Ухвала ККС ВС № 577/125/21

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 серпня 2025 року м. Київ справа № 577/125/21 провадження № 51-3049 ск 25 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі: головуючого ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши касаційні скарги засудженої ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 21 травня 2025 року, установив: Зазначеною ухвалою, за результатами розгляду апеляційних скарг засудженої ОСОБА_6 , в її інтересах захисника ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_4 , залишено без змін вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 18 вересня 2023 року, яким: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та жительку АДРЕСА_1 , раніше не судиму, визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу 2000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. та ОСОБА_4 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначено їй покарання у виді 3 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільненої її від відбування призначеного покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України. Крім того, цим вирок ОСОБА_6 та ОСОБА_4 визнано невинуватими за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 310 КК України та виправдано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України. Також, вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні. Відповідно до змісту ухвали апеляційного суду, за встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 визнано винуватими за те, що вони, приблизно в червні-серпні 2020 року незаконно виготовили, шляхом зірвання фрагментів гілок з листям, які висушили та подрібнили за допомогою сита до однорідної маси та декілька фрагментів гілок з листям висушили природним шляхом, таким чином незаконно придбали для власних потреб та зберігали у залізному контейнері в поліетиленовому пакеті, пластиковій каністрі, ситі та у мішку - особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено «канабіс» у великих розмірах загальною масою 1 520,57 г, до виявлення 25 серпня 2020 року на земельній ділянці ОСОБА_4 по АДРЕСА_2 та вилучення працівниками поліції під час проведення санкціонованого обшуку. Правова кваліфікація кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання, виготовлення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту у великих розмірах, вчинені за попередньою змовою. Крім того, органом досудового розслідування ОСОБА_6 і ОСОБА_4 було пред`явлено обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 - ч. 2 ст. 310 КК України, за незаконне вирощування на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_9 - 33 рослин конопель з метою виготовлення, для особистого вживання без мети збуту особливо небезпечного наркотичного засобу - «канабіс», обіг якого заборонено. Це пред`явлене обвинувачення суд першої інстанції визнав недоведеним та виправдав ОСОБА_6 і ОСОБА_4 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373 КПК України. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушує питання про перегляд ухвали апеляційного суду в касаційному порядку. На обґрунтування своїх вимог вказує, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам сторони захисту щодо необґрунтованого засудження ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 309 КК України, не дослідив питання допустимості певних доказів, не перевірив наявність попередньої змови між обвинуваченими та не мотивував відхилення аргументів сторони захисту. Вважає, що в апеляційного суду не було підстав погоджуватися із висновками суду першої інстанції щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 у вчиненні цього злочину, оскільки вони базуються на припущеннях, а не на достовірних доказах, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини та ст. 62 Конституції України. У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_4 вказує про недоведеність її вини за ч. 2 ст. 309 КК України, вважаючи, що обвинувачення базується на припущеннях, та недостовірних доказах. Також вважає, що не встановлено, коли і за яких обставин наркотичні засоби потрапили до контейнерів, розташованих на її ділянці. Вказує, що суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги, обмежився загальними формулюваннями та не надав переконливих відповідей на аргументи сторони захисту. Зокрема, зазначає про недопустимість доказів, отриманих під час обшуку, відсутність доказів попередньої змови та недоведеність обставин зберігання наркотичних засобів. ОСОБА_4 наголошує, що, на її думку, достовірно не було встановлено коли та за яких обставин наркотичні засоби опинились в контейнерах, що розташовані на її земельній ділянці. Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження, з наведених у ній мотивів, з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Тобто касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Вказані обставини належать до предмету перевірки суду апеляційної інстанції в межах вимог апеляційних скарг. Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Колегія суддів вважає, що суд апеляційної в повному обсязі дотримався вказаних вимог закону. Ухвала Сумського апеляційного суду від 21 травня 2025 року містить послідовне спростування доводів апеляційних скарг, поданих засудженою ОСОБА_6 та захисниками засуджених. Зокрема, довід ОСОБА_6 про її непричетність до інкримінованого правопорушення суд визнав необґрунтованим. У рішенні зазначено, що вона перебувала на земельній ділянці під час обшуку, чинила перешкоди його проведенню та намагалася проникнути до контейнера, де було виявлено канабіс. Ці обставини, на думку суду, свідчили про її обізнаність щодо наявності наркотичних засобів та підтверджували участь у їх незаконному зберіганні. Доводи захисника ОСОБА_4 щодо недопустимості доказів, отриманих у результаті обшуку, були мотивовані тим, що слідча дія нібито проведена неуповноваженими особами. Суд апеляційної інстанції відхилив ці аргументи, посилаючись на те, що обшук здійснено слідчим ОСОБА_10 на підставі ухвали слідчого судді, у присутності понятих, адвоката та інших учасників. Протокол обшуку складено належним чином, не містив зауважень, а участь оперативних працівників не порушує вимог КПК України. Щодо доводів про відсутність попередньої змови між засудженими, суд зазначив, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 спільно користувалися земельною ділянкою, доглядали за рослинами конопель, а також зберігали виготовлену речовину у контейнерах. Такі дії, апеляційний суд розцінив як ознаки узгодженості, які свідчили про наявність спільного умислу, що відповідає кваліфікації за ч. 2 ст. 309 КК України. Аргументи про суперечливість доказів і відсутність пояснень щодо їх оцінки судом першої інстанції також були відхилені. Апеляційна інстанція підтвердила, що оцінка доказів судом першої інстанції здійснена відповідно до вимог ст. 94 КПК України, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та взаємозв`язку та порушень у процедурі оцінки не було встановлено. Довід захисника ОСОБА_7 про недопустимість доказів, отриманих під час обшуку, апеляційним судом спростовано посиланням на ухвалу слідчого судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 25 серпня 2020 року, якою надано дозвіл слідчому СВ Конотопського ВП ГУНП в Сумській області на проведення обшуку на території земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 . Тобто слідча дія була проведена у межах наданих повноважень, із дотриманням процесуального порядку, передбаченого ст. 234 КПК України. Суд також відхилив довід про суперечність між визнанням винними за ч. 2 ст. 309 КК України та одночасним виправданням за ч. 2 ст. 28 і ч. 2 ст. 310 КК України. Вказавши, що докази підтверджують лише обставини, необхідні для кваліфікації за ч. 2 ст. 309 КК України, тоді як суб`єктивна сторона злочину за ст. 310 КК не була доведена. Довід про причетність до злочину іншої особи - ОСОБА_9 - суд визнав таким, що не має значення для розгляду, оскільки провадження здійснювалося виключно щодо ОСОБА_6 та її матері ОСОБА_4 у межах пред`явленого їм обвинувачення. Перевіривши вирок на відповідність вимогам ст. 370 КПК України, апеляційний суд дійшов висновку, що рішення є законним, обґрунтованим та належним чином умотивованим, а доводи апеляційних скарг - такими, що не підлягають задоволенню. Отже, суд апеляційної інстанції, керуючись положеннями ч. 3 ст. 404 КПК України, яка визначає право суду апеляційної інстанції, зокрема, на повторне дослідження обставин кримінального провадження за певних умов, не встановив істотних порушень судом першої інстанції вимог ст. 370 КПК України, зокрема, при дослідженні доказів, тому мотивовано відмовив у задоволенні вимог сторони захисту. Доводи апеляційних скарг засудженої ОСОБА_6 та захисників ОСОБА_7 і ОСОБА_8 , за своїм змістом аналогічні доводам наведеним у касаційних скаргах засудженої ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_6 , були ретельно проаналізовані судом апеляційної інстанції, який перевірив вирок, в межах заявлених вимог, надав на них вичерпні відповіді та, залишаючи апеляційні скарги без задоволення, зазначив в ухвалі достатні мотиви прийнятого рішення. Ухвала Сумського апеляційного суду від 21 травня 2025 року відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підстав для відкриття касаційного провадження з наведених у скаргах доводів, колегія суддів Касаційного кримінального суду не вбачає. Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає. Керуючись вимогами п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд постановив: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_4 та захисника ОСОБА_5 в інтересах засудженої ОСОБА_6 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 21 травня 2025 року. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3