у нього були відсутні підстави на такий перетин, а митним органом належним чином не з`ясовано та не надано суду інформації, що в автомобілі крім ОСОБА_3 перебував ще ОСОБА_1 , який і є власником коштів, вилучених під час здійснення митного оформлення; - фактично судом 1-ої інстанції при винесенні постанови від 12.05.2025 не враховано, що порушено права та інтереси ОСОБА_1 , як власника майна, якого не було залучено при розгляді справи про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за порушення митних правил; - суд 1-ої інстанції не врахував практику Європейського суду з прав людини, а також усталену практику національних судів, яка свідчить про те, що перегляд рішень у справах про адміністративні правопорушення може бути здійснено за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства. За таких обставин, захисник Ільченко К.Р.просить скасувати постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12.05.2025, задовольнити їїзаяву про перегляд рішень за нововиявленими обставинами та постанову Одеського апеляційного суду від 17.11.2022, якою ОСОБА_3 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України - скасувати за нововиявленими обставинами. Провадження в справі за протоколом про порушення митних правил №0605/50000/22 від 17.03.2022 щодо ОСОБА_3 за ознаками ч. 1 ст.483 МК України закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення. Вилучені кошти згідно з протоколом про порушення митних правил № 0605/50000/22 від 17.03.2022 повернути власнику - ОСОБА_1 . ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про причини неприбуття не повідомив та жодних клопотань на адресу суду не подавав, натомість, в судове засідання з`явилася його представник Ільченко К.Р., яка не заперечувала проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 . Враховуючи неявку ОСОБА_1 в судове засідання, апеляційний суд, керуючись при цьому вимогами ч. 1 ст. 268, ч. 6 ст. 294 КУпАП та з`ясувавши думку інших учасників справи, вважає за можливе здійснити розгляд справи за його відсутності. Заслухавши пояснення представникаІльченко К.Р., яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити, думку представника митниці Ревенко Т.А., яка заперечувала проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд доходить висновків про таке. Мотиви суду апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Повноваження суду при розгляді конкретної справи визначені відповідним процесуальним законом, у справах про адміністративні правопорушення Кодексом України про адміністративні правопорушення та в окремих випадках Митним кодексом України, які містить норми як матеріального, так і процесуального права. Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Положення ст. 487 МК України передбачають, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення. Згідно із ч. 5 ст. 529 МК України, постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається КУпАП. Статтею 497 МК України визначено коло осіб, які беруть участь у провадженні у справах про порушення митних правил:1) особи, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил;2) власники товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу (заінтересовані особи);3) представники осіб, які притягуються до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, та заінтересованих осіб (законні представники, представники, які діють на підставі довіреності, доручення);4) захисники;5) представники митних органів;6) свідки;7) експерти;8) перекладачі;9) поняті;10) правовласники. За приписами ч.1 ст. 269 КУпАП потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Аналіз змісту заяви представника Ільченко К.Р., в інтересах ОСОБА_1 , свідчить проте, що така заяву подана у зв`язку із незалученням до участі у справі ОСОБА_1 як потерпілої особи, водночас, у заяві відсутні будь-які претензій ОСОБА_1 до особи, відносно якої було складено протокол про порушення митних правил, а саме: ОСОБА_3 , а навпаки вказано про відсутність в її діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України. При цьому, в заяві ОСОБА_1 посилається на те, що йому завдано шкоду внаслідок складення співробітниками митного поста «Ізмаїл» Одеської митниці відносно ОСОБА_3 протоколу про порушення митних правил та вилучення належних йому грошових коштів, чим фактично порушено його право на мирне володіння своїм майном, натомість про нього як власника майна не було зазначено в жодному документі митниці. Вказане свідчить про незгоду заявника ОСОБА_1 із діями митного органу, вчиненими в процесі складення відносно ОСОБА_3 протоколу про порушення митних правил, зокрема, вилучення належних йому грошових коштів,проте такі дії не охоплюється складом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, тому не можуть бути предметом судового розгляду про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за порушення митних правил. Водночас, апеляційний суд наголошує, що наведені обставини не позбавляють ОСОБА_1 можливості здійснити судовий захист свого порушеного права власності у інший, передбачений законом спосіб, зокрема, і в спосіб,зазначений судом 1-ої інстанції. Таким чином, оскільки в контексті ст. 497 МК України ОСОБА_1 , який зазначає себе потерпілим, не є особою, яка може бути залучена до участі у справі про порушення митних правил, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, апеляційний суд погоджується із висновком суду 1-ої інстанції про те, що він не є суб`єктом, який може ініціювати питання про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами. Також не заслуговують на увагу доводи представника Ільченко К.Р. про можливість застосування положень ст.459 КПК України при розгляді заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови суду у справі про адміністративне правопорушення з огляду на неврегульованість цього питання у КУпАП та практику Європейського суду з прав людини, яка визнає адміністративне правопорушення як кримінальне, з таких підстав. Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути переглянута лише в апеляційному порядку. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Главою 24-1 КУпАП також передбачено перегляд постанови по справі про адміністративне правопорушення у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні справи судом. Іншого порядку перегляду судових рішень у справах про адміністративні правопорушення, включаючи справи про порушення митних правил (в тому числі за виключними обставинами) чинним законодавством не передбачено. Статтею 459 КПК України, на яку посилається представник Ільченко К.Р. у своїй заяві, дійсно передбачено перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за виключними обставинами, але це стосується лише вироків та ухвал, які ухвалені або постановлені у кримінальних провадженнях, а діюча норма КПК України не розповсюджується на судові рішення, ухвалені в порядку КУпАП та МК України. В даному випадку, апеляційний суд вважає, що застосування аналогії права є неприйнятним, оскільки це порушувало б загальні принципи судочинства, зокрема принцип правової визначеності. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами, як джерело права. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу resjudicata - остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (п. 40 рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 (заява №3236/03) у справі «Пономарьов проти України»). Посилання заявника на рішення Європейського суду з прав людини у справах «Швидка проти України», «Надточій проти України», «Лучанінова проти України» є недоречним, оскільки ці справа стосувалися порушення права заявників на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення, гарантованого ст. 2 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак ні в указаній статті, ні в указаних справах не йдеться про можливість оскарження постанов про накладення адміністративного стягнення за нововиявленими/виключними обставинами. Так, зокрема, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, наголошував на тому, що з огляду на каральну мету адміністративного стягнення, зокрема штрафу або позбавлення права керування транспортними засобами, провадження у справах про адміністративне правопорушення фактично є кримінальним для цілей застосування Конвенції (рішення ЄСПЛ у справах: «+5 посилань» та «Лучанінов проти України»). Проте, такі висновки ЄСПЛ у наведених справах пов`язані не з необхідністю (потребою) безпосереднього застосування положень кримінального процесуального закону при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема при перегляді судового рішення за нововиявленими обставинами, як помилково вважає захисник, а пов`язані зі змістом Конвенції, в якій вжито термін «кримінальне обвинувачення». Зокрема ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи … незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який … встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Статті 2 Протоколу № 7 до Конвенції встановлює, що кожен, кого суд визнав винним у вчиненні кримінального правопорушення, має право на перегляд судом вищої інстанції факту визнання його винним або винесеного йому вироку. У вказаних вище справах заявники були притягнуті до адміністративної відповідальності і скаржилися до ЄСПЛ, в тому числі на порушення приписів ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині несправедливості провадження, а уряди держав заперечували проти розгляду цих заяв, мотивуючи це тим, що провадження у справах заявників було адміністративним, а тому положення ст. 6 Конвенції до їх заяв не застосовуються, оскільки провадження щодо заявників не стосувалось визначення «кримінального обвинувачення» щодо них. На спростування таких доводів ЄСПЛ зробив висновки, що провадження у справах про адміністративне правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції з метою поширення її гарантій на заявників. Саме такі висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ у справах: «Надточій проти України» (п. 17, 22, 29); «Лучанінова проти України» (п. 38, 39, 40); «Гурепка проти України» (п. 53, 55). Отже, в наведеній частині доводи представника Ільченко К.Р. щодо можливості перегляду рішень у справах про адміністративні правопорушення за нововиявленими обставинами за аналогією закону відповідно до положень кримінального процесуального законодавства апеляційний суд визнає необґрунтованими. Із цих же підстав апеляційний суд не приймає до уваги посилання представника Ільченко К.Р. на судову практику національних судів про перегляд постанов у справах про порушення митних правил за нововиявленими обставинами, а також зауважує, що вказані висновки судів щодо застосування норм права не є висновками Верховного Суду, а тому не підлягають обов`язковому врахуванню в розумінні положень ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». В той же час, апеляційний суд враховує висновки ККС у складі ВС, які викладені в ухвалах від 15.10.2019 (провадження №51-4998ска19) та від 23.02.2021 (справа №712/7813/20, провадження №51-711ска21),про те, що нормами КУпАП не передбачена ні можливість касаційного оскарження постанови апеляційного суду у справі про адміністративне правопорушення, ані можливість перегляду такої постанови Верховним Судом за нововиявленими обставинами.Так само нормами кримінального процесуального кодексу не передбачено можливості перегляду за нововиявленими обставинами судових рішень у справах про адміністративні правопорушення. Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про неможливість діяти у спосіб, непередбачений процесуальним законом, а саме здійснити перегляд судового рішення у вказаному провадженні в порядку, який не визначений КУпАП, а тому погоджується із висновком суду 1-ої інстанції про те, що заява представника Ільченко К.Р., в інтересах ОСОБА_1 підлягає поверненню. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Відтак, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу представника Ільченко К.Р. залишити без задоволення, а постанову суду 1-ої інстанції, як законну та обґрунтовану залишити без змін. Керуючись ст.ст. 7, 293, 294 КУпАП, ст.ст. 459, 483, 486 МК України апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу представника Ільченко К.Р., в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Хаджибейського районного суду м. Одеси від 12.05.2025,якою заяву представника Ільченко К.Р., в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд рішень судів за нововиявленими обставинами по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, повернуто особі, яка її подала залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту оголошення є остаточною та оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца