Постанова 4870 № 907/42/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "19" липня 2024 р. Справа №907/42/24 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді О.С. Скрипчук суддів Н.М. Кравчук О.І. Матущака, розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради за № 32.01-17/23 від 26.03.2024 (вх. № 01-05/963/24 від 02.04.2024) на рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2024 (м. Ужгород, суддя Л.В. Андрейчук) у справі № 907/42/24 за позовом: Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, м. Ужгород до відповідача: Товариства забудовників «Оселя», м. Ужгород про стягнення 65 778,12 грн. ВСТАНОВИВ: Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства забудовників «Оселя» про стягнення 65 778,12 грн штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати. Позивач вказує, що у зв`язку з систематичним невнесенням відповідачем орендної плати у строки, визначені договором у період з вересня 2012 року по травень 2022 року, зокрема невнесенням орендної плати за квітень 2022, відповідно до п. 14 договору нараховано штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати в сумі 65 778.12 грн. Рішенням господарського суду Закарпатської області від 07.03.2024 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства забудовників «ОСЕЛЯ» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради штраф в розмірі 30 000 00 грн за несвоєчасну сплату орендної плати та 3028 00 грн сплаченого судового збору. В задоволенні інших позовних вимог - відмовлено. Суд першої інстанції враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належного до сплати штрафу з 65 778,12 грн до 30 000,00 грн, що на думку суду є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов?язань щодо повного погашення до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Місцевим судом також зазначено, що такий захід суду є проявом справедливого балансу між інтересами кредитора і боржника, що узгоджується з нормами закону, які регулюють можливість такого зменшення, та є засобом недопущення використання штрафу ані як інструменту позивача для отримання безпідставних доходів, ані як способу відповідача уникнути відповідальності. Не погодившись з даним рішенням суду Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою за № 32.01-17/23 від 26.03.2024 (вх. № 01-05/963/24 від 02.04.2024) у якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2024, та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Апелянт вказує, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено стягнення штрафу у разі невнесення орендної плати, умови договору відповідали волі сторін, оскільки такий був підписаний в добровільному порядку і в подальшому ніким не оспорювався, а відтак, в силу норм законодавства, є обов`язковим для виконання сторонами. Позивач зазначає, що в даному випадку, мають місце доведені належними та допустимими доказами істотні порушення умов Договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, в розмірі та строки встановлені Договором. Зокрема, відповідач систематично в повному обсязі не вносив орендну плату у період з жовтня 2012 року по 01.06. 2022 року (116 місяців). Апелянт звертає увагу на те, що відповідач не подав до суду доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо). За таких обставин, на переконання апелянта зменшення розміру штрафу на з 65778,12 грн до 30 000,00 грн фактично нівелює мету існування неустойки як виду цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи. Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів. При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012). Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне. 22.10.2007 між Управлінням майном міста Ужгородської міської ради (орендодавець) та Товариством забудовників «Оселя» (орендар) був укладений договір оренди землі, згідно умов п. 1 якого, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ужгород, вул. Бородіна,

22. В оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 2000 кв. м. (п. 2 договору). Пунктом 8 договору оренди було передбачено, що він укладений на 5 років. 14.08.2013 між територіальною громадою м. Ужгорода в особі Ужгородської міської ради від імені якої діє Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та Товариством забудовників «Оселя» був укладений договір оренди землі №1619. Відповідно до п. 1 такого договору, орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку, яка знаходиться в м. Ужгород, вул. Бородіна,

22. Кадастровий номер земельної ділянки - 2110100000:19:003:0088. Відповідно до п. 2 такого договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0.2000 га. Витягом з рішенням №35 Ужгородської міської ради І сесії 8 скликання «Про поновлення дії договорів оренди земельних ділянок» від 22.12.2020 підтверджується поновлення договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер - 2110100000:19:003:0088, площею 0.2000 га, для будівництва багатоквартирного житлового будинку, Товариству забудовників «ОСЕЛЯ», строком на 5 років. В подальшому, 30.03.2021 р. на підставі зазначеного рішення, між департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та товариством забудовників «Оселя» було укладено договір оренди землі № 836. 17.11.2021 р. на підставі рішення сесії Ужгородської міської ради від №425 від 07.09.2021 р., департамент міського господарства Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721) було перейменовано на департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради (код ЄДРПОУ 36541721). Пунктом 1 Договору сторонами погоджено, що предметом цього договору є надання Орендодавцем Орендареві права на строкове платне користування земельною ділянкою для будівництва багатоквартирного житлового будинку в м. Ужгороді, вул. Олександра Бородіна, 22, загальною площею 0,2000 га. Кадастровий номер - 2110100000:19:003:0088. Пунктом 21 Договору передбачено, що передача земельної ділянки Орендарю здійснюється одночасно з підписанням акту її приймання-передачі. Відповідно до акту приймання-передачі від 30.03.2021 р. Департамент міського господарства Ужгородської міської ради передав, а Товариство забудовників «Оселя» прийняло в оренду земельну ділянку за адресою: м. Ужгород, вул. Олександра Бородіна, 22 площею 0,2000 га. За умовами п. 8 Договору, строк дії договору становить 5 років. Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір використати переважне право на укладання договору оренди землі на новий строк. Орендна плата вноситься Орендарем у розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки землі у грошовій формі та складає 59 798,27 грн. (п`ятдесят дев`ять тис. сімсот дев`яносто вісім грн. 27 коп.) на рік (п. 10 Договору). Орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 4 983,19 грн. (п.

11. Договору). Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Згідно п. 27 розділу «Інші права та обов`язки сторін» Договору оренди землі, Орендар земельної ділянки зобов`язаний: своєчасно сплачувати орендну плату; виконувати інші обов`язки передбачені ст. 96 ЗК України. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди землі виникає у порядку визначеному чинним законодавством. Сторони дійшли згоди, що при підписанні договору оренди землі його дія розповсюджується на період від двадцять шостого жовтня дві тисячі дванадцятого року до завершення строку його дії, визначеного рішенням сесії Ужгородської міської ради про поновлення дії договору оренди землі (рішення УМР від 22.12.2020 року № 35 пункт 1.1). Даною угодою сторони дійшли згоди щодо зобов`язання Орендаря, а Орендар зобов`язався в свою чергу сплатити плату за землю за фактичне її використання у період від двадцять шостого жовтня дві тисячі дванадцятого року до моменту державної реєстрації права оренди землі. При цьому, розмір місячних нарахувань такої плати складає: - з 26.10.2012 року до 13.08.2013 року - 497,75 грн/міс.; - з 14.08.2013 року до 01.01.2015 року - 1194,60 грн/міс.; - з 01.01.2015 року до 31.12.2015 року - 3280,62 грн/міс.; - з 01.01.2016 року до 31.12.2016 року - 4701,12 гр/міс.; - з 01.01.2017 року - до моменту державної реєстрації права оренди землі за даним договором оренди - 4983,19 грн/міс. (п. 40 Договору). Витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 01.01.2018 №2548/0/192-21 від 07.06.2021 підтверджується нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер - 2110100000:19:003:0088, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Бородіна, 22, у розмірі 1 328 860.00 грн. На підставі даної оцінки позивачем було направлено відповідачу повідомлення про перегляд плат в односторонньому порядку в т.ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до п. 30 угоди станом на 01.01.2022 року №30.01-12/575 від 23.03.2022, згідно умов якого розмір місячної орендної плати за договором №836 від 30.03.2021 з січня 2022 року становитиме 5481.51 грн./міс. Дане повідомлення було повернуто позивачу за його поштовою адресою із зазначенням причини повернення "за закінченням терміну зберігання". Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.12.2022 у справі №907/523/22 стягнуто з Товариства забудовників «Оселя» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради суму 441 011, 96 грн заборгованості по орендній платі, а також суму 6615, 18 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Додатково, розрахунком заборгованості по орендній платі, який долучається позивачем до матеріалів справи, підтверджується наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 441 510.28 грн основного боргу та штраф станом на 08.01.2024 у сумі 65 778.12 грн. Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 361481888 від 11.01.2024 підтверджується право оренди земельної ділянки, площею 0,2 га, кадастровий номер - 2110100000:19:003:0088, на користь Товариства Забудовників «Оселя». При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного. У відповідності до ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Приписами ст. 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. За змістом статті 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Статтею 13 цього Закону передбачено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Частиною першою статті 15 Закону "Про оренду землі" визначено, що орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (стаття 206 Земельного кодексу України). Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України). На підставі пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. У відповідності до ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату. В силу приписів ст. 24, 25 Закону України "Про оренду землі", орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар земельної ділянки зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України господарське зобов`язання (зобов`язання) має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться. Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Закарпатської області від 05.12.2022 у справі №907/523/22 стягнуто з Товариства забудовників «Оселя» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради суму 441 011.96 грн. заборгованості по орендній платі, а також суму 6615.18 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору. Відтак, даним рішенням підтверджується, що існують істотні порушення умов вказаного договору оренди землі щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів, в розмірі та строки встановлені договором. Частиною 1 ст. 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Частиною 1 ст. 230 ГКУ передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором (ч. 4 ст. 230 ЦКУ). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 230 ГКУ). Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк (ч. 4 ст. 232 ГКУ). Пунктом 14 договору оренди встановлено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: у 10 - денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором. Згідно даних розрахунку, позивачем нарахований такий штраф станом на 01.06.2022 рік у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором (5481, 51 грн х 12 = 65 778, 12 грн.), у зв`язку з тим, що відповідачем вже після підписання договору в новій редакції було допущено несвоєчасне внесення орендної плати всупереч досягнутим домовленостям в договорі. Суд першої інстанції враховуючи економічні і правові інтереси сторін у швидкому виконанні рішення і збереженні платоспроможності сторін як гарантії виконання судового рішення, дійшов висновку щодо необхідності зменшення розміру належного до сплати штрафу з 65 778,12 грн до 30 000,00 грн, що на думку суду є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов?язань щодо повного погашення до часу винесення судового рішення основної заборгованості. Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду з огляду на наступне. Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Колегія суддів вказує, що позивач і відповідач є господарюючими суб`єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною своїх зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Колегією суддів встановлено, що відповідач систематично в повному обсязі не вносив орендну плату у період з жовтня 2012 року по 01.06.2022 року (116 місяців). Внаслідок зазначених порушень, станом на 01.06.2022 заборгованість по орендній платі за договором становила 441 510,28 грн. У зв`язку з невнесенням орендної плати у строки, визначені договором за квітень 2022 року, позивачем відповідно до пункту 14 Договору нараховано штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати у розмірі 65 778,12 грн. Відповідач не подав до суду доказів на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо). Посилання суду першої інстанції на те, що відповідач частково погашав свою заборгованість перед позивачем згідно даних розрахунку, який долучений до матеріалів справи є необгрунтованим, оскільки за період з листопада 2011 року по травень 2022 року, із нарахованих 447 338,77 грн орендної плати, відповідачем сплачено тільки 5 828,49 грн, або 1,3% від нарахованої орендної плати, що не може слугувати підставою для зменшення розміру штрафу. Позивач також вказує, що зазначена заборгованість не сплачена відповідачем станом на дату подання апеляційної скарга, не зважаючи на те що рішення суду про стягнення відповідної заборгованості передано на примусове виконання в ДВС. Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що зменшення розміру штрафу на з 65 778,12 грн до 30 000,00 грн фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. З урахуванням наведених обставин щодо порушень умову договору, стягнення штрафу в розмірі 65 778,12 грн є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань та підлягає до задоволення в повному обсязі. З огляду на викладене, апеляційна скарга Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради підлягає до задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2024 скасуванню. За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Підсумовуючи усе вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2024 у справі № 907/42/24 в порядку статті 277 Господарського процесуального кодексу України. Судові витрати Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, П О С Т А Н О В И В: 1.Апеляційну скаргу Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради за № 32.01-17/23 від 26.03.2024 (вх. № 01-05/963/24 від 02.04.2024) задоволити. 2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 07.03.2024 у справі № 907/42/24 скасувати. Прийняти нове рішення яким: Позовні вимоги задовольнити повністю. Стягнути з Товариства забудовників "ОСЕЛЯ", код ЄДРПОУ - 34022865, 88000, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 26, кв. 108, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, штраф в розмірі 65 778, 12 грн за несвоєчасну сплату орендної плати за договором оренди землі №836 від 30.03.2021 року. Стягнути з Товариства забудовників "ОСЕЛЯ", код ЄДРПОУ - 34022865, 88000, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 26, кв. 108, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, сплачений судовий збір у розмірі 3028.00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 коп.). 3.Стягнути з Товариства забудовників "ОСЕЛЯ", код ЄДРПОУ - 34022865, 88000, м. Ужгород, вул. Загорська, буд. 26, кв. 108, на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3, судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги в розмірі 4 542, 00 грн.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України. Головуючий суддя О.С. Скрипчук Суддя Н.М. Кравчук Суддя О.І. Матущак