Ухвала ККС ВС № 761/5044/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 серпня 2025 року м. Київ справа № 761/5044/25 провадження № 51-3041 ск 25 Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перевірила касаційну скаргу підозрюваної ОСОБА_4 на ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 5 лютого 2025 року та Київського апеляційного суду від 31 березня 2025 року й установила: Як убачається з матеріалів за касаційною скаргою, Шевченківський районний суд м. Києва 5 лютого 2025 року, задовольнивши клопотання прокурора, застосував до ОСОБА_4 запобіжний захід - тримання під ватрою строком на 59 днів до 4 квітня 2025 року включно, із можливістю внесення застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Це рішення Київський апеляційний суд ухвалою від 31 березня 2025 року залишив без змін, а подані ОСОБА_4 та її захисником апеляційні скарги - без задоволення. За змістом касаційної скарги, у ній її авторка порушує питання про перевірку згаданих ухвал у порядку касаційної процедури. Дослідивши скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на таких підставах. Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України право на касаційне оскарження судового рішення забезпечується у визначених законом випадках. Норми Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) установлюють, що порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством, котре складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ч. 1 ст. 1 КПК). Відповідно до Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції в порядку, встановленому процесуальним законом (п. 1 ч. 2 ст. 36). Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись принципом верховенства права (ст. 48). Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (ст. 14). Провадження в суді касаційної інстанції здійснюється за правилами гл. 32 КПК. У цій главі міститься норма процесуального права, котра встановлює вичерпний перелік судових рішень, що належать до предмета перевірки в порядку касаційної процедури. Конкретне унормування предмета ревізії суду касаційної інстанції є втіленням принципу юридичної визначеності. За правилами ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають. Отже, виходячи з нормативного регулювання, оспорювані ОСОБА_4 ухвали не належать до предмета перевірки суду касаційної інстанції. Запроваджені в Україні процесуальні механізми допуску до касаційного перегляду узгоджуються з тлумаченням Європейським судом з прав людини права на справедливий суд, гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства», заява № 8225/78, п. 57, «Кромбах проти Франції», заява № 29731/96, п. 96). Позиція Верховного Суду, на яку посилається скаржниця, аргументуючи свою вимогу про касаційний перегляд, не є релевантною. Як убачається зі змісту постанови від 9 грудня 2020 року (справи №635/108/19) вона стосується ситуації, коли суд апеляційної інстанції неправомірно відмовив у відкритті апеляційного провадження за скаргою на ухвалу слідчого судді. Натомість у цій справі законність ухвали слідчого судді від 5 лютого 2025 року була перевірена Київським апеляційним судом за процедурою гл. 31 розд. VКПК. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Отже, у відкритті провадження за поданою касаційною скаргою підозрюваної ОСОБА_4 необхідно відмовити. Наведена позиція відповідає усталеній практиці Верховного Суду (наприклад, ухвали від 4 вересня, 9 та 12 жовтня, 21 грудня 2023 року, 5 та 12 лютого, 13 червня 2024 року, 27 березня, 5 серпня 2025 року в справах № 991/5499/22,№ 161/12840/23,№ 761/31731/23, № 331/1037/22,№ 991/6415/23, № 991/9532/23, № 757/43290/23, № 947/1296/25, № 759/2256/20 відповідно). Оскільки оспорювані ухвали не є предметом касаційної перевірки, колегія суддів немає правових підстав для вирішення клопотання про поновлення процесуального строку на оскарження цих рішень. Керуючись ч. 2 ст. 428 КПК, колегія суддів постановила: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою підозрюваної ОСОБА_4 на ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 5 лютого 2025 року та Київського апеляційного суду від 31 березня 2025 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3