Постанова 4851 № 643/8091/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2025 р.Справа № 643/8091/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Жигилія С.П. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 01.07.2025, головуючий суддя І інстанції: Довготько Т.М., м. Харків, повний текст складено 01.07.25 у справі № 643/8091/25 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі також позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту патрульної поліції (далі також відповідач), в якому просив: - скасувати постанову інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП серія ЕНА № 4620208 від 30.04.2025, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП; - стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу. Рішенням Салтівського районного суду м. Харкова від 01 липня 2025 року позовну заяву залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на неповно з`ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення, не розглянув належним чином доводи ОСОБА_1 та його захисника, не взяв до уваги наявні факт порушення з боку працівників поліції вимог до процесуального оформлення службової документації (рішення про скасування постанови, повідомлення про запрошення), не врахував порушені з боку суб`єкта владних повноважень прав особи, яка притягається до адміністративного правопорушення, що у сукупності свідчить про незаконність притягнення особи до відповідальності. Звертає увагу, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів, достатніх для висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач зазначає, що у рішенні суд першої інстанції зробив правильний висновок про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 . Уважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Усі учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні відповідно до приписів статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України). Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Пилипенком А.Р. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4467340 від 10.04.2025 за порушення ОСОБА_1 ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Згідно з зазначеною постановою 10.04.2025 об 11 год. 27 хв., м. Решетилівка, дорога Київ-Харків-Довжанський 306 км, водій, керуючи ТЗ ACURA, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 82 км/год., перевищивши встановлене обмеження швидкості руху ТЗ в населеному пункті на 32 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 ТС008425. Відео з бодікамери 469258, фото-відео TruCam /а.с.20/. 15.04.2025 на електронну адресу УПП в Полтавській області ДПП представником ОСОБА_1 адвокатом Кореняк Ю.С., направлено скаргу про скасування ЕНА №4467340 від 10.04.2025, складену відносно ОСОБА_1 , та закриття адміністративної справи з тих підстав, що інспектором УПП в Полтавській області ДПП Пилипенко А.Р. порушено процедуру притягнення особи до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не було роз`яснено його права, передбачені ст.59 КУ та ст.268 КУпАП, не повідомлено право на подання клопотань, пояснень. ОСОБА_1 не зміг заявити клопотання щодо можливості перенесення розгляду справи за місцем свого проживання та реєстрації /а.с.22, 23-25/. Рішенням т.в.о. начальника УПП в Полтавській області ДПП майора поліції Сергія Варава від 21.04.2025 постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4467340, винесену 10.04.2025 інспектором взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Полтавській області ДПП старшим лейтенантом поліції Андрієм Пилипенко, скасовано, а справу надіслано на новий розгляд, який відбудеться 30.04.2025 о 16 год. 00 хв. за адресою: вул. Кременчуцька, 2В, с. Розсошенці Полтавського району Полтавської області в приміщенні громадської приймальні /а.с.26-28/. За змістом зазначеного рішення за результатами розгляду звернення встановлено, що постанову ЕНА №4467340 від 10.04.2025 винесено з порушенням чинного законодавства України, оскільки під час перевірки з`ясовано, що відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського № 469258 відсутній. Вказане рішення направлено на електронну адресу адвокату Ю. Кореняк та на адресу ОСОБА_1 . В супровідному листі повідомлено, що постанову скасовано, а справу направлено на новий розгляд, який відбудеться 30.04.2025, о 16 год. 00 хв. Окрім того, 21.04.2025 на поштову адресу гр. ОСОБА_1 направлено повідомлення про запрошення до підрозділу патрульної поліції на розгляд справи 30.04.2025. 29.04.2025 на електронну адресу УПП в Полтавській області ДПП, представником ОСОБА_1 адвокатом Кореняк Ю.С., направлено клопотання про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за фактичним місцем його проживання та місцем обліку транспортного засобу, а саме до УПП в Харківській області ДПП /а.с.30-34/. За змістом відеозапису, наданого представником відповідача до відзиву та матеріалів справи, інспектором 1 взводу 4 роти 1 батальйону УПП в Полтавській області старшим лейтенантом поліції Пилипенком А.Р. 30.04.2025 відмовлено у задоволені клопотання про перенесення розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 до УПП в Харківській області ДПП та винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 4620208 від 30.04.2025, за порушення ОСОБА_1 ч.1 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн. Згідно з зазначеною постановою 10.04.2025 об 11 год. 23 хв., м. Решетилівка, дорога Київ-Харків-Довжанський 306 км, водій, керуючи ТЗ ACURA, номерний знак НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 82 км/год., при цьому перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 32 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість руху вимірювалась лазерним вимірювачем швидкості руху TruCam LTI 20/20 ТС008425., фото-відео TruCam /а.с.42-43/. Скориставшись правом на оскарження постанови серії ЕНА № 4620208 від 30.04.2025 у судовому порядку, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування та закриття справи про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірними, а вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, доведена та підтверджується наданими відповідачем до суду доказами, а саме - фотознімком з приладу TruCam LTI 20/20 з серійним номером ТС008425. Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого. За частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України "Про дорожній рух". Статтею 1 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що цей закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Згідно зі ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух; не створювати перешкод для проїзду спеціалізованого санітарного транспорту бригад екстреної (швидкої) медичної допомоги, який рухається з включеними проблисковим маячком та спеціальним звуковим сигналом; у випадках, визначених Законом України "Про екстрену медичну допомогу", надавати необхідну домедичну допомогу та вживати всіх можливих заходів для забезпечення надання екстреної медичної допомоги, у тому числі потерпілим внаслідок дорожньо-транспортних пригод. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року за № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР). Положеннями пунктів 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 8.1 ПДР України регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Пунктом 8.4 ПДР України визначені групи, на які поділяються дорожні знаки, зокрема, підпункт «ґ» вказує на інформаційно-вказівні знаки, які запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об`єктів, територій, де діють спеціальні правила. Згідно з розділом 33 Правил, знак 5.11 «Початок населеного пункту» є інформаційно-вказівним знаком. Знак указує на найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах. Як установлено пунктом 12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII) передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Згідно зі статтею 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність, зокрема, за Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину. Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, установлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з частинами 2 та 3 статті 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. У розумінні статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Крім того, згідно з частиною другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно зі статтею 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, зокрема і передбачених частиною першою, другою і третьою статті 122, статтями 124-1 -

126. Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року, № 1408/27853 (далі також Інструкція № 1395) у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Як убачається з матеріалів справи, на підтвердження вчинення позивачем порушення п. 12.4 ПДР відповідачем надано до матеріалів справи відеозапис та фотографії, зроблені за допомогою приладу лазерного вимірювача швидкості TruCAM LTI 20/20 з серійним номером ТС008425. Суд першої інстанції, досліджуючи надані відповідачем фотографії, дійшов висновку, що ними підтверджується вчинення позивачем указаного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення. Проте колегія суддів зазначає, що з наданих відповідачем фотознімків та відеозапису неможливо встановити, хто саме перебував за кермом ТЗ ACURA, номерний знак НОМЕР_1 , оскільки фотознімки та відеозапис містять лише зображення транспортного засобу, без ідентифікації водія, обличчя якого взагалі не видно. Інших належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення відповідачем не надано та матеріали справи не містять. Колегія суддів звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Водночас сама лише постанова про накладення адміністративного стягнення не є свідченням наявності складу, події правопорушення та вини позивача у його вчиненні. Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 17.07.2019 у справі № 295/3099/17, від 13 лютого 2020 року у справі № 524/9716/16-а. Отже, відповідачем не доведено факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення та з матеріалів справи неможливо достовірно встановити такий факт, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні. Висновки суду першої інстанції про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП, доведена та підтверджується наданими відповідачем до суду доказами. є необґрунтованими. Разом з цим відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського № 469258, який повинен містити процедуру розгляду справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, взагалі відсутній. Відсутність відеозапису не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією №1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення, а також особу правопорушення. З урахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що постанова серії ЕНА № 4620208 від 30.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення. Доводи апеляційної скарги приймаються колегією суддів у якості належних. Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач при зверненні з позовною заявою сплатив судовий збір у сумі 605,60 грн, при подачі апеляційної скарги у сумі 908,40 грн. Оскільки Другим апеляційним адміністративним судом скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове рішення, яким адміністративний позов задоволено, рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у сумі 1514 грн (605,60 грн + 908,40 грн). Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Салтівського районного суду міста Харкова від 01.07.2025 у справі № 643/8091/25 скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати постанову інспектора взводу № 1 роти № 4 батальйону № 1 Управління патрульної поліції в Полтавській області ДПП серії ЕНА № 4620208 від 30.04.2025, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративне правопорушення закрити. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1514 (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді С.П. Жигилій О.В. Присяжнюк