Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/4676/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/4676/24 пров. № А/857/29321/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М. суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року (головуючий суддя: Мартиць О.І., місце ухвалення - м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,- встановив: ОСОБА_1 , 30.07.2024, звернувся до суду з позовом в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, що полягає у не зарахуванні до страхового стажу періодів роботи у «Вепр» ЛТД з 22.12.1993 по 20.04.1997, а також у Гаражному кооперативі «Шляховик» з 01.01.2020 по 04.01.2024 та не здійсненні перерахунку пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи у «Вепр» ЛТД з 22.12.1993 по 20.04.1997, а також у Гаражному кооперативі «Шляховик» з 01.01.2020 по 04.01.2024 та провести перерахунок пенсії з дня звернення за таким перерахунком - 04.01.2024. Обґрунтовує позов тим, що 04.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про проведення перерахунку пенсії, при обчисленні якої безпідставно не включено до страхового стажу періоди роботи у «Вепр» ЛТД з 22.12.1993 по 20.04.1997, а також у зв`язку із тим, що він продовжує працювати у Гаражному кооперативі «Шляховик». На підтвердження факту роботи в зазначені періоди позивачем було додано до заяви копію трудової книжки, що підтверджується розпискою-повідомленням про отримання документів та копії трудової книжки. Однак, відповіді не отримав, пенсія не була перерахована, у зв`язку із чим змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та інтересів. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 № 191950006452 від 09.01.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу періоди роботи ОСОБА_1 у «Вепр» ЛТД з 22.12.1993 по 20.04.1997 і у Гаражному кооперативі «Шляховик» з 01.01.2020 по 04.01.2024 за виключенням вже зарахованого періоду з 01.12.2010 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 28.02.2023 та провести перерахунок пенсії з 04.01.2024. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, відповідач покликається на те, що до заяви про перерахунок пенсії позивачем було долучено трудову книжку серії НОМЕР_1 . Однак, вказаний період неможливо зарахувати до страхового стажу позивача, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки. Зазначає, що у заяві № 132 від 04.01.2024 позивач не просив зарахувати період роботи з 01.01.2020 по 04.01.2024. Крім того, період з 01.01.2020 по 28.02.2023 вже зарахований до стажу позивача (був зарахований в результаті здійснення масового перерахунку в березні 2023 року). Позивач, 25.02.2025 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів. Судом першої інстанції встановлено, що позивач, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач, 04.01.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про перерахунок пенсії на тій підставі, що продовжує працювати в Гаражному кооперативі «Шляховик». Окрім цього, просив зарахувати до страхового стажу період роботи у «Вепр» ЛТД з 22.12.1993 по 20.04.1997, на підтвердження чого подав копію трудової книжки НОМЕР_1 . Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, рішенням якого № 191950006452 від 09.01.2024 відмовило позивачу, згідно заяви № 132 від 04.01.2024, у проведенні перерахунку пенсії щодо зміни страхового стажу набутого до 01.01.2004. Не погоджуючись із бездіяльністю відповідача, яка полягає у не зарахуванні до страхового стажу спірного періоду, позивач звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, що не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист. Частиною 1 ст. 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки, позивачем не оскаржується в апеляційному порядку судове рішення суду першої інстанції, а тому, предметом розгляду в суді апеляційної інстанції, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 308 КАС України, є законність і обґрунтованість судового рішення суду у частині задоволення позову. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV), визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел. Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII). У законодавстві, що діяло до набрання чинності Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення» йдеться про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж). Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ, встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Системний аналіз наведених норм доводить, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Таким чином, надання уточнюючих довідок повинно здійснюватися лише у випадках неправильного, неповного або нечіткого заповнення трудової книжки, що робить незрозумілим зроблений запис. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20.02.2018 у справі № 234/13910/17 та від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що для підтвердження страхового стажу позивач надав трудову книжку серії НОМЕР_1 . Щодо спірних періодів роботи трудова книжка містить такі відомості: - запис № 21 - 22.12.1993 прийнятий на роботу в «Вепр» ЛТД (наказ №12 22.12.1993); - запис № 22 - 30.10.1994 призначений на посаду директора (наказ №5 від 30.10.1994); - запис № 23 - 20.04.1997 звільнений з роботи за згодою сторін ст. 38 Кодексу законів про працю України (наказ № 6 від 04.04.1997); - запис № 30 - 01.12.2010 прийнятий на роботу виконуючим обов`язки голови правління (наказ № 3 від 01.12.2010); - запис № 31 - 06.02.2011 призначений головою кооперативу (наказ № 1 від 06.02.2011); - запис № 32 - 02.11.2020 звільнений з роботи за згодою сторін згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України (наказ №9 від 02.11.2020); - запис № 33 - 03.11.2020 запис № 32 вважати недійсним (наказ № 10 від 03.11.2020). Відповідач покликається на те, що періоди роботи у «Вепр» ЛТД з 22.12.1993 по 20.04.1997 неможливо зарахувати до страхового стажу позивача, оскільки запис про звільнення засвідчений нечітким відбитком печатки. Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі дії відповідача безпідставними, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, так як працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Витребування та перевірка додаткових документів і довідок є обов`язком пенсійного органу, тобто перекладання тягаря доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неналежне виконання пенсійним органом свого обов`язку щодо перевірки відомостей, зазначених у поданих документах не може бути підставою для обмеження конституційного права особи на отримання належної їй пенсії. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд в постановах від 21.02.2018 у справі № 687/975/17 та від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірний період роботи позивача у «Вепр» ЛТД з 22.12.1993 по 20.04.1997 підлягає зарахуванню до страхового стажу. Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у Гаражному кооперативі «Шляховик» з 01.01.2020 по 04.01.2024, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач у своїй заяві від 04.01.2024 просив про перерахунок пенсії на тій підставі, що продовжує працювати в Гаражному кооперативі «Шляховик». Отже, покликання відповідача про те, що у заяві № 132 від 04.01.2024 позивач не просив зарахувати період роботи з 01.01.2020 по 04.01.2024, суд апеляційної інстанції не бере до уваги, оскільки матеріалами справи підтверджено протилежне. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що оскільки згідно Форми РС-право (а. с. 29) період з 01.01.2020 по 28.02.2023 вже зарахований до стажу позивача, а тому зарахуванню до страхового стажу підлягає період роботи позивача з 01.03.2023 по 04.01.2024, згідно поданої заяви від 04.01.2024 за № 132, враховуючи, що стаж обчислюється в одинарному розмірі. Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що період роботи з 01.01.2020 по 04.01.2024 в Гаражному кооперативі «Шляховик» підлягає до зарахування, за виключенням вже зарахованого періоду згідно Форми РС-право з 01.12.2010 по 31.03.2020, з 01.04.2020 по 30.04.2020, з 01.05.2020 по 28.02.2023. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд постановив: апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2024 року у справі № 500/4676/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін