Постанова 4857 № 460/14569/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/14569/24 пров. № А/857/34641/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Матковської З.М. суддів- Гінди О.М., Ніколіна В.В. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №460/14569/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дії та бездіяльності протиправними (головуючий суддя першої інстанції Друзенко Н.В., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту рішення 16 грудня 2024 року),- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач) про визнання неправомірними дій щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці в меншому розмірі, а саме у розмірі 54 % суддівської винагороди судді та зобов`язання відповідача зарахувати до стажу роботи на посаді судді, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича (з 01.09.1994 по 31.08.1997), що становить 1 рік 6 місяців, стаж роботи з 01.10.1998 по 13.08.2002 на посадах в.о. слідчого, в.о. помічника прокурора, помічника прокурора, що становить 3 роки 10 місяців 11 днів, стаж роботи на посаді судді із дня призначення на посаду судді (13.08.2002) по дату ухвалення Вищою радою правосуддя рішення про звільнення з посади судді (24.09.2024), що становить 22 роки 1 місяць 11 днів, що загалом становить 27 років 5 місяців 22 дні, та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64% заробітку (суддівської винагороди, починаючи з 25 вересня 2024 року), з урахуванням раніше здійснених виплат. На обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно враховано лише повних 22 роки стажу роботи на посаді судді, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. Вказує, що з урахуванням наявності стажу роботи на посаді судді 27 років 5 місяців 22 дні, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має становити не 54%, а 64% від суддівської винагороди (50% + 7х2%). Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було визначено пенсійним органом неправильно у зв`язку із заниженням відповідачем відсоткового розміру суддівської винагороди (54% замість 64%), який береться за основу розрахунку для обчислення щомісячного довічного грошового утримання. Просить позов задовольнити повністю. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №460/14569/24 позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо призначення ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 54% суддівської винагороди судді. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді, який дає право на щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, половину строку навчання за денною формою у Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича з 01.09.1994 по 31.08.1997, період роботи з 01.10.1998 по 13.08.2002 на посадах в.о. слідчого, в.о. помічника прокурора, помічника прокурора та здійснити перерахунок і виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64% заробітку (суддівської винагороди) починаючи з 25.09.2024, з урахуванням раніше здійснених виплат. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також неповно з`ясовано обставини справи, які мають істотне значення для правильного вирішення спору. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що органом Пенсійного фонду, було правомірно призначено позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді із розміру 54%, оскільки його стаж роботи на суддівських посадах становив 22 років (50% +2х2%). Апелянт звертає увагу колегії суду на те, що частиною третьою статті 142 Закону № 1402 передбачено збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці за кожний повний рік роботи на посаді судді. Застосування норм статті 137 та абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1402 при обчисленні зазначеного вище збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці непередбачено. Оскільки ст. 137 Закону 1402 не передбачено зарахування до суддівського стажу періоди: - половину строку навчання в Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича з 01.09.1994 31.08.1997, що становить 1 рік 6 місяців; - роботу на посадах в.о. слідчого, в.о. помічника прокурора, помічника прокурора з 01.10.1998 13.02.2002, що становить 3 роки, 10 місяців, то у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутні підстави для зарахування цих періодів роботи до суддівського стажу. З аналізу наведених норм та документів вбачається, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відсутні законні підстави для зарахування періодів роботи, що не віднесені до суддівських посад, визначених ст. 137 Закону 1402. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 13.08.2002 №712/2002 ОСОБА_1 призначено строком на п`ять років на посаду судді Дубенського міського суду Рівненської області. Наказом начальника Рівненського обласного управління юстиції зараховано в штат Дубенського міського суду на посаду судді з 27.08.2002. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 22.05.2008 №296-VI обрано на посаду судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області безстроково. Рішенням Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 №2776/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 24.09.2024 відраховано зі штату Дубенського міськрайонного суду Рівненської області 24.09.2024 у зв`язку з поданням заяви про відставку. 25.09.2024 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. ОСОБА_1 з 25.09.2024 відповідно до його заяви призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII у зв`язку із звільненням посади у відставку. З відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 06.11.2024 на адвокатський запит слідує, що ОСОБА_1 для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було враховано стаж роботи на посаді судді тривалістю 22 роки 29 днів, а відсотковий розмір суддівської винагороди судді, з якого здійснюється обчислення щомісячного довічного грошового утримання, визначено як 54%. До періодів роботи на посаді судді, що дає право на щомісячне грошове утримання враховано період роботи з 27.08.2002 по 24.09.2024. Відповідно до розрахунку стажу при призначенні пенсії, повний страховий стаж позивача складає 29 років 8 місяців 23 днів. Вважаючи протиправними дії пенсійного органу щодо не зарахування половини строку навчання за денною формою, роботи на посадах в. о. слідчого, в. о. помічника прокурора, помічника прокурора та неправильного обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (54%), позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 №2776/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання, переведення на посаду судді, копій трудової книжки, диплома, довідки про роботу на посаді судді, установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: половина строку навчання за денною формою 1 рік 6 місяців; стаж роботи на посадах в. о. слідчого, в. о. помічника прокурора, помічника прокурора 3 роки 10 місяців 11 днів; стаж роботи на посаді судді із дня його призначення на посаду судді Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 до дати ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення 22 роки 1 місяць 11 днів. Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення становить 27 років 5 місяців 22 дні. З урахуванням наявності у позивача стажу роботи на посаді судді 27 років 5 місяців 22 дні, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має становити не 54%, а 64% від суддівської винагороди (50% + 7х2%). Апеляційний суд зазначає наступне. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статус судді у відставці регулюється нормами Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі Закон №1402-VIII), який чинний на момент звільнення позивача у відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання. Щомісячне довічне грошове утримання, як зазначено у частині 3 статті 142 Закону №1402-VIII, виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Таким чином, для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці необхідним є з`ясування стажу роботи особи на посаді судді. Згідно зі статтею 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. До стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. Абзацом 4 пункту 34 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII встановлено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання). Обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено. До набрання чинності Законом №1402-VIII питання обчислення стажу роботи на посаді судді було врегульоване Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI (далі Закон №2453-VI). Згідно із вимогами статті 135 Закону №2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Водночас, відповідно до пункту 11 Перехідних положень Закону №2453-VI судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом. Таким чином, при обчисленні стажу роботи на посаді судді підлягають застосуванню норми законодавства, які були чинними на день призначення (обрання) відповідного судді. До набрання чинності Законом №1402-VIII та Законом №2453-VI в період роботи позивача на посаді судді Рівненського міського суду, дані правовідносини щодо порядку обчислення стажу роботи на посаді судді Дубенського міського суду Рівненської області регулювались Законом України «Про статус суддів» від 15.12.1992 №2862-ХІІ (далі - Закон №2862-ХІІ ). Відповідно до частини 1 статті 43 Закону №2862-ХІІ кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов`язків за власним бажанням або у зв`язку з закінченням строку повноважень. Згідно із абзацом 2 частини 4 статті 43 Закону №2862-ХІІ до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років. Отже, на день призначення позивача на посаду судді, питання визначення стажу, який давав право на відставку судді, регулювалося частиною 4 статті 43 Закону №2862-ХІІ. Станом на день призначення позивача суддею вперше був чинним Указ Президента України від 10.07.1995 №584/95 "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", згідно з пунктом 1 якого до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби. Судом першої інстанції встановлено з трудової книжки. що починаючи з 01.09.1994 позивач навчався на денній формі навчання на юридичному факультеті Чернівецького державного університету, а з 01.09.1997 був переведений на заочну форму навчання. Суд першої інстанції вважав, що ОСОБА_1 до стажу роботи на посаді судді підлягає зарахуванню половина строку навчання за денною формою у Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича (з 01.09.1994 по 31.08.1997), що становить 1 рік 6 місяців. Також, судом встановлено, що з 01.10.1998 по 16.05.1999 позивач працював виконуючим обов`язків слідчого прокуратури Гощанського району. З 17.05.1999 по 28.09.1999 працював виконуючим обов`язків помічника прокурора Радивилівського району. З 29.09.1999 по 27.08.2002 (призначений суддею) працював на посаді помічника прокурора Радивилівського району. Дані факти підтверджуються відповідними записами у трудовій книжці позивача. Згідно із записами у трудовій книжці в період із 1 жовтня 1998 року до призначення на посаду судді (Указом Президента України від 13.08.2002 №712/2002) позивач проходив службу в органах прокуратури Рівненської області на посадах в. о. слідчого, в. о. помічника прокурора, помічника прокурора. Більше того, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 №2776/0/15-24 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Дубенського міськрайонного суду Рівненської області у зв`язку з поданням заяви про відставку» за результатами вивчення доданих до заяви документів щодо визначення відповідного стажу для звільнення судді ОСОБА_1 у відставку, а саме: актів про призначення, обрання, переведення на посаду судді, копій трудової книжки, диплома, довідки про роботу на посаді судді, установлено, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає йому право на відставку, підлягають зарахуванню: половина строку навчання за денною формою 1 рік 6 місяців; стаж роботи на посадах в. о. слідчого, в. о. помічника прокурора, помічника прокурора 3 роки 10 місяців 11 днів; стаж роботи на посаді судді із дня його призначення на посаду судді Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 до дати ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення 22 роки 1 місяць 11 днів. Загальний стаж роботи судді ОСОБА_1 , що дає йому право на відставку, станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя цього рішення становить 27 років 5 місяців 22 дні. Рішення Вищої ради правосуддя від 24.09.2024 №2776/0/15-24, яким було визначено загальний стаж роботи судді, мало бути враховане під час призначення та обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Отже, колегія суддів погоджується, що з урахуванням наявності у позивача стажу роботи на посаді судді 27 років 5 місяців 22 дні, щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має становити не 54%, а 64% від суддівської винагороди (50% + 7х2%). Таким чином, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці було визначено пенсійним органом не вірно. Тому, на пенсійний орган слід покласти обов`язок здійснити перерахунок і виплату позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 64% заробітку (суддівської винагороди) починаючи з 25.09.2024, з урахуванням раніше здійснених виплат. Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення названого адміністративного позову. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29). Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст.139 КАС України розподіл судових витрат не проводиться. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2024 року у справі №460/14569/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін