Постанова 4813 № 496/1955/25

Номер провадження: 22-ц/813/5792/25 Справа № 496/1955/25 Головуючий у першій інстанції Портна О.П. Доповідач Кострицький В. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05.08.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Кострицький В.В. (суддя - доповідач), судді Назарова М.В., Коновалова В.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження (без повідомлення учасників справи відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 05 травня 2025 року, постановлена у складі судді Портної О.П., у приміщенні того ж суду, у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про видачу судового наказу про стягнення аліментів,- ВСТАНОВИВ: Короткий зміст судового рішення, що оскаржується Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 05 травня 2025 року у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про видачу судового наказу про стягнення аліментів відмовлено, оскільки відповідно до наданої суду відповіді на запит, відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області від 25.04.2024, зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться та відповідно до ч. 9 ст. 165 ЦПК України у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі заявника, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду від 05 травня 2025 року та направити цивільну справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування скарги посилається на те, що не погоджується з висновком суду оскільки нею було зазначено про останнє їй відоме місце проживання боржника є Львівська область Сколівського району с. Задільське. Проте, судом першої інстанції було зроблено запит місця реєстрації боржника до УДМСУ в Одеській області. Явка сторін в судове засідання У відповідності до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Позиція апеляційного суду Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного. Згідно із ч .1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам не відповідає з огляду на наступне. Відповідно до ч.1 ст.160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Відповідно до вимог ч.2 ст.167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Відповідно до ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Перелік підстав для видачі судового наказу є вичерпним. Дійсно у ч.9 ст. 165 ЦПК України зазначено, що у разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу. Однак, апеляційний суд зауважує, що вказана норма застосовується у взаємозв`язку з ч.ч. 4, 5, 6, 7, 8 ст.165 ЦПК України, в яких зазначено таке. Суддя з метою визначення підсудності, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, не пізніше наступного дня з дня отримання заяви про видачу судового наказу перевіряє зазначене у заяві місцезнаходження боржника за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч.4 ст.165 ЦПК України). У разі якщо боржником у заяві про видачу судового наказу вказана фізична особа, яка не має статусу підприємця, суддя не пізніше двох днів з дня надходження такої заяви, крім випадків подання заяви про видачу судового наказу в електронній формі до боржника, який має офіційну електронну адресу, звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи - боржника (ч.5 ст.165 ЦПК України). Інформація про місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника має бути надана протягом п`яти днів з моменту отримання відповідним органом реєстрації місця проживання (перебування) особи відповідного звернення суду (ч.6 ст.165 ЦПК України). Суддя з метою визначення підсудності може користуватися даними Єдиного державного демографічного реєстру (ч.7 ст.165 ЦПК України). Якщо за результатами розгляду отриманих судом відомостей про місцезнаходження боржника - юридичної особи або фізичної особи - підприємця буде встановлено, що заява про видачу судового наказу не підсудна цьому суду, суд не пізніше десяти днів з дня надходження заяви постановляє ухвалу про передачу заяви про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами за підсудністю (ч.8 ст.165 ЦПК України). У разі якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи - боржника, суд відмовляє у видачі судового наказу (ч.9 ст.165 ЦПК України). Отже, встановлення зареєстрованого місця проживання (перебування) фізичної особи боржника має значення для визначення підсудності справи. Відповідно до ст. 162 ЦПК України заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.28 ЦПК України позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача. Заявниця має зареєстроване місце проживання у с. Великий Дальник, Одеського району, Одеської області. З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 165 ЦПК України, звернувся до відповідного територіального органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання фізичної особи боржника. Відповідно до наданої суду відповіді на запит, відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в Одеській області від 25.04.2024 року, зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться. Однак судом першої інстанції не взято до увагу те, що заявник зазначала у заяві про те, що боржник ОСОБА_2 зареєстрований у Львівській області, проте із запитом суд першої інстанції звернувся до ГУ ДМС України в Одеській області, який зазначив про те, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованим/знятим з реєстрації не значиться. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_2 відповідно до відповіді №1473362 від 12.06.2025 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , як про те і зазначала заявник у поданій заяві, проте судом вказані обставини не взяті до уваги, відповідного запиту не направлено. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції поспішно без встановлення важливих обставин справи, помилково застосував норми процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали та дійшов передчасного висновку про відмову у видачі судового наказу, що є підставою для скасування ухвали та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду відповідно до п. 4 ч.1 ст.379 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 368, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 05 травня 2025 року - скасувати, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню не підлягає. Повне судове рішення складено 05 серпня 2025 року. Головуючий В.В. Кострицький Судді М.В. Назарова В.А. Коновалова