Постанова Сумський апеляційний суд № 588/962/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 серпня 2025 року м.Суми Справа №588/962/24 Номер провадження 22-ц/816/797/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Філонової Ю. О. , Рунова В. Ю. з участю секретаря судового засідання Кияненко Н.М. у присутності: представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сумцова Євгена Станіславовича, представника відповідача Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Захарова Максима Ігоровича розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Сумцовим Євгеном Станіславовичем, на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 17 вересня 2024 року у складі судді Огієнка О.О., ухвалене в м. Тростянець Сумської області, повне рішення складено 27 вересня 2024 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання недійсним одностороннього правочину, У С Т А Н О В И В: У червні 2024 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сумцова Є.С. звернувся до суду із вказаним позовом. Свої вимоги мотивує тим, що у травні 2024 року він отримав від Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, зі змісту якого вбачається, що 24 квітня 2024 року банком було прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору у зв`язку зі встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману банк. Позивач вважає неприпустимим та протиправним припинення банком договірних відносин в односторонньому порядку за відсутності будь-яких правових підстав, без жодних пояснень та доказів, оскільки наслідком таких дій є блокування рахунків позивача та позбавлення його можливості розпоряджатися належними йому на праві власності коштами, що є порушенням його права як споживача банківських послуг. Позивачу не відомі конкретні обставини, які б надавали банку підстави для встановлення йому неприйнятно високого ризику та відповідно прийняття рішення банком про односторонню відмову від ділових відносин. Для прийняття такого рішення жодної інформації чи документів банк у позивача не витребовував. Односторонній правочин розірвання договору оформлений листом банку не відповідає положенням ст. 203 ЦК України та у силу норм статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. На адресу банку в інтересах позивача надсилалася заява з метою досудового врегулювання спору з пропозицією банку скасувати вказане вище рішення від 24 квітня 2024 року прийняте відносно ОСОБА_1 . Також позивач просив зняти всі обмеження у користуванні належними йому на рахунках банку грошовими коштами та послугами банку. Листом від 29 травня 2024 року за № 20.1.0.0.0/7-240524/61372 відповідач фактично відмовив позивачу у розгляді його звернення. Посилаючись на вказані обставини, просить суд визнати недійсним односторонній правочин про відмову від підтримання ділових відносин (відмову в обслуговуванні) з ОСОБА_1 шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору і закриття рахунків), що вчинений АТ КБ «ПриватБанк» на підставі рішення від 24 квітня 2024 року, відповідно до повідомлення № 20.1.0.0.0/7-240425/271 від 25 квітня 2024 року. Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 17 вересня 2024 року у задоволенні позову Сумцова Є.С. в інтересах ОСОБА_1 відмовлено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 через свого представника адвоката Сумцова Є.С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги зазначає, що до даного часу належні йому кошти позивач не отримував, що може бути підтверджено банком, твердження суду про отримання позивачем своїх коштів не відповідає дійсності, а відтак дії відповідача призвели до триваючого невмотивованого порушення прав позивача. Наголошує на тому, що він звернувся до суду за захистом свого порушеного права, вважаючи неприпустимим та протиправним припинення банком договірних відносин в односторонньому порядку за відсутності будь-яких правових підстав, без жодних пояснень та доказів, оскільки наслідком таких дій є блокування рахунків заявника та позбавлення його можливості розпоряджатися належними йому на праві власності коштами, що є порушенням його прав як споживача банківських послуг. На думку скаржника, суд поверхнево підійшов до вивчення доказів наданих позивачем та залишилось незрозумілим, які саме банківські операції викликали неприйнятно високий ризик. При цьому, суд не надав жодної оцінки доводам позивача, викладеним у відповіді на відзив, а саме, що банком не конкретизовано та не доведено, які саме дії позивача, банківські операції по його рахунку відповідають індикаторам підозрілості фінансових операцій, а також, які саме фінансові операції є підозрілими. Банком не конкретизовано, як саме вік, професія та доходи позивача не відповідають фінансовим операціям по його рахунку та чому відповідач дійшов таких висновків. Суд не врахував, що протиправні дії відповідача фактично позбавили позивача можливості вільно розпоряджатися своїм майном належними йому грошовими коштами. Відповідач своє право на витребування у позивача документів щодо уточнення інформації про клієнта на підтвердження чи спростування підстав припинення договірних відносин не реалізував, відразу припинивши договірні відносини з клієнтом. Відповідач правом подати відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не скористався. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника апелянта, який підтримав доводи апеляційної скарги, заперечення проти апеляційної скарги представника відповідача, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 перебував у договірних відносинах з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» по наданню банківських послуг, мав відкритий рахунок у банку (а.с. 35-38; 68). Відповідно до повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 25 квітня 2024 року за № 20.1.0.0.0/7-240425/271 банком 24 квітня 2024 року було прийнято рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору у зв`язку з встановленням неприйнятно високо рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману банк (а.с. 7). 01 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» із заявою про закриття поточного рахунку та перерахування залишку коштів (а.с. 39). 16 травня 2024 року представник позивача Сумцов Є.С. звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в інтересах ОСОБА_1 із заявою в якій просив скасувати вищезазначене рішення банку від 24 квітня 2024 року, зняти усі обмеження у користуванні ОСОБА_1 належними на його рахунку у банку грошовими коштами та послугами банку (а.с. 8-9). Листом від 29 травня 2024 року за № 20.1.0.0.0/7-240524/61372 АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повідомив представнику позивача ОСОБА_2 , що надати запитувану інформацію не може, оскільки не надано дозволу клієнта на розкриття банківської таємниці (а.с. 10). Зі службової записки Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «ПриватБанк» № E.17.U.0.0/4-7101046 від 24 квітня 2024 року, зокрема щодо клієнта ОСОБА_1 вбачається, що є підстави вважати використання клієнтом продуктів АТ КБ «ПриватБанк» (особисті картки) для проведення операцій, що мають ознаки схемності та не мають явного економічного змісту/логічних пояснень. Виникають підозри щодо вчинення фінансових операцій з коштами, одержаними внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, а також вчинення дій, спрямованих на приховання чи маскування незаконного походження таких коштів за результатом використання віртуальних активів та грального бізнесу/ ознаки можливого використання особових карток/рахунків фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов`язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. Загальні риси фінансових операцій: надходження на картковий рахунок здебільшого здійснюється від 3-х фізичних осіб та фінансових сервісів, видаткові фінансові операції здійснюються на користь 3-х фізичних осіб. Мета та суть зазначених операцій не з`ясована. Джерела походження коштів не з`ясовано. Далі використання коштів невідомо. Фінансові операції та/або дії клієнта вважають підозрілими та ознакою, визначеною ст. 12 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, здобутих злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» та Додатком 6 «Посилені заходи належної перевірки клієнта» Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою, а саме: проведені в незвичний спосіб; немає очевидної економічної чи законної мети; не відповідають інформації щодо запланової клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час встановлення мети та характеру ділових відносин з ним. Обґрунтування підозр, згідно з якими зазначена діяльність клієнтів сприяє ВК/ФТ або встановлено, що характер діяльності має бути ознаменою здійснення підозрілої діяльності в сфері фінансового моніторингу, відповідно до Додатка 20 «Індикатори підозрілості фінансових операцій» з «Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу», затв. постановою правління КБУ № 65 від 19 травня 2020 року наявні індикатори, а саме: фінансові операції за рахунок фізичної особи не відповідають ризик-профілю клієнта (зокрема віку, професії, доходів); характер фінансової операції та/або обставини, за яких вона ініціюється, дають підстави вважати, що вона здійснюється від імені та/або на користь іншої сторони, особа якої не розкрита банку; тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій за рахунок клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та на кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунок); відбулися значні зміни в обсягах фінансових операцій, що здійснюються за рахунок клієнта; нетипова активність за рахунок клієнта. З огляду на вищевикладене, діяльність клієнта визнана підозрілою. У зв`язку з наявністю підстав вважати обслуговування зазначеного клієнта, характер або наслідки його фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну загрозу використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, за клієнтом прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та відмову від підтримки ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунків (а.с. 28-34). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний правочин відповідає приписам ст.ст. 203, 215 ЦК України та вчинений відповідачем з дотриманням вимог законодавства про фінансовий моніторинг. Оскільки банком внаслідок проведення внутрішньої перевірки було встановлено неприйнятно високий ризик, тому відповідач мав право відмовитися в односторонньому порядку від подальших ділових відносин з позивачем як клієнтом банку. Водночас стороною позивача не було надано достатніх належних доказів для спростування інформації, яка досліджувалася АТ КБ «ПриватБанк», та оцінка якої призвела до встановлення позивача як клієнта з неприйнятно високим ризиком. Колегія суддів вважає, що такі висновки місцевого суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Спір у справі стосується питання правомірності розірвання відповідачем договору банківського обслуговування в односторонньому порядку. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). За змістом пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» (далі Закон України про ПВК/ФТ) (тут і далі в ред., чинній на час виникнення спірних правовідносин) банки є суб`єктами первинного фінансового моніторингу. Відповідно до частини 7 статті 11 Закону України про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов`язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб`єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії. У частині четвертій статті 1075 ЦК України визначено, що банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту. Відповідно до п.п. 39, 41 ч. 1 ст. 1 Закону України про ПВК/ФТ неприйнятно високий ризик - максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб`єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу; об`єкт фінансового моніторингу - дії з активами, пов`язані з відповідними учасниками фінансових операцій, які їх проводять, за умови наявності ризиків використання таких активів з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та/або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, а також будь-яка інформація про такі дії чи події, активи та їх учасників. Відповідно до ч.1-2, 6 ст. 7 Закону України про ПВК/ФТ суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний у своїй діяльності застосовувати ризик-орієнтований підхід, враховуючи відповідні критерії ризику, зокрема, пов`язані з його клієнтами, географічним розташуванням держави реєстрації клієнта або установи, через яку він здійснює передачу (отримання) активів, видом товарів та послуг, що клієнт отримує від суб`єкта первинного фінансового моніторингу, способом надання (отримання) послуг. Ризик-орієнтований підхід має бути пропорційний характеру та масштабу діяльності суб`єкта первинного фінансового моніторингу. Застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб`єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб`єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб`єктами первинного фінансового моніторингу. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов`язки або мінімізувати виявлені ризики, пов`язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною. Згідно ч. 2 ст. 8 Закону України про ПВК/ФТсуб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний: забезпечувати відповідно до вимог, встановлених відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу, належну організацію та проведення первинного фінансового моніторингу, що належним чином надасть можливість виявляти порогові та підозрілі фінансові операції (діяльність) незалежно від рівня ризику ділових відносин з клієнтом (проведення фінансових операцій без встановлення ділових відносин) та повідомляти про них спеціально уповноважений орган, а також запобігати використанню послуг та продуктів суб`єкта первинного фінансового моніторингу для проведення клієнтами фінансових операцій з протиправною метою; здійснювати належну перевірку нових клієнтів, а також існуючих клієнтів; забезпечувати моніторинг фінансових операцій клієнта (у тому числі таких, що здійснюються в інтересах клієнта) на предмет відповідності таких фінансових операцій наявній у суб`єкта первинного фінансового моніторингу інформації про клієнта, його діяльність та ризик, включаючи в разі необхідності інформацію про джерело коштів, пов`язаних з фінансовою(ими) операцією(ями). Відповідно до положень ст. 11 Закону України про ПВК/ФТна банки покладено обов`язок здійснювати належну перевірку клієнтів, в тому числі шляхом проведення ідентифікації та верифікації клієнтів відповідно до вимог законодавства України. Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України про ПВК/ФТсуб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний, наскільки це можливо, проводити аналіз та вивчення підстав і цілей усіх фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: є складними фінансовими операціями; є незвично великими фінансовими операціями; проведені у незвичний спосіб; не мають очевидної економічної чи законної мети. Суб`єкт первинного фінансового моніторингу повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин з метою визначення, чи є такі фінансові операції або дії клієнта підозрілими. Положенням ч. 1 ст. 15 Закону України про ПВК/ФТ передбачено, що суб`єкт первинного фінансового моніторингу зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей. Відповідно до п. 1, 2 Додатку 1 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою правління Національного банку України від 19.05.2020 № 65, Банк зобов`язаний здійснювати належну перевірку нових та наявних клієнтів у випадках, передбачених у статті 11 Закону про ПВК/ФТ. Заходи щодо ідентифікації та верифікації клієнта (представника клієнта) здійснюються банком у порядку, визначеному в додатку 2 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу (далі - Положення). Пунктами 11, 12 Додатку 1 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, передбачено, що Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов`язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення. Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає ПЗНП у разі присвоєння високого рівня ризику. Згідно з п. 1 Додатку 12 до Положення банк зобов`язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону України про ПВК/ФТ. Відповідно до п. 61 Положення Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених ч. 6 ст. 7 Закону України про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ним операцій ВК/ФТ, інших злочинів. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що відповідачем було припинено договірні відносини в односторонньому порядку за відсутності будь-яких правових підстав. Враховуючи положення статті 15 Закону України про ПВК/ФТ, норми якого є спеціальними в регулюванні спірних правовідносин, банк наділений правом в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів, у разі настання визначених ними обставин. Суду першої інстанції відповідачем було надано службову записку Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «ПриватБанк» № E.17.U.0.0/4-7101046 від 24 квітня 2024 року, зокрема щодо клієнта ОСОБА_1 , з якої вбачається, що за результатами перевірки банк дійшов висновку, що фінансові операції позивача є підозрілими за ознакою визначеною ст. 12 Закону України про ПВК/ФТ та Додатку 6 «Посилені заходи належної перевірки клієнта» Положення про здійснення банками фінансового моніторингу. Крім того фінансові операції мають індикатори згідно Додатку 20 «Індикатори підозрілості фінансових операцій» з «Положенням про здійснення банками фінансового моніторингу», затв. постановою правління НБУ № 65 від 19 травня 2020 року. У зв`язку з наявністю підстав вважати обслуговування зазначеного клієнта, характер або наслідки його фінансових операцій можуть нести реальну або потенційну загрозу використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, за клієнтом банком прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та відмову від підтримки ділових відносин шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунків. Відмову від підтримання ділових відносин здійснено відповідно до вимог ст. 15 Закону України про ПВК/ФТ.Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк» припинив в односторонньому порядку договірні відносини з позивачем, здійснюючи свої функції фінансового моніторингу, покладені на нього законодавством України. Встановивши, що, оскільки банком внаслідок проведення внутрішньої перевірки було встановлено неприйнятно високий ризик, то відповідач мав право в односторонньому порядку відмовитися від подальших ділових відносин з позивачем як клієнтом банку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги, що протиправні дії відповідача фактично позбавили позивача можливості вільно розпоряджатися своїм майном належними йому грошовими коштами, не стосуються предмета спору, оскільки позивачем заявлена лише вимога про визнання недійсним односторонньому правочину про відмову від підтримання ділових відносин з ОСОБА_1 шляхом розірвання ділових відносин, що вчинений АТ КБ «ПриватБанк». Таким чином доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Сумцовим Євгеном Станіславовичем, залишити без задоволення. Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 17 вересня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складене 13 серпня 2025 року. Головуючий - О. І. Собина Судді: Ю. О. Філонова В. Ю. Рунов