Ухвала ККС ВС № 333/4531/25

Ухвала Іменем України 12 серпня 2025 року м. Київ справа № 333/4531/25 провадження № 51- 3119 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючої ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2025 року, встановив: Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2025 року, на підставі статей 396, 399 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), повернуто апеляційну скаргу ОСОБА_4 від 01 липня 2025 року на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_4 щодо невнесення ТУ ДБР (з дислокацією у м. Мелітополі та м. Запоріжжя) відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудового розслідування. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_4 звернувся з касаційною скаргою в якій просить ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2025 року скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї копії судових рішень, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах. Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення. Згідно з положеннями ст. 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 392 КПК в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді, у випадках, передбачених цим Кодексом. Частиною 3 ст.307, частинами 1, 2 ст. 309 КПК передбачено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку. Разом з тим, відповідно до пунктів 3, 4 ч. 2 ст. 396 КПК в апеляційній скарзі зазначається судове рішення, яке оскаржується, назва суду, який його ухвалив, а також вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу та їх обґрунтування із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення. Вимоги особи, яка подає апеляційну скаргу, до суду апеляційної інстанції мають узгоджуватися з положеннями ч. 3 ст. 407 КПК, якою регламентовано, що суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвали слідчого судді має право: залишити вирок або ухвалу без змін; скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали та долученої апеляційної скарги, апеляційний суд встановив невідповідність скарги вимогам ч. 2 ст. 396 КПК, що позбавило суд можливості визначити суть та межі апеляційного перегляду, а відтак розглянути її по суті з прийняттям рішення відповідно до визначених законом повноважень. Так, судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі було зазначено, що: - подана ОСОБА_4 апеляційна скарга не відповідає вимогам ч.2 ст.396 КПК, оскільки в ній не зазначено конкретно, яке судове рішення оскаржується, не відображена суть цього рішення, не вказано, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, не сформульовані належним чином вимоги апелянта з урахуванням повноважень та компетенції суду апеляційної інстанції, визначених законом, а лише вказано, що останній просить скасувати ухвалу (без зазначення, яку саме ухвалу) та зобов`язати виконати вимоги ст.214 КПК (без конкретизації того, якої саме заяви чи повідомлення стосується ця вимога, тощо); - апеляційна скарга надійшла до апеляційного суду разом з копію ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 червня 2025 року в справі №333/4531/25, проте, в самій апеляційній скарзі додатки не зазначені, що не дозволяє зробити однозначний висновок, що саме вищевказана ухвала оскаржується ОСОБА_4 , з огляду на чисельність апеляційних скарг останнього, що надходять до Запорізького апеляційного суду; - кримінальним процесуальним законодавством не передбачено можливості залишення без руху апеляційних скарг, поданих на ухвали слідчих суддів, для усунення недоліків апеляційної скарги, що узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 18 листопада 2019 року в справі № 686/24639/17; - вказані недоліки апеляційної скарги ОСОБА_4 унеможливлюють прийняття апеляційної скарги до розгляду; - згідно з вимогами ч. 6 ст.9 КПК , у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу; - з урахуванням того, що апеляційна скарга ОСОБА_4 не відповідає вимогам, які визначені у ч.2 ст.396 КПК, що позбавляє можливості апеляційний суд прийняти таку скаргу до провадження та призначити судове засідання щодо її розгляду, вказана апеляційна скарга разом з доданими до неї документами підлягає поверненню особі, яка її подала, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в ухвалах Верховного Суду від 30 червня 2025 року у справах №333/3713/25, №331/2238/25. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що повернення апеляційної скарги не позбавляє апелянта права повторного звернення до суду апеляційної інстанції з дотриманням вимог та в порядку, визначених КПК. Зі змісту положень ч. 1 ст. 399 КПК вбачається, що таке процесуальне рішення, як залишення скарги без руху, застосовується до апеляційних скарг на вирок чи ухвалу суду першої інстанції. З огляду на зазначене приписи цієї норми не можуть бути застосовані до апеляційних скарг на ухвали слідчих суддів. Вказана позиція узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеним в постанові від 18 листопада 2019 року у справі № 686/24639/17 (провадження № 51-5496 кмо 18), в якому зазначено, що під час апеляційного перегляду рішень слідчих суддів апеляційний суд не вправі ухвалювати рішення про залишення апеляційної скарги без руху та про її повернення, якщо особа не усунула недоліків, оскільки положення ст. 398 КПК, частин 1, 2 та п. 1 ч. 3 ст. 399 цього Кодексу застосовуються до апеляційних скарг, поданих на судові рішення, передбачені частинами 1, 2 ст. 392 КПК, а що стосується оскарження судових рішень, передбачених ч. 3 ст. 392 цього Кодексу (ухвали слідчого судді), то застосуванню підлягають положення ст. 422 КПК. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню, а тому діяв відповідно до положень ч. 3 ст. 399 КПК і прийняв законне, обґрунтоване, належно вмотивоване судове рішення, з яким погоджується і суд касаційної інстанції. Окрім того, відповідно до ч. 7 ст. 399 КПК повернення апеляційної скарги не позбавляло права повторного звернення до суду апеляційної інстанції у порядку, передбаченому КПК із апеляційною скаргою та, при необхідності, з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням причин, які перешкодили подати скаргу у передбачений законом строк та які, на думку особи, є поважними. З урахуванням викладеного, Верховний Суд вважає, що обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. На підставі наведеного, керуючись п.2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 09 липня 2025 року Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3