Ухвала КЦС ВС № 490/2850/24

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2025 року м. Київ справа № 490/2850/24 провадження № 61-9429ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Гудими Д. А., Пархоменка П. І., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину, ВСТАНОВИВ: У 2024 році ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення додаткових витрат на дитину. Рішенням Центрального районного суду міста Миколаєва від 06 червня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погодившись з даним рішенням суду, 18 липня 2025 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій виклала клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду. Обґрунтовуючи поважність пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду, позивач зазначала, що оскаржуване рішення суду нею отримано. Однак через вагітність, підготовку до пологів, воєнний стан в Україні, а також зайнятість доглядом за дитиною в цей період, вона не змогла своєчасно подати апеляційну скаргу. Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 21 липня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження у справі. Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_4 була обізнана про розгляд справи в суді першої інстанції, отримала оскаржуване рішення, проте з апеляційною скаргою на рішення місцевого суду звернулася лише 18 липня 2025 року, тобто, після спливу одного року з дня складення повного судового рішення,тому наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до положень частини другої статті 358 ЦПК України. 21 липня 2025 року через підсистему «Електронний Суд» ОСОБА_5 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 липня 2025 року. Касаційна скарга мотивована тим, що ухвала апеляційного суду порушує норми процесуального права, зокрема не враховано наявність обставин непереборної сили, що унеможливило подання апеляційної скарги впродовж року; заявник самостійно здійснювала догляд за немовлям після пологів; чоловік перебував на військовій службі під час воєнного стану; пересування з дитиною в м. Миколаєві було небезпечним у зв`язку з ракетними обстрілами; не мала змоги звернутися по правову допомогу; не оцінено докази та документи, які підтверджують обґрунтування заявниці. Суд формально застосував частину другу статті 358 ЦПК України, не врахувавши реальні життєві обставини, що є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (частина друга статті 358 ЦПК України). У частині першій статті 126 ЦПК України визначено, що право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2023 року в справі № 301/2320/15-ц зазначено, що «з огляду на імперативний характер частини другої статті 358 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) та присічність річного строку, визначеного вказаною процесуальною нормою, який поновленню не підлягає, суд позбавлений за таких обставин можливості оцінювати поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, а тому у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для з`ясування поважності причин пропуску, поновлення строку на апеляційне оскарження та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою вказаної особи, поданою після спливу річного строку з дня постановлення оскаржуваного рішення». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 619/6227/21-ц зазначено, що «введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Проте, сам лише факт запровадження воєнного стану на всій території України не може бути безумовною підставою для поновлення пропущеного більше ніж на один рік строку на апеляційне оскарження без підтвердження заявником конкретних обставин, які унеможливили вчинення саме ним відповідної процесуальної дії у визначений законом строк в період воєнного стану. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22, ухвали Верховного Суду від 29 червня 2023 року у справі № 760/5152/20, від 29 червня 2023 року у справі № 570/5859/18)». Сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. У цьому аспекті дослідженню підлягають дві умови, передбачені частиною другою статті 358 ЦПК України, а саме: а) чи подано апеляційну скаргу особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; б) чи пропущено строк на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 квітня 2021 року в справі № 186/972/18, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року в справі № 200/13452/18). Встановивши, що заявником апеляційної скарги є особа, яка ініціювала судовий процес, була обізнана про розгляд справи в суді першої інстанції, отримала оскаржуване рішення, проте з апеляційною скаргою на рішення суду звернулася після спливу річного строку з дня складення повного тексту судового рішення, посилалася на обставини, які могли б бути оцінені судом як поважні причини пропуску відповідного строку, проте не є обставинами непереборної сили, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у відкритті апеляційного провадження. Аналіз змісту касаційної скарги та оскарженої ухвали свідчить, що правильне застосовування судом норм права є очевидним, а касаційна скарга - необґрунтованою. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 21 липня 2025 року у справі № 490/2850/24. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Краснощоков Д. А. Гудима П. І. Пархоменко