Ухвала ККС ВС № 333/3538/25

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2025 року м. Київ справа № 333/3538/25 провадження № 51-3106 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2025 року про повернення апеляційної скарги, установив: Відповідно до змісту оскаржуваного судового рішення, цією ухвалою Запорізький апеляційний суд повернув ОСОБА_4 апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2025 року, оскільки апеляційна скарга ОСОБА_4 містила образливі висловлювання як на адресу слідчого судді так і на адресу суддів Запорізького апеляційного суду, що позбавляло можливість апеляційного суду прийняти апеляційну скаргу до провадження та призначити до розгляду. У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить переглянути оскаржувану ухвалу апеляційного суду в касаційному порядку. Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Касаційного кримінального суду дійшла висновку, що підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів наведених у скарзі не вбачається, з огляду на таке. За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з практикою ЄСПЛ у ст. 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (§ 25 рішення ЄСПЛ у справі «Delcourt v. Belgium» від 17 січня 1970 року та § 65 рішення ЄСПЛ у справі «Hoffmann v. Germany» від 11 жовтня 2001 року). ЄСПЛ, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у справах, а й захищає, у першу чергу, те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Як убачається зі змісту оскаржуваної ухвали, ОСОБА_4 звернувся до Запорізького апеляційного суду із апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05 червня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні його скарги на бездіяльність посадових осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Мелітополі щодо невнесення відомостей до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення. Суддя апеляційного суду, при вирішенні питання про відкриття провадження за цією апеляційною скаргою встановив, що вона містить образливі висловлювання як на адресу слідчого судді так і на адресу суддів Запорізького апеляційного суду. Тому дійшов висновку, що подання такої скарги є зловживанням ОСОБА_4 його процесуальним правом, невиконанням обов`язку керуватися завданням кримінального судочинства. Тому, керуючись вимогами ст. 399 КПК України, суддя повернув ОСОБА_4 апеляційну скаргу як таку, що позбавляло можливість апеляційного суду прийняти апеляційну скаргу до провадження та призначити до розгляду. Колегія суддів касаційного суду погоджується із мотивами наведеними в ухвалі апеляційного суду та вважає, що суддя обґрунтованого дійшов висновку про повернення апеляційної скарги ОСОБА_4 як такої, що не відповідає вимогам кримінального процесуального закону. Звернення до суду в образливій формі не відповідає стилю спілкування у діловому мовленні, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами тощо). Такий виклад апеляційної скарги є виявом неповаги до суду, що суперечить основним засадам (принципам) кримінального процесуального судочинства, а також його завданню. У кримінальному процесуальному кодексі України повага до честі, гідності та рівності всіх осіб закріплена як одна з фундаментальних засад кримінального провадження. Відповідно до ст. 11 КПК України, під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Також у низці рішень ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. У рішенні у справі «Скорик проти України» від 08 січня 2008 року, заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені ст. 6 Конвенції. Також мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. Враховуючи наведене, колегія суддів Касаційного кримінального суду вважає, що ухвала Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2025 року є законною, обґрунтованою і належно вмотивованою, підстав для відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на вказане судове рішення -немає. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 25 червня 2025 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3