Постанова 4823 № 736/1687/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 08 серпня 2025 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 736/1687/24 Головуючий у першій інстанції - Чурупченко М. І. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1168/25 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Висоцької Н.В., Онищенко О.І., із секретарем: Герасименко Ю.О., учасники справи: заявник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: військова частина НОМЕР_1 Міністерства оборони України, особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 ,- розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи у залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,- У С Т А Н О В И В: У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, просила встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.01.2020 по 04.10.2023. Заяву обґрунтовувала тим, що з 15.08.2017 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , за їх спільної заявою 17.12.2019 шлюб було розірвано. Проте у січні 2020 року вони дійшли спільного висновку про те, що рішення про розірвання шлюбу було неправильним, оскільки ґрунтувалося на негативних емоціях кожного, а тому з 20.01.2020 відновили свої стосунки та почали проживати однією сім`єю, але без повторної державної реєстрації шлюбу, за адресою її зареєстрованого місця проживання. Зазначала, що 20.06.2023 її чоловік був призваний до ЗСУ. 09.10.2023 на адресу їх проживання від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло сповіщення №47 про те, що її чоловік внаслідок штурмових дій з боку противника зник безвісти 04.10.2023 на околиці с. Площанка Сватівського району Луганської області. Указувала, з метою отримання права на закріпленні чинним законодавством України виплати та пільги, вона звернулася до суду із цією заявою. Рішенням Корюківського районного суду Чернігівської області від 15.08.2024 заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.01.2020 по 04.10.2023. З апеляційною скаргою на вищезазначене рішення суду звернувся ОСОБА_2 , батько зниклого безвісти ОСОБА_3 , який не брав участі у розгляді справи в суді першої інстанції. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, залишити без розгляду, стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму понесених судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 908,50 грн, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, однобічне та поверхневе дослідження наявних в матеріалах справи доказів, що стало наслідком ухвалення необґрунтованого рішення. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що після розірвання шлюбу (грудень 2019 року) ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`єю не проживали, спільне господарство не вели, сімейні відносини не підтримували. Особа, що подала апеляційну скаргу, зазначає, що заявницею не підтверджено факт ведення спільного господарства з ОСОБА_3 у вказаний нею період, не надано жодного доказу, який підтверджує наявність у ОСОБА_1 та ОСОБА_3 спільного бюджету, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності у них прав та обов`язків, які притаманні для подружжя. Наголошує, що суд першої інстанції не з`ясував чи може порушувати дана заява інтереси інших осіб, чи всі заінтересовані особи були залучені до розгляду даної справи, чи наявний в рамках розгляду даної справи спір про право щодо виплати допомоги за безвісти зниклого військовослужбовця. Уважає, що факт про встановлення якого просить заявниця, не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається наявність спору про право, який виникає внаслідок зникнення безвісти ОСОБА_3 , а саме про право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги членам сім`ї військовослужбовця та отримання виплат на час зникнення військовослужбовця безвісти до зміни його статусу. Указує, що на підставі оскаржуваного рішення у заявниці виникло право на отримання допомоги за зниклого військовослужбовця, яку отримував він як батько ОСОБА_2 , у зв`язку з чим він більше не отримує грошову допомогу, що грубо порушує його права та інтереси. Звертає увагу суду на те, що встановлення даного факту не може бути встановлено в порядку окремого провадження, а тому заява ОСОБА_1 мала бути залишена судом першої інстанції без розгляду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_2 - адвоката Томашевського Р.М., який підтримав апеляційну скаргу, пояснення заявниці ОСОБА_1 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 суд першої інстанції уважав її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Однак таких висновків суд першої інстанції дійшов із порушенням норм процесуального права. Судом у справі встановлено, що ОСОБА_2 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про народження, виданого Корюківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Корюківському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 06.05.2025, серії НОМЕР_2 (а.с. 49). 15.08.2017 ОСОБА_3 уклав шлюб з ОСОБА_4 , яка змінила прізвище на « ОСОБА_5 », про що Корюківським районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 8). 17.12.2019 шлюб розірвано за спільною заявою сторін. 20.06.2023 ОСОБА_3 призвано у Збройні Сили України по мобілізації, що вбачається з копії військового квитка серії НОМЕР_4 (а.с. 18-23). 23.08.2023 ОСОБА_3 отримав посвідчення НОМЕР_5 (а.с. 17). 09.10.2023 ОСОБА_1 отримала сповіщення сім`ї №47 про те, що її чоловік солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кулеметник механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , призваний 20.06.2023 ІНФОРМАЦІЯ_4 , зник безвісти 04.10.2023 на околиці с. Площанка Сватівського району Луганської обл., внаслідок штурмових дій з боку противника (а.с. 11). 10.10.2023 відкрито кримінальне провадження №12023270290000802 за заявою ОСОБА_1 про встановлення місцезнаходження гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проходив службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді кулеметника механізованого батальйону та з 04.10.2023 перебував на околиці с. Площанка Сватівського району Луганської області (а.с. 12). Відповідно до акту №1 про встановлення факту проживання однією сім`єю незареєстрованих осіб від 17.10.2023 сусіди-свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 засвідчили те, що за адресою: АДРЕСА_1 , починаючи з 20.01.2020 до дня призову за мобілізацією в Збройні сили України - 20.06.2023, фактично проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина, і вели спільне господарство ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (а.с. 9). Згідно з довідкою Виконавчого комітету Корюківської міської ради Чернігівської області від 17.10.2023 №269 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на день призову за мобілізацією - 20.06.2023 згідно зі сповіщенням сім`ї ІНФОРМАЦІЯ_2 № 47 від 09.10.2023, був незареєстрований, а фактично проживав за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з Актом про встановлення факту проживання однією сім`єю не зареєстрованих осіб № 1 від 17.10.2023. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім`єю, як чоловік та дружина, вели спільне господарство. На день призову за мобілізацією ОСОБА_3 за вказаною адресою згідно з довідкою № 250 від 09.10.2023 зареєстрована ОСОБА_1 (а.с. 10). Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2023 №4954 службове розслідування завершено. Визнано солдата ОСОБА_3 таким, що зник безвісти з 04.10.2023 поблизу населеного пункту Площанка Кремінського району Луганської області під час виконання бойового завдання по відбиттю збройної агресії російської федерації. Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику фінансово - економічної служби щомісячно здійснювати виплату грошового забезпечення та винагороди, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начального складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» сім`ї безвісти відсутнього військовополоненого) військовослужбовця за наявності заяви та визначених чинним законодавством України документів, які підтверджують родинні зв`язки (а.с. 53). Згідно з витягом з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин №20240731-2465 від 31.07.2024 ОСОБА_3 зник на території бойових дій (під час воєнного стану). Дата набуття статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин: 16.05.2024 (а.с. 31). Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України). Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України). Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України). Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. У частині шостій статті 294 ЦПК України встановлено, якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Згідно з ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024 року в справі № 335/4669/23 (провадження N 61-8050св24), від 17 червня 2024 року в справі № 753/21178/21. Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2024 року у справі № 613/1674/23. У справі, яка є предметом перегляду, заявниця просила встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Заявлені вимоги, пов`язані в тому числі з ініціюванням питання виплати грошових коштів, державної грошової допомоги. Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна "член сім`ї" членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов`язкову ознаку члена сім`ї, як ведення спільного господарства. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року по справі №644/6274/16-ц (провадження №14-283цс18). Звертаючись до суду із заявою, ОСОБА_1 указувала про те, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 необхідно їй для отримання права на закріплені чинним законодавством України виплати та пільги. Згідно з ч. 6 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або зниклими безвісти, зберігається виплата грошового забезпечення. У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно з п. 6 постанови Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №884 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або зниклих безвісти» виплата грошового забезпечення здійснюється: у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону - рівними частками в загальній сумі 50 відсотків грошового забезпечення (після здійснення встановлених законом відрахувань) - дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовців аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови, що ці права не були поновлені). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення). Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.11.2023 №4954 солдата ОСОБА_3 визнано таким, що зник безвісти з 04.10.2023 поблизу населеного пункту Площанка Кремінського району Луганської області під час виконання бойового завдання по відбиттю збройної агресії російської федерації. Батько зниклого безвісти ОСОБА_3 - ОСОБА_2 в силу приписів вищезазначених правових актів відноситься до кола осіб, що мають право на виплату грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги. З виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 в АТ «Ощадний Банк» вбачається, що 12.07.2024 йому надійшли кошти у сумі 187 880 грн одноразової грошової допомоги (соц. виплати) (а.с. 54). Таким чином, рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю його сина ОСОБА_3 та заявниці безпосередньо стосується права ОСОБА_2 щодо отримання грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги. Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав доведеним факт її проживання однією сім`єю із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 20.01.2020 по 04.10.2023. Разом з тим, суд першої інстанції не встановив, чи є інші особи, заінтересовані у вирішенні даної справи, та не перевірив чи впливатиме встановлений факт на права і обов`язки цих осіб. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про існування спору про право знайшли своє підтвердження під час розгляду справи апеляційним судом. ОСОБА_2 як батько зниклого безвісти ОСОБА_3 має право на отримання закріплених чинним законодавством України виплат та пільг, а відтак, встановлення факту спільного проживання його сина із заявницею безпосередньо вплине на його права. Однак суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та розглянув заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення в порядку окремого провадження. Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Ураховуючи те, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо виплати допомоги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про залишення поданої заяви без розгляду. Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Ураховуючи зазначене, на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у суді апеляційної інстанції у сумі 908,40 грн, оплата яких підтверджена квитанцією (а.с. 42). Керуючись ст. 141, 367, 315 ч. 4, 374, ч. 1 ст. 377, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 15 серпня 2024 року - скасувати. Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення - залишити без розгляду. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 ) 908 (дев`ятсот вісім) грн 40 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 11 серпня 2025 року. Головуюча О.Є. Мамонова Судді: Н.В. Висоцька О.І. Онищенко