Постанова 4812 № 758/8415/25

13.08.25 22-ц/812/1563/25 Єдиний унікальний номер судової справи: 758/8415/25 Номер провадження: 22-ц/812/1563/25 Суддя-доповідач апеляційного суду: Крамаренко Т.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 серпня 2025 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду в складі: головуючого - Крамаренко Т.В., суддів: Локтіонової О.В., Ямкової О.О., із секретарем судового засідання - Носіковим І.М., за участю: представника заявника - адвоката Сорокіної І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2025 року постановлену під головуванням судді - Квєтки І.А., в приміщенні того ж суду по справі за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районної в м. Києві державної адміністрації про встановлення факту утримання дітей, в с т а н о в и л а: У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту утримання дітей. Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 з 25 грудня 2024 року проходить військову службу. З 23 серпня 2013 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який 07 травня 2018 року розірвано. Від подружнього життя народилася донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати з матір`ю. 04 червня 2025 року з ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір про проживання, виховання дитини та сплату аліментів, відповідно до якого він взяв на себе зобов`язання щодо щомісячної сплати аліментів у вигляді грошової суми, розмір якої становить 8 000 грн, який сумлінно виконується, заборгованість по аліментам відсутня. 11 серпня 2023 року заявником зареєстровано шлюб з ОСОБА_2 , яка має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти фактично перебувають на його утриманні, їх біологічний батько ОСОБА_7 участі у вихованні не приймає, не надає їм матеріальної підтримки, аліментні зобов`язання не виконує, подав заяву про відмову від громадянства України, засуджений за колабораційну діяльність до позбавлення волі. Посилаючись на викладене та на те, що встановлення факту перебування дітей на його утриманні необхідно йому для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт утримання ним двох неповнолітніх дітей віком до 18 років, а саме - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які не є його біологічними дітьми, проте перебувають на його фактичному утриманні. Ухвалою Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованих осіб - ОСОБА_2 , Управління соціальної та ветеранської політики Подільської районного в м. Києві державної адміністрації про встановлення факту утримання дітей. Ухвала суду мотивована тим, що оскільки зі змісту заяви вбачається спір про право, зокрема, спір щодо участі батька дітей у їхньому матеріальному забезпеченні, якій підлягає розгляду в порядку позовного провадження, у відкритті провадження слід відмовити. Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушенням судом норм процесуального права просив ухвалу суду скасувати та задовольнити його заяву. В апеляційний скарзі заявник зазначав, що встановлення факту перебування на його утриманні неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 необхідно йому для реалізації його права на відстрочку від мобілізації, передбаченого Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що відповідає інтересам дітей. ОСОБА_1 наполягав на відсутності спору між ним та матір`ю дітей - ОСОБА_2 , а тому висновок суду першої інстанції про наявність спору про право та необхідність розгляду справи в порядку позовного провадження вважав безпідставним. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання заявник та заінтересовані особи не з`явилися, про місце й час розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили. Заслухавши суддю-доповідача, представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України). Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України). Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до положень ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Таким вимогам закону оскаржувана ухвала в повній мірі відповідає. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 23 серпня 2013 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 травня 2018 року розірвано. Від подружнього життя народилася донька - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка після розірвання шлюбу проживає разом із матір`ю. 04 червня 2025 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , як батьками укладено договір про проживання, виховання дитини та сплату аліментів, який посвідчено приватним нотаріусом Кам`янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Трухановим А.В., р/№803. за умовами якого заявник зобов`язався щомісячно сплачувати аліменти у вигляді грошової суми, розмір якої за домовленістю сторін становить 8 000 грн. Згідно довідки Першого відділу держаної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у відділі виконавчі провадження, боржник за яким визначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 станом на 25 березня 2025 року не перебуває. 11 серпня 2023 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб в Оболонському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1452. З 01 вересня 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_7 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Снігурівського районного суду Миколаївської області від 01 вересня 20120 року розірвано. Батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 . Згідно довідки Першого відділу держаної виконавчої служби у Баштанському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 24 березня 2025 року, на виконанні перебуває виконавче провадження №75548373 на підставі судового наказу № 485/25/20 від 16 січня 2020 року про стягнення з боржника ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 аліментів на утримання дітей - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі 1/3 заробітку (доходу ) батька, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13 січня 2020 року та до досягнення старшою дитиною повноліття, заборгованість станом на 24 березня 2025 року становить 225 366,53 грн. Вироком Снігурівського районного суду Миколаївської області від 05 серпня 2024 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 111-1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк шість років з позбавлення права займати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, а також посади, пов`язані з наданням публічних послуг на строк 10 років, з конфіскацією всього належного йому майна. Згідно довідки ТОВ «Ковальска-Житлосервіс» від 24 квітня 2025 року, ОСОБА_1 дійсно проживає без реєстрації з 02 лютого 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 разом з дружиною - ОСОБА_9 та неповнолітніми дітьми - ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . З довідки, виданої командиром військової частині НОМЕР_1 від 26 травня 2025 року, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 25 грудня 2024 року по теперішній час. Відмовляючи у відкритті окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що з його заяви вбачається спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження. З таким висновком суду першої інстанції, колегія погоджується з огляду на наступне. Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч.1 ст.293 ЦПК України). Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч.2 ст.315 ЦПК України). Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. Такий правовий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, від 08 листопада 2019 року у справі №161/853/19, від 27 березня 2019 року у справі №569/7589/17. Перелік юридичних фактів, що підлягають установленню в судовому порядку, визначений у частинах 1 та 2 статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина 4 статті 315 ЦПК України). Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права. У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Верховний Суд у правовому висновку, викладеному у постанові від 02 жовтня 2024 року у справі №333/7023/23, зазначив, що «у справі, яка переглядається, заявник просить встановити факт перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матерів дітей, а також для одного батька дитини. З огляду на зазначене вбачається, що у справі, яка переглядається, наявний спір про право, зокрема спір щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні (утриманню) дитини та/або ухилення від участі у матеріальному забезпеченні/утриманню, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, п`ята статті 19 СК України). Доведення факту одноосібного утримання дитини батьком та пасинка вітчимом пов`язане з настанням (існуванням) обставин, за яких мати та батько пасинка не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом. Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків та виховання дитини вітчимом не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. Факт, про встановлення якого просить заявник, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо утримання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо утримання дитини, то факт одноосібного утримання дитини одним із батьків або факт утримання пасинка вітчимом може бути встановлений судом як одна з обставин, що становить предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з утримання дитини. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право». За такого висновок суду про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 є вірним, оскільки він відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та викладеному вище висновку Верховного Суду. Подана заявником ОСОБА_1 заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у матеріальному забезпеченні/утриманні дітей. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, у тому числі від обов`язків утримання дитини, питання, заявлене ОСОБА_1 у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого з батьків та може вирішуватись у межах спору про право за загальним правилом у позовному провадженні. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду, а тому апеляційна скарга на підставі ст. 375 ЦПК України підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду, яке ухваленням з додержанням норм матеріального та процесуального права - залишенню без змін. Оскільки оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то відсутні підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 141 ЦПК України. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України колегія суддів, п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Снігурівського районного суду Миколаївської області від 11 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Т.В. Крамаренко Судді: О.В. Локтіонова О.О. Ямкова Повний текст постанови складено 14 серпня 2025 року.