Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/10160/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6001/25 Справа № 185/10160/24 Головуючий у першій інстанції: Болдирєва У. М. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 липня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Красвітної Т.П., суддів: Городничої В.С., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря Сахарова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі судді Болдирєвої У.М. від 17 березня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, ВСТАНОВИЛА: У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» обґрунтовуючи це тим, що він працював у шкідливих умовах на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», що призвело до виникнення професійних захворювань. Довідкою МСЕК від 27 лютого 2024 року позивачу визначено 60 відсотків втрати професійної працездатності за професійними захворюваннями. Позивач вважає, що за таких обставин відповідач повинен відшкодувати йому моральну шкоду, оскільки він втратив здоров`я саме з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь 120000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року задоволено повністю позов ОСОБА_1 . Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 120 000 (сто двадцять тисяч) грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн. В апеляційній скарзі ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 128-130 ЦПК України, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, виходячи з наступного. Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що позивач працював на підприємствах ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах з повним робочим днем у шахті, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 , заповненої на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 20). Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 10 липня 2014 року за формою П-4, ОСОБА_1 встановлено діагноз: хронічне обструктивне захворювання легенів першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легенів першої стадії), легенева недостатність першого ступеня; остеоартроз ліктьових та колінних суглобів, двобічний плечолопатковий періартроз. Професійні захворювання виникли внаслідок тривалої дії шкідливих факторів виробничого середовища на організм працівника, недосконалості технологічних процесів. Причини виникнення професійного захворювання пил, фізичне навантаження (а.с. 8). (а.с. 13) Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААА №001609 від 21 серпня 2014 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з датою переогляду - 15.08.2016 (а.с. 133). Згідно копії довідки МСЕК серії 12 ААА №130586 від 27 лютого 2024 року, позивачу повторного встановлено 60% втрати професійної працездатності безстроково (а.с. 17). Відповідно до копії довідки МСЕК серії 12 ААГ №548961 від 27 лютого 2024 року, ОСОБА_1 повторно встановлено третю групу інвалідності безстроково (а.с. 18). Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Згідно ст. 237-1КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у тому числі у фізичному болю та стражданнях, яких зазнала особа у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У відповідності до ст. 4 ЗУ «Про охорону праці», державна політика в області охорони праці, базується; зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Згідно п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України» Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість ушкодження здоров`я, пов`язаного з виконанням ним трудових обов`язків в шкідливих умовах праці на підприємстві, у зв`язку з чим довідкою МСЕК серії 12 ААА №001609 від 21 серпня 2014 року, ОСОБА_1 первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності з датою переогляду - 15.08.2016; довідками МСЕК серії 12 ААА №130586 та серії 12 ААГ №548961 від 27 лютого 2024 року, позивачу повторно встановлено 60% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності безстроково; приймаючи до уваги стан здоров`я позивача, неможливість відновлення попереднього фізичного стану, тяжкість і незворотність змін у повсякденному житті, необхідність реабілітації, глибину, інтенсивність, тривалість фізичних та душевних страждань; враховуючи дотримання засад розумності і справедливості, - місцевий суд дійшов обгрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн, яка спричинена втратою здоров`я, у зв`язку з отриманням професійного захворювання під час перебування у трудових стосунках з відповідачем. Доводи апеляційної скарги відповідача про відсутність доказів завдання позивачу моральної шкоди, безпідставні та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами: актом розслідування професійного захворювання, довідками МСЕК, випискою із історії хвороби позивача щодо отримання ним професійних захворювань, які в свою чергу, спричинили моральні та фізичні страждання, та яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку. Щодо доводів апелянта в частині стягнення з нього судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія зазначає наступне. Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За положеннями ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові, покладаються на позивача п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України). У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підтвердження понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції було надано копію договору по надання правничої допомоги, укладеного між адвокатом Меркуловою Т.П. та ОСОБА_1 13 вересня 2024 року (а.с. 11); копію ордеру на надання правничої допомоги від 21.09.2024 №1310536 (а.с. 5); копії квитанцій з оплати послуг адвоката Меркулової Т.П. за складання позовної заяви на суму 5000,00 грн та за складання відповіді на відзив на суму 5000,00 грн (а.с. 16, 57); акт виконаних робіт з надання послуг адвоката від 05.11.2024 (а.с. 56). Відповідно до акту виконаних робіт з надання послуг адвоката від 05.11.2024 на підставі договору №б/н від 13.09.2024, сторони цього договору узгодили, що адвокат Меркулова Т.П. надала послуги з правничої допомоги позивачу на загальну суму 10000,00 грн, а саме: складання позовної заяви від імені та в інтересах ОСОБА_2 вартістю 5000,00 грн; складання відповіді на відзив відповідача по справі вартістю 5000,00 грн. При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокатом Меркуловою Т.П. у даній справі, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, адвокат Меркулова Т.П. подала до суду першої інстанції позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 (а.с. 1-4) та відповідь на відзив відповідача (а.с. 47-54). Отже, матеріалами справи підтверджено надання адвокатом Меркуловою Т.П. правничої правової допомоги ОСОБА_1 на загальну суму 10000,00 грн. Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив розподіл судових витрат шляхом стягнення з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. Щодо доводів апелянта про недоведеність позивачем факту оплати вартості наданих послуг з професійної правничої допомоги в суді першої інстанції, то витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Такі висновки відповідають також правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №6122131 св 19). Більше того, позивачем до ухвалення рішення місцевим судом надано копії двох квитанцій з оплати послуг адвоката Меркулової Т.П. на загальну суму 10000,00 грн. Разом з тим, згідно з пунктом 162.1 статті 162 ПК України платниками податку є фізична особа резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. Податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Відповідно до пункту 163.1 статті 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту). Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Тобто з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом». Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного)оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачається, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров`ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, що узгоджується з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі №180/377/20 (провадження №61-1св21). Колегія суддів зауважує, що пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», однак застосування сполучника «а також» підтверджує, що згаданий перелік був доповнений новою нормою права, яка не змінює зміст інших складових частин пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України. Оскільки шкода, завдана життю та здоров`ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров`ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров`ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року. Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі №598/438/21 (провадження №61-283св22). Враховуючи викладене, сума, стягнута з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із заподіянням шкоди життю та здоров`ю не підлягає оподаткуванню. На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, тому оскаржуване рішення підлягає зміні, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «без відрахування податків та інших обов`язкових платежів» замість фрази «з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів». Щодо відшкодування витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції. За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У відповідності до вимог п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Зокрема, відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Крім того, частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. На підтвердження понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до матеріалів справи разом з відзивом на апеляційну скаргу долучено копію ордеру на надання правничої допомоги в Дніпровському апеляційному суді від 27.06.2025 №1400578, копію акту виконаних робіт з надання послуг адвоката від 27.06.2025, копію квитанції з оплати послуг адвоката Меркулової Т.П. від 27.06.2025 на суму 3000,00 грн (а.с. 120, 121, 122). Відповідно до акту виконаних робіт з надання послуг адвоката від 27.06.2025 на підставі договору №б/н від 13.09.2024, сторони цього договору узгодили, що адвокат Меркулова Т.П. надала послуги з правничої допомоги позивачу на загальну суму 3000,00 грн, а саме складання відзиву на апеляційну скаргу відповідача по справі вартістю 3000,00 грн. При визначенні розміру судових витрат на правничу допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений адвокатом Меркуловою Т.П. у даній справі в суді апеляційної інстанції, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, вказана адвокат склала та подала відзив на апеляційну скаргу (а.с. 113-119). Отже, матеріалами справи підтверджено надання адвокатом Меркуловою Т.П. правничої допомоги ОСОБА_1 , що погоджено в акті виконаних робіт з надання послуг адвоката від 27.06.2025, на загальну суму 3000,00 грн. Згідно змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги задоволення позову; враховуючи ціну позову 120000,00 грн., а також складність справи; виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, - колегія дійшла висновку про стягнення з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля»на користь ОСОБА_1 судових витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 3000,00 грн. Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. За таких обставин, колегія суддів вважає, що наявні підстави для часткового задоволення апеляційної скарги та зміни оскаржуваного рішення, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року змінити, вказавши в другому абзаці резолютивної частини: «без відрахування податків та інших обов`язкових платежів» замість фрази «з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів». В іншій частині рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 березня 2025 року залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (код ЄДРПОУ 00178353) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, в розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 11 серпня 2025 року. Головуючий Т.П. Красвітна Судді В.С. Городнича М.Ю. Петешенкова