Постанова Рівненський апеляційний суд № 569/2541/24

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 серпня 2025 року м. Рівне Справа № 569/2541/24 Провадження № 22-ц/4815/734/25 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Боймиструк С.В., судді: Хилевич С.В., Шимків С.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, в с т а н о в и в: Представник ТзОВ «Рівнетеплоенерго» звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 39844,70 грн. заборгованості за послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання. Свої позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою АДРЕСА_1 , співвласниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . За особовим рахунком № НОМЕР_1 виникла заборгованість за надані товариством послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в сумі 39844,70 грн. Згідно інформації по адресній картці від 03.01.2025 року зареєстрованими за адресою АДРЕСА_1 , є ОСОБА_6 з 28.05.1992 та ОСОБА_5 з 08.05.1969. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 34854 (тридцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 97 коп. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 1324 (одна тисяча триста двадцять чотири) грн. 45 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 1324 (одна тисяча триста двадцять чотири) грн. 45 коп. Ухвалюючи рішення, місцевий суд дійшов висновку про неналежне виконання цими відповідачами обов`язків по здійсненню своєчасної оплати за послуги з теплопостачання, в зв`язку з чим задовольнив позовні вимоги. У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" не погоджується з ухваленим рішенням в частині відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_1 , вважає його таким, що винесене із порушенням норм матеріального та процесуального права, так як воно базується на неповно з`ясованих обставинах справи, які мають значення для правильного її вирішення та висновки суду не відповідають обставинам справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_1 є співвласником нерухомого майна, за адресою якого надавались послуги з теплопостачання, у зв`язку з чим на неї покладається обов`язок щодо оплати комунальних послуг. Обставини непостійного або фактичного непроживання останньої у вказаному приміщенні, на думку апелянта, не мають юридичного значення для вирішення спору. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення оскаржується в частині відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_1 , тому в іншій частині не переглядається. Судом встановлено, що ТОВ «Рівнетеплоенерго» здійснює відпуск теплової енергії для опалення та гарячого водопостачання у житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . За вищевказаною адресою відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Як вбачається з відповіді ВОМІРМП УДМС України в Рівненській області від 13.02.2024, відбулася зміна прізвища з « ОСОБА_7 », за обліками ВОМІРМП УДМС у Рівненській області на « ОСОБА_8 ». Згідно інформації по адресній картці від 03.01.2025 року зареєстрованими за адресою АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 з 28.05.1992 та ОСОБА_5 з 08.05.1969. Відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, квартира АДРЕСА_2 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 (1/2 частка) з 03.08.2017 та ОСОБА_9 (1/2 частка). Рішенням Рівненського міського суду від 18.05.2021 у справі №569/7299/18 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині встановлення порядку користування кватирою АДРЕСА_2 . Вселено ОСОБА_1 в квартиру АДРЕСА_2 . Згідно даних АСВП відкрито виконавче провадженя №68963477 09.05.2022 щодо виконання рішення суду у справі №569/7299/18, на даний час рішення суду не виконано. За період з 01.10.2018 по 01.02.2024 року утворилася заборгованість в розмірі 39844,70 грн. станом на 01.02.2024 р., що підтверджується оборотною відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 . Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Правовідносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з теплопостачання у вигляді централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води регулюються, зокрема, Житловим Кодексом України, законами України «Про житлово-комунальні послуги» та «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Одним із різновидів комунальних послуг є послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до ч. 2 ст. 19 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. За змістом п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» встановлено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку. Відповідно до висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» й передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону, споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16). В силу ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Згідно положень частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Статтею 322 Цивільного кодексу України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, положення статті 322 ЦК України встановлюють презумпцію обов`язку власника нести усі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна, у тому числі з оплати комунальних та інших наданих йому послуг, поза залежністю від того, чи користується він ними безпосередньо чи ні. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правочинів володіння, користування та розпорядження майном. Таким чином, закон покладає обов`язок утримання квартири та сплати житлово-комунальних послуг на власника квартири у багатоквартирному будинку. Відповідно до ст. 541 ЦПК України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Оскільки особовий рахунок на оплату комунальних послуг між відповідачами не розділений та між ними відсутня домовленість про розподіл комунальних платежів, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_1 . Той факт, що відповідач не проживала чи не була зареєстрована у належній їй квартирі, не є визначальним, виходячи з того, що згідно зі статтею 317 ЦК України, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Відповідно до п.37 Постанови Кабінету міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», споживач не звільняється від оплати за житлово-комунальні послуги у разі тимчасової відсутності в житловому приміщенні. Тобто, персональне не отримання послуги з теплопостачання не є підставою для звільнення власника майна від оплати фактично наданих послуг. На користь вказаному свідчать прийнята Верховним Судом правова позиція, висловлена у постановах від 19.08.2020 р. у справі № 703/2200/15-ц, від 02.04.2020р. у справі № 757/29813/17-ц, згідно з якою не проживання відповідача у квартирі, яка належить йому на праві власності, не звільняє його як власника квартири від обов`язку нести витрати по оплаті житлово-комунальних послуг. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частини четверта статті 544 ЦК України). Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети. Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом у постановах від 13 березня 2019 року у справі №521/3743/17-ц, від 19 серпня 2020 року у справі №703/2200/15-ц, від 15 квітня 2021 року у справі №638/5001/17. Згідно пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи те, що тягар утримання несе власник майна незалежно від факту проживання, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення в оскаржуваній частині з ухваленням нового про задоволення позову до ОСОБА_1 , як до одного з солідарних відповідачів. У порядку статті 141 ЦПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат та стягнути з відповідачів судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3028 грн. по 1009,33 грн. з кожного відповідача в рівних частинах та за подання апеляційної скарги у розмірі 4542 грн. по 1514 грн. з кожного відповідача в рівних частинах. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" задовольнити. Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 13 березня 2025 року в частині відмови у стягненні заборгованості з ОСОБА_1 скасувати. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» заборгованість за надані послуги з централізованого теплопостачання та гарячого водопостачання в розмірі 34854 (тридцять чотири тисячі вісімсот п`ятдесят чотири) грн. 97 коп. Здійснити перерозподіл судових витрат. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 2523 грн. 33 коп. Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 2523 грн. 33 коп. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рівнетеплоенерго» судовий збір в розмірі 2523 грн. 33 коп. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Судді: Боймиструк С.В. Хилевич С.В. Шимків С.С.