Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/5911/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 серпня 2025 р. Справа № 520/5911/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 (суддя: Мороко А.С., м. Харків) по справі № 520/5911/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі також - відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області), в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 01.02.2024 року № 204450012137 про відмову у призначенні пенсії за віком; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.12.2021. В обґрунтування позовних вимог стверджувала про протиправність спірного рішення, прийнятого відповідачем за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.12.2021 на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 у справі № 520/8098/22, оскільки пенсійним органом було безпідставно не враховано до страхового стажу період догляду за дитиною, а саме з 29.12.1997 по 29.12.1999, як це передбачено пунктом 13 частини першої статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII. Наполягає на наявності у ОСОБА_1 права на призначення пенсії відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки здійснення догляду за дитиною до досягнення нею 12 років підтверджується свідоцтвом про народження дитини, відповідним посвідченням дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи та відомостями трудової книжки. Крім того, зауважила, що відповідачем не було враховано висновків суду, викладених у справі № 520/8098/22. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 у справі № 520/5911/24 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5,м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл.,61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 01.02.2024 № 204450012137 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.12.2021 року. ГУ ПФУ в Харківські області не погодилось з рішенням суду першої інстанції та подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст. 55 Закону України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність у позивача права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Вказує, що у зв`язку з відсутністю у ОСОБА_1 необхідного страхового стажу, передбаченого вищевказаною нормою, пенсійним органом було правомірно прийнято спірне рішення від 01.02.2024. Зауважив, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до загального страхового стажу зараховано періоди роботи з 09.10.1988 по 02.10.1989, з 01.12.1993 по 29.12.1997 та не зараховано наступні періоди догляду за потерпілою дитиною: з 08.04.1999 по 29.12.1999, оскільки в цей період вік дитини склав більше 12 років; з 03.10.1989 по 24.12.1990, 30.12.1997 по 07.04.1999, оскільки в свідоцтві про народження дитини відсутній штамп про видачу паспорта, паспорт дитини, посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, або довідка про видачу такого посвідчення; відсутня заява особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Харківською обласною державною адміністрацією 02 жовтня 1998 року. Відповідно до довідки від 02.02.2022 № 15, виданої Коростенською районною адміністрацією Житомирської області позивач постійно проживала на території зони безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії, або на 01.01.1993 проживала у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення не менше трьох років у с.Леонівка Коростенського району Житомирської області з 26.04.1986 по 29.10.1990. ОСОБА_1 має сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому було видано посвідчення серії НОМЕР_3 , як дитині, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, видане Харківською обласною державною адміністрацію, а після досягнення повноліття отримано посвідчення серії НОМЕР_4 від 01.12.2005 потерпілого від Чорнобильської катастрофи, видане Харківською обласною державною адміністрацією. 01.12.2021 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.12.2021 № 204450011102 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Позивач повторно звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням від 21.01.2022 № 204450011102 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило у призначення пенсії, оскільки страховий стаж позивача становить 14 років 5 місяців 5 днів. Крім того, неможливо прийняти до уваги довідку про проживання від 24.09.2019№ 102, оскільки відсутня підстава видачі довідки та невідповідність місця проживання, згідно вище вказаної довідки проживання в с. Леонівка з 26.04.1986 по 29.10.1990, що суперечить довідці № Л-53 про проживання за аналогічний період з 26.04.1986 по 29.10.1990 с . Кремне, в якій також відсутня підстава видачі та кутовий штамп. 26 квітня 2022 року позивач повторно звернулась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Рішенням від 29.04.2022 № 204450012137 відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж позивача становить 13 років 11 місяців. Вважаючи рішення відповідачів №№ 204450011102 від 03.12.2021, 204450011102 від 21.12.2021 та 204450012137 від 29.04.2022 протиправними, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі № 520/8098/22 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 03.12.2021 року № 204450011102 про відмову у призначенні пенсії за віком. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.12.2021 року № 204450011102 про відмову у призначенні пенсії за віком. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 29.04.2022 року № 204450012137 року про відмову у призначенні пенсії за віком. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути первинну заяву позивача із зарахуванням до її трудового стажу періодів із врахуванням висновків суду. Ухвалюючи рішення в частині задоволених позовних вимог, суд виходив з того, що право позивачки на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку підтверджено документами, передбаченими пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області від 01.02.2024 № 204450012137 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого ст. 55 вказаного Закону. Відсутнє право на пенсію, оскільки страховий стаж складає менше 15 років. Позивач, не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, звернулась до суду із даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив наявності окремих підстав для скасування спірного рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 01.02.2024 № 204450012137, як такого, що прийнято необґрунтовано, безпідставно, із поверхневим дослідженням територіальним органом пенсійного фонду права позивачки на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Пославшись на п. 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 суд зауважив, що вказана норма не передбачає наявності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта для врахування періоду догляду за такою дитиною до страхового стажу особи, а також наявності паспорту дитини чи посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, заяви особи, яка звернулась за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому посилання відповідача на відсутність вказаних документів як на підставу для не зарахування до страхового стажу позивачки періодів з 03.10.1989 по 24.12.1990, 30.12.1997 по 07.04.1999 є необґрунтованим та протиправним. Відтак, враховуючи те, що безспірний страховий стаж позивачки складає 13 років 11 місяців, а судом було підтверджено право позивачки на зарахування до її страхового стажу періодів з 03.10.1989 по 24.12.1990, 30.12.1997 по 07.04.1999, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача страхового стажу, що перевищує необхідні 15 років згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII. Окремо суд зауважив, що у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 № 520/8098/22 (яке набрало законної сили) вже було надано оцінку обставинам не зарахування пенсійним органом до страхового стажу позивачки стаж по догляду за дитиною з 29.12.1997 року по 29.12.1999 року (куди увійшов період з 08.04.1999 по 29.12.1999, який, як акцентує увагу суду ГУ ПФУ в Харківській області у відзиві на позов, не можливо наразі зарахувати до страхового стажу позивачки) та констатовано право позивачки на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, у зв`язку з наявністю підтверджуючих документів, передбачених пунктом 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Обираючи найбільш ефективний спосіб відновлення порушених прав позивачки суд першої інстанції дійшов висновку про зобов`язання ГУ ПФУ в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст. 55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 01.12.2021 року (тобто дати первинного звернення до територіального органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території, визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII). У силу вимог ст. 1 Закону № 796-XII встановлено мету та основні завдання цього Закону, а саме, що він спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру. Отже, метою та завданнями цього Закону є захист громадян, які постраждали внаслідок: 1) Чорнобильської катастрофи; 2) інших ядерних аварій та випробувань; 3) військових навчань із застосуванням ядерної зброї. При цьому, у відповідності до пункту 2 частини першої статті 9 Закону № 796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є, зокрема потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Пунктом 4 частини першої статті 11 Закону № 796-XII визначено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 14 Закону № 796-XII для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія

4. У свою чергу, за правилами частини третьої статті 65 Закону №796-XII посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, встановленими цим Законом. Аналіз вищевикладених норм свідчить про те, що документом, що підтверджує статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є відповідне посвідчення. При цьому, згідно з частиною третьою статті 15 Закону №796-XII підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Як вбачається з матеріалів справи, позивач має посвідчення громадянина, який постраждав від наслідків Чорнобильської катастрофи (категорія 3) серії НОМЕР_4 , видане Харківською обласною державною адміністрацією 02 жовтня 1998 року. Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Згідно з частиною третьою статті 54 Закону №796-XII обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У силу вимог статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років до 31.12.2017. Починаючи з 01.01.2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема починаючи з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років, які народилися до 30.09.1956 (включно); 55 років 6 місяців, які народилися з 01.10.1956 до 31.03.1957; 56 років, які народилися з 01.04.1957 до 30.09.1957; 56 років 6 місяців, які народилися з 01.10.1957 до 31.03.1958; 57 років, які народилися з 01.04.1958 до 30.09.1958; 57 років 6 місяців, які народилися з 01.10.1958 до 31.03.1959; 58 років, які народилися з 01.04.1959 до 30.09.1959; 58 років 6 місяців, які народилися з 01.10.1959 до 31.03.1960; 59 років, які народилися з 01.04.1960 до 30.09.1960; 59 років 6 місяців, які народилися з 01.10.1960 до 31.03.1961; 60 років, які народилися з 01.04.1961 до 31.12.1961. При цьому, статтею 55 Закону № 796-XII визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, та якою передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: а саме особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначеній зоні з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 (чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на два роки понад передбачений цією статтею. Потерпілим від Чорнобильської катастрофи, які відпрацювали на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 (чоловіки - 12 років 6 місяців і більше, жінки - 10 років і більше), вік виходу на пенсію зменшується додатково на один рік понад передбачений цією статтею. Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року. До того ж, перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 21-1). Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 21-1 до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»). Основною підставою для прийняття альтернативних документів є інформація у них про період роботи чи проживання, населений пункт чи об`єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або відомості проживання на територіях радіоактивного забруднення. Отже, при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону № 796-XII для підтвердження статусу потерпілої особи від Чорнобильської катастрофи обов`язково надаються: посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи, а також довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). З вказаних правових норм убачається, що право на пільгове зменшення пенсійного віку мають особи, які в установленому законом порядку набули статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи та працювали або проживали визначену кількість років у зоні посиленого радіоекологічного контролю. Відповідно до частин третьої, четвертої статті 15 Закону № 796-XII підставами для визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування. Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України. У свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок № 51), яким визначено, зокрема, правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи, коло осіб, яким вони видаються. Так, відповідно до п. 5 Порядку № 51 потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б. У силу вимог пункту 10 Порядку № 51 встановлено, що посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи видаються особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка. Відтак, єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, статус особи, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіологічного контролю та надає право користування пільгами, встановленими Закону №796-ХІІ, є відповідне посвідчення. Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 30.08.2022 у справі № 357/6372/17, від 15.01.2021 у справі № 520/7846/17, від 30.09.2020 у справі № 572/1921/17, від 21.11.2019 у справі № 572/47/17. Оскільки належність позивача до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії сторонами у справі не оспорювалась, а посвідчення громадянина, який потерпів(ла) від Чорнобильської катастрофи (категорії 3), серії НОМЕР_4 від 02.10.1998, не визнано недійсним та не скасовано у встановленому законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом № 796-XII, зокрема, призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій. Надаючи оцінку доводам скаржника стосовно підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії, суд зазначає таке. Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону №1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV). Колегія суддів зазначає, що підставою прийняття рішення ГУ ПФУ в Харківській області від 01.02.2024 № 204450012137 про відмову у призначенні пенсії позивачу слугувала недостатність страхового стажу з огляду на неможливість зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів з 03.10.1989 по 24.12.1990, 30.12.1997 по 07.04.1999, оскільки у свідоцтві про народження дитини відсутній штамп про видачу паспорта, відсутній паспорт дитини, відсутнє посвідчення дитини, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи, відсутня заява особи, яка звернулась за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою пунктом 13 статті 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Так, в розумінні статті 27 Закону №796-XII, до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи, належать неповнолітні діти, які: 1) евакуйовані із зони відчуження, у тому числі діти, які на момент евакуації знаходились у стані внутрішньоутробного розвитку; 2) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше одного року у зоні безумовного (обов`язкового) відселення; 3) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше двох років у зоні гарантованого добровільного відселення; 4) проживали на момент аварії чи прожили або постійно навчалися після аварії не менше трьох років у зоні посиленого радіоекологічного контролю; 5) народились після 26 квітня 1986 року від батька, який на час настання вагітності матері мав підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, або народжені матір`ю, яка на час настання вагітності або під час вагітності мала підстави належати до категорії 1, 2 або 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 6) хворі на рак щитовидної залози незалежно від дозиметричних показників, а також хворі на променеву хворобу. З матеріалів справи встановлено, що згідно зі свідоцтвом про народження дитини серія ІН-ТП від 19.05.1987 та відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_3 , син позивача ОСОБА_3 належить до дітей, потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Пунктом 13 ст.30 Закону №796-ХІІ передбачено зарахування до стажу роботи одному з батьків часу догляду за потерпілою дитиною до досягнення нею віку 12 років. Згідно з п. 11 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, час догляду одного з батьків за потерпілою від Чорнобильської катастрофи дитиною до досягнення нею 12-річного віку встановлюється на підставі: свідоцтва про народження дитини або паспорта (в разі смерті дитини - свідоцтва про смерть); посвідчення дитини, потерпілої від Чорнобильської катастрофи, або довідки про видачу такого посвідчення; заяви особи, яка звернулася за призначенням пенсії, про те, що ніхто з батьків не скористався пільгою, передбаченою п.13 ст.30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; документів про те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював. Документами, які підтверджують те, що до досягнення дитиною 12-річного віку один з батьків не працював, є: виписка з трудової книжки; довідка органів державної податкової служби про те, що особа не перебувала на обліку як фізична особа-підприємець; інформація із системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2025 по справі № 520/5911/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Т.С. Перцова