Постанова 4856 № 716/2138/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 716/2138/21 Головуючий у 1-й інстанції: Стрілець Я.С. Суддя-доповідач: Сапальова Т.В. 24 травня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сапальової Т.В. суддів: Капустинського М.М. Ватаманюка Р.В. за участю: секретаря судового засідання: Чорнокнижник О.В., представника позивача: Венерської Г.І., представника відповідача: Верешко І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП ВП №3 (м.Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області Білоуса О.Б., Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Заставнівського районного суду Чернівецької області з адміністративним позовом до інспектора СРПП ВП №3 (м.Заставна) ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області Білоуса О.Б. та ГУНП України в Чернівецькій області, в якому просив скасувати постанову серії БАБ № 372493 від 18.10.2021 про накладення на нього адміністративного стягнення за ч.6 ст. 121 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 850 грн, а також відшкодувати йому понесені судові витрати. Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2022 року позовні вимоги задоволено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник позивача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції, а також заявив клопотання про стягнення на користь позивача за рахунок відповідача витрати на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд задовольнити її. Представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що 18.10.2021 інспектором СРПП ВП №3 (м.Заставна) ЧРУП ГУНП України в Чернівецькій області Білоусом О.Б. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАБ № 372493 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.2.9 «в» ПДР за ч.6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень. Зі змісту постанови встановлено, що ОСОБА_1 18.10.2021 о 03 год 40 хв, у темну пору доби, керував транспортним засобом «FIAT», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Головній в с. Юрківці з неосвітленим заднім державним номерним знаком, символи якого неможливо зчитати з відстані 20 м, чим порушив п.2.9 «в» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність згідно з ч.6 ст. 121 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою позивач, звернувся до суду з позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 слід закрити. Колегія суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду за результатом апеляційного розгляду справи погоджується з висновками суду першої інстанції. Оцінюючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, та доводи апеляційної скарги, суд враховує наступне. Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання. Згідно з п.п.«в» п.2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий. Відповідно до ч.6 ст.121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим, тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, в тому числі передбачені ч.6 ст. 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395від 07листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за № 1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених, в тому числі ч.6 ст.121 КУпАП. Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 6 ст.121 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення. Поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (п.10 розділу ІІІ Інструкції). Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до положень ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Так, в обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає про наявність належного доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, а саме відеозапису з мобільного телефону інспектора поліції, яким підтверджується дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення. Однак колегія суддів апеляційної інстанції вважає такі доводи апелянта безпідставними, з урахуванням з наступного. Відповідно до ч.3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити, зокрема, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався). Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 13.02.2020 у справі №524/9716/16-а приписами частини 3 статті 283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення. Верховний Суд також звернув увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача. Судом встановлено, що в спірній постанові міститься графа: "до постанови додається", яка є не заповнена. Колегія суддів зазначає, що відеозапис, наданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом, оскільки оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на такий технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис, що нівелює доказове значення наданого відповідачем відеозапису. Водночас, Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1026 від 18 грудня 2018 року містить чіткий перелік пристроїв, з допомогою яких поліції надано право проводити відеофіксацію, та не надає право поліцейським здійснювати відоефіксацію власними мобільними пристроями. Крім того, п. 6 розділу ІІ цієї Інструкції передбачено, що під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. Таким чином, наданий відповідачем відеозапис з мобільного телефону не може бути належним доказом у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності. При цьому, згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. У ст. 74 КАС України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем, в порушення вимог ст. 74 КАС України, не надано належних доказів в підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови та факту вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів. Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого всиновку про те, що наданий відповідачем відеозапис неможливо визнати належним та допустимим доказом, який підтверджує обставини вчинення позивачем адміністративного правовопрушення, а тому оскаржувана постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують. Що стосується доводів апелянта в частині розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно з ч.7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Відповідно до чч. 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. Витрати позивача на правничу допомогу в даній справі позивач та адвокат визначили в розмірі 6000 грн. Судом першої інстанції встановлено, що професійна правнича допомога у справі надавалася позивачу адвокатом Венерським О.С. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 27.03.2015 № 000029) на підставі договору про надання юридичної допомоги №108/21 від 22.10.2021, укладеної між позивачем та адвокатським об`єднанням «Вектор права» членом якого є адвокат Венерський О.С. та ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 27.10.2021, виданому адвокатським об`єднанням «Вектор права». На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу представником позивача попередньо подавався до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи від 26.10.2021 та Звіт (акт) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи від 26.10.2021, відповідно до змісту яких загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі підготовки позовної заяви та участі в судових засіданнях становить 1 год. 15 хв., загальна вартість наданих послуг 3000 грн, з розрахунку 2400 грн за годину послуг. Оплата наданих послуг підтверджується квитанцією від 22.10.2021 (а.с.14). В подальшому до закінчення розгляду справи, представником позивача надано Додаткову угоду № 1 від 16.12.2021 до договору про надання юридичної допомоги №108/21 від 22.10.2021, яка була укладена між позивачем та його представником у зв`язку із збільшенням планового обсягу надання правової допомоги під час розгляду даної справи, відповідно до якої сторони погодили, що вартість послуг за 1 годину роботи становить 1000 грн. Згідно зі звітом (актом) про надані послуги у зв`язку із розглядом справи №716/2138/21 від 22.02.2022 загальна тривалість часу, протягом якого здійснювалася правова допомога клієнту у формі підготовки позовної заяви та участі в судових засіданнях, за період з 22.10.2022 по 22.02.2022, становить 6 год. 00 хв., загальна вартість наданих послуг 6000 грн. Суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі, визначеному адвокатом, документально підтверджені, а інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає документам та інформації, що міститься у матеріалах судової справи. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення на користь позивача всієї суми витрат на професійне правову допомогу, враховуючи наступне. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Дослідивши матеріали справи, враховуючи категорію складності даної справи, відсутність необхідності збирання та подання додаткових доказів, обсяг виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення справи для особи та розмір суми штрафу згідно спірної постанови, колегія суддів вважає, що вартість робіт з підготовки та подання адміністративного позову, відповіді на відзив, витрачений час на участь в судових засіданнях може бути відшкодовано частково, тому на засадах співмірності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку, що на користь позивача підлягає стягненню 3000 грн понесених судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в суді першої інстанції. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, у постанові від 21.01.2021 у справ № 280/2635/20. Відповідно до статті 317 КАС України, підставами для зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2022 року в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу змінити, зменшивши суму стягнення до 3000 грн. Що стосується клопотання представника позивача про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 2500 грн, колегія суддів, з урахуванням вищезазначеного, дійшла наступного висновку. В підтвердження понесених витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції представником позивача надано до суду звіт (акт) виконаних робіт від 19.05.2022, згідно якого адвокатом надано наступні види правничої допомоги: -підготовка клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції (00:15 год.); - підготовка відзиву на апеляційну скаргу (01:30 год.); - підготовка та участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції (00:45 год.). З огляду на вищевикладене та враховуючи обставини даної справи, а також проаналізувавши розрахунок витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, колегія суддів вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 2500 грн є неспівмірними із виконаними адвокатом роботами, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. Відтак, колегія суддів вважає, що клопотання представника позивача про стягнення витрат на професійну правову допомогу в суді апеляційної інстанції підлягає частковому задоволенню на суму 1500 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області задовольнити частково. Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення змінити в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції: "Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн (три тисячі гривень)". В іншій частині рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 22 лютого 2022 року залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1500 грн (одна тисяча п`ятсот гривень). Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення відповідно до ч.1 ст.272 КАС України. Відповідно до ч.3 ст.272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Головуючий Сапальова Т.В. Судді Капустинський М.М. Ватаманюк Р.В.