Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/14320/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 серпня 2025 р.Справа № 520/14320/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., по справі № 520/14320/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач, заявник) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив суд встановити судовий контроль за виконанням рішення по справі № 520/14320/24, шляхом зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання рішення по справі №520/14320/24, врахувавши той факт, що перерахунок та подальша виплата позивачеві заборгованості з грошового забезпечення на рівні 2379,30 грн не є виконанням рішення у розумінні ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України. В обґрунтування вказаної заяви наполягав на неповному виконанні відповідачем рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду по справі № 520/14320/24, оскільки після здійсненого ВЧ НОМЕР_1 перерахунку розміру грошового забезпечення ОСОБА_1 , розмір премії суттєво зменшився, що, як стверджує позивач, негативно вплинуло на підсумок належного йому грошового забезпечення. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 по справі № 520/14320/24 відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії Позивач, не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду 12.06.2025 у справі № 520/14320/24 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду заяви у процедурі судового контролю. Апеляційна скарга мотивована твердженнями про не надання судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали жодної оцінки наведеним позивачем аргументам щодо протиправного зменшення відповідачем відсотку премії ОСОБА_1 , після вчиненого на виконання рішення суду перерахунку грошового забезпечення позивача. Вважав передчасними висновки суду першої інстанції стосовно того, що відсотковий розмір премії не був предметом судового розгляду у справі №520/14320/24, а тому становить новий предмет спору, оскільки визначення відповідачем розміру належної позивачу премії (зменшення), було вчинено під час перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 , здійсненого на виконання судових рішень у справі №520/14320/24, а відтак безпосередньо стосується предмета спору. Посилання суду першої інстанції на те, що при судовому контролі суд не вчиняє новий розгляд справи, вважає недоречними, оскільки позивач не просив у процедурі судового контролю стягнути з відповідача певні конкретні суми, які він вважав належними, а просив зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 подати у строк, встановлений судом, звіт про виконання рішення по справі №520/14320/24, врахувавши той факт, що перерахунок та подальша виплата позивачеві заборгованості з грошового забезпечення на рівні 2379,30 грн не є виконанням рішення у розумінні ст.370 КАС України. Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 по справі №520/14320/24 року задоволено частково позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29.01.2020 року по дату його звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за період з 01.01.2021 року по 23.04.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 1 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.11.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 по справі № 520/14320/24 - скасовано в частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправною бездіяльності ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, та зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 Національної гвардії України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01.01.2020 по 28.01.2020 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з урахуванням раніше сплачених сум. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.224 по справі № 520/14320/24 залишено без змін. Матеріалами справи підтверджено, що постановою старшого виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Антосік Іриною Олегівною відкрито виконавче провадження №767540990 від 11.12.2024 за виконавчим листом №520/14320/24. Відмовляючи у задоволенні заяви позивача, поданої в порядку ст. 382 КАС України, суд першої інстанції зазначив, що предметом розгляду адміністративної справи №520/14320/24 є правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем з приводу остаточного розрахунку при звільненні, які полягають у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 23.04.2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, при цьому, питання розміру такої суми судом не вирішувалось. Із наданої до суду довідки про здійснення перерахунку грошового забезпечення судом першої інстанції встановлено, що основні види грошового забезпечення позивачу розраховано із прожиткового мінімуму на з 01.01.2020 по 23.04.2021, тобто, рішення суду виконано. Суд зауважив, що відсотковий розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення не був предметом розгляду у цьому спорі. Враховуючи викладене, на переконання суду першої інстанції, в даному випадку заявлені позивачем вимоги в межах заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України, можуть слугувати підставою для звернення позивача із окремим позовом до суду. У зв`язку з чим, суд вважав, що відповідачем виконано рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024, а тому відсутні підстави для встановлення судового контролю. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає таке. Приписами статті 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. На виконання приписів статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Аналізуючи наведені норми, колегія суддів зауважує, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. В абзаці третьому пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі Шмалько проти України, заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі Валерій Фуклєв проти України від 7 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі Шмалько проти України від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі Apostol v. Georgia від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04). Метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у від 30 червня 2009 року №16-рп/2009). Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури". На підставі аналізу ст.ст. 3, 8, ч.ч. 1, 2 ст. 55, ч.ч. 1 та 2 ст. 129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. У справі Сорінг проти Об`єднаного Королівства від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов`язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст. 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.ст. 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист. Обов`язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили. Колегією суддів встановлено, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 та постанова Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/14320/24, якими частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до ВЧ НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії набрали законної сили 22.11.2024. З метою забезпечення виконання судового рішення статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду; 2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так, згідно з положеннями частин 1 та 2 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу (частина 8 статті 382 КАС України). Крім того, відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Отже, приписами статей 382, 383 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення; накладення штрафу, визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду. Колегія суддів зауважує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. Як було встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, відповідачем, на виконання вимог рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/14320/24, було здійснено перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 23.04.2021, що підтверджується відповідним перерахунком (а.с. 125). Однак, позивач обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вказує, що під час здійснення відповідачем такого перерахунку, було зменшено відсотковий розмір такої складової його грошового забезпечення як премія, внаслідок чого, відповідно, зменшився підсумковий розмір суми перерахованого грошового забезпечення, який належить позивачу до виплати. Наведене, на переконання позивача, свідчить про фактичне невиконання ВЧ НОМЕР_1 рішень суду по справі №520/14320/24. Тобто, по суті ОСОБА_1 заперечує проти відсоткового розміру однієї зі складових грошового забезпечення. Разом з цим, колегія суддів наголошує, що зобов`язальна частина як рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 так і постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/14320/24 не містить жодної вимоги до відповідача стосовно необхідності застосування при здійсненні перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 конкретних розмірів складових грошового забезпечення, оскільки, в межах розгляду вказаної справи вирішувалось питання наявності або відсутності у позивача права на отримання грошового забезпечення, розрахованого за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Тобто, спору в частині визначення розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення та премії, які відповідачу слід враховувати під час здійснення відповідного перерахунку, не існувало. Суд апеляційної інстанції зазначає, що в контексті спірних правовідносин виключно питання щодо не здійснення ВЧ НОМЕР_1 перерахунку грошового забезпечення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, може бути предметом судового контролю, а вимоги щодо правильності обчислення відповідачем розміру та видів грошового забезпечення, які застосовано під час такого перерахунку, можуть бути заявлені в окремому позові. За встановлених у справі обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі № 520/14320/24. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 316 321, 322, 325, 326 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року по справі № 520/14320/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк Повний текст постанови складено 11.08.2025 року