Постанова Дніпровський апеляційний суд № 192/1477/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/2187/25 Справа № 192/1477/25 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 серпня 2025 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Корчиста О.І. розглянула клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року, відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Солоне Солонянського району Дніпропетровської області, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючої, у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, 124 КУпАП, - В С Т А Н О В И В: Постановою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватою в скоєні адміністративних правопорушень передбачених ст. 122-4, 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3 400 гривень. 28 липня 2025 року на вказану постанову ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу з клопотанням, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що копію постанови вона знайшла в поштовій скринці лише 21 липня 2025 року, а тому вона була позбавлена можливості своєчасно оскаржити постанову. Перевіривши матеріали справи стосовно обставин, покладених в обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, виходжу з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності. Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється. Згідно ч. 1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Безсторонність суду передбачає як його суб`єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об`єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п. 21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п. 33 рішення у справі "Гурепка проти України"). Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема, у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа № 299/2987/15-к; провадження № 51-4594 км18), зазначено наступне. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року). При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк. Суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення. Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 не була присутня в суді першої інстанції під час винесення оскарженої постанови від 26 червня 2025 року. Однак, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставлення повідомлення у додаток Viber, ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Крім того, напередодні судового засідання, тобто 25 червня 2025 року ОСОБА_1 направила на адресу суду заяву, в якій просила закрити провадження по справі та подальше слухання справи проводити без її участі в судових засіданнях. Тобто, ОСОБА_1 достеменно знала про перебування в провадженні суду справи про адміністративне правопорушення і була ознайомлений із датою судового засідання, а отже і мала можливість ознайомитись з матеріалами справи, своєчасно з`явитися до суду для розгляду справи, отримати копію судового рішення та, у разі незгоди, подати апеляційну скаргу в межах строку на апеляційне оскарження. Натомість апеляційна скарга була подана до суду ОСОБА_1 лише 28 липня 2025 року, тобто з пропуском десятиденного строку на апеляційне оскарження. Посилання клопотання на те, що ОСОБА_1 отримала постанову суду з пропуском строку на апеляційне оскарження, з огляду на наведені вище обставини, не є слушними. Таким чином, ОСОБА_1 у клопотанні не наведено причин, які б позбавляли останню можливості своєчасно дізнатися про результати прийнятого суддею рішення, своєчасно отримати копію постанови суду та скористатися правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк, а лише зазначено, що вона не була присутня в судовому засіданні. Враховуючи наведене вище, вважаю, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції, зазначені ОСОБА_1 в обґрунтування клопотання, не є поважними, а відтак, не можуть бути підставою для поновлення такого строку. Враховуючи наведене вище, вважаю, що причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови судді першої інстанції, зазначені ОСОБА_1 в обґрунтування клопотання, не є поважними, а відтак, не можуть бути підставою для поновлення такого строку. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Відмовити ОСОБА_1 в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 26 червня 2025 року, відносно ОСОБА_1 , у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-4, 124 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.І. Корчиста