Постанова 4857 № 460/7824/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/7824/25 пров. № А/857/22138/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Ошурка Йосипа Миколайовича на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року про повернення позовної заяви у справі №460/7824/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень,- (головуючий суддя першої інстанції Махаринець Д.Є., місце ухвалення м.Рівне, дата складання повного тексту- 15.05.2025), В С Т А Н О В И В : До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень. Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачу. Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що вважає, що ухвала є такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню. Апелянт зазначає, що судом неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а висновки викладені в ухвалі суду не відповідають дійсним обставинам справи. Апелянт вказує на те, що земельна ділянка та будинок апелянта перейшли у власність банку, а згодом відчужено банком на користь третьої особи, тому відповідно апелянт втратила будь які права щодо цього нерухомого майна. Вказує, що у зв`язку із наведеним Апелянт була змушена переїхати до Польщі, де на даний час постійно проживає та набула офіційного статусу резидента. Крім цього, Апелянт перебувала на території України лише двічі: з 30.05.2024 о 05.06.2024 та з 05.12.2024 по 12.05.2024. Також 08.07.2024 апелянта було знято з зареєстрованого місця проживання на підставі заяви нового власника житлового будинку. З урахуванням наведеного вважає, що Апелянт з об`єктивних, незалежних причин немала змоги одержувати поштою будь які документи, у тому числі оскаржувані податкові повідомлення рішення. Вважає, що Відповідач, на момент направлення Апелянту оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, володів актуальною інформацією щодо зміни власника житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , а також про факт зняття Апелянта із зареєстрованого місця проживання за цією податковою адресою. Натомість, судом першої інстанції взагалі не було надано правової оцінки вищевказаним твердженням Апелянта, якими остання обґрунтовувала свою неможливість повідомлення контролюючого органу про зміну місця проживання (у зв`язку з фактичною відсутністю іншого місця проживання в Україні). Окрім того, висновки суду першої інстанції, що містяться в оскаржуваній ухвалі, хибно обґрунтувано тим, що Апелянт мала реальну можливість своєчасно дізнатись про прийняті Відповідачем податкові повідомлення-рішення в електронному кабінеті, а також про те, що Апелянт уклав договір з адвокатом на представництво її інтересів ще в травні 2024 року. Оскільки у Апелянта відсутні джерела доходів в Україні та будь-яке майно, належне їй на праві власності, а також те, що Апелянт мала законне сподівання, що сума «прощеної (анульованої)» банком кредитної заборгованості не є об`єктом оподаткування, реєстрація в електронному кабінеті платника податків, яка не є обов`язковою, Апелянтом не вбачалась необхідною. Щодо укладеного в 2024-му році з адвокатом договору про надання правничої допомоги, то зазначає, що протягом 2020-2024р.р. представництво інтересів Апелянта в судах різних інстанцій здійснювалось адвокатом Ошурком Йосипом Миколайовичем на підставі відповідних договорів про правничу допомогу, зокрема, у справах №570/783/20 (про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребовування нерухомого майна з чужого незаконного володіння), №570/5722/19 (про усунення перешкод у здійсненні права власності, шляхом визнання втрати права користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку), №№570/277/22, 910/16898/21, 640/32185/20 (про визнання дій неправомірними та скасування наказу Мін`юсту «Про задоволення скарг») та інших справ, що випливали, по суті, з одних й тих самих спірних правовідносин. У травні місяці 2024 року спливав строк дії договору про надання правничої допомоги, але у цей же час на розгляді у Верховну Суді знаходилась справа №570/783/20 про скасування рішення про державну реєстрацію права власності та витребовування нерухомого майна з чужого незаконного володіння (щодо житлового будинку та земельної ділянки Апелянта за адресою: Рівненська обл., Рівненський р-н, с.Біла Криниця, вул.Коцюбинського, 14). У зв`язку з цим, між Апелянтом та адвокатом Ошурком Й.М. було укладено договір про надання правничої допомоги на новий строк (чинний на даний час). На початку січня місяця 2025 року із розмови з працівниками АТ «СЕНС БАНК» (правонаступником АТ «АЛЬФА-БАНК») адвокат Ошурко Й.М. дізнався про повідомлення банком Відповідача про прощення (аналювання) залишку заборгованості Апелянта за кредитом, що могло вплинути на визначення податкового зобов`язання Апелянта. 15 січня 2025 року адвокатом Ошурком Й.М. було надіслано на адресу Відповідача відповідний адвокатський запит за №15/01/01. За інформацією, одержаною від Відповідача листом від 22.01.2025 за №833/6/17- 00-24-05-07 (фотокопія в матеріалах справи) у відповідь на вказаний адвокатський запит, на підставі наказу Головного управління ДПС у Рівненській області від 30.04.2024 №1084-п "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_1 " була проведена перевірка з питань подання до органів ДПС декларації про майновий стан і доходи за період з 01.01.2019 по 31.12.2029, повноти декларування отриманих доходів та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб і військового збору, за результатами якої складено акт від 14.06.2024р. №9004/Ж5/17-00-24-05-18/2740804621. На підставі висновків, що містились у зазначеному акті, Відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №10535/1700240523 та №10534/1700240523 від 18.07.2024. Ураховуючи наведене, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу подано не було. Відповідно до ч. 4 цієї статті, його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що ухвалою суду від 06.05.2025 визнано неповажними зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду з даним позовом, адміністративний позов залишено без руху, позивачу наданий строк на усунення недоліків позову. До суду від позивача надійшли додаткові пояснення з обґрунтуваннями причин пропуску строку звернення. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив що його перебування за кордоном унеможливило своєчасне отримання документів, необхідних для обґрунтованого звернення до суду за захистом своїх прав, залучення спеціаліста в області права для захисту в Україні порушених прав, і фактично обумовило пропуск строків, встановлених ст. 122 КАС України для звернення до суду із відповідним позовом. У наслідок зазначених обставин позивач також не мав фактичної можливості подати позов у встановлений строк Враховуючи вищезазначені обставини, позивач зазначає про наявність підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом. Суд першої інстанції повернув позовну заяву позивачеві з тих підстав, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду із даним позовом та доказів, які б підтверджували наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду позивачем не надано. Апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. Звернення до суду і судове провадження повинно здійснюватись у відповідності до вимог чинного законодавства, зокрема, процесуальних норм щодо порядку провадження в адміністративних справах. Крім цього, законодавець встановлює певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Строки звернення до суду визначені статтею 122 КАС України. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Встановлення строків звернення до суду передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій щодо захисту своїх прав, свобод та інтересів. Інститут строків звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах. Як встановлено судом, Позивач подав заяву про поновлення строку на звернення до суду, у якій покликається на перебування за кордоном, зняття з реєстрації за заявою нового власника житла та неотримання рішень відповідача. Колегія суддів апеляційного суду зауважує, що поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином. Здійснивши аналіз наведених вище підстав на підвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду із цим адміністративним позовом, апеляційний суд висновує, що наведені представником Позивача обставини, дають підстави для визнання їх поважними для поновлення строку звернення до суду. Проживання ОСОБА_1 за кордоном, перебування на території України лише двічі: з 30.05.2024 о 05.06.2024 та з 05.12.2024 по 12.05.2024 та зняття 08.07.2024 з зареєстрованого місця проживання на підставі заяви нового власника житлового будинку, на переконання апеляційного суду, є тими поважними причинами, що свідчать про те, що Апелянт з об`єктивних, незалежних від її волевиявлення причин не мала змоги одержувати поштою будь які документи, у тому числі оскаржувані податкові повідомлення рішення та відповідно про такі їй не будо відомо. Водночас судом першої інстанції вказаним обставинам належна оцінка не надана та такі не були належим чином перевірені Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованим. Колегія суддів також враховує, що згідно з ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. У рішенні від 04.12.1995 у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлені гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ до суду був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»). Отже, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги підставними і такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів. Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права та невірно встановлено обставини у справі, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України. Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 364, 366 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - адвоката Ошурка Йосипа Миколайовича задовольнити. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 15 травня 2025 року про повернення позовної заяви у справі №460/7824/25 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін