Постанова 4870 № 907/346/25

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" серпня 2025 р. Справа №907/346/25 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючого судді Бонк Т.Б. Суддів Бойко С.М. Якімець Г.Г. розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради №32.01-17/66 від 09.06.2025 (вх. суду від 09.06.2025 № 01-05/1768/25) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 (суддя Сисин С.В.) у справі № 907/346/25 за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород до відповідача: Приватного підприємства «Закарпатінвестбуд», м. Ужгород про: стягнення 65 975,28 грн заборгованості, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції: Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства «Закарпатінвестбуд» заборгованості зі сплати орендної плати за землю за період з квітня 2024 року по 04 липня 2024 року в розмірі 12 054,85 грн, пені за несвоєчасну сплату орендної плати в розмірі 1 552,88 грн та штрафу в розмірі 100% річної орендної плати за несплату орендної плати в сумі 52 367,55 грн. Позовні вимоги позивачем обґрунтовані із покликанням на неналежне виконання відповідачем умов укладеного договору оренди землі № 1263/1 від 23.04.2024 щодо сплати орендної плати. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства «Закарпатінвестбуд» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради (18844,49 грн (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок чотири гривні 49 копійки), з яких: заборгованість по орендній платі за договором оренди землі №1263/1 від 23.04.2024 у розмірі 12 054,85 грн (дванадцять тисяч п`ятдесят чотири гривні 85 копійок), пеня у розмірі 1 552,88 грн (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дві гривні 88 копійок) та штраф за несплату орендної плати за договором у розмірі 5 236,76 грн (п`ять тисяч двісті тридцять шість гривень 76 копійок). В решті позову відмовлено. Щодо основної суми боргу, то суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за орендну плату в розмірі 12054,85 грн є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, тому підлягають до задоволення. В частині заявленої до стягнення пені в сумі 1 552,88 грн, суд попередньої інстанції вказав, що розмір пені є обрахований правильно, співмірний з сумою простроченого зобов`язання, зокрема, є значно меншим від суми основного боргу та є співставним з сумою простроченого зобов`язання, яке тривалий час не виконується боржником. Водночас враховуючи, що розмір штрафу, який позивач просив стягнути з відповідача у порівнянні з основною сумою боргу більше ніж у 4 рази перевищує розмір основної суми боргу, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру належної до сплати суми штрафу на 90% (із 52 367,55 грн до 5 236,76 грн). Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи: Не погодившись з рішенням, Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 у справі № 907/346/25 в частині відмови у стягненні штрафу та прийняти нове судове рішення, яким задоволити позовні вимоги повністю. Скаржник вважає, що зменшення розміру штрафних санкцій на 90% нівелює саме значення штрафу як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги. Апелянт зауважує, що судом першої інстанції не врахованого те, що відповідач не подав відзиву на позовну заяву та доказів погашення заборгованості, а також не не навів суду поважних причин невиконання взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів у розмірі та строки, встановлені Договором. Приватне підприємство «Закарпатінвестбуд» відзиву на апеляційну скаргу не подало. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.06.2025 справу № 907/346/25 розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Бонк Т.Б., суддів Бойко С.М., Якімець. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради №32.01-17/66 від 09.06.2025 (вх. суду від 09.06.2025 № 01-05/1768/25) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 у справі № 907/346/25; постановлено здійснювати розгляд справи № 907/346/25 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що: 23.04.2024 між Територіальною громадою міста Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діє Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (орендодавець) та Приватним підприємством «Закарпатінвестбуд» (орендар) був укладений договір оренди землі №1263/1, відповідно до пункту 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ужгороді, вул. Перемоги, 177 А-Б. Кадастровий номер земельної ділянки 2110100000:22:001:0028. Відповідно до пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка площею 0,1747 га. Згідно з пунктом 3 договору на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: незавершене будівництво 7,25%, інші об`єкти інфраструктури відсутні. Відповідно до пункту 5 договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 2024 рік становить 1745584,93 грн згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виданої управлінням надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області (електронні послуги) №НВ-2100155272024 від 21.03.2024. Пунктом 8 договору встановлено, що строк дії договору 10 років. Згідно з пунктом 10 договору, орендна плата вноситься орендарем у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та становить 52367,55 грн на рік. Відповідно до пункту 11 договору орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 4363,96 грн. Відповідно до пункту 12 договору обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії. Пунктом 14 договору встановлено, у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: - у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором, - справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. Згідно з пунктом 19 договору, передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення. Згідно рішення LII сесії міської ради VІІІ скликання від 28.03.2024 №1724 (пункт 1.5) поновлено Приватному підприємству «Закарпатінвестбуд» договір оренди земельної ділянки (кадастровий номер 2110100000:22:001:0028) площею 0,1747 для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ужгороді, вул. Перемоги, 177 А-Б та передати її в оренду строком на 10 років. Відповідно до пункту 27 договору передбачені права орендодавця, зокрема, вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати. Згідно з абзацом другим пункту 30 договору, серед обов`язків орендаря є своєчасне внесення орендної плати за користування земельною ділянкою. Пунктом 38 договору встановлено, за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальністю відповідно до закону та цього договору. Згідно з пунктом 40 договору, цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку визначеному чинним законодавством. Згідно умов договору орендар зобов`язався сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від дванадцятого квітня дві тисячі двадцять четвертого року до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому розмір місячних нарахувань такої плати встановлюється відповідно до вимог чинного законодавства (виходячи з розміру нормативної грошової оцінки у відповідний період) із урахуванням пунктів 5, 10,11, 27 та 30 даного договору, в тому числі з самостійним індексуванням орендарем розміру такої плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель, визначеної у порядку встановленому чинним законодавством, кумулятивним способом. Договір оренди землі №1263/1 від 23.04.2024, додаток 1 до договору оренди землі №1263/1 від 23.04.2024, акт приймання-передачі земельної ділянки підписано сторонами та скріплено печатками. Витягом №НВ-2100155272024 із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок встановлено нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер: 2110100000:22:001:0028 1745584,93 грн. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:22:001:0028 (згідно інформаційної довідки №416097686 від 04.03.2025) встановлено, що 29.05.2024 зареєстровано право оренди земельної ділянки; документи, подані для державної реєстрації договір оренди землі, серія та номер: 1263/1 від 23.04.2024, видавник Приватне підприємство «Закарпатінвестбуд», ЄДРОПУ 32953657 та Ужгородська міська рада, ЄДРПОУ 33868924; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 73514642 від 06.06.2024. Вказаною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки за кадастровим номером 2110100000:22:001:0028, підтверджено право власності Приватного підприємства «Авант» на об`єкт будівництва, адреса: Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Капушанська, будинок 177б, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 2110100000:22:001:0028, дата державної реєстрації 05.07.2024 та право власності Приватного підприємства «Авант» на об`єкт будівництва, адреса: Закарпатська область, Ужгородський район, місто Ужгород, вулиця Капушанська, будинок 177а, що розташований на земельній ділянці кадастровий номер: 2110100000:22:001:0028, дата державної реєстрації 05.07.2024. 05.07.2024 всі права та обов`язки за договором перейшли до Приватного підприємства «Авант», про що у вищевказаній інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (земельної ділянки за кадастровим номером: 2110100000:22:001:0028) внесено відомості щодо суб`єкта іншого речового права: орендар Приватне підприємство «Авант», орендодавець Ужгородська міська рада. Матеріали справи, а саме розрахунок заборгованості по орендній платі, орендар ПП «Закарпатінвестбуд» згідно договору №1263/1/земля від 23.04.2024, свідчать, що відповідачем з квітня 2024 року по 04.07.2024 не виконувались зобов`язання зі сплати орендної плати за договором, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість по договору зі сплати орендної плати, яка, за позицією позивача, становить 12054,85 грн. Несплата відповідачем у період з квітня 2024 року по 04.07.2024 орендної плати за договором, є підставою нарахування позивачем відповідно до умов пункту 14 договору штрафу в сумі 52367,55 грн за несплату орендної плати за травень 2024 року та нарахування пені в сумі 1552,88 грн за несвоєчасну сплату орендної плати. Несплата відповідачем означеної заборгованості за договором, пені та штрафу стала підставою для звернення позивачем за захистом свого порушеного права до Господарського суду Закарпатської області. При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась таким: Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Однією з підстав виникнення цивільних прав і обов`язків є договори та інші правочини (частина 2 статті 11 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Предметом апеляційного оскарження у цій справі є рішення суду першої інстанції в частині зменшення відповідачу розміру належної до сплати суми штрафу на 90% (із 52 367,55 грн до 5 236,76 грн). Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Як встановлено судами у цій справі, сторони у договорі погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором: у 10-ти денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої цим договором; пеня справляється у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення (пункт 14 Договору). Встановивши порушення відповідачем обов`язку сплати оренди землі за договором, що є порушенням договірних зобов`язань, перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум пені та штрафу, наданий позивачем, суд першої інстанції дійшов висновку про їх арифметичну правильність та обґрунтованість. Відповідно до частини 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки (штрафу, пені) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, зменшення неустойки є протидією необґрунтованого збагачення однією з сторін за рахунок іншої; відповідає цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін. Таким чином, на підставі частини 3 статті 551 ЦК України, частини 1 статті 233 ГК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (штрафних санкцій) до їх розумного розміру. Положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20. Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості. А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах. Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності. За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України). За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора. У наведених висновках суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, критеріїв розумності, справедливості та пропорційності суд може зменшити розмір неустойки як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Слід зазначити, що відповідно до обставин цієї справи, позивач просив суд першої інстанції стягнути з відповідача штраф, розмір якого більший ніж у 4 рази за розмір основної суми боргу. Колегія суддів наголошує, що неустойка є компенсаторним та превентивним заходом та не повинна перетворюватись із способу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання на джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Одночасно, матеріали справи не містять доказів завдання позивачу збитків та інших негативних наслідків, зумовлених таким порушенням відповідача. При цьому, дія договору не була тривалою (до 3 місяців). Судом попередньої інстанції було правомірно враховано, що для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватноправових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанови Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, від 05 вересня 2022 року в справі № 519/2-5034/11, постанова Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року в справі № 209/3085/20). Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що стягнення з відповідача на користь позивача штрафних санкцій на загальну суму 6 789,64 грн у виді пені в розмірі 1552,88 грн та штрафу в розмірі 5236,76 грн відповідатиме принципам рівності сторін, справедливості, пропорційності, добросовісності та розумності як загальних засад цивільного законодавства. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність обставин, які дають можливість застосувати приписи ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України до спірних правовідносин та, виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 Цивільного кодексу України зменшив розмір штрафу на 90%. Щодо задоволення позову в решті позовних вимог, то такі знаходяться поза межами апеляційного перегляду в розумінні ч.4 ст. 269 ГПК України, колегія суддів під час розгляду справи не встановила порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права на момент ухвалення судового рішення місцевим господарським судом в частині задоволення у даних позовних вимогах, що є обов`язковою підставою для скасування рішення. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 276 ГПК України). На підставі викладеного колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 у справі № 907/346/2 ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обґрунтовані і не визнаються такими, що можуть бути підставою для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Судові витрати в суді апеляційної інстанції. Оскільки у цьому випадку суд апеляційної інстанції не змінює рішення, та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 ГПК України). Відтак, згідно з ст.129 ГПК України сплачений апелянтом судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником. Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради №32.01-17/66 від 09.06.2025 (вх. суду від 09.06.2025 № 01-05/1768/25) залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Закарпатської області від 27.05.2025 у справі № 907/346/25 залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Головуючий суддя Т.Б. Бонк суддя С.М. Бойко суддя Г.Г. Якімець